Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 187/470/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: 61-26526ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		09 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 187/470/17
		провадження № 61-26526св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у складі судді Караула О. А. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.
		 
		у справі за позовом  ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2017 року до місцевого суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. У позові, який в подальшому було уточнено шляхом подання відповідних заяв про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд поновити її на посаді табельника в публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»                (далі - ПАТ «ДМК») та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13 140,71 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, а також витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн.
		 
		В обґрунтування позову посилалась на те, що вона починаючи з червня 1982 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем, обіймаючи різні посади. В процесі роботи у ПАТ «ДМК» внаслідок професійного захворювання вона отримала III групу інвалідності. 27 квітня 2017 року розпорядженням по комбінату № 502к її було звільнено на підставі статті 38 КЗпП України - за ініціативою працівника у зв`язку із виходом на пенсію. 
		 
		Вказуючи на незаконність її звільнення, ОСОБА_1 зазначала, що керівництво відповідача чинило на неї тиск, не допускало до робочого місця та створювало несприятливі умови праці, чим фактично змусило її до подання заяви про розірвання трудового договору. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване безпідставністю посилань позивача на наявність примусу з боку адміністрації ПАТ «ДМК» щодо її спонукання на написання заяви про звільнення за власним бажанням. ОСОБА_1 не надала жодного доказу створення відповідачем об`єктивних несприятливих умов, за яких вона змушена була написати заяву на звільнення. Звільнення ОСОБА_1 відбулось на підставі поданої нею особисто заяви за відсутності порушень вимог закону зі сторони відповідача. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі. 
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). 
		 
		Згідно із підпунктом 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		05 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
		 
		 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не було досліджено усіх наданих позивачем до суду доказів, а висновки, що містяться в оскаржуваних судових рішеннях зроблено на підставі пояснень відповідача та поданих ним доказів, що призвело до ухвалення незаконних рішень. Так, заявник стверджує, що судом не надано оцінку долученій нею до матеріалів справи довідці медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), в якій містяться зауваження щодо посад, які вона може обіймати до відновлення працездатності. Крім цього, також зазначає, що подана нею 27 квітня 2017 року заява про надання розрахунку не свідчить про бажання звільнитись оскільки не містить прохання її звільнити у якийсь конкретний строк. 
		 
		Позивач зазначає, що встановивши обставину зайняття робочого місця позивача у зв`язку із її тимчасовою непрацездатністю іншим працівником, судами не було перевірено чи було запропоновано позивачу після її виходу на роботу зайняти інше робоче місце.
		 
		Доводом касаційної скарги є також помилковість висновку місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що відпустка у квітні 2017 року тривалістю 14 днів була надана ОСОБА_1 за її погодженням. Заявник вказує, що подана нею заява про надання відпустки від 11 квітня 2017 року містить дописування щодо кількості днів такої відпустки, зроблені не її рукою, що спростовує її намір щодо отримання відпустки саме на 14 днів, які визначено у наказі.
		 
		ОСОБА_1 зазначає, що в порушення приписів постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року суди попередніх інстанцій не з`ясували чи був з боку роботодавця примус стосовно позивача щодо звільнення за статтею 38 КЗпП України.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У січні 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ «ДМК», в якому зазначається про необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, доводи якої спрямовані на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Відповідач наголошує, що під час розгляду справи судом першої інстанції у присутності сторін було досліджено усі подані ними докази та надано можливість сторонам надати пояснення стосовно всіх доказів. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 з 14 червня 1982 року працювала на Дніпровському металургійному заводі (ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат») на різних посадах, зокрема, перед звільненням - на посаді табельника бюро інженерних служб відділу організації та нормування праці.
		 
		Наказом директора по персоналу товариства від 06 лютого 2017 року на підставі наказу від 05 січня 2017 року про зміни в організації праці виробництва та праці управління мотивації та організації праці працівників, у тому числі ОСОБА_1 , попереджено про звільнення з 06 квітня 2017 року.
		 
		07 лютого 2017 року ОСОБА_1 ознайомилась із наказом про звільнення, а також із запропонованими їй вакантними посадами, від яких вона відмовилась з посиланням на те, що вони не відповідають вимогам довідки МСЕК.
		 
		ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково із зазначенням про протипоказання роботи у шкідливих умовах та несприятливого мікроклімату, важкої фізичної праці, що підтверджується відповідними довідками Обласного центру медико-соціальної експертизи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, копії яких наявні у матеріалах справи (а. с. 8, 103).
		 
		Зі спливом двох місяців після попередження ОСОБА_1 її звільнення не відбулось та 11 квітня 2017 року на підставі її заяви їй було надано відпустку тривалістю 14 днів.
		 
		27 квітня 2017 року, в останній день відпустки, ОСОБА_1 подано заяву про надання розрахунку з 27 квітня 2017 року у зв`язку з виходом на пенсію. 
		 
		Розпорядженням директора по персоналу ПАТ «ДМК» від 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади табельника бюро інженерних служб відділу організації та нормування праці управління мотивації та організації праці на підставі статті 38 КЗпП України за її ініціативою у зв`язку з виходом на пенсію.
		 
		Обґрунтовуючи незаконність її звільнення та наявність підстав для задоволення позову, ОСОБА_1 вказувала, що керівництвом відповідача її було примушено до написання заяви на звільнення. Зазначене пояснювала проведенням ПАТ «ДМК» скорочення займаної нею посади та пропонування їй посад, які, на її переконання, вона не може обіймати за станом здоров`я, недопуском її на робоче місце після її виходу з лікарняного, а також погодженням її відпустки строком лише на 14 днів, що змусило її працювати у день весілля її сина.  
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, третьою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
		 
		Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
		 
		З установлених судами обставин справи вбачається, що 27 квітня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про надання їй розрахунку з 27 квітня 2017 року у зв`язку із виходом на пенсію, що надало підстави та зобов`язало відповідача провести звільнення позивача на таку вимогу, як це передбачено статтею 38 КЗпП України.
		 
		На підставі вищевикладеного, варто зазначити, що посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зі змісту цієї заяви не вбачається її ініціатива на звільнення спростовується доводами позовної заяви, у якій ОСОБА_1 не заперечує обставину написання нею в останній день відпустки заяви саме на звільнення, посилаючись при цьому на причину подання такої заяви - примус зі сторони відповідача, як на підставу для поновлення її на роботі.
		 
		У абзацах першому та другому пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за статтею 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. 
		 
		В матеріалах справи відсутні докази про те, що керівництво відповідача примушувало ОСОБА_1 до написання заяви про звільнення. Будь-яких скарг про примус до підписання заяви про звільнення позивача до суду не надано.
		 
		Перешкодою для виконання обов`язку про розірвання трудового договору за ініціативою працівника є продовження роботи у наступний за днем запланованого звільнення день. Водночас, з установлених судами обставин справи не вбачається, що позивач після видання розпорядження про її звільнення виходила на роботу, що, в свою чергу, не свідчить про відсутність її волевиявлення стосовно припинення трудових відносин. 
		 
		Таким чином, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власник або уповноважений ним орган примусив її подати заяву про звільнення за власним бажанням, дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення відбулось з дотриманням норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 
		 
		ПАТ «ДМК» дотримано вимоги трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 за її власним бажанням. Наказ про її звільнення від 27 квітня 2017 року № 502к видано правомірно.
		 
		Доводи касаційної скарги стосовно ненадання місцевим судом оцінки довідці МСЕК в контексті необхідності врахування зауважень, які вона містить щодо посад, які може обіймати позивач до відновлення працездатності не узгоджується зі змістом оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Так, в описовій частині цього рішення на підставі наданої судом оцінки копіям довідок МСЕК від 15 червня 2006 року та від 25 червня 2008 року, зазначено, що рекомендованим заходом по відновленню працездатності ОСОБА_1 є праця на посаді секретаря, табельника.
		 
		Разом із цим, посилання заявника на неналежне виконання відповідачем законодавчих вимог, пов`язаних зі звільненням працівника у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці внаслідок пропозиції зайняти ті посади, які вона не може обіймати, на її думку, за станом здоров`я, колегією суддів не приймається, оскільки не охоплюється предметом оскарження - звільнення за ініціативою працівника. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. 
		Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді: Грушицький А. І.     Сердюк В. В.     Фаловська І. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...