Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/405/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення коду товару за УКТЗЕД.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2019. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: 857/6414/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/6414/19
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді                                                           Шевчук С.М.,  
		суддів                                                                         Кухтея Р.В., Носа С.П.,
		за участі секретаря судового засідання                    Ігнатищ Л.М.,
		представників позивача                                        Карпа Б.І., Треф`янчин А.М.,
		представника відповідача                                        Прос Ю.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові  апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України на рішення  Івано-Франківського окружного адміністративного суду  від 07 травня 2019 року (ухвалене в м. Івано-Франківськ судом під головуванням судді Матуляка Я.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) у справі № 300/405/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма "Хімекс" до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування  рішення та картки відмови, -
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		 
		І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
		У лютому 2019 року Приватне підприємство "Фірма "Хімекс" звернулося до суду з  позовною заявою, якою просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2060000/2019/000048/2 від 16.01.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00048 від 16.01.2019 року.
		Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року адміністративний задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00048 від 16.01.2019 року. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000048/2 від 16.01.2019 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України (вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39640261) на користь Приватного підприємства "Фірма "Хімекс" (вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 25063846) понесені судові витрат в розмірі 10712,00 (десять тисяч сімсот дванадцять грн. 00 коп.) грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. 
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує, що судом першої інстанції при розгляді та винесенні оскаржуваного рішення не враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, не надано належної правової оцінки поданим доказам, допущено ряд порушень норм процесуального та матеріального права, що в свою чергу призвело до винесення незаконного рішення, натомість суд взяв до уваги не обґрунтовані доводи позивача, тому безпідставно задовольнив його позовні вимоги. На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що під час митного контролю товарів за митною декларацією позивача програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; у випадках, передбачених ч.6 ст.54 МК України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Щодо вжиття таких дій митницею були надані пояснення, які не взяті до уваги судом першої інстанції. Також судом поверхнево досліджено докази та не надано оцінку усім обставинам справи, зокрема: платіжне доручення №1JBKLJ0 від 04.01.2019 не містить даних для ідентифікації оплаченого товару; рахунок-фактура не містить необхідних реквізитів, а саме підпису покупця, а також немає печаток юридичних осіб, у зв`язку з цим інспектором було направлено електронне повідомлення декларанту для надання додаткового документа для підтвердження заявленої митної вартості - копії митної декларації країни-експортера. Крім того, звертає увагу, що декларант погодився з рішенням про корегування митної вартості, подавши нову митну декларацію з корегованою вартістю 8050 євро. Вважає, що відповідачем у повній мірі доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від останнього документів, що свідчить про правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.
		Позивач на апеляційну скаргу у встановлений судом строк подав відзив, у якому  вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Водночас, вказує, що оскаржуване судове рішення законним та ухваленим при повному, всебічному і об`єктивному вивченні обставин справи. Просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
		 
		ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		Судом встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що 12.12.2018 року між позивачем та нерезидентом фізичною особою ОСОБА_1 (Унтермайтінгем, Німеччина) був укладений контракт №12-31 на придбання легкового автомобіля SEAT ALHAMBRA, 2011 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 (а.с. 12-13).
		Відповідно до п. 2.1. контракту умови поставки FСА згідно ІНКОТЕРМС 2010. Ціна товару згідно п.2.3.1  контракту  становить за названий автомобіль - 4300,00 Євро. 
		Така ж вартість наведеного вище автомобіля вказується у рахунку №12 від 12.12.2018 за договором №12-31 від 12.12.2018 (а.с.14, 56, 80).
		Згідно п. 2.4.1. контракту поставка товару здійснюється на протязі 5 днів з моменту проведення авансового платежу, а відповідно до п. 2.5.1. оплата за поставлений товар здійснюється в Євро 100% авансовим платежем.  
		04.01.2019 року згідно платіжного доручення №1JBKLJ0 від 04.01.2019 позивачем перераховано на рахунок № НОМЕР_2 в AS "PrivatBank", ЛАТВІЯ, кошти в сумі 4300,00 євро, призначення платежу: For 1/Privat person Wech Hermann2/Untermeitingen3/DE/Untermeitingen, 86836 DE09720501010760766949 for PRPMNT FOR Seat Alhambra car ACC CNTR №12-31 DD 12-12-2018, POL:DE, POD: UA (а.с. 16, 52, 74).
