Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/3400/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 05.09.2019. Зареєстровано: 06.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/509/81/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017160000000944

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 509/3400/17 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   05 вересня 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Овідіополь кримінальне провадження №42017160000000944 від 13.07.2017 за обвинуваченням 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеси, громадянки України, українки, освіта вища, заміжня, має на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює начальником управління економічного розвитку і туризму, земельних відносин та інвестиційної діяльності Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.1, 27 ч.4, 15 ч.2, 369 ч.1 КК України
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що вона, будучи начальником управління економічного розвитку і туризму, земельних відносин та інвестиційної діяльності Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області, маючи корисливий мотив та шахрайський умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 , 26.06.2017 зустрілась з останнім та ОСОБА_11 у невстановленому слідством місці та, діючи шляхом обману та через схиляння ОСОБА_10 на надання невстановленим слідством особам Головного управління Держгеокадастру в Одеській області неправомірної вигоди, повідомила про необхідність передачі їй грошових коштів у сумі 5500 доларів США за прийняття та подальше готування документів для позитивного вирішення питання щодо надання в оренду ОСОБА_10 земельної ділянки в Овідіопольському районі Одеської області на 49 років без проведення аукціону.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_10 , 15.07.2017 приблизно о 09 год. 10 хв., перебуваючи біля промтоварного ринку «7 км» в Овідіопольському районі Одеської області, ОСОБА_9 одержала від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 15.07.2017 становить 25960 грн. та в подальшому з метою доведення свого умислу до кінця, 17.07.2017 об 11 год. 30 хв., перебуваючи у службовому кабінеті №316 Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області за адресою Одеська область, смт.Овідіополь, вул.Шевченка,169, одержала від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 2000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 17.07.2017 становить 52020 грн., запевнивши останнього, що дана сума грошових коштів буде передана невстановленим посадовим особам Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як неправомірна вигода за надання ОСОБА_10 в оренду земельної ділянки в Овідіопольському районі Одеської області на 49 років без проведення аукціону. При цьому ОСОБА_12 не мала наміру передавати надані ОСОБА_10 грошові кошти будь-якій службовій особі, а заволоділа ними шляхом обману через підбурювання його до замаху на надання неправомірної вигоди невстановленим особам Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, завдавши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 77980 грн.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_9 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України - підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		На підтвердження та обґрунтування вказаного обвинувачення органом обвинувачення були зібрані та надані до суду наступні докази:
		заява потерпілого ОСОБА_10 на ім`я начальника УЗЕ ОСОБА_13 від 13.07.2017, у якій ОСОБА_10 просить прийняти міри до службової особи Овідіопольскої районної державної адміністрації, яка вимагає від нього як директора підприємства більш ніж 5000 доларів США;
		протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.07.2017, з якого вбачається, що начальник відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_14 прийняв усну заяву від потерпілого ОСОБА_10 ;
		заява ОСОБА_10 від 13.07.2017, згідно якої він не заперечує проти проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій в рамках його заяви про вимагання 5500 доларів США з боку ОСОБА_9 ;
		протокол огляду місця події від 17.07.2017, з якого вбачається, що ст.слідчий прокуратури Одеської області ОСОБА_15 в присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 за участю ОСОБА_9 з використанням відеокамери 17.07.2017 в період часу з 11 год. 47 хв. до 13 год. 16 хв. провів огляд місця події - службовий кабінет №316 начальника управління економічного розвитку земельних відносин та інвестиційної діяльності Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області;
		постанова прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_18 про проведення освідування особи від 17.07.2017;
		протокол освідування особи від 17.07.2017, з якого вбачається, що ст.слідчий прокуратури Одеської області ОСОБА_19 17.07.2017 в період часу з 11 год. 55 хв. до 12 год. 03 хв. провів освідування ОСОБА_9 ;
		клопотання про проведення огляду від 18.07.2017р., складене ст.слідчим ОСОБА_15 до слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси, у якому вказано, що 17.07.2017 о 11 год.30 хв. ОСОБА_9 була затримана в порядку ст.208 КПК України у службовому кабінеті №316 Овідіопольської районної державної адміністрації, після чого на місці події було проведено огляд службового кабінету. У клопотанні слідчий просить винести ухвалу про дозвіл на проведення огляду в службовому кабінеті №316 Овідіопольської районної державної адміністрації;
		ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_20 від 18.07.2017, якою було надано дозвіл на проведення огляду в службовому кабінеті №316 Овідіопольської районної державної адміністрації;
		клопотання ст.слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_15 від 18.07.2017 до слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси про арешт майна;
		ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_20 від 19.07.2017 про арешт майна;
		біографічна довідка;
		особова картка;
		витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб відносно ТОВ «Нико ЛТД»;
		протокол установчих зборів ТОВ «Нико ЛТД»;
		статут ТОВ «Нико ЛТД»;
		довіреність ТОВ «Нико ЛТД» на ім`я ОСОБА_11 ;
		заява ОСОБА_10 від 14.07.2017, згідно якої він просить прийняти від нього грошові кошти у сумі 1000 доларів США для перевірки його заяви по факту вимагання грошових коштів з боку ОСОБА_9 ;
		протокол огляду добровільно виданих грошових коштів, з якого вбачається, що 14.07.2017 в період часу з 15 год. 15 хв. до 15 год. 35 хв. начальник відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_14 оглянув добровільно видані ОСОБА_10 1000 доларів США, ці гроші за допомогою множильної копірувальної техніки зроблено копії, після чого гроші були повернуті ОСОБА_10 ;
		протокол огляду предметів, з якого вбачається, що ст.слідчий прокуратури Одеської області ОСОБА_19 07.08.2017 оглянув службове посвідчення ОСОБА_9 , а також грошову купюру 100 доларів США серії LB 07364100U;
		постанова про призначення судово-криміналістичної експертизи від 01.08.2017;
		постанова про призначення технічної експертизи документів від 01.08.2017;
		лист Голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_21 від 14.07.2017;
		заява ОСОБА_10 від 17.07.2017 на ім`я ОСОБА_9 ;
		лист ОСОБА_9 від 17.07.2017;
		супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8103/39/114/02-2017;
		супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8102/39/114/02-2017;
		протокол контролю за вчиненням злочину, з якого вбачається, що начальник відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_14 09.08.2017 склав протокол, у якому описав події, які відбулися 15.07.2017 та 17.07.2017.
		протокол огляду на ідентифікації грошових коштів, з якого вбачається, що начальник УЗЕ в Одеській області ОСОБА_14 17.07.2017 в період часу з 08 год. 35 хв. до 09 год. 00 хв. за допомогою препарату «Світлячок-М» обробив грошові купюри 2000 доларів США. Ці гроші належать громадянину ОСОБА_10 та в подальшому будуть передані йому для участі у проведені заходів для отримання фактичних даних про вимаганні та отримання від нього неправомірної вигоди з боку ОСОБА_9 ;
		протокол про результати проведення негласного аудіо-відео контролю особи, з якого вбачається, що ст.о/у відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_23 07.08.2017 в період часу з 09 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. склав протокол, у якому викладена стенограма розмов, які мали місце 15.07.2017 та 17.07.2017;
		протокол затримання, з якого вбачається, що 17.07.2017 о 11 год. 47 хв. ст.слідчий прокуратури Одеської області ОСОБА_15 у службовому кабінеті №316 Овідіопольської РДА в порядку ст.208 КПК України затримав за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст.368 ч.3 КК України ОСОБА_9 ;
		ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 19.07.2017 про обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
		особова картка державного службовця.
