Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/4121/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 05.09.2019. Зареєстровано: 06.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/522/15599/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017160500005678

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/4121/19 
		Провадження № 1-кс/522/15599/19
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 вересня 2019 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора  ОСОБА_3 , зацікавлених осіб  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні  прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160500005678 від 13.09.2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно клопотання прокурора, Шевченківським відділенням поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017160500005678 від 13.09.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 1 ст. 367 КК України.
		Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами військових прокуратур Південного регіону України та Одеського гарнізону.
		   В ході досудового розслідування встановлено, що посадові особи Південного Управління капітального будівництва МО України внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків через несумлінне ставлення до них, не проконтролювали виконання забудовником умов договору №227/УПБ-70Д від 25.11.2004, що призвело до заволодіння та самочинної забудови невстановленими особами земель оборони, в межах території військового містечка № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19-21, чим завдали істотної шкоди державним інтересам, у зв`язку із чим прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, згідно якого просить: накласти арешт на нерухоме майно - пошкоджену будівлю № 10 за генеральним планом загальною площею 149 кв. м у військовому містечку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває на інвентарному та балансовому обліку в КЕВ м. Одеса та визнана речовим доказом; Заборонити службовим особам, працівникам Південного УКБ МО України, TOB «УВГП-Система», та будь-яких інших підприємств, установ, організацій, юридичним особам, фізичним особам - підприємцям, фізичним особам, та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із зміни властивостей, тобто заборону на пошкодження, псування та перетворення будівлі № 10 за генеральним планом у військовому містечку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Розглянути клопотання без виклику осіб - власників та користувачів вищезазначеного нерухомого майна з метою забезпечення арешту майна; зобов`язати службових осіб КЕВ м. Одеса прийняти пошкоджену будівлю № 10 за генеральним планом у військовому містечку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на відповідальне зберігання до моменту скасування арешту майна.
		Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
		Зацікавлені особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про арешт майна, надавши суду відповідні клопотання. 
		Вивчивши надані матеріали, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура. 
		Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		 
		Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів, та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб.
		Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
		Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
		У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.
		Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених упунктах 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.
		У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
		У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
		Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
		Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
		Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі  Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.
		Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні. 
		Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
		Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що за кримінальним провадженням № 12017160500005678від 13.09.2017за ознакамивчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ст.356,ч.1ст.367КК України, в рамках якого слідчий просить накласти арешт на зазначене майно, про підозру нікому не повідомлено, вважаю, що підстави для арешту майна, відсутні. Прокурором не доведена необхідність та мета застосування такого заходу забезпечення, як арешт вищезазначеного майна.
		З огляду на приписи п.18 ч. 1ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право власника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні клопотання процесуального керівника у кримінальному провадженні  прокурора відділу Військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017160500005678 від 13.09.2017 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України  відмовити.
		Ухвала протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:              ОСОБА_1 
		 
		02.09.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...