		06.01.2019 придбаний транспортний засіб ввезений на територію України, що підтверджується відповідним проставленим штампом на рахунку №12 від 12.12.2018 за договором №12-31 від 12.12.2018.
		14.01.2019 уповноваженою особою позивача (ФОП ОСОБА_2 ) подано до Івано-Франківської митниці митну декларацію (форми МД-2) №UA206010/2019/000184, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме автомобіль легковий, марки SEAT, модель ALHAMBRA, номер кузова - НОМЕР_1 , потужність двигуна - 103 кВт, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1968 см.куб, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, бувший у використанні, колісна формула - 4х2, тип кузова - універсал, календарний рік виготовлення - 2011, модельний рік виготовлення - 2012, колір - сірий, призначений для перевезення пасажирів  (а.с.25, 36).
		Судом встановлено, що у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4300 євро - графи 42, 43 митної декларації.
		На підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення декларантом одночасно із митною декларацією надано відповідачу такі документи: контракт №12-31 від 12.12.2018; рахунок-фактуру (інвойс) №12 від 12.12.2018; платіжне доручення №1JBKLJ0 від 04.01.2019.
		14.01.2019  митним органом згідно з ч.2 ст.264, п.3 ч.1 ст.266 МК України запропоновано декларанту надати додаткові документи в тому рахунку і вимогу щодо надання копії митної декларації країни-експортера (а.с.37, 38).
		На дані вимоги декларантом долучено: автотранспортну накладну б/н від 04.01.2019 (а.с. 55), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.06.2017 (а.с. 53), документ, що підтверджує вартість перевезення товару №14/01-19 від 14.01.2019 (а.с.17), договір про надання послуг митного брокера №52 від 12.10.2017, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами №3630419 від 06.01.2019.
		За результатами розгляду поданої митної декларації №UA206010/2019/000184 від 14.01.2019 року та доданих до неї документів, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000048/2 від 16.01.2019, відповідно до якого визначив митну вартість названого товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів у розмірі 8050,00 євро (а.с.10, 45).
		Як вбачається із змісту названого рішення, підставою для його прийняття є те, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів  за даними  інформації ситеми АСАУР ДФС. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: VSSZZZ7NZCV505009, валюта - EUR, вартість - 8050,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 55 та Главою 4 МК України.
		Також на підставі частини 6 статті 54, частини 12 статті 264 Митного кодексу України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00048 від 16.01.2019 рок року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (а.с.11,44).
		Не погодившись з рішенням митного органу про визначення митної вартості товарів та з прийняттям картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		 
		ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того,  що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару в порушення пунктів 1, 2, 3 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України, не містить: належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів. Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00048 від 16.01.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000048/2 від 16.01.2019 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		 
		ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
		Згідно з ч. 2   ст. 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
		Згідно з частиною першою      статті   51, частиною першою статті   52 Митного кодексу України   митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього   Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому   розділом VIII цього Кодексу   та цією главою.
		Відповідно до статей   49,   50 Митного кодексу України   митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Як встановлено частиною другою   статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Відповідно до ч.2 та ч.3  ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). 
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Відповідно до частини 10 ст. 58 Митного Кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		1) витрати, понесені покупцем:
		а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
		б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
		в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;
		2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
		а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
		б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
		в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
		г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
		3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
		4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
		5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
		7) витрати на страхування цих товарів.
		При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (ч.11 ст. 58 МК).
		Згідно з частинами першою, другою   статті 53 Митного кодексу України   у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. 
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 
		1.          декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2.          зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 
		3.          рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 
		4.          якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 
		5.          за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		З матеріалів справи вбачається, що декларантом позивача 14.01.2019 разом з митною декларацію подано до Івано-Франківської митниці ДФС: контракт №12-31 від 12.12.2018р; рахунок-фактуру (інвойс) №12 від 12.12.2018; платіжне доручення №1JBKLJ0 від 04.01.2019, з яких вбачається, що вартість ввезеного автомобіля 4300 євро, яку проведено згідно наданого платіжного доручення.
