Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 502/52/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2019. Зареєстровано: 08.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2019.
Дата набрання законної сили: 06.09.2019
Номер судового провадження: 11-кп/813/164/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016160310000693

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 11-кп/813/164/19
		Номер справи місцевого суду: 502/52/17 
		Головуючий у першій інстанції  ОСОБА_1  
		Доповідач         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.09.2019 року                                    м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:    
		головуючого судді ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
		секретарів судового засідання  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		за участю прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		обвинуваченого ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_12 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з уточненнями прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Кілійського районного суду Одеської області від 20.09.2017 року у кримінальному провадженні №12016160310000693 відносно:
		ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кілії Одеської обл., громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше несудимого,
		- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 125 КК України,
		встановив:
		 
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_11 виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		В мотивувальній частині вироку суду першої інстанції, викладено формулювання обвинувачення, яке пред`явлено ОСОБА_11 і визнане судом не доведеним, а саме:
		01.08.2016 р., близько о 02 год., ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився білявиноробного заводу по вул. Дунайській в м. Кілії Одеської області та побачив чоловіка, зовні схожого на особу, з якою у нього, приблизно у 2014 році, був конфлікт.
		В цей час у ОСОБА_11 виник умисел на спричинення зазначені особі тілесних ушкоджень, тому він, з цією метою, пішов до будинку своїх батьків по АДРЕСА_2 , взяв кухонний ніж та почав наздоганяти чоловіка, якого бачив біля виноробного заводу.
		Наздогнавши біля будинку АДРЕСА_3 зазначеного чоловіка, особу якого в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 окликнув його, але чоловік, побачивши, що за нимбіжить ОСОБА_11 , забіг до будинку АДРЕСА_3 .
		ОСОБА_11 , переслідуючи його, також забіг до будинку АДРЕСА_3 , де почав стукати в двері квартири АДРЕСА_4 .Дверійомувідкрив ОСОБА_13 , який, помітивши, що в правій руці ОСОБА_11 знаходиться ніж, почав виштовхувати його з квартири, внаслідок чого між ними виникла сварка, в результаті якої, ОСОБА_11 наніс ОСОБА_14 один удар ножем в область тулуба, спричинивши йомутілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні правої половини грудини, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
		Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався у вироку на те, що дослідженими в судовому засіданні доказами, суд вважає доведеними ті обставини, що 01.08.2016 р., приблизно о 02 год. ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння,тримаючи в руках ніж, який заздалегідь взяв в будинку своїх батьків, не знаючи, хто проживає у квартирі АДРЕСА_5 , почав стукати в двері квартири. Коли двері відкрив раніше не знайомий йому потерпілий ОСОБА_13 , ОСОБА_11 проти волі потерпілого увійшов в приміщення коридору квартири, а коли потерпілий ОСОБА_13 силою виштовхував його з приміщення квартири, наніс йому удар ножем, чим спричинив легке тілесне ушкодження, після чого залишив місце вчинення злочину. 
		З огляду на що, судом зроблено висновки, що дії обвинуваченого були спрямовані не проти особи потерпілого ОСОБА_13 , з яким він не був знайомимі між ними не існували жодні стосунки, а проти невизначеного кола осіб, тому суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 125 КК Україниневірною, оскільки в його діях наявні ознаки іншого кримінального правопорушення, яке передбачає кримінальну відповідальність за дії, спрямованіна грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень, тому виправдав ОСОБА_11 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.2ст.125КК Україниу зв`язкуз відсутністю у його діянні зазначеного складу кримінального правопорушення.
		 
		Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка їх подала.
		В апеляційній скарзі та уточненнях до неї, прокурор ОСОБА_8 зазначив, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з огляду на таке:
		- стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України;
		- висновки суду першої інстанції про наявність у діях обвинуваченого ознак іншого кримінального правопорушення, яке передбачає кримінальну відповідальність за дії, спрямованіна грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень, суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом під час дослідження доказів, наданих стороною обвинувачення, адже під час судового розгляду не встановлено, що своїми діями ОСОБА_11 грубо порушив громадський порядок;
		- до того ж, обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а наведені у вироку показання ОСОБА_11 щодо порушення ним громадського порядку, суперечать змісту звукозапису судового засідання.
