Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/15922/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, Державною аудиторською службою України, державного фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2019. Зареєстровано: 10.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		09 вересня 2019 року                                                    № 826/15922/15
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за позовом          Північного офісу Держаудитслужби
		до                    Київського психоневрологічного інтернату
		третя особа          Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві                    
		про                     зобов`язання вчинити дії,
		 
		за участю представників:
		позивача - Ноги Марії Юріївни (довіреність від 21.01.2019 № 26-16-17-17/573-2019),
		відповідача - Мальованої Віти Андріївни (довіреність від 28.02.2019 № 01-122),
		третьої особи - не прибув,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Державна фінансова інспекція у м. Києві (надалі за текстом також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського психоневрологічного інтернату (надалі за текстом також - відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо проведення відповідачем заходів щодо повного надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних, в тому числі шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2015 відкрито провадження у справі.
		Ухвалою від 30.09.2015 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/9939/15, предметом розгляду якої є оскарження положень акту перевірки в частині вжиття заходів для повного надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2016 у справі №826/9939/15 у задоволенні адміністративного позову відмовлено з підстав того, що оскаржуваний акт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, а тому його висновки не можуть бути предметом спору.
		Ухвалами від 07.12.2018 замінено позивача на правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби та поновлено провадження у справі.
		Ухвалою від 28.02.2019 залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
		У судовому засіданні суд ухвалив продовжити розгляд у порядку письмового провадження.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем недоотримане протягом 2012-2014 років до дохідної частини спецфонду інтернату суми 75 відсотків пенсій чотирьох підопічних в загальній сумі 117666,87 гривень.
		Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вважає їх необґрунтованими, оскільки перерахування частки пенсій підопічних відбувається лише за їх особистою заявою або заявою опікунів.
		Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне. 
		 
		Державною фінансовою інспекцією у м. Києві проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в Київському психоневрологічному інтернаті за період з 01.01.2011 по 01.01.2015, за результатами якої складено акт від 31.03.2015 № 06-30/542.
		На підставі зазначено акту позивачем направлено до відповідача вимогу від 15.04.2015 № 26-06-14-14/3756 щодо усунення наступних порушень, виявлених ревізією:
		- опрацювати матеріали ревізії та розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної (матеріальної відповідальності осіб, винних у допущенні порушення;
		- вжити заходів щодо повного надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних, в тому числі шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України;
		- вжити заходів щодо відшкодування коштів на загальну суму 54    897,26 грн., у разі необхідності провести претензійно-позовну роботу по її стягненню,
		- здійснити відповідні перерахунки щодо нарахування та виплати недоотриманих працівником ОСОБА_3 коштів (суми підвищень до посадового окладу в розмірі 25%) за 2011-2014 роки.
		Листом від 20.05.2015 № 01-760 відповідачем надана інформація щодо вжитих заходів щодо усунення порушень, виявлених ревізією, а саме:
		- притягнуто до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності працівників установи згідно переліку;
		- скориговано заборгованості інтернату перед ПП «ЯСЕН» на суму 54    897,26 грн., що відображено за даними бухгалтерського обліку;
		- працівнику ОСОБА_3 нараховані та виплачені суми недоотриманих коштів (суми підвищень до посадового окладу в розмірі 25%) за 2011-2014 роки.
		- направлено звернення до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва та Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві стосовно недоотримання до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних, на які отримано відповідь про відсутність правових підстав для такого нарахування.
		 