		Згідно рахунку-фактури, виданого фізичною особою нерезидентом Германн Вех (Унтермайтінгем, Німеччина),  покупцем вживаного автомобіля марки  SEAT ALHAMBRA, ідентифікаційний номер автомобіля - VSSZZZ7NZCV505009, є Приватне підприємство "Фірма "Хімекс", вул. Височана, 18, м. Івано-Франківськ, ціна товару 4300,00 EUR за одиницю, загальна сума нетто 4300,00 EUR. Також в рахунку зазначено договір №12-31 від 12.12.2018.
		З платіжного доручення №1JBKLJ0 від 04.01.2019 вбачається, що позивачем перераховано на рахунок № НОМЕР_2 в AS "PrivatBank", ЛАТВІЯ, кошти в сумі 4300,00 євро та вказано призначення платежу, яке містить дані продавця, які виписав обумовлений рахунок -фактуру (Privat person Wech Hermann, Untermeitingen, DE, Untermeitingen, 86836), дані транспортного засобу (Seat Alhambra car), дані рахунку-фактури наданого продавцем (ACC CNTR №12-31 DD 12-12-2018).
		З наведеного, слідує, що обумовлена в контракті №12-31 від 12.12.2018р та рахунку-фактурі (інвойсі) №12 від 12.12.2018 вартість транспортного засобу сплачена позивачем на користь продавця з посиланням на рахунок фактуру та найменування автомобіля.
		Жодних розбіжностей у вказаних документах, які впливали на числові значення задекларованої митної вартості  судом не встановлено.
		Отже, подані митному органу документи відповідають вимогами ч.2 ст.53 МК України та піддаються обчисленню, підтверджуючи числові значення складових задекларованої митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості.
		Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу того, що  платіж проведено позивачем на користь продавця автомобіля  через  (AS "PrivatBank", ЛАТВІЯ),  а не через банківську установу зазначену в контракті, то колегія суддів вказані доводи відхиляє, оскільки  будь-яка  особа наділена правом проведення переказу коштів через будь-яку банківську, фінансову установу з якою у неї існують правовідносини у сфері банківського обслуговування.  З матеріалів справи слідує, що переказ коштів здійснювався позивачем через Приватбанк, який забезпечує через інші банківські установи надходження коштів на рахунок обумовлений продавцем в контракті №12-31 від 12.12.2018р. В платіжному документі №1JBKLJ0 від 04.01.2019 про переказ коштів зазначено номер банківського рахунку продавця (обумовлений в контракті №12-31 від 12.12.2018р), зазначено найменування продавця- ОСОБА_1, зазначено найменування автомобіля і реквізити рахунок фактуру за яким здійснено оплату.
		Відтак такі доводи апеляційної скарги, не вказують на наявність будь-яких розбіжностей  у поданих до митного оформлення документах щодо числових значень митної вартості.
		Відповідно до частини 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).
		Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки:
		1) числового значення заявленої митної вартості;
		2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
		3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 
		Відповідно до частини 3   статті 53 Митного кодексу України   у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 
		Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
		Аналіз приведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, а зокрема шляхом витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, який може мати місце тільки у випадках якщо подані декларантом документи (за переліком визначеним ч.2 ст. 53 МК України): 
		-  містять розбіжності (такі розбіжності впливають на числові значення митної вартості);
		- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
		- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть  бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.
		Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що  орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
		Вказана норма законодавства спрямована  на те, щоб декларант  був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які  в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість  їх усунути шляхом подання додаткових документів.
		Із змісту вимог відповідача від 14.01.2019 року, які направлені на уповноваженій особі позивача слідує, що відповідачем витребувано  оригінали та /або копії документів зазначених у гр.44 митної декларації  (а.с.37) та  копію митної декларації країни-експортера (а.с.38).
		Однак, приведені у вимозі  митним органом відомості  не розкривають самого змісту та не конкретизують  причин за яких заявлена митна вартість не може бути визначена контролюючим органом. Про фактичні причини витребування додаткових документів, позивачу стало відомо лише під час судового розгляду справи, оскільки лише на вказаному етапі  митний орган навів дійсні (а не узагальнюючі причини) за яких заявлену митну вартість не могло бути визнано.
		Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 частиною 4 ст. 54 МК та сприяли тому, що позивач будучи необізнаним стосовно фактичних причин за яких заявлена ними митна вартість не могла бути визнана позбавився можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
		При цьому, судом встановлено, що інших письмових повідомлень на адресу позивача  або його уповноваженої особи із зазначенням фактичних причин   за яких заявлена ним  митна вартість не може бути визнана митний орган  не направляв.
		Однак, як встановлено судом,  дані вимоги митного органу декларантом виконано та долучено витребувані документи, серед яких і копія митної декларації країни-експортера (а.с. 43).
		Відповідно до частини 6 ст. 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено *неповні та/або *недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі *невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК;
		3) відсутності у  документах, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (іменованої -Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування);
		4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		При цьому, відповідно до частини 7 ст. 54 МК України у  разі якщо саме під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено  неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
		Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що  рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Відтак, з аналізу ч. 1 ст. 55 та частини 6 ст. 54 МК України слідує, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є наявність у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено *неповні та/або *недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі *невірно визначено митну вартість товарів, у випадках:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК;
		3) відсутності у  документах, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 МК відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (іменованої -Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування);
		4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Як слідує із змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості в якості підстави для коригування митної вартості відповідач зазначив «Митна вартість товару визначена за методом визначення митної вартості ідентичних товарів (ст.60 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VSN-кодами: VSSZZZ7NZCV505009, валюта EUR, вартість- 8050,00. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Глави 4 Митного кодексу України».
		Відповідно до частини другої   статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 
		1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
		2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
		3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
		4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
		5) інформацію про: 
		а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
		б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		При цьому, колегією суддів встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості,  митним органом не  дотримано положень п. 1та 3 частини другої   статті 55 МК України, а зокрема не обґрунтовано причини через які митну вартість не може бути визнано  на підставі наданих митному органу документів та не  конкретизовано:
		- ні у вимозі про витребування додаткових документів  причин та правових підстав витребування у позивача додаткових документів, із переліку визначених ч. 3 ст. 53 МК України);
		-  ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості причин та правових підстав, із переліку визначених ст. 55 та частини 6 ст. 54 МК України. 
		Оскаржуване рішення про коригування  митної вартості не містить інформації:  які саме відомості є відсутніми   у документах, що подані позивачем до митного оформлення; або яких  на думку митного органу не вистачає відомостей  для підтвердження  задекларованої числових значень задекларованої митної вартості імпортованого товару; або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості  містять розбіжності та не підтверджують задекларовану митну вартість.
		Посилання відповідача на обставини щодо спрацювання  даних  автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не є правовою підставою, визначеною ч. 1 ст.55 МК України, для коригування митної вартості.
		Приймаючи рішення про коригування митної вартості відповідач повинен зазначити про наявність підстав, перелічених у ч. 1 ст.55 МК України  та обґрунтувати причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано за документами наданими позивачем до митного оформлення.
		Стосовно ж приведених доводів апеляційної скарги відповідача з приводу того, що підставою для витребування додаткових документів слугували обставини щодо ненадання митному органу  (на підтвердження  довідки позивача про понесені транспортні витрати) таких документів, як: акт приймання -передачі наданих послуг з транспортування товару, платіжного доручення на оплату таких послуг та   відсутності в платіжному дорученні на оплату вартості поставленого позивачу автомобіля даних щодо VIN коду товару, що переказ коштів здійснено через Приватбанк (Латвія),  відсутність на рахунку фактурі підпису сторони покупця та його печатки, то колегія суддів вказані доводи відхиляє, оскільки із змісту направленої позивачу вимоги про надання додаткових документів та оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що приведені позивачем доводи  та причини не були зазначені  відповідачем в якості підстави для винесення названої вимоги та  оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.  
		Водночас, з приводу обставин щодо необхідності надання митному органу документів, що підтверджують вартість перевезення товару та акт приймання -передачі наданих послуг, то позивач вказав, що транспортний засіб доставлявся своїм ходом, із залученням працівника підприємства-позивача, без участі третіх осіб, та про витрати на таке надав довідку (а.с. 40-42, 51).