		В ході судового розгляду справи 27.12.2018 сторона обвинувачення звернулася до суду з клопотанням про доручення до матеріалів судового провадження та надання стороні захисту можливості ознайомитися з ними та надала суду наступні документи:
		лист голови експертної комісії з питань таємниць апеляційного суду Одеської області ОСОБА_24 від 10.11.2018;
		ухвала апеляційного суду Одеської області №5301т від 14.07.2017, згідно якої була надана згода на аудіо-відео-контроль особи - ОСОБА_10 ;
		ухвала апеляційного суду Одеської області №5302т від 14.07.2017, згідно якої була надана згода на аудіо-відео-контроль особи - ОСОБА_9 ;
		доручення прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_25 №15-3405т від 14.07.2017;
		постанова про проведення контролю за вчиненням злочину №15-3404т від 14.07.2017, згідно якої прокурор прокуратури Одеської області ОСОБА_22 постановив провести контроль за вчиненням злочину ОСОБА_9 шляхом спеціального слідчого експерименту;
		постанова про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів №15-3403т від 14.07.2017, згідно якої прокурор прокуратури Одеської області ОСОБА_22 постановив провести контроль за вчиненням злочину ОСОБА_9 шляхом спеціального слідчого експерименту, використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти;
		доручення ст.слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_15 №17/1/1-3411т від 14.07.2017;
		клопотання ст.слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_15 про надання дозволу на проведення негласної слідчих (розшукових) дій №17/1/1-3386т від 14.07.2017;
		клопотання ст.слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_15 про надання дозволу на проведення негласної слідчих (розшукових) дій №17/1/1-3385т від 14.07.2017;
		висновок №17-3604 криміналістичної експертизи хімічних речовин від 29.08.2017;
		висновок №17-3603 судово-технічної експертизи документів від 07.09.2017.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчинені інкримінованих злочинів не визнала, категорично заперечувала свою участь у вчинені будь-яких злочинних дій, суду пояснила, що вона працювала у 2017 та й у теперішній час на посаді начальника управління економічного розвитку і туризму, земельних відносин та інвестиційної діяльності Овідіопольської районної державної адміністрації в Одеській області. На початку 2017 вона познайомилася із ОСОБА_10 . В процесі знайомства ОСОБА_10 звернувся до неї з проханням допомогти у питанні укладання договору оренди земельної ділянки для ТОВ «Нико ЛТД». Питання щодо надання у оренду земельних ділянок не входить до компетенції Овідіопольської районної державної адміністрації, а тому вона не могла допомогти ОСОБА_10 . З цього приводу вона звернулася до свого знайомого юриста ОСОБА_26 , який надає юридичні послуги з укладання договорів оренди земельних ділянок. Особисто для себе вона грошей від ОСОБА_10 не отримувала. 17.07.2017 вона знаходилася на своєму робочому місці у кабінеті №316 Овідіопольської районної державної адміністрації. Приблизно о 11 год. до неї прийшов ОСОБА_10 разом із раніше незнайомим чоловіком. Вони спілкувалися з приводу питання щодо укладання договору оренди земельної ділянки, після чого ОСОБА_10 та чоловік пішли. Одразу після цього до кабінету увійшли декілька працівників поліції, які проводили відеозйомку. Через деякий час після цього до кабінету увійшов слідчий прокуратури разом з іншими працівниками поліції та особи, яких представили як понятих. Слідчий прокуратури пояснив, що вона затримана за підозрою у отримані хабара. ОСОБА_12 заявила про надання їй захисника Шевченко, однак у допуску адвоката їй було відмовлено та працівники поліції почали проводити обшук у кабінеті. Обшук проводився без ухвали слідчого судді та вона не надавала дозволу на проведення обшуку. Під час обшуку ОСОБА_9 вимагала надати їй адвоката, однак у цьому їй було відмовлено. Під час обшуку двері кабінету були зачинені, однак вона чула, що адвокат Шевченко прибув до кабінету, однак його до неї не допустили.
		Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Статтею 2 КПК України встановлено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відносяться презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Згідно ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. 
		Відповідно дост.17КПК України  особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом. Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		За приписами ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Як зазначено у ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст.85 КПК України належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст.92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості поданих доказів.
		Згідно ст.290 КПК України якщо сторонакримінального провадженняне здійснитьвідкриття матеріаліввідповідно доположень цієїстатті,суд немає правадопустити відомості,що містятьсяв них,як докази. 
		Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.1, 369 ч.1 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні данні, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні та містяться у показаннях потерпілого, свідків, письмових та речових доказах, процесуальних документах, носіях інформації, матеріалах НСРД.
		З огляду на позицію обвинуваченої ОСОБА_9 , яка не визнала свою вину у вчиненні злочинів, судом досліджені у повному обсязі всі докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, зокрема допитані свідки які заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту.
		Потерпілий ОСОБА_10 пояснив суду через своїх знайомих у 2016 він познайомився із ОСОБА_9 , якій він передав гроші у сумі 6000 доларів США для вирішення питання щодо надання йому у оренду земельної ділянки у Комінтерновському районі Одеської області. Він неодноразово зустрічався з цього приводу із ОСОБА_9 та записував таємно від ОСОБА_9 їх розмови. ОСОБА_9 не виконала своїх обіцянок й не повернула йому гроші. За цим фактом він до правоохоронних органів не звертався. У травні 2017 він знайшов інвестора для здійснення підприємницької діяльності - організація газової заправки для чого він вирішив використовувати своє ТОВ «Нико ЛТД», де він є власником та директором. Цей інвестор є громадянином Республіки Молдова, однак його прізвища він суду назвати не зміг. Представником інвестора є ОСОБА_27 . Від інвестора він ніяких грошей не отримував. Спочатку ОСОБА_10 спілкувався з приводу організації бізнесу з ОСОБА_9 в її службовому кабінеті. 26.06.2017 він разом із своїм юристом ОСОБА_11 , на ім`я якого він, як директор ТОВ «Нико ЛТД» надав довіреність на представництво інтересів, в кафе, яке розташоване в районі Таїрово в м.Одесі зустрілися із ОСОБА_9 . На цій зустрічі ОСОБА_9 повідомила про те, що для отримання дозвільних документів для відкриття газової заправки необхідно сплатити якимось особам гроші у розмірі 5500 доларів США. Цю розмову ОСОБА_11 таємно записав та телефон. Після цього ОСОБА_10 вирішив звернутися до правоохоронних органів із заявою про вимагання хабара з боку ОСОБА_9 . 13.07.2017 ОСОБА_10 звернувся до УЗЕ в Одеській області, у якій він вказав, що ОСОБА_9 вимагає від нього хабар. В той же день він написав в УЗЕ, яке знаходиться на вул.Успенській у м.Одесі, заяву про те, що він надає згоду на проведення НСРД відносно нього. 14.07.2017 ОСОБА_10 передав працівникам поліції по вул.Успенській у м.Одесі його особисті гроші у розмірі 1000 доларів США, які вони переписали та у присутності понятих повернули йому. Також працівники поліції навісили на нього відео-аудіо записуючий пристрій. Після цього в той же день, 14.07.2017 в районі ринка «7 км» він зустрівся із ОСОБА_9 та передав їй 1000 доларів США. Коли зустріч закінчилась, він передав записуючий пристрій працівникам поліції. Чому працівники поліції не затримали ОСОБА_9 після передачі грошей, йому не відомо. Після цього працівники поліції сказали йому, що необхідно ще раз зустрітися із ОСОБА_9 та передати їй 2000 доларів США. 
