Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/5789/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 05.09.2019. Зареєстровано: 08.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.11.2019
Результат оскарження 25.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		05 вересня 2019 року                                                                                    № 640/5789/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У»
		до                 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
		про              визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0001051406.
		В  обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем своєчасно сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб, але помилково зараховано зазначену суму податку не на рахунок ДПІ в Оболонському районі, а на рахунок Офісу великих платників ДФС.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		24 квітня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
		Позивач у відповіді на відзив, поданій до суду 11 травня 2019 року зазначив, що  відзив не містить жодних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав, а є дублюванням висновків перевірки.
		Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0001051406 згідно з підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України за порушення підпункту 141.4.1, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 134  346,22 грн. за штрафними санкціями.
		Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта від 12 грудня 2018 року №760/26-15-14-01-02/34431547 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ріал Істейт Ф. К. А.У» податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 30.06.2018» (далі по тексту - акт перевірки).
		Як висновок перевіркою встановлено, зокрема, порушення підпункту 141.4.1, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасна сплата податку з доходу нерезидента у розмірі 537384,89 грн., отриманого у вигляді процентів за кредит за договором позики від 21.01.2015 №4, укладеного з АТ «AUSHAN COORDINATION SERVICES» (Бельгія).
		За наслідками розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 08 січня 2019 року №0000254208 та від 10 січня 2019 року №0001051406 рішенням ДФС України від 21 березня 2019 року №13184/6/99-99-11-04-01-25, зокрема, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0001051406 залишено без змін, а скаргу в цій частині - без задоволення.
		Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
		Згідно з підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
		В акті перевірки зафіксовано, що у періоді, що перевірявся, встановлено здійснення виплат АТ «AUSHAN COORDINATION SERVICES» (Бельгія) відсотків за користування кредитом в загальній сумі 1531725,35 дол. США (екв. 39244388,89 грн.) згідно договору позики від 21 січня 2015 року №4. За період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року позивачем отримано дохід у вигляді відсотків за користування запозиченими коштами за вказаним договором у загальній сумі 1718424,48 дол. США (екв. 43604875,90 грн.). У періоді, що перевірявся, позивач з вирахуванням податку на дохід здійснило виплати нерезиденту доходу з джерелом його походження з України в загальній сумі 1531725,35 дол. США (екв. 39244388,898 грн.). За період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року позивач у повному обсязі сплатив до бюджету податок на доходи іноземних юридичних осіб в загальній сумі 4360487,59 грн. Проте, у І кварталі 2018 року податок у сумі 537384,89 грн. сплачено з порушенням законодавчо встановленого терміну, що відповідає даним поданої суб`єктом господарювання податкової звітності та результатам перевірки, а саме, податок сплачено 23 березня 2018 року, а потребує 21 березня 2018 року (а.с.18).
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки порушень позивачем вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, яке полягає у сплаті в І кварталі 2018 року податку у сумі 537384,89 грн. з порушенням законодавчо встановленого терміну.
		В свою чергу, позивач в адміністративному позові зазначає, що 21 березня 2018 року ним помилково сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538356,53 грн. за договором позики від 21 січня 2015 року №4 на рахунок, відкритий для вказаного податку в Офісі великих платників ДФС; 23 березня 2018 року позивачем сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538356,53 грн. за договором позики від 21 січня 2015 року №4 на відповідний рахунок ДПІ в Оболонському районі. Кошти з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538356,53 грн. за договором позики від 21 січня 2015 року №4 помилково сплачені не на той рахунок та в подальшому перераховані Офісом великих платників ДФС в рахунок авансового внеску з податку на нерухоме майно позивача, відмінне від земельної ділянки. Тобто, помилкове зазначення розрахункового рахунку у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій.
		На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи копію платіжного доручення від 21 березня 2018 року №4470 про сплату податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538356,53 грн. з відміткою банку про проведення від 21 березня 2018 року (а.с.7). У зв`язку з невірним зазначенням розрахункового рахунку для сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 538356,53 грн. позивачем повторно сплачено зазначений податок згідно платіжного доручення №4472/1 від 23 березня 2018 року на таку ж суму (а.с.9) та направлено лист від 23 березня 2018 року №01/03 до Офісу великих платників ДФС з проханням грошові кошти у розмірі 538356,53 грн., які були помилково перераховані 21 березня 2018 року на рахунок № НОМЕР_1 зарахувати на інші реквізити (а.с.11). Роздруківками з кабінету платника підтверджується перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у розмірі 538356,53 грн. 20 квітня 2018 року (а.с.8).
		Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 45 Бюджетного кодексу України (далі по тексту - БК України) податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
		Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
		Аналіз норм БК України дає суду підстави дійти до висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
		Разом з тим, поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 (у редакції наказу Державного казначейства України від 30 листопада 2010 року №449) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за №594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
		Пунктом 2.1 вказаного Положення встановлено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
		Зі змісту таких пунктів названого Положення слідує, що всі сплачені податки і збори (обов`язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
		Таким чином, суд вважає, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у встановлені строки має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України.
		Оскільки суми податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
		Оскільки позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов`язку, суд вважає, що помилкове зазначення рахунку на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
		Таким чином, з огляду на те, що помилкове перерахування позивачем коштів на інший рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника перед Державним бюджетом України зі сплати з податку на прибуток та ним самостійно нараховано зобов`язання за зазначеним платежем, застосування до позивача штрафу за висновком суду є неправомірним.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2019 року №0001051406 нормативно та документально підтверджуються та є такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням     повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19    Конституції України та частиною другою статті 2  Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У» підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У» - задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10 січня 2019 року №0001051406.
		3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 15-А, код ЄДРПОУ 34431547) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2015,21 грн (дві тисячі п`ятнадцять гривень 21 копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).
		 
		Рішення суду, відповідно до частин першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 Суддя                                                                                                                 В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...