Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/16797/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2019.
Дата набрання законної сили: 27.03.2019
Номер судового провадження: 14-80цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 752/16797/14-ц
		Провадження № 14-80 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (далі також - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (далі також - ПрАТ «СК «УНІКА»), ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) «Легке Авто», про відшкодування шкоди
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року, ухвалене суддею Хоменко О. Л., й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі Андрієнко А. М., Заришняк Г. М. та Мараєвої Н. Є.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів 84 065 грн, з яких витрати на проведення оцінки транспортного засобу становлять 800,00 грн, а решта - відшкодування майнової шкоди. Просив стягнути на свою користь: з ПрАТ «СК «УНІКА» - страхове відшкодування у сумі 50 000 грн (у межах ліміту відповідальності страховика), а з ОСОБА_1 - 34 065 грн.
		2.           Позов мотивував такими обставинами:
		2.1.       29 березня 2014 року на 38-ому кілометрі автомобільної дороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Opel Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Opel Astra»), що належить на праві власності позивачу і яким кермував ОСОБА_2 , та автомобіля «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль «Volkswagen Touareg»), яким кермував ОСОБА_1 
		2.2.       Внаслідок ДТП автомобіль «Opel Astra» був пошкоджений.
		2.3.       Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «УНІКА» згідно з полісом АС №6349859обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - поліс), який був чинним на момент ДТП.
		2.4.       5 червня 2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області прийняв постанову, якою визнав ОСОБА_1 винним у ДТП.
		2.5.       Відповідно до звіту № 4088/07/14 про оцінку автомобіля від 22 липня 2014 року розмір майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок пошкодження автомобіля «Opel Astra», склав 83 265,20 грн (ринкова вартість такого автомобіля на момент ДТП); за складання цього звіту позивач сплатив 800 грн, а тому загальний розмір майнової шкоди становить 84 065 грн.
		2.6.       3 вересня 2014 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи, але страховик виплату не провів.
		3.           27 травня 2015 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів 108 435 грн, з яких витрати на проведення оцінки транспортного засобу становлять 800,00 грн, а решта - завдана майнова шкода. Просив стягнути на свою користь: з ПрАТ «СК «УНІКА» - страхове відшкодування у сумі 50 000 грн (у межах ліміту відповідальності страховика), а з ОСОБА_1 - 58 435 грн. Підставою такого збільшення став новий звіт № 4088/07/14-2 про оцінку автомобіля від 14 травня 2015 року, згідно з яким розмір майнової шкоди, завданої позивачеві внаслідок пошкодження автомобіля «Opel Astra», склав 107 635 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		4.           13 грудня 2016 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково:
		4.1.       Стягнув з ПрАТ «СК «УНІКА»на користь позивача 33 932,60 грн як відшкодування завданої майнової шкоди; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
		4.2.       Розподілив судові витрати (що складаються зі сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 700,65 грн і понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 7 570,40 грн) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і вимог, у задоволенні яких суд позивачеві відмовив: стягнув пропорційно до задоволених позовних вимог з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача судовий збір в розмірі 339,33 грн, на користь ОСОБА_1 - витрати на правову допомогу в розмірі 2 368,78 грн, що становить 31,29 % від всієї суми, а з позивача стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 5 201,62 грн, що становить 68,71% від всієї суми, пропорційно до позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено.
		5.           Мотивував рішення такими обставинами: 
		5.1.       У ДТП встановлена вина обох водіїв, що підтверджує рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/20151/14 від 19 листопада 2014 року.
		5.2.       На момент ДТП автомобіль «Opel Astra» перебував у користуванні ТзОВ «Легке Авто» на підставі договору про надання послуг від 1 січня 2014 року, укладеного позивачем з ТзОВ «Легке Авто».
		5.3.       Згідно зі звітом № 4088/07/14 від 22 липня 2014 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Opel Astra» становить 449 473,14 грн, тоді як його ринкова вартість на момент ДТП становить 83 265,20 грн, а відповідно до звіту № 00149742 від 10 вересня 2014 року вартість цього автомобіля після ДТП становить 16 200 грн. Обидва звіти склав один суб`єкт оціночної діяльності під час огляду зазначеного автомобіля.
		5.4.       Збитки, завдані пошкодженням автомобіля «Opel Astra» становлять 67 065,20 грн - різницю між його вартістю до та після ДТП (83 265,20 грн - 16 200 грн), оскільки у звіті № 4088/07/14 від 22 липня 2014 року оцінювач не врахував залишки цього автомобіля, що були оцінені у звіті № 00149742 від 10 вересня 2014 року.