		17.07.2017 ОСОБА_10 взявши перед цим вечором у себе на роботі 2000 доларів США в ранці приїхав до поліції, де у присутності понятих передав працівникам поліції 2000 доларів США. Працівники поліції переписали гроші та на нього знову навісили записуючий пристрій. Після цього він разом із працівниками поліції на їх автомобілі поїхали до ОСОБА_28 . З представником інвестора ОСОБА_29 він зустрівся у поліції. У ОСОБА_28 він разом із ОСОБА_30 зайшли до кабінету Маломуж, де вони розмовляли. Потім ОСОБА_31 пішов, а він із ОСОБА_32 залишилися у кабінеті , де він передав ОСОБА_9 2000 доларів США, а потім він вийшов із кабінету. У приміщенні Овідіопольськой РДА працівники поліції забрали у нього записуючий пристрій, після чого він разом із ОСОБА_30 поїхали до м.Одеси. На питання суду ОСОБА_10 пояснив, що гроші, які він передавав ОСОБА_9 належать особисто йому, ОСОБА_31 йому ці гроші не давав. Договір на поставку газу він особисто як директор ТОВ «Нико ЛТД» уклав директором ТОВ «Стартнафта Україна» в травні 2017 у м.Одесі у офісі ТОВ «Стартнафта Україна». Цю компанію йому надав інвестор. Його ТОВ «Нико ЛТД» є діючим підприємством. Раніше він вже приймав участь у кримінальному провадженні як свідок у кримінальному провадженні відносно працівника поліції, який отримав неправомірну вигоду.
		Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_10 суд приходить до висновку, що вони є непослідовні та такими, що суперечать об`єктивним обставинам справи, а тому до них належить відноситися критично. Так, ОСОБА_10 стверджує , що його підприємство ТОВ «Нико ЛТД» є діючим суб`єктом підприємницької діяльності. Саме це підприємство мало дійсні намірі щодо організації підприємницької діяльності по відкриттю, будівництву та експлуатації газової заправки. З цього приводу він розпочав стосунки з інвестором - громадянином Республіки Молдова та його представником в Україні - ОСОБА_29 . Саме для реалізації інвестиційного процесу ТОВ «Нико ЛТД» в травні 2017 в його особі як директора уклало договір на постачання газу із ТОВ «Стартнафта Україна». ОСОБА_10 також стверджує, що у травні 2017 він звернувся з питанням щодо організації діяльності газової заправки до ОСОБА_9 , якій він розповів про наявність планів щодо будівництва газової заправки та попроси її помочі у отриманні дозволів для цього. Однак, згідно довідки ТОВ «Стартнафта Україна» - це підприємство ніколи не укладало ніяких договорів із ТОВ «Нико ЛТД» та загальний порядок укладання договорів у ТОВ «Стартнафта Україна» такий, що унеможливлює їх укладання у м.Одесі. Згідно довідки ДФС у Малиновськом районі м.Одеси - ТОВ «Нико ЛТД» з 2011 не подає податкових звітностей. Орган обвинувачення та потерпілий не надали суду доказів існування інвестора - громадянина Республіки Молдова, що надає суду можливості прийти до висновку, що така особа взагалі не існує. У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 не зміг чітко та логічно пояснити, яку саме газову заправку він мав намір організувати, які її технічні параметри та орієнтовні обсяги. Також він не зміг чітко пояснити умови інвестиційного договору та навіть загальну суму інвестицій. Ці суперечності свідчать про те, що покази потерпілого ОСОБА_10 що він не мав дійсного наміру по організації та реалізації бізнес-проекту.
		Суду стороною захисту було надано відомості про те, що ОСОБА_10 раніше вже двічі приймав участь у кримінальних провадженнях, одне з яких стосується отримання неправомірної вигоди. Сам ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердив факт того, що він є фігурантом кримінального провадження за фактом отримання неправомірної вигоди працівником поліції. Тобто у суду є підстави вважати, що ОСОБА_10 перебуває у неформальних стосунках з працівниками правоохоронних органів, що не виключає можливості його участі у провокації злочину.
		Свідок ОСОБА_33 пояснив суду, що раніше він до 2000 працював оперуповноваженим карного розшуку, а тепер ніде не працює. На початку 2017 він познайомився із ОСОБА_10 , який запропонував йому бути інвестором. У ОСОБА_10 є підприємство ТОВ «Нико ЛТД» та він планує відкрити газову заправку але в нього не має грошей. ОСОБА_33 погодився бути інвестором та між ними було досягнуто усної домовленості, за якими ОСОБА_33 був інвестором та фінансував проект, а ОСОБА_10 зобов`язаний був відкрити газову заправку на території Овідіопольського району Одеської області. ОСОБА_33 не зміг пояснити суду суму інвестицій, але пояснив, що він готовий був надати гроші у розмірі до 100000 доларів США. Він неодноразово передавав ОСОБА_10 різні суми грошей, але не бачив результату. Потім ОСОБА_10 повідомив йому, що для укладання договору оренди земельної ділянки під заправку та отримання дозволів на роботу необхідно сплатити 5500 доларів США. ОСОБА_33 вирішив особисто перевірити слова ОСОБА_10 на 17.07.2017 вранці він передав ОСОБА_10 особисто свої гроші у розмірі 5500 доларів США та вони разом поїхали до смт.Овідіополь. По дорозі вони постійно були разом та ОСОБА_10 надовго ніде не відлучався. До поліції ні він, ні ОСОБА_10 в той день не заходили. У Овідіополі він разом із ОСОБА_10 зайшли до кабінету ОСОБА_9 , де вони разом спілкувалися декілька хвилин з приводу газової заправки, після чого він вийшов із кабінету, а ОСОБА_10 залишився там. Свідок ОСОБА_33 впевнено стверджує, що гроші, які він передав в той день ОСОБА_10 для отримання дозволів та договору оренди належать тільки йому.
		Покази свідка ОСОБА_34 суперечать показам потерпілого ОСОБА_10 з приводу наступного - згідно його показам інвестором був саме ОСОБА_33 , а не громадянин Республіки Молдова, гроші також належать не ОСОБА_10 , а ОСОБА_35 . В день 17.07.2017 ОСОБА_10 не мав можливості відвідати приміщення УЗЕ по вул.Успенській.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що 17.07.2017 о 09 год. 00 хв. працівники поліції запропонували йому прийняти участь у проведенні обшуку у приміщенні Овідіопольської РДА, на що він погодився. Разом з працівниками поліції та іншим понятим вони прибули до кабінету №316. Коли вони увійшли до кабінету, там були відчинені двері, а в кабінеті вже знаходилася ОСОБА_9 та декілька працівників поліції. Через деякий час прийшов слідчий та розпочався обшук. В ході обшуку двері кабінету були зачинені та він чув, що за дверима чоловік представлявся адвокатом ОСОБА_9 , однак його не впустили до кабінету. В ході обшуку працівник поліції вилучили гроші - долари США, а також вони зробили змиви з рук Маломуж. Після цього був складений протокол, який він підписав.
		Свідок ОСОБА_26 пояснив суду, що він є адвокатом та юристом. Він також надає юридичні послуги щодо підготовки документів підприємствам з питань укладання договорів оренди земельних ділянок. Також він особисто знайомий із ОСОБА_9 . У 2017 ОСОБА_9 звернулася до нього та повідомила, що у неї є знайомий підприємець, який має намір отримати договір оренди земельної ділянки під будівництво газової заправки та спитала, чи може він надати юридичні послуги. ОСОБА_26 погодився й через деякий час по телефону він спілкувався із ОСОБА_10 , який пояснив, що він хоче відкрити газову заправку. ОСОБА_26 погодився надати послуги й пояснив вартість своїх послуг. Однак із подальшого спілкування із ОСОБА_10 він зрозумів, що останній не має дійсних намірів, а задає незрозумілі питання з приводу можливості надати комусь хабара для вирішення його питання. Більше ОСОБА_26 із ОСОБА_10 не спілкувався. Однак у разі сплати своїх послуг він міг надати допомогу ОСОБА_10 й не заперечував, якщо б ОСОБА_10 передав гроші через ОСОБА_9 .
