Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3859/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 05.09.2019
Номер судового провадження: 61-11564ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		05 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/3859/19
		провадження № 61-11564св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, мотивуючи свої вимоги тим, що із 
		ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилась спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заява мотивована тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів, служби у справах дітей щодо вчинення ним насильницьких дій щодо неї та дитини.
		 
		Крім того, 16 лютого 2018 року близько 10 години 00 хвилин на території парку в районі Оболонської площі, під час спровокованого ОСОБА_2 конфлікту, він штовхнув її внаслідок чого, вона разом із дитячим візком, у якому знаходилась дитина, впала на землю. Від падіння дитина отримала забій м`яких тканин лобної ділянки голови, а також психологічну травму.
		 
		Вважаючи, що дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки домашнього насильства, яке вчиняється ним систематично, ОСОБА_1 просила суд визначити терміном на 6 місяців обмежувальні заходи щодо ОСОБА_2 , а саме: заборонити йому спілкування з постраждалою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонити йому наближатись на відстань 100 метрів до місця її проживання за адресою: 
		АДРЕСА_1 , а також до інших місць частого відвідування постраждалою особою.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року заяву задоволено частково. Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , та покладено на нього обов`язок у вигляді заборони наближатися на відстань 100 (сто) метрів до ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі до місця її проживання за адресою: 
		АДРЕСА_1 .Обмежувальний припис видано строком на 6 (шість) місяців.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_2 підпадають під ознаки фізичного та психологічного насильства щодо його дитини та колишньої дружини, а також існує вірогідність продовження чи повторного вчинення ним дій, що можуть спричинити настання більш тяжких наслідків ніж ті, що мають місце.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вважав, що заявник, як жертва такого насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та прийшов до хибного висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявника та їх малолітньої дитини, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні заяви. 
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі, надісланій до Верховного Суду 12 червня 2019 року засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року. 
		 
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що надані нею докази: висновки Оболонського УП ГУНП в м. Києві від 11 серпня 2017 року, 15 вересня 
		2017 року, 07 травня 2018 року, 31 травня 2018 року, з яких вбачається систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства та ініціювання конфліктів; лист служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 01 березня 2019 року, 
		з якого вбачається, що під час зустрічей з ОСОБА_2 постійно виникають конфлікти; консультативний висновок спеціаліста «Консультативно-діагностичного центру» Оболонського району м. Києва 
		від 19 лютого 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено забій м`яких тканин лобної частини голови; протокол психоконсультаційного дослідження ТОВ «МЦ «Добробут» 
		від 14 березня 2019 року, відповідно до якого, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено ознаки емоційного напруження, що може бути викликано стресовою сімейною ситуацією та наявністю страхів у зв`язку з цим, не доводять факту вчинення щодо неї та її доньки домашнього насильства.
		 
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		 
		18 липня 2019 рокудо Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		 
		Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що не було встановлено випадків насильства стосовно заявниці та малолітньої дитини, а також ризиків настання насильства в майбутньому. Натомість, судом встановлено наявність між батьками спору про визначення порядку участі у вихованні дитини, що не може розцінюватись як насильство в сім`ї.
		 
		Надані заявницею заяви до поліції та відповідні висновки в якості доказів не підтверджують сам факт вчинення ним протиправних насильницьких дій відносно своєї дитини, а підтверджує лише агресивну поведінку заявниці до нього та вчинення перешкод у вихованні ним його дитини та в побаченнях 
		з дитиною.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року справу № 756/3859/19 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 
		№ 756/3859/19 з Оболонського районного суду м. Києва.
		Фактичні обставини справи
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 грудня 2016 року до 03 липня 2018 року. Шлюб розірвано у судовому порядку на підставі рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 03 липня 2018 року. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		З листа Шевченківського районного в м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 11 березня 2019 року вбачається, що із 
		ОСОБА_2 проведено соціально-педагогічну бесіду щодо вікових особливостей дитини та необхідності дотримуватись режиму дня відповідно віку, попереджено про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків.
		Зі змісту листа служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в 
		м. Києві державної адміністрації від 01 березня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 надав пояснення, що під час зустрічей з ОСОБА_1 постійно виникають конфлікти.
		Згідно з витягом із ЄДРДР від 28 березня 2018 року до реєстру досудових розслідувань внесені відомості за частиною першою статті 125 КК України щодо нанесення 27 березня 2018 року ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 
		16 лютого 2018 року близько 10 години 00 хвилин на території парку в районі Оболонської площі між ОСОБА_2 та  ОСОБА_1 мав місце конфлікт під час якого ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1 , внаслідок чого остання разом із дитячим візком, у якому знаходилась малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , впала на землю.
		З консультативного висновку спеціаліста «Консультативно-діагностичного центру» Оболонського району м. Києва від 19 лютого 2019 року вбачається, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено забій м`яких тканин лобної частини голови, що також вбачається із долученої до заяви фотографії дитини.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених».
		 
		Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		 
		Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
		 
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
		 
		Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		 
		Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
		 
		Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		 
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
		 
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		 
		Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
		 
		Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви судвидає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
		 
		Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
		 
		Виходячи з аналізу зазначених норм закону, а також встановивши, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ОСОБА_2 навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийС. Ю. Бурлаков  Судді:В. М. Коротун   М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...