Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/74/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 09.09.2019. Зареєстровано: 10.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 857/7555/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7555/19
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		 
		головуючого-судді:                    Курильця А.Р.,
		суддів:                                          Качмара В.Я., Мікули О.І.,
		з участю секретаря                         Михальської М.Р.,
		представника позивача              ОСОБА_2, 
		представника відповідача          Решетника О.Л.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення  Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		 
		суддя в 1-й інстанції - Костюкевич С.Ф.,
		час ухвалення рішення - 06.06.2019 року, 10:36 год.,
		місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
		дата складання повного тексту рішення - 14.06.2019 року,
		 
		                                                     в с т а н о в и в:
		 
		ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. 
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 26.12.2018 року №0466371302, №0466401302, рішення про застосування штрафних санкцій від 26.12.2018 року №0466411302 та вимогу про сплату боргу від 26.12.2018 року №Ф-0466421302. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. 
		Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що  rонтролюючим органом на підставі акту перевірки встановлено порушення: 1) п.44.1 ст.44, п. 177.4.1 п.п. 177.4. статті 177 ПК України та п.44.1 ст.44, п. 177.4, п. 177.2, п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 521 679,94 грн.; 2) п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1. статті 163 ПК України та підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 43 473,32 грн.; 3) п.2 ч.1 ст.7, п.2,3,9 ст. 9 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 08.07.201 року № 2464-VI, внаслідок чого занижено суму єдиного внеску на загальну суму 105 593,92 грн.; 4) п.185.1 ст.185, п.187.1 статті 187, п.198.3, п.198.5 "г", п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п. 200.1 п.200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59 516 грн; 5) п.22.1 статті 22, п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.4 розділу VIII Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року, а саме неподання за формою 20-ОПП на 4 об`єкти рухомого майна та 3 об`єкти нерухомого майна. 6) п. 177.10 с. 177 ПК України, а саме не ведення Книги обліку доходів і витрат, неналежне ведення обліку доходів та витрат. На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0466371302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 521 679,94 грн., за штрафними санкціями 260 839,97 грн.; №0466401302, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору за основним платежем 43 473,32 грн., за штрафними санкціями 21 736,66 грн.; №0466431302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 59 516 грн., за штрафними санкціями 29   758 грн.; №Ф-0466421302 вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 105   593,92 грн.; №0466411302 рішення про застосування штрафних санкцій зі сплати своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за штрафними санкціями 10 991,08, грн. Встановлено, що згідно руху коштів по розрахункових рахунках та відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, підприємцем отримано дохід, який на 26226,80 грн. більший, ніж відображений в декларації про майновий стан. Крім того, позивачем до складу витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, передчасно включено витрати по придбанню товарів, які не були оплачені, таке формування витрат здійснено ФОП до одержання доходу від їх реалізації, тобто доходу, який безпосередньо пов`язаний з понесеними витратами від здійснення підприємницької діяльності, що суперечить положенням ПК України. Відповідно контролюючим органом правомірно донараховано суму ПДФО, тому слід вважати вірним донарахування військового збору та визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску (вказані зобов`язання є похідними та безпосередньо залежать від правильності визначення платником податків чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22% та військовий збір у розмірі 1,5%).
		Представник Головного управління ДФС у Волинській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ФОП Данилюка С.М. відмовити.
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга на підлягає до задоволення з таких мотивів.
		Судом встановлено, що підставі наказу №3784 від 24.10.2018 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. 
		За результатами перевірки було складено акт №26179/03-20-13-02/2932114953 від 11.12.2018 року від 11.12.2018 року.
		Контролюючим органом на підставі акту перевірки встановлено порушення: 
		1) п.44.1 ст.44, п. 177.4.1 п.п. 177.4. статті 177 ПК України та п.44.1 ст.44, п. 177.4, п. 177.2, п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 521 679,94 грн.;
		2) п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, п.п. 163.1.1 п. 163.1. статті 163 ПК України та підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір на загальну суму 43 473,32 грн.;
		3) п.2 ч.1 ст.7, п.2,3,9 ст. 9 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" від 08.07.201 року № 2464-VI, внаслідок чого занижено суму єдиного внеску на загальну суму 105 593,92 грн.;
		4) п.185.1 ст.185, п.187.1 статті 187, п.198.3, п.198.5 "г", п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п. 200.1 п.200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 59 516 грн;
		5) п.22.1 статті 22, п.63.3 ст.63 ПК України та п.8.4 розділу VIII Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року, а саме неподання за формою 20-ОПП на 4 об`єкти рухомого майна та 3 об`єкти нерухомого майна.