		Свідок ОСОБА_36 працівник Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області пояснила суду, що працює головним спеціалістом відділу економічного розвитку і туризму. З Маломуж перебуває у службових стосунках. Якщо звернення надходило до її відділу, то воно не реєструвалось у загальній канцелярії. Воно реєструвалось для зручності у журналі реєстрації. З ОСОБА_37 не знайома та свідком його звернення до управління не була. Лист на реєстрацію звернення ОСОБА_38 надала ОСОБА_32 . Вона зареєструвала та повернула звернення ОСОБА_32 .
		Свідок ОСОБА_39 працівник Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області пояснила суду, що працювала у відділу діловодства та контролю. В наш відділ ніяких документів на реєстрацію не надходило. У відділ, в якому працює, займався вхідною реєстрацією документів, які надходять до голови РДА. Щодо звернення ОСОБА_38 нічого не відомо.
		Аналіз показань свідків дають підстави суду прийти до висновку, що вони не доводять вину ОСОБА_9 по суті обвинувачення. Жоден із свідків не був присутній при розмові між обвинуваченою ОСОБА_9 та потерпілим ОСОБА_10 , під час якої вона надавала йому неправдиві відомості (обманула його). Також ніхто із свідків не був очевидцем передачі грошей від потерпілого ОСОБА_9 . Свідок ОСОБА_33 хоч і пояснив, що він був присутній при зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 17.07.2017, однак особисто з його участю зустріч тривала декілька хвилин й він точно не пам`ятає суті розмови.
		Сторона захисту заявила клопотання про визнання недопустимими доказів, наданих стороною обвинувачення, а саме:
		протокол огляду місця події від 17.07.2017;
		протокол негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину від 09.08.2017;
		протокол негласної слідчої дії-аудіо-відео контроль за ОСОБА_9 від 07.08.2017.
		Суд, проаналізувавши та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового процесу, дійшов до наступного висновку.
		Відповідно до ст.370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати в світі п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення. Крім того, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази. При оцінці доказів суд має керуватися критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (рішення «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, «Нечіпорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998).
		Європейський суд з прав людини у рішенні «Коем проти Бельгії» від 22.06.2000 зазначив, що основне призначення процесуальних норм-захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.
		Насамперед дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, суд констатує істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства в частині порушення права на захист обвинуваченої ОСОБА_9 при її затриманні та подальших слідчих діях, таких як огляд місця події - її службового кабінету від 17.07.2017, під час якого було проведено обшук з вилученням грошей та документів, освідування особи, а також її допит. 
		Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу, яка у випадках, передбачених законом, надається безкоштовно. Кожен вільний у виборі захисника своїх прав.
		Згідно ст.20 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри або обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші права, передбачені цим кодексом.
		У світлі обставин кримінального провадження як гарантії, передбачені національним законодавством, так і гарантії справедливості, закріплені ст.6 Конвенції вимагають, щоб підозрюваний, обвинувачений мав можливість скористатися допомогою захисника, починаючи з найпершого допиту. Обмеження права обвинуваченого на захист під час досудового розслідування відповідно до національного законодавства, становить істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке передбачає скасування вироку. Цей недолік не може бути виправлений ані юридичною допомогою, наданою обвинуваченому пізніше, ані змагальним характером подальшого провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Салдуз проти Туреччини від 31.03.2009 у справі «Плонка проти Польщі», рішення «Лазаренко проти України» від 28.01.2011).
		Проти вказаної вимоги національного законодавства та Конвенції, незважаючи на бажання ОСОБА_9 мати захисника під час її затримання, проведення огляду, обшуку , огляду місця пригоди, відібрання змивів з рук, освідування та опитування, орган досудового розслідування в порушення вимог ч.1.ст.49 КПК України , не забезпечив участь захисника при проведенні вказаних процесуальних дій. Навпаки, навіть тоді коли захисник ОСОБА_9 - адвокат Шевченко прибув на місце проведення слідчих дій, він не був допущений до підзахисної.
		Окрім того, звертає на себе увагу й невідповідність мети проведення такої слідчої дії як огляд місця події, та мети відшукання грошових коштів які ОСОБА_10 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, надав ОСОБА_9 з метою її викриття. Обставини справи свідчать, що 17.07.2017 в службовому кабінеті ОСОБА_9 фактично був проведений не огляд місця події, а обшук з метою відшукання предмета злочину хоча для проведення зазначеної слідчої (розшукової) дії з огляду на положення ч.2 ст.234 КПК України обов`язковою була наявність ухвали слідчого судді. Надана прокурором ухвала слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 18.07.2017, якою був наданий дозвіл на огляд службового кабінету ОСОБА_9 , на думку суду, постановлена з порушенням вимог ст.233 УПК України, яка не передбачає можливості постановлення слідчим суддею такої ухвали. При проведені огляду місця події ОСОБА_9 вже була затримана в порядку ст.208 КПК України, але в протоколі огляду місця поді та протоколі освідування особи не зазначено, що вона приймає участь у вказаній слідчий дії у якості підозрюваної, без роз`яснення їй прав і обов`язків підозрюваного згідно із ст.42 КПК України.
		Відповідно до вимог ст.208 КПК України уповноважена службова особа має право затримати особу, підозрювану у вчинені злочину. Уповноважена особа може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ст.ст.223, 236 КПК України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна роз`яснити право мати захисника. 
		Як вбачається із показань обвинуваченої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_16 , який був понятим та наданого прокурором відеозапису огляду, а також із протоколу затримання в порядку ст.208 КПК України - ОСОБА_9 була фактично затримана об 11 год. 47 хв. 17.07.2017, після чого вона була позбавлена можливості самостійно пересуватися й знаходилася під контролем працівників поліції. Крім того, обвинувачена ОСОБА_9 пояснила, що спочатку до кабінету увійшли декілька працівників поліції, які затримали її, після чого вони певний час знаходилися у кабінеті. Потім до кабінету увійшов слідчий прокуратури та поняті. Ці відомості підтвердив й свідок ОСОБА_16 .
		Отже, як зазначено вище, затримання ОСОБА_9 , огляд (а фактично обшук) кабінету були проведені із істотними порушеннями вимог КПК України, гарантованого права на захист, а сам протокол огляду місця події від 17.07.2017, протокол освідування особи від 17.07.2017 та здобуті у результаті огляду докази, суд оцінює як недопустимі докази у розумінні ч.1 ст.87 КПК України.
		Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах «Хан проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України».
		Сторона обвинувачення у якості доказів надала до суду матеріали щодо проведення відносно ОСОБА_9 негласних слідчих (розшукових) дій, а саме:
		протокол огляду добровільно виданих грошових коштів від 14.07.2017;
		супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8103/39/114/02-2017;
		супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8102/39/114/02-2017;
		протокол контролю за вчиненням злочину від 09.08.2017;
		протокол огляду на ідентифікації грошових коштів від 17.07.2019;
		протокол про результати проведення негласного аудіо-відео контролю особи від 07.08.2019.
		Як вбачається із наданих до суду матеріалів, з ці документи були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст.290 КПК України після закінчення досудового розслідування.