		5.5.       Від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв сторони відмовились, з огляду на що слід з урахуванням рішення Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14 (який стягнув на користь ПрАТ «СК «УНІКА» з ТзОВ «Легке Авто» як користувача автомобіля «Opel Astra» у порядку регресу суму страхового відшкодування, виходячи з обопільної вини водіїв «Opel Astra» і «Volkswagen Touareg»)стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача відшкодування пропорційно до ступеня вини у ДТП ОСОБА_1 , тобто 33 932,60 грн, що становить 50 % від суми завданого збитку.
		5.6.       Звіт № 4088/07/14-2 про оцінку автомобіля «Opel Astra» від 14 травня 2015 року брати до уваги не можна, бо цей звіт складений без огляду автомобіля та без урахування вартості залишків цього автомобіля.
		5.7.       Оскільки визначена сума відшкодування майнової шкоди, завданої позивачеві, не перевищила ліміт відповідальності ПрАТ «СК «УНІКА», у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити.
		5.8.       Розрахунок витрат на правову допомогу, наданий відповідачем, є правильним, оскільки цей розрахунок виконаний на підставі договору № 1-05-15 про надання правової допомоги від 27 травня 2015 року, відповідає вимогам Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та підтверджується актами виконаних робіт від 28 травня 2015 року, від 3 березня 2016 року, квитанціями до прибуткових касових ордерів № 7 від 28 травня 2015 року, № 8 від 28 травня 2015 року, № 3 від 3 березня 2016 року, №4 від 3 березня 2016 року.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           18 травня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року.
		7.           Мотивував ухвалу тим, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Суд не взяв до увагидоводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту перебування автомобіля «Opel Astra» у користуванні ТзОВ «Легке Авто», оскільки вважав, що цю обставину вже встановив 19 листопада 2014 року Господарський суд м. Києва у рішенні в справі № 910/20151/14, і її не потрібно доказувати відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій. Зазначив, що у цьому ж рішенні Господарський суд м. Києва встановив, що обидва учасники рівнозначно винні у ДТП, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача 50 % від суми завданих збитків.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		8.           У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
		9.           Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким позовні вимоги про стягнення майнових збитків із ПрАТ «СК «УНІКА» задовольнити частково з огляду на встановлений ступінь вини обох учасників ДТП, а в іншій частині позовних вимог - відмовити. Крім того, просить у мотивувальній частині нового рішення вказати, що факт передання автомобіля позивача у користування ТзОВ «Легке Авто» у суді доведений не був.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.        30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11.        Мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року, зокрема, з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.         ОСОБА_1 мотивує касаційну скаргу так:
		12.1.    Справу у частині вимог позивача до ПрАТ «СК «Уніка» слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки є спір між двома юридичними особами. Такий підхід відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1109цс15. Суди першої й апеляційної інстанцій, порушивши вимоги статті 16 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, об`єднали в одне провадження вимоги, які слід розглядати за правилами різних видів судочинства.
		12.2.    Встановлення у судових рішеннях факту користування ТзОВ «Легке Авто» автомобілем позивача на час вчинення ДТП суперечить матеріалам справи та порушує право ОСОБА_1 на звернення до суду з окремою вимогою до позивача про стягнення різниці між реальними збитками, завданими внаслідок ДТП автомобілю ОСОБА_1 , і вже виплаченою йому страховою виплатою. Також суди не врахували, що ОСОБА_2 у момент ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння.
		12.3.    У рішенні від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14 Господарський суд м. Києва не встановив рівнозначну вину у ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вини першого у спричиненні ДТП - не більше 10 %, а другого - 90 %.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		13.        Інші учасники справи свою позицію щодо касаційної скарги не висловили. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)     Щодо юрисдикції суду
		14.        Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		15.        За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
		16.        Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). 
		17.        Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них згідно з пунктом 9 частини першої вказаної статті належить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
		18.        Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).
		19.        Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
		20.        Отже, ПрАТ «СК «УНІКА», уклавши з ОСОБА_1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником іншій особі внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
		21.        За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
		22.        ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		23.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
		24.        Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		25.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		25.1.    29 березня 2014 року на 38-ому кілометрі автодороги Київ-Одеса сталася ДТП за участю автомобіля «Opel Astra», що належить на праві власності позивачу і яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «Volkswagen Touareg», яким керував ОСОБА_1 
		25.2.    Внаслідок ДТП автомобіль «Opel Astra» отримав механічні пошкодження, а саме: деформовано кузов автомобіля, праві передні та праві задні дверцята, дах автомобіля, правий поріг, переднє та заднє праві крила, капот, заднє ліве крило, відірвано передній бампер, пошкоджено задній бампер, розбито лобове скло, скло правих дверей, дзеркала заднього виду, що підтверджує довідка ВДАІ Васильківського району від 29 березня 2014 року.