		6) п. 177.10 с. 177 ПК України, а саме не ведення Книги обліку доходів і витрат, неналежне ведення обліку доходів та витрат.
		На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №0466371302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 521 679,94 грн., за штрафними санкціями 260 839,97 грн.; №0466401302, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору за основним платежем 43 473,32 грн., за штрафними санкціями 21 736,66 грн.; №0466431302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 59 516 грн., за штрафними санкціями 29   758 грн.; №Ф-0466421302 вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 105   593,92 грн.; №0466411302 рішення про застосування штрафних санкцій зі сплати своєчасно не нарахованого єдиного внеску, за штрафними санкціями 10 991,08, грн.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0466371302 від 26.12.2018 року суд зазначає наступне.
		У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Так, підставою для донарахувань податків та зборів слугує висновок перевіряючого про невірне визначення собівартості реалізованих товарів та включення до витрат вартості товарів, що були не реалізовані та відповідно за які не було отримано дохід.
		Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що однією із складових для нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та з похідних до нього військового збору та єдиного соціального внеску стали результати господарської операції з придбання обладнання промислового для виробництва плівки на загальну суму 639 587,00 грн. з ПДВ, в тому числі 532 989,17 грн. без ПДВ і 106 597,83 грн. ПДВ.
		Вказана операція підтверджується оглянутими судом первинними документами, а саме копією договору поставки обладнання № 30012017 від 30.01.2017 року з додатком, видатковою накладною №10 від 03.02.2017 року з ТТН, договором поставки обладнання №30052017/1 від 30.05.2017 року з додатком, видатковою накладною № 39 від 16.06.2017 року з ТТН, платіжними дорученнями про оплату товару.
		Згідно п. 177.4.6. ст. 177 ПК України не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів.
		Так, придбане позивачем згідно наданих первинних документів промислове обладнання не є окремими основними засобами, а є складовими і невід`ємними частинами цілісної технологічної лінії. 
		Для того, щоб отримувати більший прибуток та реалізовувати готовий виріб (пакет-майка листова, пакет-майка в рулоні), а не напівфабрикат у вигляді поліетиленового полотна, позивачем було проведено модернізування технологічної лінії шляхом придбання додаткових вузлів, а саме:
		- машина для виробництва пакетів типу майка "Модель SHX - А500" (16.06.17р.) - для переробки п/е рукава в пакет-майку, в рулоні.
		- прес для вирубки (виготовлення пакет-майка, листова), (16.06.2017р.)
		Технологічна схема виробництва поліетиленових плівок представляє автоматизацію процесів, починаючи від одержання сировини і закінчуючи пакуванням та зберіганням готової продукції. Плівка поліетилену виготовляється на екструзійній установці: МОДЕЛЬ SJ-А35-МD400 /3,02,17р/. Плівка повинна зберігатися в сухих критих складських приміщеннях у виробника і споживача при температурі не нижче плюс 5 °С і відносної вологості 80%, на відстані не менше 1 м від нагрівальних приладів з оберіганням від попадання прямого сонячного проміння, з повітряним середовищем, вільним від активної хімічної пари. Рулони плівки на складі готової продукції складують в горизонтальному положенні заввишки не більш 6 рядів, бобіни - у вертикальному положенні заввишки до 1,5 м.
		Вірними є висновки суду першої інстанції, що в цьому випадку позивачем також дотримано вимоги методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та незавершені капітальні інвестиції в основні засоби, які встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509.
		Пунктом 15 даного Положення передбачено, що витрати, які здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
		Пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від ЗО вересня 2003 року № 561, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат.
		Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач мав право включити вказані витрати з придбання промислового обладнання до складу валових витрат за 2017 рік, проводячи модернізацію технологічної лінії, яка використовується в ході господарської діяльності.
		Крім того, впродовж 2016-2017 років ФОП ОСОБА_1 придбавав різну продукцію у контрагентів (скотч, упаковка, пакети, плівка та ін.) без укладення письмових договорів. Вказані господарські операції підтверджуються оглянутими судом прихідними первинними документами (акти звірки, видаткові накладні, платіжні доручення) реєстри яких приєднані до матеріалів справи. Дані первинні документи підтверджують понесені позивачем витрати на придбання у постачальників матеріалів для ведення господарської діяльності, оплата за які проведена в повному обсязі, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків із постачальниками і платіжними дорученнями, реєстри яких приєднані до матеріалів справи.