		Під час судового розгляду справи, 27.12.2018 до канцелярії суду від прокурора прокуратури Одеської області ОСОБА_6 надійшло клопотання про долучення до матеріалів судового провадження та надання стороні захисту можливості ознайомитись з ними. В клопотанні прокурора вказано, що під час судового розгляду справи сторона обвинувачення отримала додаткові матеріали, а саме:
		акт №17-3604 здачі-приймання висновку судового експерта №17-3604;
		висновок №17-3604 криміналістичної експертизи;
		акт №17-3603 здачі-приймання висновку судового експерта №17-3603;
		висновок №17-3603 судово-технічної експертизи документів;
		ухвала апеляційного суду Одеської області №5302т від 14.07.2017;
		ухвала апеляційного суду Одеської області №5301 від 14.07.2017;
		доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій №15-3405т від 14.07.2017;
		постанова про проведення контролю за вчиненням злочину №15-3404т від 14.07.2017;
		постанова про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів №15-3403т від 14.07.2017;
		доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій №17/1/1-3411т від 14.07.2017;
		клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії №17/1/1-3386т від 14.07.2017;
		клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії №17/1/1-3385т від 14.07.2017.
		У клопотанні прокурор вказує, що сторона захисту зволікає з ознайомленням з висновками експертів. Однак на підтвердження цього прокурором надані тільки письмові повідомлення захисників про те, що вони можуть ознайомитися з висновками експертів без підтвердження про вручення належним чином цих повідомлень. Стосовно матеріалів НСРД у клопотанні відсутні відомості про те, що прокурор намагався повідомити про наявність цих матеріалів сторону захисту. Прокурор просить у своєму клопотанні суд надати можливість стороні захисту для ознайомлення з додатковими матеріалами. Надалі сторона захисту не надала суду належних доказів того, що ці матеріали були відкриті стороні захисту.
		Проведені експертні дослідження, а саме - висновок №17-3604 криміналістичної експертизи; висновок №17-3603 судово-технічної експертизи документів стосуються предметів та речей, які були вилучені під час огляду місця події від 17.07.2017 та освідування особи від 17.07.2017. Суд дійшов до висновку про недопустимість цих доказів - протоколу огляду місця події від 17.07.2017 та протоколу освідування особи від 17.07.2017. У зв`язку з цим усі предмети, які були добуті в ході проведення цих слідчих дій є також недопустимими доказами, а тому й висновки експертів щодо цих предметів, документів та речей також є недопустимими доказами.
		Згідно ст.22КПК Українифункції сторониобвинувачення неможуть перекладатисяна суд.  Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост.290КПК Українисторони кримінальногопровадження зобов`язаніздійснювати відкриттяодне однійдодаткових матеріалів,отриманих доабо підчас судовогорозгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.01.2019 по справі №751/7557/15-к за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст.290 КПК, оскільки їх тодіне було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Ця позиція співпадає з практикою Європейського суду з прав людини - (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява №17362/03, рішення від23 вересня 2014, остаточне рішення від 23 грудня 2014, справа «Фуше проти Франції», заява №22209, рішення від 18 березня 1997, справа «Моісєєв проти Росії», заява №62936/00, рішення від 09 жовтня 2008).
		За тих обставин, що надані прокурором письмові докази - акт №17-3604 здачі-приймання висновку судового експерта №17-3604; висновок №17-3604 криміналістичної експертизи; акт №17-3603 здачі-приймання висновку судового експерта №17-3603; висновок №17-3603 судово-технічної експертизи документів; ухвала апеляційного суду Одеської області №5302т від 14.07.2017; ухвала апеляційного суду Одеської області №5301 від 14.07.2017; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій №15-3405т від 14.07.2017; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину №15-3404т від 14.07.2017; постанова про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів №15-3403 т від 14.07.2017; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій №17/1/1-3411т від 14.07.2017; клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії №17/1/1-3386т від 14.07.2017р.; клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії №17/1/1-3385т від 14.07.2017 не є додатковими у розумінні ст.290 п.11 КПК України, а також те, що ці матеріали не були відкриті стороні захисту, суд приходить до висновку про недопустимість цих документів як доказів по кримінальному провадженню.
		Матеріали НСРД, які були відкриті стороні захисту в порядку ст.290 КПК України на стадії досудового розслідування, а потім були надані прокурором до суду, а саме - протокол огляду добровільно виданих грошових коштів від 14.07.2017; супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8103/39/114/02-2017; супровідний лист начальника УЗЕ в Одеській області до прокурора ОСОБА_22 від 19.08.2017 №8102/39/114/02-2017; протокол контролю за вчиненням злочину від 09.08.2017; протокол огляду на ідентифікації грошових коштів від 17.07.2019 складені зі суттєвими порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, що позбавляє їх можливості бути використаними у якості доказів.
		Відповідно до ст.104 КПК України у випадках,передбачених цимКодексом,хід ірезультати проведенняпроцесуальної діїфіксуються упротоколі. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. Протокол складається з вступної частини, яка містить відомості про місце, час проведення та назву процесуальної дії, особу, яка проводить процесуальну дію, всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; описової частини, яка повинна містини відомості про: послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.
		Згідно ст.251КПК України постановаслідчого,прокурора пропроведення негласноїслідчої (розшукової)дії повиннамістити:  найменування кримінальногопровадження тайого реєстраційнийномер;  правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті)Кримінального кодексу України;  відомості проособу (осіб),місце аборіч,щодо якихпроводитиметься негласнаслідча (розшукова)дія;  початок,тривалість імету негласноїслідчої (розшукової)дії;  відомості проособу (осіб),яка будепроводити негласнуслідчу (розшукову)дію;  обґрунтування прийнятоїпостанови,у томучислі обґрунтуваннянеможливості отриманнявідомостей прозлочин таособу,яка йоговчинила,в іншийспосіб;  вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.
		Відповідно дост.252КПК України  фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Проведення негласнихслідчих (розшукових)дій можефіксуватися задопомогою технічнихта іншихзасобів.  Протоколипро проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій здодатками непізніше ніжчерез двадцятьчотири годиниз моментуприпинення зазначенихнегласних слідчих(розшукових)дій передаютьсяпрокурору.  Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.
		Згідно ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особівчинити злочин,який вонаби невчинила,якби слідчийцьому несприяв,або зцією самоюметою впливатина їїповедінку насильством,погрозами,шантажем.Здобуті втакий спосібречі ідокументи неможуть бутивикористані укримінальному провадженні. Прорезультати контролюза вчиненнямзлочину складаєтьсяпротокол,до якогододаються речіі документи,отримані підчас проведенняцієї негласноїслідчої (розшукової)дії.Якщо контрольза вчиненнямзлочину закінчуєтьсявідкритим фіксуванням,про цескладається протоколу присутностітакої особи. Прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбаченихстаттею 251цього Кодексу,зобов`язаний: викластиобставини,які свідчатьпро відсутністьпід часнегласної слідчої(розшукової)дії провокуванняособи навчинення злочину;  зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.
