Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/7528/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 02.09.2019
Номер судового провадження: 61-45662ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                                            
		 
		02 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 361/7528/17
		провадження № 61-45662св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариства «Ідея Банк», 
		третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя», 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» на постанову Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Сержанюка А. С., Фінагеєва В. О.,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк»), третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА Життя» (далі - ПрАТ «СК «УНІКА Життя») про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору. 
		 
		Свої вимог позивач мотивувала тим, що 17 березня 2017 року вона уклала із ПАТ «Ідея Банк» кредитний договір № Z71.227.72466, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у сумі 12 000,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами (процентами за платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
		 
		Позивач зазначала, що при укладанні кредитного договору порушені її права, оскільки ПАТ «Ідея Банк» не додержано норми частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», якими передбачено обов`язок кредитора перед укладенням договору про надання споживчого кредиту в письмовому вигляді повідомити про обставини, зазначені в цій статті. Працівники банку з умовами кредитування належним чином її не ознайомлювали, оформлення кредитного договору проходило без тривалої затрати часу, після чого їй вручили кредитний договір із додатками до нього, які вона, не маючи змоги прочитати через дрібний шрифт, підписала, сподіваючись на добросовісність працівників банку.
		 
		Крім того, пункт 1.11 кредитного договору встановлює плату позичальником на користь банку за обслуговування кредитної заборгованості, що є несправедливою умовою, оскільки банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які той здійснює на власну користь. Також банком порушено пункт 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», оскільки справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, не підлягають розгляду третейськими судами.
		 
		Пунктом 1.13 кредитного договору порушено статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки її фактично примушено до укладення договору страхування із нав`язаною відповідачем страховою компанією.
		 
		Пунктом 5.11 кредитного договору порушено статтю 8 Закону України «Про захист персональних даних», оскільки позбавлення її права на відкликання згоди на обробку персональних даних є порушенням закону, а отже, і є підставою для визнання такого пункту недійсним.
		 
		Із урахуванням наведених обставин, позивач просила визнати недійсним кредитний договір від 17 березня 2017 року №Z71.227.72466. 
		 
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому виконала його умови.
		 
		Постановою Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним пункти 1.11 та 5.4 кредитного договору від 17 березня 2017 року № Z71.227.72466, укладеного 17 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк». В іншій частині позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що умови кредитного договору про щомісячну сплату коштів за обслуговування кредитної заборгованості є недійсними, оскільки, встановивши у кредитному договорі таку умову, відповідач не зазначив, які саме послуги надаються позивачу. Також, умова про третейське застереження у кредитному договорі порушує вимоги пункту 14 частини першої статті 8 Закону України «Про третейські суди», а тому в цій частині кредитний договір також є недійсним.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
		 
		У жовтні 2018 року ПАТ «Ідея Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в оспорюваному кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена не за формулою із змінними величинами, а відображена чітко визначеними фіксованими сумами, передбаченими графіком щомісячних платежів, а тому така умова не суперечить вимогам частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Сторони не скористалися пунктом 5.4 оспорюваного кредитного договору про третейське застереження, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним зазначеного пункту.  
		 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПАТ «Ідея Банк» не підлягає задоволенню із таких підстав.
		 
		Судами встановлено, що 17 березня 2017 року ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № Z71.227.72466, за умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 12 100,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9,50 %, що разом із маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 %.
		 
		Згідно з пунктом 1.11 кредитного договору від 17 березня 2017 року № Z71.227.72466 за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком щомісячних платежів за кредитним договором.
		 
		Відповідно до пункту 5.4 кредитного договору від 17 березня 2017 року № Z71.227.72466 всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід`ємною частиною даної третейської угоди. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору. Позичальник підписанням цього договору засвідчує, що він ознайомлений з регламентом вищевказаного третейського суду.
		 
		17 березня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву № Z71.227.72466 на приєднання до договору добровільного страхування життя від 23 травня 2014 року № НПБ130801, якою підтвердила, що ознайомлена в усній та письмовій формі з умовами програми страхування життя, умовами договору добровільного страхування життя                      № НПБ 130801, що затверджений головою правління ПрАТ «СК «УНІКА Життя», отримала для ознайомлення та ознайомилась в усній та письмовій формі з Правилами добровільного страхування життя ПрАТ «СК «УНІКА Життя», та засвідчила своє повне та безумовне розуміння їх змісту та свій свідомий і компетентний вибір страхової послуги. Вона, заявник, цим підтверджує своє розуміння того, що ця заява, договір, Правила є основою правовідносин між страховиком та страхувальником (застрахованою особою, вигодонабувачем) і у своїй сукупності складають індивідуальний договір добровільного страхування життя з нижчезазначеними суттєвими індивідуальними умовами.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		 
		Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		 
		Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		 
		Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
		 
		Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.
		Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Встановивши у кредитному договорі обов`язок позивача сплачувати щомісячні комісії за обслуговування кредитної заборгованості, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану плату (комісію) надаються позивачу. При цьому, відповідач нараховував кошти за послугу, що не замовлялася та супроводжує кредит за рахунок позивача, що є незаконним.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені вище положення нормативно-правових актів та дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення щомісячної сплати коштів банку за обслуговування кредитної заборгованості. 
		 
		Також Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо визнання недійним пункту 5.4 оспорюваного кредитного договору, яким передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв`язку із ним, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, оскільки нормами Закону України «Про третейські суди» заборонено розгляд справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), третейськими судами. 
		 
		Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що сторони не скористалися пунктом 5.4 оспорюваного кредитного договору, не мають правового значення та не можуть бути підставою для відмови у визнанні вказаного пункту недійним. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що в оспорюваному кредитному договорі плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена не за формулою із змінними величинами, а відображена чітко визначеними фіксованими сумами, передбаченими графіком щомісячних платежів, не спростовують висновку апеляційного суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсними умов кредитного договору, оскільки банку заборонено встановлювати платежі за дії, які споживач здійснює на користь банку. 
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Київської області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак       І. Ю. Гулейков       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...