		Посилаючись на зазначені доводи, прокурор ОСОБА_8 просить повторно допитати обвинуваченого, скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на три роки, поклавши на нього обов`язки: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого та захисника, які частково заперечували проти її задоволення, повторно дослідивши докази у кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
		Мотиви судуапеляційної інстанції. 
		Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Системний аналіз вироку суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення не відповідає приписам наведеної норми кримінального процесуального закону.
		Так, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_11 , суд першої інстанції послався на те, що в судовому засіданні достовірновстановлено, що дії обвинуваченого були спрямовані не проти особи потерпілого ОСОБА_13 , з яким він не був знайомийі між ними не існували жодні стосунки, а проти невизначеного кола осіб, тому суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 125 КК Україниневірною.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи і приписам кримінального процесуального закону, з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення та мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		Виправдовуючи ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції не дотримався приписів кримінального процесуального закону, зазначених в ст.ст. 373-374 КПК України.
		Зокрема, у вироку не наведено конкретних беззаперечних обґрунтувань і мотивів, з яких суд відкинув фактичні обставини справи, встановлені органом досудового розслідування, тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є безпідставними, оскільки базуються не на безсторонній оцінці наданих стороною обвинувачення доказів, а ґрунтуються на неправильній оцінці фактичних обставин справи.
		Відповідно до приписів ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		З огляду на приписи наведених норм закону, суд 1-ої інстанції не навів у вироку відповідні мотиви, за яких він відкидає докази, які були досліджені під час судового розгляду, а лише перерахував їх та зазначив, що дослідженими в судовому засіданні доказами суд вважає доведеними обставини за яких ОСОБА_11 зайшовши проти волі потерпілого в приміщення коридору квартири, наніс йому удар ножем, чим спричинив легке тілесне ушкодження, після чого залишив місце вчинення злочину. 
		Окрім того, як на підставу для виправдання обвинуваченого суд послався на п. 4 Постанови Пленум Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року, та зазначив, що дії обвинуваченого ОСОБА_11 були спрямовані не проти особи потерпілого ОСОБА_13 , з яким він не був навіть знайомимі між ними не існували ніяких стосунків, а були спрямовані проти невизначеного кола осіб, та в його діях наявні ознаки іншого кримінального правопорушення, яке передбачає кримінальну відповідальність за дії, спрямовані на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися спричиненням потерпілому тілесних ушкоджень.
		Проте, тим же пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року зазначено, що як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. 
		В свою чергу, диспозиція ч. 2 ст. 125 КК України не містить вказівок про ступінь спорідненості між обвинуваченим та потерпілим, наявності факту знайомства між ними та не вимагає наявності такого зв`язку для кваліфікації дій обвинуваченого за цією статтею.
		Що ж стосується вказівки суду на наявність в діях ОСОБА_11 ознак злочину, передбаченого ст. 296 КК України (про що йдеться і в Постанові Пленуму ВСУ №10), то вказані твердження взагалі суперечать обставинам, які суд вважав доведеними в судовому засіданні, і які описані в мотивувальній частині вироку, оскільки ні з дослідженим судом доказів, ні із зазначених обставин жодним чином не прослідковується умисел ОСОБА_11 на грубе порушення громадського порядку. 
		Більш того, із доведених в судовому засіданні обставин не вбачається, що такі дії супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, що є навпаки кваліфікуючою ознакою ст. 296 КК України та не підтверджені доказами з посиланням на них в мотивувальній частині вироку.
		Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у резолютивній частині вироку зазначається в тому числі, прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та його виправдання; рішення щодо речових доказів і документів; рішення щодопроцесуальних витрат; строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження , натомість резолютивна частина вироку відносно ОСОБА_11 містить лише вказівку на його виправдання. Однак, відповідно до матеріалів провадження та досліджених доказів маються процесуальні витрати на проведення криміналістичних та судово-медичних експертиз.
		Виконуючи приписи ч. 3 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання прокурора і повторно допитав обвинуваченого та дослідив письмові докази у кримінальному провадженні і встановив наступні фактичні обставини.
		Так, 01.08.2016 р., близько о 02 год., ОСОБА_11 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився білявиноробного заводу по вул. Дунайській в м. Кілії Одеської області та побачив чоловіка, зовні схожого на особу, з якою у нього, приблизно у 2014 році, був конфлікт.
		За таких підстав, у ОСОБА_11 виник умисел на спричинення зазначені особі тілесних ушкоджень, тому він, з цією метою, пішов до будинку своїх батьків по АДРЕСА_2 , взяв кухонний ніж та почав наздоганяти чоловіка, якого бачив біля виноробного заводу.
		Наздогнавши біля будинку АДРЕСА_3 зазначеного чоловіка, особу якого в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 окликнув його, але чоловік, побачивши, що за нимбіжить ОСОБА_11 , забіг до будинку АДРЕСА_3 .
		В подальшому, ОСОБА_11 , переслідуючи його, також забіг до будинку АДРЕСА_3 , де почав стукати в двері квартири АДРЕСА_4 .
		Дверійомувідкрив ОСОБА_13 , який, помітивши, що в правій руці ОСОБА_11 знаходиться ніж, почав виштовхувати його з квартири, внаслідок чого між ними виникла сварка, в результаті якої, ОСОБА_11 наніс ОСОБА_14 один удар ножем в область тулуба, спричинивши йомутілесне ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої поверхні правої половини грудини, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягнуло короткочасний розлад здоров`я.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що вина ОСОБА_11 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, повністю доведена дослідженими (повторно) доказами під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а саме:
		-показаннями обвинуваченого ОСОБА_11 , який підтвердив суду, що 31.08.2016 року він був у гостях, де вживав алкогольні напої, після чого продовживїх вживати в кафе «Ласточка». Приблизно о 24 год. він поїхав до своїх батьків, а на вул. Дунайській, біля виноробного заводу,зустрів хлопця, з якиму нього бувконфлікт, близько двох років тому. Вінпоїхав до батьків, залишив там велосипед, на кухні взяв столовий ніж, з метоюналякати того хлопця та побіг на вул. Дунайську наздоганяти його.Наздогнавши йогобіля будинку АДРЕСА_3 , він покликав його, а той, озирнувшись, побачив його і забіг у під`їзд.Він теж забіг до під`їздутапочав стукати у двері квартири, які відкрив незнайомий чоловік. Він зайшов у коридор квартири, а незнайомий йому чоловік, побачивши у нього в руці ніж, почав виштовхувати його з квартири. Під час штовханини, він наніс тому чоловікові удар ножем в область тулуба, після чого втік з місця події. Все це відбувалося на протязі декількох хвилин тому він не порушував громадський порядок. У вчиненому він щиро кається;
		- висновком експерта №04 від 03.08.2016 року, згідно якого, потерпілому ОСОБА_13 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: трьох лінійних саден внутрішньої поверхні правого плеча, садно внутрішньої поверхні 5-го пальця лівої стопи, колото-різаної рани поверхні правої частини грудей, спричинена дією колючо-ріжучого предмету типу ножа, який має лезо, обушок і ширину клинка до 1,5 см, з довжиною клинка не менше 4 см, які спричинені 01.08.2016 року.Колото-різана рана правої ділянки передньої поверхні грудей не проникає у порожнину грудної клітки, не є небезпечною для життя та по своєму характеру призводить до тривалого часу розладу здоров`я понад 6 днів і відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я;
		- висновком експерта №747-Д від 25.08.2016 року, відповідно до якого, сліди рук, вилучені з поверхні міжкімнатних дверей, під час огляду місця події, залишені ОСОБА_11 ;
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, відповідно до змісту якого, свідок ОСОБА_15 впізнала ОСОБА_11 , як особу, яка вночі 01.08.2017 року нанесла удар ножем її чоловіку.