		Як свідчать матеріали, які надані стороною обвинувачення до суду - спочатку відносно ОСОБА_9 було відкрите кримінальне провадження з приводу отримання неправомірної вигоди (ст.368 КК України). Приводом для відкриття провадження стала заява ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_9 вимагає від нього неправомірну вигоду у розмірі 5500 доларів США. Цю заяву ОСОБА_10 подав 13.07.2017 до УЗЕ в Одеській області. В той же день, безпосередньо після подачі заяви про скоєний злочин, ОСОБА_10 написав до УЗЕ в Одеській області заяву про те, що він не заперечує проти проведення відносно нього НСРД. Тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР про злочин та до відкриття кримінального провадження працівники поліції прийняли рішення щодо необхідності проведення НСРД. Далі, 14.07.2017 прокурор ОСОБА_22 виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину відносно ОСОБА_9 . При цьому постанова прокурора не відповідає вимогам ст.ст.251,271 КПК України, а саме в постанові відсутні відомості про те, в чому саме полягає контроль за вчиненням злочину, тобто не визначено , які саме дії необхідно провести. Також в постанові відсутні відомості про особу, яка буде проводити спеціальний слідчий експеримент. Постанова прокурор не містить відомостей про застосування спеціальних імітаційних засобів, а також не викладені обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
		Згідно п.3.4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні доручення слідчого, прокурора на проведення НСРД повинно бути мотивованим, містити інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання, визначати конкретного прокурора, якому слід направляти матеріали в порядку, передбаченомуст.252 Кримінального процесуального кодексу України. Оперативний підрозділ не має права передоручати виконання доручення іншим оперативним підрозділам.
		Згідно п.4.1; 4.2; 4.3 Інструкції проорганізацію проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій тавикористання їхрезультатів укримінальному протоколпро хіді результатипроведеної негласноїслідчої (розшукової)дії (абоїї етапів)складається слідчим,якщо вонапроводиться зайого безпосередньоїучасті,в іншихвипадках -уповноваженим працівникомоперативного підрозділу,і повиненвідповідати загальнимправилам фіксаціїкримінального провадження.  Періодичністьскладання протоколівзалежить відвиду негласноїслідчої (розшукової)дії,терміну їїпроведення (одномоментночи упродовжчасу),від дорученняслідчого,прокурора,але вбудь-якомувипадку безпосередньопісля отриманняфактичних даних,які можутьвикористовуватись якдокази длявстановлення місцяперебування особи,що розшукується,про кожнийвипадок огляду,виїмки,дослідження матеріалівпро результатинегласної слідчоїдії тощо.  Кожний протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками не пізніше 24 годин після його складання передається прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва.
		Прокурор надав до суду доручення прокурора ОСОБА_25 №15-3405т від 14.07.2017, яке не відповідає вимогам п.3.4.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, а саме воно не мотивоване й не містить інформацію, яка необхідна для його виконання, чітко поставлене завдання, що підлягає вирішенню, строки його виконання. Це ж саме стосується й доручення ст.слідчого прокуратури ОСОБА_15 №17/1/1-3411т від 14.07.2017.
		Прокурор надав до суду протокол контролю за вчиненням злочину серії ОД №005244 від 09.08.2017р., з додатками у вигляді протоколу огляду на ідентифікації грошових коштів від 17.07.2017, протоколу огляду добровільно виданих грошових коштів від 14.07.2017. Після вивчення цих документів суд приходить до висновку, що вони не відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу, Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, а також суперечать матеріалам справи. Згідно наданого протоколу контролю за вчиненням злочину від 09.08.2017, він був складений від руки 09.08.2017 начальником відділу УЗЕ ОСОБА_14 . Із змісту протоколу вбачається, що він містить відомості про те, що 15.07.2017 ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_12 та передав їй 1000 доларів США, а 17.07.2017 ОСОБА_10 передав ОСОБА_12 2000 доларів США. Протокол підписаний самим ОСОБА_14 та т.в.о. начальника УЗЕ в Одеській області. Однак, всупереч вимогам ст.ст.104,252 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні в протоколі відсутні відомості про час проведення самого НСРД, відомості про особу, яка безпосередньо проводила НСРД, а також не вказана послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. Крім того, в протоколі відсутні відомості про використання в ході НСРД технічних засобів.
		Потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що він двічі надавав працівникам поліції гроші для проведення НСРД - 14.07.2017 він надав 1000 доларів США, а потім 17.07.2017 - 2000 доларів США та робив він це у присутності понятих у приміщенні УЗЕ по вул.Успенській в м.Одесі. В присутності понятих працівники поліції ксерокопіювали гроші та навішали на нього записуючі пристрої.
		Сторона обвинувачення не надала суду письмових документів (протоколів), в яких зафіксовано факт передачі ОСОБА_10 працівникам поліції грошей 14.07.2017 та 17.07.2017, а також факт облаштування ОСОБА_10 записуючими пристроями, а також факт повернення ОСОБА_10 працівникам поліції цих пристроїв. 
		Ці недоліки та відсутність відповідних документі позбавляє суд можливості перевірити об`єктивність та відповідність порядку проведення НСРД вимогам закону, що свідчить про недопустимість цих доказів.
		Стороною обвинувачення надано до суду у якості доказу протокол про результати проведення негласного аудіо-відео контролю особи від 07.08.2017, з якого вбачається, що він складений ст.о/у відділу УЗЕ в Одеській області ОСОБА_23 . Вивчивши та проаналізувавши цей письмовий документ суд приходить до висновку, що він не може бути використаний у якості доказу через суттєві невідповідності його кримінально процесуальному законодавству. Із змісту протоколу вбачається, що він був складений у м.Одесі 07.08.2017 в період с 09 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв. ст.о/у ОСОБА_23 згідно отриманих електронних носіїв з УЗЕ в Херсонській області. Зміст протоколу по своїй юридичній суті є формальною стенограмою розмов, які відбувалися між особами, які визначені в протоколі як ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_40 . Ці розмови мали місце 15.07.2017 та 17.07.2017. Однак, всупереч вимогам ст.ст.104, 252 КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні в протоколі відсутні відомості про час проведення самого НСРД, відомості про особу, яка безпосередньо проводила НСРД, а також не вказана послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження. Крім того, в протоколі відсутні відомості про використання в ході НСРД технічних засобів. Згідно доручення ст.слідчого прокуратури №17/1/1-3411т, виконання цього НСРД доручалося УЗЕ в Одеській області, згідно протоколу - електронні носії чомусь надійшли від УЗЕ в Херсонській області. Також із змісту протоколу вбачається, що його склала особа, яка взагалі не приймала участі у проведенні цього НСРД. Як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_10 - працівники поліції двічі - 15.07.2017 та 17.07.2017 облаштовували на ньому записуючі пристрій, які він після закінчення зустрічей та розмов із ОСОБА_9 повертав працівникам поліції. За таких обставин працівники поліції повинні були зафіксувати ці обставини шляхом складання відповідних протоколів, які є додатками до протоколу НСРД, в яких мали б вказати де саме ОСОБА_10 передавалися записуючі пристрої, які саме пристрої та коли він їх повертав. Сторона обвинувачення не надала до суду відповідні відомості (протоколи), що позбавляє суд можливості перевірити дійсність того, хто саме та яким чином проводив аудіо-відео контроль ОСОБА_9 , які саме технічні пристрої при цьому використовувалися та яким саме чином. Усі ці недоліки призводять для неможливості використати протокол НСРД у вигляді аудіо-відео контролю ОСОБА_9 у якості доказу.
