Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/79/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2019. Зареєстровано: 06.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2019.
Дата набрання законної сили: 05.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/11054/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №806/79/16
		адміністративне провадження №К/9901/11054/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В.М., 
		                                                                Радишевської О.Р.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (головуючий суддя - Капинос О.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді - Євпак В.В., Капустинський М.М.) у справі 
		за позовом Державної міграційної служби України 
		до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 
		третя особа - управління Державної міграційної служби України в Житомирській області 
		про визнання протиправним і скасування постанов, 
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		11 січня 2016 року Державна міграційна служба України звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними і скасувати постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2015 про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що у рамках виконавчого провадження №447948850, відкритого відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконання виконавчого листа №934/2015, позивач позбавлений можливості скористатися правом добровільного самостійного виконання рішення суду в справі №806/1123/15, а тому не виконав таке рішення вчасно з поважних причин. Крім того, зазначає, що оскаржувані постанови прийнято без урахування усіх обставин, що мають для цього значення. Уважає, що державний виконавець застосував до позивача санкції у вигляді стягнення виконавчого збору та накладення штрафу всупереч умовам та обставинам, визначених чинним законодавством. Тому просить скасувати вказані постанови.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні адміністративного позову Державної міграційної служби України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області відмовити.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції зазначив, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього. Основною причиною невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду в справі №806/1123/15 позивач зазначає те, що вказане рішення суду для нього є незрозумілим. Проте ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 в справі №806/1123/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015, позивачу відмовлено в роз`ясненні з тих підстав, що рішення суду є чітким та зрозумілим. Таким чином, посилання позивача на неможливість вчасно виконати судове рішення у зв`язку з тим, що воно є незрозумілим, суд визнав безпідставним. Також суд визнав безпідставними доводи позивача про невиконання державним виконавцем обов`язку звернення до суду з поданням про встановлення способу та порядку виконання судового рішення за заявою боржника від 04.09.2015 та зупинення у зв`язку з цим виконавчого провадження, адже звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання є правом, а не обов`язком державного виконавця. Водночас суд зазначив, що законодавцем не ставиться в залежність поважність причин невиконання боржником рішення суду із застосуванням до нього стягнення у вигляді виконавчого збору, таке застосування здійснюється у зв`язку з невиконанням боржником виконавчого документа у наданий державним виконавцем для самостійного виконання строк. Матеріалами справи підтверджено, що державний виконавець надавав можливість позивачу виконати рішення суду у добровільному порядку, проте така можливість використана ДМС не була. Крім того, суд врахував, що вказані позивачем процедурні порушення при винесенні оскаржуваної постанови не спростовують її суті та не можуть бути підставою для її скасування.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року - без змін.
		Підтримуючи висновки суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних постанов Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.10.2015 про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу доказана повністю.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		02 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної міграційної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано положень Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», на які в обґрунтування своїх позовних вимог посилався позивач. Посилається на те, що судом безпідставно відмолено в задоволенні його клопотання про колегіальний розгляд справи, адже, як уважає позивач, Державна виконавча служба України ліквідована у січні 2015 року, а її правонаступником є Міністерство юстиції України. Також уважає необґрунтованою відмову у задоволенні заяви позивача про недовіру та відвід судді Капинос О.В. 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судом установлено, що 23.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47948850 на виконання виконавчого листа №934/2015 від 09.06.2015 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/1123/15, яким зобов`язано Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 , громадянина Російської Федерації, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та встановлено 7-денний строк для самостійного виконання судового рішення.
		Указаною постановою боржнику надано 7-денний строк з дня винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення суду (а.с.25-26).
		Листом від 09.07.2015 начальник Управління правового забезпечення ДМС України повідомив державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про те, що ними подано заяву до Житомирського окружного адміністративного суду про роз`яснення постанови в справі №806/1123/15, на підставі якої видано виконавчий лист.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 в справі №806/1123/15, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року, позивачу відмовлено в роз`ясненні з тих підстав, що рішення суду є чітким та зрозумілим (а.с.111-114).
		Державна міграційна служба України 04.09.2015 звернулася до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням, в якому просила останнього звернутися до Житомирського окружного адміністративного суду із поданням про встановлення чи зміну способу та порядку виконання постанови суду в справі №806/1123/15 та до завершення розгляду подання зупинити виконавчі провадження (а.с.28-32).
		Однак листом від 02.10.2015 №24228-0-33-15/20-2/8 заступник директора Департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовив позивачу в такому клопотанні, посилаючись на те, що він не вбачає підстав для звернення державного виконавця з відповідним поданням (а.с.24).