		Впродовж 2017 року позивач реалізовував вказану вище продукцію покупцям, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які приєднані до матеріалів позову, тобто отриману продукцію реалізовував у своїй господарській діяльності.
		В свою чергу, відповідач не заперечував вчинення вказаних господарських операцій, проте в основу порушення покладено те, що ФОП ОСОБА_1 за продану ним продукцію на момент перевірки не отримав коштів, тобто доходу.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"),
		Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення,
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.
		Відповідно до п.2.4 Розділу 2 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
		При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).
		Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Суд зазначає, що надані позивачем документи є первинними документами в розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам. При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, судом не встановлено істотних розбіжностей щодо обсягу, виду, дати та вартості придбаного та реалізованого товару.
		Отже, сукупність первинних, платіжних та інших документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції, підтверджують фактичне виконання умов договорів позивача і не дають підстав для сумніву у їх реальності.
		Відповідно до положень пункту 177.1статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
		Не включаються до складу витрат згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та             139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Як вірно встановлено судом, податкове повідомлення-рішення №0466371302, винесене на підставі висновку про помилкове визначення собівартості реалізованих товарів та включення до витрат вартості товарів, що хоча і були придбані, проте не були реалізовані та за які, відповідно, не отримано дохід.  
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для врахування витрат при обчисленні об`єкта оподаткування, необхідно дотримуватися наступних умов, за якими витрати повинні бути документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами, повинні бути пов`язані із господарською діяльністю підприємця, товари повинні бути фактично доставлені, а послуги - фактично отримані, такі витрати повинні включатися до витрат операційної діяльності відповідно до Розділу ІІІ Податкового кодексу України, при цьому позивач, як фізична особа-підприємець, який перебував на загальній системі оподаткування в 2016 та в 2017 роках мав право формувати витрати так само, як і юридичні особи - платники податку на прибуток, з урахуванням обмежень, встановлених статтею 177 Податкового кодексу України.
		При цьому Податковий кодекс України не ставить у залежність формування витрат за придбаний товар певного періоду з його реалізацією у цей період. Формування витрат господарської діяльності можливе в періоді в який такі витрати були здійснені незалежно від того чи такий товар був реалізований, важливо лише документальне підтвердження його придбання та наступне використання в господарській діяльності.
		За таких підстав, колегія суддів вважає, що позивач правомірно сформував витрати за перевірений період по вказаних взаємовідносинах.
		З врахуванням вищевикладеного, вірними є висновки суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат не знайшли свого підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов`язань з податку доходи фізичних осіб є необґрунтованими та безпідставними.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0466401302 від 26.12.2018 року колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від обєкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; базою оподаткування у фізичної особи є дохід, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно зі статтею 177 Податкового кодексу України.
		З врахуванням наведеного військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого оподатковуваного доходу, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Збільшуючи суму чистого доходу за 2016-2017 роки з підстав, описаних вище, відповідач розрахував військовий збір, що підлягає сплаті позивачем додатково та визначив штрафні санкції у розмірі 25% від основного зобов`язання.
		Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача, то неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору.
		Надаючи оцінку правомірності вимозі від 26.12.2018 року №Ф-0466421302 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 105   593,92 грн.; рішенню про застосування штрафних санкцій зі сплати своєчасно не нарахованого єдиного внеску№0466411302, за штрафними санкціями в розмірі 10 991,08, грн., судом встановлено, що вони прийняті у зв`язку із встановленням відповідачем порушення підприємцем пункту 2 частини першої статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (надалі Закон №2464-VI).
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону №2464-VI).
		Згідно з частиною другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
		Згідно з пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.
		Суть виявленого порушення норм Закону №2464-VІ зводиться до того, що перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, на який нараховується єдиний внесок, встановлено заниження суми чистого доходу, що спричинило заниження єдиного внеску.
		Оскільки з урахуванням встановлених судом обставин справи суд дійшов висновку щодо недоведення відповідачем порушень з боку підприємця ОСОБА_1 в частині заниження чистого доходу за 2016-2017 роки, то донарахування йому єдиного внеску у сумі 116   585 грн. є безпідставним. 
		Відповідно до  ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду  -  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
		Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Керуючись ст.ст. 308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
		 
		                                                    п о с т а н о в и в  :
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі № 140/74/19 -  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар   О. І. Мікула      Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...