		У своєму рішенні по справі №369/10396/13-к від 24.01.2019 Верховний Суд висловив правову позицію з приводу того, що суд повинен встановлювати походження коштів, які використовувалися для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Сторона обвинувачення стверджує, що гроші, які ОСОБА_10 передавав ОСОБА_9 , а саме 15.07.2017 в розмірі 1000 доларів США та 17.07.2017 в розмірі 2000 доларів США, належать потерпілому ОСОБА_10 . Прокурор надав до суду заяву від імені ОСОБА_10 від 14.07.2007, згідно якої він просить прийняти у нього 1000 доларів США для перевірки його заяви про факт вимагання у нього хабара з боку ОСОБА_9 . Із тексту заяви неможливо зрозуміти, кому саме вона адресована, заява містить тільки відмітку про те, що її прийняв 14.04.2017 начальник відділу УЗЕ ОСОБА_14 . Тобто із тексту заяви не вбачається, що ОСОБА_10 фактично передав ці гроші працівникам поліції, тому що в заяві викладено тільки прохання та бажання передати гроші. Фактична передача грошей повинно було оформити та задокументувати відповідним протоколом у присутності понятих. Однак такого документу сторона обвинувачення суду не надала. Стосовно передачі 17.07.2017 2000 доларів США, то сторона обвинувачення також не надала суду відповідного протоколу та навіть заяви ОСОБА_10 про бажання передати гроші, хоча в судовому засіданні він стверджував про факт написання такої заяви. Поряд з цим у суду є сумніви у фінансової можливості ОСОБА_10 взагалі передавати такі суми грошей. Як вбачається із показань свідка ОСОБА_34 під час його спілкування з ОСОБА_10 він неодноразово на прохання останнього передавав йому гроші на різні потреби - заправку автомобілю, відвідування кафе та ресторанів. Гроші, які було необхідно сплатити за оформлення договору оренди в сумі 5500 доларів США він передав ОСОБА_10 тільки 17.07.2017. З ранку до того дня він постійно перебував поряд із ОСОБА_10 й останній не міг відвідати відділ поліції для передачі грошей. Сторона обвинувачення надала до суду постанову прокурора ОСОБА_22 №15-3403т від 14.07.2017 про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів. Однак ця постанова не містить відомостей про суму грошей, яку належить ідентифікувати (помітити) та джерело походження цих грошей. Ці розбіжності та суперечки не були усунуті стороною обвинувачення у судовому засіданні, що позбавляє суду дійти до висновку про джерело походження грошей, які використовувалися при проведені НСРД.
		Сторона обвинувачення як на доказ посилається на факт того, що 15.07.2017 ОСОБА_10 передав ОСОБА_9 гроші у розмірі 1000 доларів США, серед яких була купюра 100 доларів США серії LB 07364100U. Згідно протоколу огляду місця події від 17.07.2017 саме ця купюра була вилучена у службовому кабінеті ОСОБА_9 та в подальшому купюра була оглянута, що підтверджується протоколом огляду. При вивчені у судовому засіданні протоколу огляду місця події встановлено, що відомості про виявлення саме цієї купюри мають ознаки дописки - вони містяться між двома рукописними строчками, при цьому ця дописка не завірена підписами учасників. У судовому засіданні прокурор надав суд усі речові докази, як він вважав за доцільне надати. Взагалі були надані суду гроші - 2000 доларів США, які були вилучені при огляді місця події. Однак купюра 100 доларів США серії LB 07364100U прокурором суду надана не була. Крім того, суд прийшов до висновку про те, що протокол огляду місця події від 17.07.2017 не недопустимим доказом, а тому усі додатки, речі та предмети, вилучені при проведені цієї слідчої дії є також недопустимими доказами.
		У судовому засіданні сторона захисту заявила про наявність в діях потерпілого ОСОБА_10 ознак провокації. Свої доводи сторона захисту обґрунтовує наступним: у своїх показах потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що на протязі 2016-2017 він передав ОСОБА_9 гроші у розмірі 6000 доларів США для надання йому послуг щодо організації автомобільної стоянки у Комінтерновському районі Одеської області. Однак ОСОБА_9 нічим йому не допомогла й гроші не повернула. Через це у нього виникли неприязні стосунки із ОСОБА_9 . У ОСОБА_10 є знайомі працівники поліції , а саме УЗЕ. Раніше ОСОБА_10 вже приймав участь у кримінальних провадженнях з приводу неправомірної вигоди. Підприємство ТОВ «Нико ЛТД» , яке належить ОСОБА_10 та директором якого він є, з 2011 не веде фактичної підприємницької діяльності. Договір між ТОВ «Нико ЛТД» та ТОВ «Стартнафта Україна» на поставку газу ніколи не укладався. Тобто ОСОБА_10 при зверненні до ОСОБА_9 не мав наміру укладати договір оренди земельної ділянки та організовувати (будувати) газову заправку. Ці неправдиві відомості він надав ОСОБА_9 тільки для провокування її на певні дії. ОСОБА_10 пояснив, що він зрозумів про те, що він нього вимагають хабара тільки після зустрічі із ОСОБА_9 у кафе 29.06.2017. Однак він прийшов на зустріч не сам, а з Порошіним, який таємно записував розмову. Після цього, тільки 13.07.2017, тобто після двох тижнів від зустрічі він звернувся до поліції, де він написав заяву про вимагання хабара за надання дозвільних документів для автозаправної газової станції. Однак, коли начальник відділу УЗЕ ОСОБА_14 прийняв у нього в той же день протокол усної заяви про злочин, то в цьому протоколі була вказані інша мета неправомірної вигоди - укладання договору оренди земельної ділянки. Наступного дня, не перевіривши належним чином заяву ОСОБА_10 одразу ж було прийняте рішення про проведення НСРД відносно ОСОБА_9 , хоча на той час у розпорядженні правоохоронних органів не було достатніх підстав підозрювати ОСОБА_9 у скоєнні злочину. 15.07.2017 ОСОБА_10 вже прийшов на зустріч із ОСОБА_9 з грошима, однак сума була не та, яку він вказав у заяві. Згідно заяви ОСОБА_9 вимагала 5500 доларів США, а у ОСОБА_10 було лише 1000 доларів США. Та після передачі грошей ОСОБА_9 не була затримана працівниками поліції. Як пояснив суду ОСОБА_10 - йому невідомо чому вона не була затримана. Зі слів ОСОБА_10 саме працівники поліції були ініціаторами повторної передачі грошей. Та й під час другої зустрічі ОСОБА_10 не передав ту суму, яку вимагала ОСОБА_9 , хоча ці гроші йому надав ОСОБА_41 .