		Окрім того, щодо відомостей платіжного доручення яким здійснено переказ коштів позивачем на користь позивача, то колегією суддів вказане питання досліджено, про що зазначено вище і порушень при здійсненні переказу коштів через банківську установу Приватбанк (Латвія). Не заслуговують на увагу і доводи відповідача з приводу відсутності на рахунку фактурі підпису сторони покупця та його печатки, оскільки положення як національного так і міжнародного законодавства такої вимоги не містять.
		З огляду на обумовлені обставини колегія суддів прийшла висновку, що зміст оскаржуваного рішення не відповідає, вимогам переліченим у п.1 та п.2  частини 2 статті 55 МК України. 
		Окрім того, судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є наслідком  неналежного вчинення відповідачем дій щодо по формуванню направленої позивачу  вимоги, яка не містила причин та чіткого переліку документів (із переліку зазначеного у ч. 3 ст. 53 МК України)  які  слід було подати позивачу для підтвердження обставин з приводу задекларованої ним митної вартості та усунення причин через,  які митний орган не міг підтвердити задекларовану позивачем митну вартість транспортного засобу.
		Про обставин щодо необхідності надання митному органу  (на підтвердження  довідки позивача про понесені транспортні витрати) таких документів, як: платіжного доручення та акт приймання -передачі наданих послуг з транспортування товару; відсутності в платіжному дорученні на оплату вартості поставленого позивачу автомобіля даних ідентифікації щодо VIN коду оплаченого товару; щодо претензій митного органу з приводу переказу позивачем коштів через Приватбанк (Латвія), відповідач зазначив лише в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
		При цьому, жодних дій з приводу повідомлення позивача або його уповноваженої особи  про виникнення у митного органу сумніву та претензій до наданих позивачем  документів, що наведені відповідачем в  суді, позивача ні при витребуванні додаткових документів, ні при винесенні оскаржуваного рішення не повідомлено.  
		Таким чином, неправомірні дії та бездіяльність відповідача призвела до винесення оскаржуваного рішення та картки відмови. 
		Водночас, колегією суддів встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості,  відповідач не обґрунтував обставин чому додатково подані документи, які відповідач витребував не можуть бути прийняті в якості доказу, що підтверджує задекларовану позивачем митну вартість товару. 
		Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією   та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що  оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача які йому передували не відповідають таким критеріям, як:  використанням повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що  оскаржуване рішення про коригування митної вартості, картка відмови у митному оформленні та дії відповідача які їм передували не відповідають таким критеріям, як: використанням повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість); добросовісність; розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Стосовно ж дотримання відповідачем п. 2 та 4 частини другої   статті 55 МК України, положення якого полягає у необхідності зазначення у рішення про коригування митної вартості: 
		наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом (пп. 2 ч.2 ст. 55 МКУ); 
		та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пп.4 ч.2 ст. 55 МКУ) які,  повинні в силу приписів ст. 55 МК України бути зазначені у рішенні про корегування митної вартості (пп.2 ч. 2 ст.55), то колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до положень   статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього   Кодексу.
		Статтею 57 Митного Кодексу України    встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями   статей 59   і   60   цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями   статей 59і   60   цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до   статті 62   цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до   статті 63цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених   статтею 64   цього Кодексу.
		З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості товару, відповідачем здійснено за другорядним методом - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів (2б) у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митний орган вказав, що митна вартість товару становитиме 8050,00 євро. Джерелом інформації слугувала дані системи АСАУР ДФС. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. При цьому, відповідач не обґрунтував неможливість застосування  основного методу (за ціною договору) та другорядного методу 2а (ст. 59 МКУ). 
		Відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
		Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
		Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
		Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
		У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
		Між тим, як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про обставини щодо наявності інформації в системі АСАУР щодо митної вартості товару нижче митної вартості подібного товарів.   При цьому, у рішенні не міститься обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, а зокрема: в якому саме документі містяться відомості про митну вартість подібного товару, його номер та дата; відомостей щодо комерційних умов поставки такого товару;   дату ввезення (розмитнення) такого товару; найменування ввезеного товару; його технічних та інших характеристик (в тому рахунку і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні). 