		25.3.    На момент ДТП автомобіль «Opel Astra» перебував у користуванні ТзОВ «Легке авто» на підставі договору про надання послуг від 1 січня 2014 року, укладеного цим товариством з позивачем.
		25.4.    Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована за відповідним договором у ПрАТ «СК «УНІКА» (згідно з полісом ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну страхувальника, - 50 000 грн, франшиза - 0), тоді як така відповідальність ОСОБА_2 як водія автомобіля «Opel Astra» була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» згідно з іншим полісом АС/8523490.
		25.5.    ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» виплатила ПрАТ «СК «УНІКА» через наявність спільної вини обох учасників ДТП суму страхового відшкодування в межах ліміту у розмірі 50 % від суми понесених збитків за мінусом франшизи (510 грн), а саме 49 490 грн.
		25.6.    19 листопада 2014 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 910/20151/14 за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до ТзОВ «Легке Авто», третя особа - Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва. Згідно з цим рішенням суд стягнув з ТзОВ «Легке Авто» як користувача «Opel Astra» на користь ПрАТ «СК «УНІКА» у порядку регресу відшкодування майнової шкоди у розмірі 50 097,22 грн, встановивши, що ПрАТ «СК «УНІКА» на виконання договору добровільного страхування автотранспорту № 006102/4002/0000147 від 3 вересня 2013 року через страховий випадок, який трапився 29 березня 2014 року, виплатило власнику автомобіля «Volkswagen Touareg» страхове відшкодування в розмірі 199 174,43 грн.
		25.7.    3 вересня 2014 року позивач звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування, проте ПрАТ «СК «УНІКА» таку виплату не провело.
		26.        У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 вказаної постанови).
		27.        Спір виник щодо відшкодування позивачеві шкоди, завданої пошкодженням його автомобіля під час ДТП. Позовні вимоги заявлені до ОСОБА_1 як страхувальника та ПрАТ «СК «УНІКА» як страховика згідно з полісом.
		28.        Згідно з частинами першою та другою статті 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		29.        Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України).
		30.        Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Тоді як у цивільному процесі позивачем і відповідачем могли бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
		31.        Процесуальна співучасть допускалася, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки відповідачів; 2) права й обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).
		32.        Право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов`язання. Крім того, спільний розгляд таких вимог не створює солідарного обов`язку для відповідачів. Тому можливим є пред`явлення позову до фізичної та юридичної осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками (див. пункт 51 постанови Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц).
		33.        Однак Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що для позивача з огляду на приписи Закону № 1961-IV та звіт № 4088/07/14 про оцінку автомобіля «Opel Astra» від 22 липня 2014 року, яким встановлений розмір завданої позивачеві майнової шкоди у сумі 83 265,20 грн, враховуючи висновки судів у постановах Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2014 року у справах № 362/2365/14-п і № 362/2366/14-п, а також у рішенні Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14, було передбачувано, що відповідачем за вимогою про відшкодування майнової шкоди мало бути лише ПрАТ «СК «УНІКА» у межах ліміту відповідальності страховика.
		34.        Стаття 16 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, вказувала на те, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		35.        Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		36.        Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано вважав у касаційній скарзі, що з огляду на обставини цієї справи спір позивача з ПрАТ «СК «УНІКА» треба розглядати за правилами господарського судочинства, провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «УНІКА» необхідно закрити.
		37.        Доводи касаційної скарги щодо застосування висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові в справі № 6-1109цс15, Велика Палата Верховного Суду відхиляє з огляду на суттєві відмінності обставин справи № 752/16797/14-ц і справи № 6-1109цс15 та правового регулювання відносин їх учасників.
		(1.2)     Щодо інших доводів касаційної скарги
		38.        Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		39.        Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		40.        Враховуючи ці приписи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло право на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням у ДТП автомобіля, що належить на праві власності позивачеві.
		41.        Відповідно до статті 28 Закону № 1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
		42.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили:
		42.1.    Згідно зі звітом № 4088/07/14 про оцінку автомобіля «Opel Astra» від 22 липня 2014 року, виконаним на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ «Сател Груп», ринкова вартість автомобіля «Opel Astra» на момент ДТП складала 83 265,20 грн, а вартість відновлювального ремонту - 449 473,14 грн. 