		Вивчивши обставини справи та проаналізувавши доводи сторін та надані ними докази, суд погоджується із позицією сторони захисту про наявність ознак провокації злочину з боку потерпілого ОСОБА_10 . З показань ОСОБА_10 вбачається, що у нього були підстави для неприязного ставлення до ОСОБА_9 через те, що він у 2016р. передав їй гроші за надання йому послуг але остання послуги не надала й гроші не повернула. Як вбачається із обвинувального акту обман з боку ОСОБА_9 полягає в тому, що вона нібито обіцяла поміч невідомих посадових осіб за укладання договору оренди земельної ділянки для газової заправки, яку ОСОБА_10 мав намір збудувати , діючи як директор ТОВ «Нико ЛТД». На підтвердження дійсності своїх намірів ОСОБА_10 надав ОСОБА_9 статут ТОВ «Нико ЛТД», договір між ТОВ «Нико ЛТД» та ТОВ «Стартнафта Україна» на постачання газу та запевнив її про наявність інвестора. Саме ці фактори мали впевнити ОСОБА_9 надавати послуги ОСОБА_10 . У разі відсутності цих обставин ОСОБА_9 не погодилася б на подальше спілкування із ОСОБА_10 . Однак судом встановлено, що відомості щодо намірів стосовно організації діяльності газової заправки , які надав ОСОБА_10 не відповідають об`єктивним обставинам. Згідно довідки ДФС у Малиновському районі м.Одеси ТОВ «Ника ЛТД» з 2011 діяльності не веде й не подає податкової звітності. ОСОБА_10 пояснив суду, до в штаті ТОВ «Нико ЛТД» крім нього як директора інших робітників немає, також у підприємства немає виробничих засобів. Це підприємство ніколи не займалося діяльністю з продажу газу. Також ОСОБА_10 не зміг пояснити суду, яку саме газову заправку він мав намір будувати - яка її орієнтовна площа та т.і. Стосовно інвестора, який мав би фінансувати будівництво та подальшу роботу газової заправки, ОСОБА_10 надав суду суперечливі покази - спочатку інвестором він називав ОСОБА_34 , а потім змінив свої покази й пояснив, що інвестором є громадянин Республіки Молдова, однак не зміг назвати його прізвище. ОСОБА_10 надав до органу досудового розслідування ксерокопію договору на постачання газу, який підписаний між ТОВ «Нико ЛТД» в особі ОСОБА_10 та ТОВ «Стартнафта Україна». У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 дав показання, на яких він наполягає , згідно яких він у травні 2017 у м.Одесі особисто в присутності директора ТОВ «Стартнафта Україна» підписав цей договір. Однак, згідно відповіді на адвокатський запит - ТОВ «Стартнафта Україна» ніколи не укладала такого договору, а порядок укладання договорів не відповідає тим обставинам, які виклав ОСОБА_10 у своїх показах. Все це дає суд підстави прийти до висновку, що ОСОБА_10 не мав дійсного наміру здійснювати від імені ТОВ «Ника ЛТД» діяльність щодо будівництва та експлуатації газової заправки через те, що в нього відсутні були відповідні матеріальні умови. Тобто при розмовах із ОСОБА_9 саме він ввів її у оману, надавши їй недостовірні відомості. У разі усвідомлення ОСОБА_9 у відсутності у ОСОБА_10 наміру організовувати діяльність газової заправки вона взагалі відмовилася від подальшого спілкування з ним з цього приводу. Суд також констатує факт того , що правоохоронні органи, прийняв заяву ОСОБА_10 не перевірили її належним чином, а обмежилися тільки його допитом після чого одразу прийняли рішення щодо проведення доволі специфічних слідчих дій - НСРД, які за законом належить проводити тільки у разі неможливості застосувати інші заходи. Хоча до прийняття рішення про проведення НСРД орган досудового розслідування мав можливість допитати у якості свідка ОСОБА_42 , який був присутній на зустрічі із ОСОБА_9 , та перевірити наявність у ОСОБА_10 можливості та дійсного бажання відкрити газову заправку. Також суд звертає увагу на той факт, що згідно заяви ОСОБА_10 - ОСОБА_9 вимагала від нього 5500 доларів США, однак 15.07.2017 ОСОБА_10 не передав цю суму, а надав ОСОБА_9 тільки 1000 доларів США, після чого ОСОБА_9 не була затримана за підозрою у скоєнні злочину хоча у розпорядженні правоохоронних органів для цього були усі підстави. Так була зафіксована розмова між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , остання прийняла гроші, тобто у наявності були усі дії, які охоплювали склад злочину. Замість цього орган досудового розслідування ініціював повторні дії з боку ОСОБА_10 , що є прямою ознакою провокування злочину.
		Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
		Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднується з такими ж положеннями ст.6 Конвенції. У основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Це підтвердив ЄСПЛ у справах «Тельфнер проти Австрії» від 20.03.2001, «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08.02.1996, «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005.
		У справі «Барбера, Мєсєгуе і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЕСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. Ухвалюючи вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого правопорушення є доведеним (справа «Дж.Мюррей проти Сполученого Королівства»).
		Відповідно до ст.17 КПК України - особа вважається невинуватою у вчинені кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчинені кримінального правопорушення.
		Таким чином суд, оцінивши кожний із доказів, наданих стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенство права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків , приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_9 у інкримінований період кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України.
		Досліджені судом докази не підтверджують вчинення обвинуваченою ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. ч.1 ст.190 , ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України і сторона обвинувачення вичерпала можливості надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Усі сумніви суд тлумачить на користь обвинуваченої, тому вона підлягає визнанню невинуватою з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.
		На підставі викладеного та виходячи з положень презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст.62 Конституція України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст.17 КПК України), за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе невинуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, суд дійшов до висновку , що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. ч.1 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України вчинені ОСОБА_9 у зв`язку з чим вона підлягає виправданню на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.
		Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_9 суд, серед іншого враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
		Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
		Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 19.07.2017 накладено арешт на речі і грошові кошти, вилучені 17.07.2017 під час огляду місця події службового кабінету ОСОБА_9 , а саме: грошові кошти купюрами по 100 доларів США на загальну суму 1600 доларів США, грошові кошти купюрами по 50 доларів США на загальну суму 400 доларів США, сумка-клач темного кольору, службове посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , мобільний телефон iPhone model: A1661FCC ID:BCG-E-3087A IC:579C-E3087A, грошові кошти купюрами по 500 грн. на загальну суму 2000 грн., грошові кошти купюрами по 200 грн. на загальну суму 3400 грн., грошові кошти купюрами по 100 грн. на загальну суму 400 грн., грошові кошти по одній купюрі 50 грн., 5 грн., 1 грн., 100 доларів США - серії та номер LB07364100U, документацію, яка стосується діяльності ТОВ "НИКО-ЛТД" на 37 арк.
		Накладений арешт підлягає скасуванню згідно із положеннями ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до якої суд скасовує арешт майна у випадку виправдання обвинуваченого.
		Долю речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 судом не обирався оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який був обраний на стадій досудового розслідування сплив, а сторона обвинувачення не зверталась до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
		Керуючись ст.ст.100,129,174,203,368-371,373-376 КПК України
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_9 визнати невинуватою у пред`явленому обвинувачені за ч.1 ст.190, ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.1 ст.369 КК України та виправдати у зв`язку з не доведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені нею.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 19.07.2017, а саме на: грошові кошти купюрами по 100 доларів США на загальну суму 1600 доларів США, грошові кошти купюрами по 50 доларів США на загальну суму 400 доларів США, сумка клач темного кольору, службове посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , мобільний телефон iPhone model: A1661FCC ID:BCG-E-3087A IC:579C-E3087A, грошові кошти купюрами по 500 грн. на загальну суму 2000 грн., грошові кошти купюрами по 200 грн. на загальну суму 3400 грн., грошові кошти купюрами по 100 грн. на загальну суму 400 грн., грошові кошти по одній купюрі 50 грн., 5 грн., 1 грн., 100 доларів США - серії та номер LB07364100U, документацію, яка стосується діяльності ТОВ "НИКО-ЛТД" на 37 арк.
		Речові докази - сумка-клач темного кольору, службове посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , мобільний телефон iPhone model: A1661FCC ID:BCG-E-3087A IC:579C-E3087A, грошові кошти купюрами по 500 грн. на загальну суму 2000 грн., грошові кошти купюрами по 200 грн. на загальну суму 3400 грн., грошові кошти купюрами по 100 грн. на загальну суму 400 грн., грошові кошти по одній купюрі 50 грн., 5 грн., 1 грн., 100 доларів США - серії та номер LB07364100U, повернути ОСОБА_9 після набрання вироком законної сили.
		Грошові кошти в сумі 2000 доларів США, вилучені 17.07.2017р. під час огляду місця події у зв`язку з невстановленням власника, конфіскувати в дохід держави після набрання вироком законної сили.
		Речові докази - документацію, яка стосується діяльності ТОВ "НИКО-ЛТД" на 37 арк. - повернути ОСОБА_10 , після набрання вироком суду законної сили.
		Документи, надані суду, в тому числі носії інформації, долучені до протоколів - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		 
		 
		  Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...