		Митним органом не враховано, що вартість транспортного засобу (2011року випуску) залежить від звітного періоду ввезення його на територію України, адже  фактична кількість років  перебування транспортного засобу  в експлуатації на час придбання та ввезення на територію України безпосередньо впливає на його вартість. 
		На необхідність з`ясування вказаних обставин при прийнятті рішення про корегування митної вартості вказав також  Верховний суд у постановах від 23.04.2019року по справі №810/1479/16 та від 26 лютого 2019 р у справі  №808/454/18.
		Відтак, приведені митним органом (в оскаржуваному рішенні)  відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу, не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої   статті 55 МК України.
		Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що  імпортовані позивачем товари та товари про якій йдеться у системі АСАУР співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки,  датою ввезення та іншими приведеними вище характеристиками.
		Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Зважаючи на викладене, використана відповідачем інформація по ввезеним на митну територію України товарів із покликанням на відомості із системи АСАУР, не може вважатись спорідненою та найбільш еквівалентною за своєю митною вартістю ціні імпортованого позивачем товару. Оскільки відповідач не довів належними до достовірними доказами як в суді першої так і апеляційної інстанцій, що  імпортований позивачем товар та товар, про якій йдеться у системі АСАУР співпадають за номенклатурою, технічними властивостями товару та умовами поставки, та іншими приведеними вище характеристиками.
		Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених   статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач не довів правомірність прийняття ним картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2019/00048 від 16.01.2019 року та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206000/2019/000048/2 від 16.01.2019 року, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		Досліджуючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що декларант погодився із прийнятим рішенням про коригування митної вартості та подав нову декларацію у якій зазначив митну вартість визначену митним органом, то суд зазначає таке.
		Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена  главою 4 Митного Кодексу України.
		Частиною 1 статтею 24 Митного  Кодексу України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
		Відповідно до п.1.ч. 2 ст.24 МК України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні .
		Правила цієї глави 4 МК України застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності (частина 3 ст. 24 МК України).
		Частиною 1 ст. 29 Митного  Кодексу України передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
		Частиною 2  ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців  (який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав) впродовж якого  особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності  суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення  обставин щодо порушення гарантованих  прав, свобод та інтересів такої особи.
		Подання декларантом  «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості» не може бути достеменним доказом відсутності у спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої «нової декларації»  погоджувався із  рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
		Отож, із змісту положень Митного Кодексу України та  Кодексу адміністративного судочинства  України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків  для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) в залежності від того, як випущено товар у вільний обіг «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості».
		Водночас, як слідує з частини  7  ст. 55 Митного кодексу України  декларант має право у випадку незгоди (під час митного оформлення товару) з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів   за своїм зверненням    випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
		При цьому, відповідно до частини 8 ст. 55 Митного кодексу України  декларант або уповноважена ним особа може протягом 80 днів з дня випуску товарів надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. 
		У такому випадку митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
		Таким чином, положення ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено лише додаткові преференції  для декларанта  у вигляді можливості на протязі 80 днів зібрати та подати митному органу додаткові документи у випадку якщо  про незгоду буде заявлено під час митного оформлення і випуск товару буде здійснено у вільний обіг «під гарантію». Митний орган в свою чергу при надходженні додаткових документів у вказаний проміжок часу самостійно зможе переглянути винесене ним рішення про коригування митної вартості. 
		У випадку ж випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості» декларант названими правами щодо  можливості  подання на протязі 80 днів митному органу додаткових документів для перегляду митним органом свого рішення не наділений.
		Відтак, єдиним негативним наслідком для декларанта у випадку випуску товарів у вільний обіг шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості» є неможливість застосування  положень ч.7 та ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, якими встановлено додаткові преференції  для декларанта який про незгоду  заявив під час митного оформлення та здійснив випуск товару у вільний обіг «під гарантію».
		За наведених обставин, частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 МК України, у свою чергу, врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
		Статтею  8 Конституції України  встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.   