		Позивач, вважаючи, що об`єкт контролю не забезпечив вжиття усіх заходів для усунення виявлених ревізією порушень та в добровільному порядку не вжив заходи щодо відшкодування збитків, звернувся з відповідним позовом до суду. 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що  не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі за текстом також - Закон) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. 
		Згідно з частиною першою статті 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. 
		Статтею 10 Закону визначено права органу державного фінансового контролю, зокрема:
		1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); 
		7) пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
		10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		Таким чином, законодавством регламентовано повноваження позивача здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів та, у разі виявлення порушень, пред`являти відповідні вимоги щодо їх усунення, які є обов`язковими до виконання.
		Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог органу державного фінансового контролю, останній має право звернення до суду з позовом про стягнення збитків або зобов`язання усунути порушення.
		У даному випадку, позивач вважає, що вимога про усунення порушень була виконана відповідачем лише частково, а саме: не виконано вимогу у частині проведення відповідачем заходів щодо повного надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних, в тому числі шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України.
		Так, ревізією встановлено, що протягом 2012-2014 років на рахунки відповідача не перераховувалась частка пенсії підопічних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яким призначена пенсія по втраті годувальника як дітям-сиротам, які стали інвалідами до 18 років та перебувають на повному державному утриманні. 
		Статтею 48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок виплати пенсії особам, які перебувають на повному державному утриманні.
		Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії (частина перша цієї статті). 
		Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім`ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		У свою чергу, відповідно до пункту 2 Порядку перерахування органами Пенсійного фонду України або структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад коштів установам (закладам), у яких особи перебувають на повному державному утриманні, та їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 269, адміністрація установи надсилає у триденний строк після взяття особи на повне державне утримання органам Пенсійного фонду України або структурним підрозділам з питань соціального захисту населення за місцем перебування особи, одного із батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників (далі - законний представник) на обліку (отримання допомоги, пенсії) та за місцезнаходженням установи відповідне повідомлення, до якого додає:
		1) довідку про зарахування особи на повне державне утримання;
		2) письмову заяву особи чи її законного представника або письмову заяву адміністрації установи, погоджену органом опіки та піклування (якщо опіку чи піклування над особою здійснює установа), про перерахування установі різниці (за формою згідно з додатком 1);
		3) довідку про вартість утримання особи в установі.
		З аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язковою умовою для перерахування відповідної частки пенсії установі, у якій особа перебуває на повному державному утриманні, є наявність письмової заяви особи чи її законного представника або письмової заяви адміністрації установи.
		Відповідачем надано суду копії рішень судів, відповідно до яких підопічні інтернату ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 визнані недієздатними та мають опікунів. ОСОБА_6 має психічне захворювання, але є дієздатною особою. 
		Таким чином, у даному випадку адміністрація установи не може самостійно звернутися до органів Пенсійного фонду України з заявою про перерахування частини пенсії, оскільки установа не є опікуном чи піклувальником осіб, а лише здійснює їх повне утримання. 
		У свою чергу, опікуни недієздатних підопічних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та дієздатний підопічний ОСОБА_6 не реалізували зазначене право та не надавали відповідних письмових заяв про перерахування частини пенсії.
		Слід також зауважити, що відповідач вчиняв усі можливі від нього дії для зарахування частки пенсії підопічних до спецфонду, а саме: звертався до органів Пенсійного фонду України, які повідомляли про відсутність підстав для перерахування частини пенсій; звертався до підопічного ОСОБА_6 та опікунів підопічних ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , які повідомили у письмовому вигляді про відмову у перерахуванні частини пенсії (відповідні заяви наявні у матеріалах справи, а.с. 155-162).
		Отже, у ході розгляду справи судом встановлено, що вимога позивача щодо проведення відповідачем заходів щодо повного надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних, в тому числі шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України, виконана в повному обсязі та відповідачем вжито усіх можливих заходів для її виконання.
		Водночас, зазначені заходи не призвели до дієвого результату, оскільки істотною умовою для  надходження до доходної частини спецфонду належної частки пенсій підопічних є волевиявлення самих підопічних або їх опікунів, що полягає у поданні заяви про перерахування частини пенсії, що не було ними зроблено.
		Суд звертає увагу позивача, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало би необхідності повторного звернення до суду, тобто під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. 
		У даному випадку, судом не вбачається, що задоволення позовних вимог матиме наслідком відновлення порушеного права, оскільки відповідачем зроблено усі можливі та залежні від нього дії для виконання вимоги про усунення порушень, а отже у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. 
		Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову Північного офісу Держаудитслужби (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 18, код ЄДРПОУ 40479560) до Київського психоневрологічного інтернату (04075, м. Київ, вул. Юнкерова, 37, код ЄДРПОУ 26021206), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
		 
		Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.  Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   О.П. Огурцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...