		Разом з тим, апеляційний суд вжив всіх можливих заходів щодо виклику потерпілого ОСОБА_14 в судове засідання суду апеляційної інстанції, втім встановити його місце знаходження та допитати як потерпілого по кримінальному провадженню щодо обставин вчиненого відносно нього злочину не надалось можливим.
		Враховуючи зазначені обставини, учасники судового розгляду погодились з тим, що докази, які вже були досліджені під час апеляційного розгляду скарги прокурора є достатніми та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції за відсутності потерпілого ОСОБА_14 ..
		За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вину обвинуваченого повністю доведеною, а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі,яка вчинилазлочин,має бутипризначене покарання,необхідне йдостатнє дляїї виправленнята попередженнянових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Так, з матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_11 не має судимості відповідно до положень ст. 89 КК України, негативно характеризується.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, апеляційній суд вважає повне визнання вини та щире каяття.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, апеляційній суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, йому може бути призначене пропорційне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді обмеження волі, яке є достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів.
		Разом з тим, колегією суддів встановлено, що на час апеляційного розгляду справи, закінчився строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, відповідно до положень якого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки :три роки-у разівчинення злочинуневеликої тяжкості і, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Згідно із санкцією ч. 2 ст. 125 КК України та положеннями ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Приписами п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України, передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального.
		В свою чергу, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. 
		Положення ч. 2 ст. 411 КПК України регламентують, що вирок підлягає скасуванню чи зміні із зазначених в частині першій підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. 
		Враховуючи невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_11 не можна вважати законним і обґрунтованим та слід визнати таким, що підлягає скасуванню.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду 1-ої інстанції і ухвалює свій вирок у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду 1-ої інстанції.
		При цьому,ст.417КПК Українипередбачено,що судапеляційної інстанції,встановивши обставини,передбачені ст.284цього Кодексу,скасовує обвинувальнийвирок чиухвалу ізакриває кримінальнепровадження.  
		Під час апеляційного розгляду провадження ОСОБА_11 не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності, натомість, суд апеляційної інстанції був позбавлений права на скасування виправдувального вироку щодо обвинуваченого та закриття кримінального провадження відносно нього, з підстав передбачених ст. 284 КПК України, оскільки таким чином погіршується його становище.
		Натомість ч. 5 ст. 74 КК України передбачає, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах передбачених ст. 49 цього Кодексу. 
		Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, виправдувальний вирок щодо  ОСОБА_11 скасувати, ухвалити новий вирок, яким  ОСОБА_11 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначити йому відповідне покарання та звільнити від його відбування, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнивши його від призначеного покарання.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_11 звільняється від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих обставин, апеляційний суд вважає, що судові витрати за проведення судової експертизи підлягають стягненню з останнього. 
		Керуючись ст.ст. 284, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 417, 420, 532 КПК України, апеляційний суд -
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу з уточненнями прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8  задовольнити частково.
		 
		Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 20.09.2017 року, яким  ОСОБА_11 , виправдано за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - скасувати та ухвалити новий вирок, яким:
		Визнати винуватим ОСОБА_11  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.
		На підставі ч.5ст.74КК України звільнити  ОСОБА_11  від призначеногопокарання,у зв`язкуіззакінченням строків давності.
		Стягнути з  ОСОБА_11 в дохід держави судові витрати за проведення судово-трасологічної експертизи в сумі 880 (вісімсот вісімдесят) грн. 40 коп..
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту набрання ним законної сили.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
		 
		Судді Одеського апеляційного суду:
		 
		ОСОБА_2                 ОСОБА_3             ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...