		 Вказаний принцип верховенство права проголошено, як одним із основних принципів  здійснення правосуддя в адміністративних судах.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп по справі № 1-25/2010, відповідно до якого:    «одним із елементів    верховенства    права    є    принцип    правової      визначеності,    у    якому стверджується,    що обмеження основних прав людини    та    громадянина    і    втілення    цих    обмежень    на       практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм,    встановлюваних такими обмеженнями.   Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу   особі    відокремлювати    правомірну    поведінку       від       протиправної,       передбачити юридичні наслідки своєї поведінки».
		Те саме знайшло відображення і в п. 4.1. зазначено мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп по справі № 1-34/2010.
		Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   передбачено, що суди застосовують при розгляді справ   Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод   та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Статтею 1 Першого Протоколу до   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно із   Законом України від 17.07.1997р.   № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		         При цьому, «майном», що є предметом розгляду справи, є сума податку яку платник має право.
		Будь-яке втручання у право особи на мирне володіння майном  та обмеження цього становитиме порушення статті  1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом».
		Під терміном «закон» слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності» та чіткості. ( Про зазначене вказують численні рішення ЄСПЛ від 06.11.2008 р. у справі «Ісмаїлов проти Росії», від 22.11.2007 р. у справі «Україна-Тюмень» проти України», від 07.07.2011 р. у справі «Серков проти України», від 14.10.2010 «Щокін проти України»).
		На практиці ЄСПЛ у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» були розроблені певні критерії для визначення того, чи було позбавлення права власності пов`язане з інтересами суспільства, а зокрема: 1) позбавлення права власності має обов`язково переслідувати громадський інтерес; 2) цей захід має бути пропорційний поставленим цілям; 3) позбавлення права власності має бути на підставі та в межах чинного законодавства відповідної держави.
		Так, у Рішенні Європейського Суду по  справі «АМАНН ПРОТИ ШВЕЙЦАРІЇ» від 16 лютого 2000 року, справі «Щокін проти України» від 14.10.2010», справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки" від 9 листопада 1999 року  (пункт 54) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачати правові наслідки дії такого Закону. Окрім того, вимога щодо «якості закону» передбачає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.
		Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій.
		Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).
		Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку національним законодавством з недостатньою чіткістю врегульовано питання щодо неможливості  оскарження та скасування  рішень про коригування митної вартості  постановлених митним органом з порушенням закону у випадку   випущення товарів у вільний обіг за новою декларацією із зазначенням митної вартості, вказаної митним органом в оскаржуваному рішенні.
		Натомість, національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної  норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності) який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості». 
		Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України так і новоутвореного Верховного суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від  22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17,  09 квітня 2019 року у справі  №825/1990/17, від 30.10.2018 по справі №816/2396/17  серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг  - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості» та встановивши обставини  щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення  стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією» і лише в поодинокому випадку Верховний Суд  вказав на неможливість такого оскарження. Натомість численними судовими рішеннями винесеними як до прийняття вказаного одиничного рішення та і після його Верховний суд здійснює захист порушеного права декларанта не залежно від обраного ним способу випуску товарів у вільний обіг  «під гарантію» чи «за новою декларацією».
		За наведених обставин,  приведені у постанові Верховного Суду  від 30.10.2018 по справі №816/2396/17 (адміністративне провадження №К/9901/61818/18) висновки з приводу неможливості захисту порушеного права декларанта шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості  у зв`язку з відсутністю спору є такими, що не ґрунтуються на вимогах  «Закону». Оскільки норми національного законодавства  не містять чіткої та передбачуваної норми, яка позбавляє декларанта права на  оскарження ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захисту його порушеного права у разі виявлення декларантом обставин щодо порушення його права після правового аналізу  винесеного митним органом рішення, вчинення дії (бездіяльності) які йому передували  (в продовж строку визначеного  ч.2 ст. 122 КАС України)   після  випуску в товару у вільний обіг не «під гарантію», а шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної  у рішенні про коригування  митної вартості».
		Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів,  а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду  першої інстанції без змін. 
		Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС України залишити без задоволення.
		Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду  від 07 травня 2019 року у справі № 300/405/19 залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей   С. П. Нос      
		 
		Повне судове рішення складено 10 вересня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...