		У подальшому державним виконавцем листом від 11.09.2015 №20-2-47948850/8 на адресу Державної міграційної служби України направлено вимогу №36/8-О про виконання виконавчого листа №934/2015, виданого Житомирським окружним адміністративним судом, та про необхідність повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС протягом п`яти робочих днів про його виконання (а.с.109-110).
		Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. 01.10.2015 за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680,00 грн та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн (а.с.34-35, 37)
		Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Рубель І.В. 02.10.2015 позивачу було направлено повторну вимогу №36/8-0 щодо виконання рішення суду (а.с.68-69).
		На зазначені вимоги від 11.09.2015 року та від 02.10.2015 року заступник начальника Управління правового забезпечення ДМС України Дубчак О.О . листом від 06.10.2015 року №9.3/1838-15 повідомив Департамент ДВС та державного виконавця про те, що 14.09.2015 року ДМС на адресу Житомирського окружного адміністративного суду надіслано заяву про встановлення способу і порядку виконання постанови суду в справі №806/1123/15. Про результати розгляду заяви ДМС буде проінформовано додатково (а.с.70).
		Таким чином, уважаючи, що рішення суду не виконано через поважні причини, а оскаржувані постанови відповідачем винесені протиправно, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 року № 606-XIV зі змінами і доповненнями (далі - Закон №606-XIV).
		Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 5 Закону №606-XIV встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		Згідно із положеннями ч. 2 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
		Положеннями ч.1 ст. 27 Закону №606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
		Частиною 2 ст. 75 Закону №606-XIV визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
		Згідно із ч.1 ст. 89 Закону №606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника-юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		Процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, визначають Правила розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджені наказом МВС України від 07.09.2011 року №649, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 року №1146/19884 (далі - Правила).
		Так, пунктом 6.6 Правил установлено, що у разі якщо згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС зобов`язання прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи повторно розглянути заяву особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідне рішення приймається ДМС протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення суду.
		Відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		З аналізу положень Закону №606-XIV вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
		З огляду на положення ст. 124 Конституції України, статей 255, 257 КАС України (у редакції, чинній на час відкриття спірного виконавчого провадження) щодо обов`язковості виконання судових рішень, що набрали законної сили, судами правильно визнано необґрунтованими посилання позивача на неможливість вчасно виконати судове рішення у зв`язку з тим, що воно є незрозумілим. Крім того, судами правильно враховано наявність ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 16.07.2015 в справі №806/1123/15, залишеної без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2015 року, якою позивачу відмовлено в роз`ясненні судового рішення у цій справі з тих підстав, що рішення суду є чітким і зрозумілим.
		Посилання скаржника на обставини неврахування положень Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», на які на обґрунтування своїх позовних вимог посилався позивач, колегія суддів також уважає необґрунтованими, адже предметом розгляду цієї адміністративної справи є правомірність постанов державного виконавця від 01.10.2015 про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу. Таким чином, при ухваленні рішень у цій справі судами правомірно застосовано саме Закон №606-XIV, який безпосередньо регулює спірні правовідносини та який був чинний на час їхнього виникнення.
		Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що при ухваленні рішень у цій справі судами враховано положення пункту 6.6 Правил, якими встановлено, що у разі якщо згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, ДМС зобов`язана прийняти рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи повторно розглянути заяву особи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідне рішення приймається ДМС протягом семи робочих днів з дня отримання такого рішення суду.
		Також Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про стягнення з позивача виконавчого збору, матеріалами справи підтверджується, що державний виконавець надавав можливість позивачу виконати рішення суду у добровільному порядку, проте така можливість використана ДМС не була. 
		Доводи скаржника про нібито безпідставну відмову в задоволенні його клопотання про колегіальний розгляд справи колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що відповідачем у справі є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. 
		Суд зазначає, що у справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державної виконавчої служби відповідачами можуть бути органи, зазначені у ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу», серед яких є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Проте ліквідація Державної виконавчої служби України та обставини правонаступництва всіх прав та обов`язків указаного органу Міністерством юстиції України не мають відношення до вирішення вказаної адміністративної справи.
		Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів також уважає безпідставним заявлений позивачем відвід судді Капинос О.В., оскільки такий відвід умотивовано нездійсненням судом заміни неналежного відповідача у справі та відмови у задоволенні його клопотання про колегіальний розгляд справи. 
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в поточній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , 
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач:                                                                                Н.А. Данилевич
		Судді:                                                                                          В.М. Бевзенко
		                                                                                                    О.Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...