		42.2.    Згідно зі звітом № 00149742 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля «Opel Astra» від 10 вересня 2014 року, виконаним на замовлення ПрАТ «СК «УНІКА» суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ «Сател Груп», ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Opel Astra» складала 16 200 грн.
		42.3.    Згідно зі звітом № 4088/07/14-2 про оцінку автомобіля «Opel Astra» від 14 травня 2015 року, виконаним на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ «Сател Груп», розмір збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, складає 107 635 грн.
		43.        Суди першої й апеляційної інстанцій, визначаючи розмір збитків, завданих позивачеві, взяли до уваги звіт № 4088/07/14 у частині визначення ринкової вартості автомобіля «Opel Astra» на час ДТП (83 265,20 грн) і звіт № 00149742 у частині визначення вартості цього автомобіля після ДТП (16 200 грн), оскільки обидва звіти склав один суб`єкт оціночної діяльності під час огляду зазначеного автомобіля.
		44.        Відповідно до пункту 8.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2/2092, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду колісного транспортного засобу.
		45.        Оскільки звіт № 4088/07/14-2 складений без огляду автомобіля «Opel Astra» та без урахування вартості залишків останнього, суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли цей звіт до уваги.
		46.        Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
		47.        Згідно з пунктом 30.2 статті 30 Закону № 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		48.        Оскільки ринкова вартість автомобіля «Opel Astra» на момент ДТП складала 83 265,20 грн, а вартість відновлювального ремонту - 449 473,14 грн, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ремонт цього автомобіля вважається економічно необґрунтованим, а тому розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 67 065,20 грн як різниця між вартістю транспортного засобу до (83 265,20 грн) та після ДТП (16 200 грн).
		49.        Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
		50.        Відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		51.        Отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця.
		52.        Суди першої й апеляційної інстанції встановили, що Васильківський міськрайонний суд Київської області визнав винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та наклав адміністративні стягнення у розмірі 340 грн на ОСОБА_1 - у постанові від 5 червня 2014 року у справі № 362/2365/14-п, а також на ОСОБА_2 - у постанові від 5 червня 2014 року у справі № 362/2366/14-п.
		53.        Вирішуючи питання про розмір відшкодування від суми завданих позивачеві збитків, який слід стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА», суд першої інстанції звернув увагу на наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також вказав, що сторони відмовилися від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв, і що Господарський суд м. Києва 19 листопада 2014 року ухвалив рішення, яким стягнув на користь ПрАТ «СК «УНІКА» з ТзОВ «Легке Авто» як користувача автомобіля «Opel Astra» у порядку регресу суму страхового відшкодування, виходячи з обопільної вини водіїв «Opel Astra» і «Volkswagen Touareg». Тому Голосіївський районний суд м. Києва вирішив стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача відшкодування пропорційно до ступеня вини у ДТП ОСОБА_1 , тобто 33 932,60 грн, що становить 50 % від суми завданого збитку: (83 265,20 грн вартості автомобіля «Opel Astra» на момент ДТП - 16 200 грн його вартості після ДТП) : 2 винуватців = 33 932,60 грн.
		54.        Натомість апеляційний суд, підтримуючи висновки суду першої інстанції, зауважив, що у зазначеному рішенні в справі № 910/20151/14 Господарський суд м. Києва встановив, що обидва учасники ДТП «рівнозначно винні» у ній, а тому цей факт не потребує доказування у цивільній справі № 752/16797/14-ц.
		55.        Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		56.        Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлення рівнозначної вини учасників ДТП у рішенні Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14.
		56.1.     ОСОБА_1 , щодо якого апеляційний суд вважав встановленим у господарській справі факт рівнозначної з ОСОБА_2 вини у ДТП, участі у тій справі не брав. Тому обставини, встановлені у зазначеному рішенні Господарського суду м. Києва, не є щодо ОСОБА_1 преюдиційними.
		56.2.    Крім того, Господарський суд м. Києва, вказавши на наявність обопільної вини обох учасників ДТП, не визначав ступінь вини кожного з них. Тобто у господарській справі суд не робив висновки щодо рівнозначного ступеня вини кожного з учасників ДТП, про що помилково зазначив апеляційний суд в ухвалі від 18 травня 2017 року і про що не вказував у рішенні від 13 грудня 2016 року суд першої інстанції.
