Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3443/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2019. Зареєстровано: 09.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 29.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/3443/18 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
		за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
		за участю представників:
		позивача - не з'явилися, 
		відповідача - Олесів Н. Я.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (головуючий суддя Гетьман Р. А., судді Дучал Н. М., Россолов В. В.) у справі                  № 922/3443/18
		за позовом Харківської міської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медея-М»
		про стягнення 1  564  200,94 грн,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю    «Медея-М» (далі - відповідач, ТОВ «Медея-М») про стягнення 1  564 200,94 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у період з 01.09.2017 по 30.11.2018 не сплачував грошові кошти за користування частиною земельної ділянки площею 6  990,08 кв. м., яка розташована за адресою:      м. Харків, вул. Морозова, 13, яка належить територіальній громаді м. Харкова, і відповідно зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орденної плати в сумі 1  564  200,94 грн.
		3. Свої вимоги позивач обґрунтовував статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі                 № 922/3443/18 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Медея-М» на користь Харківської міської ради 1  564  200,94 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 23  463,01 грн судового збору.
		5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі     № 922/3443/18 рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		6. Харківська міська рада, не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення Господарського суду Харківської області від 16.04.2019 у справі № 922/3443/18 залишити без змін.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
		7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам.
		8. Заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував до спірних правовідносин норми статей 5, 18, 20, 26 Закону України «Про оцінку земель».
		9. Разом із цим, скаржник посилається на те, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем та відповідачем не потрібен факт наявності сформованої земельної ділянки як об'єкту цивільних прав, а потрібно встановити фактичну площу земельної ділянки, яку використовує набувач майна та розмір безпідставно збережених коштів. При цьому, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 щодо того, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. 
		Доводи інших учасників справи
		10. ТОВ «Медея-М», у поданому відзиві на касаційну скаргу, просить залишити постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 без змін, а касаційну скаргу Харківської міської ради - без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції та помилковість доводів позивача.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		11. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлові приміщення підвалу № 38, 38а, нежитлові приміщення 1-го поверху № 54, 61, 62, 63а, антресолі 1-го поверху № 104, 109 загальною площею 8342,2 кв. м. в будівлі літ. «Х-4» по вул. Морозова, 13 у м. Харкові з 29.08.2017 зареєстроване за                   TOB «Медея-М» на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2017 № 1246.
		12. Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.04.2018 № 19-20-0.23,08-1162/116-18 речові права відповідача або інших осіб на земельну ділянку по вул. Морозова, 13 у м. Харкові не зареєстровані.
		13. Земельна ділянка площею 2,7446 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
		14. 03.12.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, інженером-геодезистом, інженером-землевпорядником складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою:     м. Харків, вул. Морозова, 13 відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка площею 2,7446 га по вул. Морозова, 13 використовується ТОВ Фірма «СКС»,               ТОВ «Глобал Інвест Капітал», ТОВ «Медея-М» для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень в будівлі літ «Х-4». Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.
		15. Відповідно до листа Головного управління ДФС у Харківській області від 05.04.2018 № 7308/9/20-40-12-03-19 відповідач не значиться платником плати за землю.
		16. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що земельна ділянка площею 2,7446 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові, на якій, в тому числі, розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачу, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об'єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.09.2017 по 30.11.2018.
		17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять свідчень який саме розмір земельної ділянки використовує відповідач. З наданих позивачем документів вбачається, що за адресою по вул. Морозова, 13 у м. Харкові є також нежитлові будівлі, що належать ТОВ Фірма «СКС», ТОВ «Глобал Інвест Капітал», а розрахунок займаної площі зроблений лише шляхом поділу 2 7446 кв. м. арифметичним шляхом.
		18. Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 1  564 200,94 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.09.2017 по 30.11.2018.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції 
		19. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		20. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		21. Положеннями статті 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		22. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		23. Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		24. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
		25. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		26. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).
		27. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
		28. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
		29. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
		30. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
		31. Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений. 
		32. Відповідно до частини першої, четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		33. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
		34. Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		35. За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права. 
		36. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач є власником частини нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідній земельній ділянці.
		37. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
		38. Водночас за змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		39. Як встановлено положеннями частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		40. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		41. Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
		42. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
		43. Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України «Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі   № 923/921/17, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 13.02.2019 у справі                № 922/392/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 16.04.2019 у справі                  № 922/744/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі                   № 922/3560/18, від 12.08.2019 у справі № 922/2927/18.
		44. Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування часткою від загальної площі земельної ділянки по вул. Морозова, 13 в місті Харкові площею 6990,08 кв. м, межі якої самостійно вирахувані позивачем з урахуванням частки у праві власності на об'єкт нерухомого майна, що належить відповідачу, за зовнішніми межами нерухомого майна шляхом складання акта обстеження земельної ділянки, за відсутності доказів формування саме спірної земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.
		45. Водночас, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).
		46. Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		47. Апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем не надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач. Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі. Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити, чи правильними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем. 
		48. Враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою площею 6990,08 кв. м на вул. Морозова, 13 у місті Харкові є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об'єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. 
		49. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		50. Звертаючись з касаційною скаргою, Харківська міська рада не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого зі справи судового рішення. 
		51. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Розподіл судових витрат
		52. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі         № 922/3443/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                      О. В. Случ 
		Судді                                                                                Н. О. Волковицька 
		                                                                                          С. К. Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...