		57.        Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
		58.        У судовому засіданні 13 грудня 2016 року (файл технічного запису 20161213-095141; час: з 29 хв. 6 с. до 31 хв. 4 с.) ОСОБА_1 наполягав на тому, що у спричиненні ДТП 90 % становить вина ОСОБА_2 , оскільки той виїхав на смугу зустрічного руху, тоді як ступінь вини ОСОБА_1 становить 10 %. Однак на запитання судді про те, чи наполягає він на призначенні судової експертизи щодо визначення ступеня вини водіїв у вчиненні ДТП, відповів, що не наполягає.
		59.        Тому, виходячи з обопільної вини водіїв у ДТП, оцінивши встановлені у справах № 362/2365/14-п і № 362/2366/14-п обставини щодо притягнення учасників ДТП до відповідальності за вчинені в одній ДТП адміністративні правопорушення, урахувавши рішення Господарського суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 910/20151/14, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача відшкодування у розмірі 33 932,60 грн пропорційно до ступеня вини у ДТП ОСОБА_1 
		60.        Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		61.        Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 рокуу справі № 308/3162/15-ц).
		62.        Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
		63.        З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки стягнута судом першої інстанції сума охоплюється лімітом відповідальності ПрАТ «СК «УНІКА», суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову до ОСОБА_1 
		64.        Зважаючи на те, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення оцінки транспортного засобу пов`язана із вирішенням вимоги про стягнення з цього відповідача збитків, завданих пошкодженням автомобіля, і у задоволенні останньої суд відмовив, слід відмовити також у задоволенні вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення витрат на проведення оцінки транспортного засобу.
		65.        Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		66.        Отже, з огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду вважає неприйнятними доводи касаційної скарги щодо неправильного встановлення судами обставин справи та відхиляє доводи ОСОБА_1 , спрямовані на встановлення інших обставин, ніж ті, що встановили суди першої й апеляційної інстанцій, і на переоцінку доказів, зокрема стосовно перебування ОСОБА_2 у момент ДТП в стані алкогольного сп`яніння, відсоткового співвідношення вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також відсутності підтвердження факту користування ТзОВ «Легке Авто» автомобілем позивача на час вчинення ДТП.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		67.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, а також скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі у цій частині (пункти 3 і 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
		68.        Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
		69.        Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).
		70.        З огляду на надану оцінку висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково: скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 рокув частині вимог до ПрАТ «СК «УНІКА»; у цій частині закрити провадження у справі; змінити ухвалу апеляційного суду, виклавши в редакції цієї постанови її мотивувальну частину щодо вимог позивача до ОСОБА_1 ; залишити без змін судові рішення в іншій частині.
		(2.2)     Щодо розподілу витрат на правову допомогу
		71.        Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).
		72.        Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що ОСОБА_1 поніс документально підтверджені витрати на правову допомогу у сумі 7 570,40 грн і стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу: з ПрАТ «СК «УНІКА» - у сумі 2 368,78 грн, а з позивача - у сумі 5 201,62 грн. Крім того, суди стягнули з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача судовий збір у сумі 339,33 грн.
		73.        Судові витрати покладаються на позивача пропорційно до тієї частини його вимог, у задоволенні яких суд відмовив. Отже, з огляду на те, що Велика Палата Верховного Суду закрила провадження у справі в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «УНІКА» та залишила без змін рішення судів у частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , розподіл витрат на правову допомогу слід змінити, а саме: стягнути з позивача на користь цього відповідача понесені ним такі витрати у розмірі 7 570,40 грн.
		74.        Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову, і така відмова визнана судом), зокрема у касаційній інстанції. За відсутності відповідного клопотання Велика Палата Верховного Суду не має підстав вирішити питання про повернення позивачеві суми сплаченого судового збору.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктами 3 і 5 частини першої статті 409, статтею 412, частинами першою та другою статті 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.    Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в частині вирішених вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» скасувати; у цій частині провадження у справі закрити.
		3.    Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року в частині вимог до ОСОБА_1 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
		4.    Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року скасувати у частині розподілу судових витрат; у цій частині ухвалити нове рішення : стягнути з Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району м. Києва (код 31722949; 02121, м. Київ, вул. Горлівська, 220) на користь ОСОБА_1 (код  НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) понесені останнім витрати на правову допомогу в розмірі 7 570,40 грн.
		5.    В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 травня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко О. С. ЗолотніковЛ. І. Рогач О. Р. КібенкоІ. В. Саприкіна В. С. КнязєвО. М. Ситнік Л. М. ЛобойкоВ. Ю. Уркевич  О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...