Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4239/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: 12-102гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 серпня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 922/4239/16
		Провадження № 12-102гс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Кібенко О. Р.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Подус Ольги Анатоліївни (далі - ФОП Подус О.А., ФОП)
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Чернота Л.Ф., Гребенюк Н.В., Зубченко І.В.,
		у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») 
		до ФОП Подус О.А.
		про стягнення 230 853,24 грн.
		 
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1. 07 грудня 2016 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Подус О.А. про стягнення з останньої вартості безпідставно спожитої теплової енергії у загальному розмірі 228 536,88 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), що постачалася до нежитлових приміщень, розташованих у м. Харкові за адресами: 
		-   вул. Академіка Павлова, 132, кв. 579 у періоди з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року у розмірі 39 700,78 грн;
		-   вул. Свистуна, 16, літ. «А-5» у період з січня 2015 року по жовтень 2016 року у розмірі 65 902,76 грн;
		-   просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2» у період з липня 2015 року по жовтень 2016 року у розмірі 122 933,34 грн.
		2. Позивач послався на споживання відповідачем теплової енергії без достатніх правових підстав, оскільки система опалення цих приміщень є невід`ємною частиною системи опалення будинків, до яких позивач здійснював постачання. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3. Відповідно до витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно від 30 квітня 2004 року № 3487940 право приватної власності на 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 належить Подус О.А. на підставі договору купівлі-продажу № 4445 від 30 квітня 2004 року.
		4. На підставі рішення Харківської міської ради від 15 вересня 2004 року № 869 ця квартира переведена у нежитлове приміщення та надано громадянці Подус О.А. дозвіл на її реконструкцію під перукарню з улаштуванням окремого входу, яка використовується за призначенням нею як ФОП.
		5. При цьому відповідно до наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Подус О.А. зареєстрована як ФОП 15 грудня 1998 року. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Одним із видів її діяльності є надання послуг перукарнями та салонами краси. 
		6. Також ФОП Подус О.А. користувалася нежитловими приміщеннями першого поверху № ХХХ, 30, 30А, 30Б, 30В, 30Г, 30Е, 30Д, 30Ж, 30З, 30И, 30К, 30Л, 30М загальною площею 201,8 кв. м у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору оренди від 28 серпня 2012 року № 514, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. За цим договором приміщення передані в оренду ФОП Подус О.А. з метою використання їх під магазин з продажу продовольчих товарів, без права продажу товарів підакцизної групи та буфет, без права продажу товарів підакцизної групи.
		7. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів обстеження системи теплоспоживання нежитлових приміщень, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, системи опалення є єдиними із системами опалення житлових будинків та під`єднані до системи теплопостачання КП «Харківські теплові мережі», яким протягом 2008 - 2016 та 2015 - 2016 років відповідно здійснювалось постачання теплової енергії до цих будинків. Факт споживання відповідачем теплової енергії за цими адресами підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.
		8. Внаслідок несплати відповідачем вартості безпідставно спожитої теплової енергії у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у нього утворилась заборгованість у сумі 39 700,78 грн за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року, а також у сумі 65 902,76 грн за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року відповідно.
		9. Крім того, ФОП Подус О.А. користувалась нежитловими приміщеннями першого поверху № 35, 26, 26А, III та другого поверху №5-:-20, II, загальною площею 287 кв. м, розташованими за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2», на підставі договору оренди від 15 жовтня 2014 року № 4129, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. За цим договором приміщення передані в оренду ФОП Подус О.А. з метою розміщення суб`єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.
		10. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів обстеження системи теплоспоживання нежитлових приміщень, які займає відповідач і які розташовані за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2», у цих приміщеннях відсутні прилади опалення.
		11. Договори купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень за цими трьома адресами між сторонами не укладалися.
		12. Лист-вимога позивача від 16 листопада 2016 року № 826 до відповідача про сплату у семиденний строк вартості спожитої теплової енергії на суму 237 096,91 грн залишений останнім без відповіді і задоволення.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		13. Господарський суд Харківської області рішенням від 22 лютого 2017 року позов задовольнив повністю.
		14. Рішення суду першої інстанції мотивовано несплатою ФОП Подус О.А. вартості спожитої теплової енергії у приміщеннях за вищевказаними адресами, які їй належать на праві власності, орендуються та використовуються нею для здійснення господарської діяльності.
		15. Східний апеляційний господарський суд постановою від 16 січня 2019 року скасував судове рішення першої інстанції частково та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 122 933,34 грн у приміщенні, розташованому у м. Харкові на просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2»; в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишив без змін. 
		16. Постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову мотивована тим, що у приміщенні, розташованому у м. Харкові по просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2», які використовував відповідач, були відсутні прилади опалення, тому він не міг споживати у ньому теплову енергію та відповідно обовʼязок оплачувати її вартість у нього відсутній.
		17. КП «Харківські теплові мережі» оскаржило постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 122 933,34 грн у житловому приміщенні, розташованому у м. Харкові по просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2», до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		18. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу КП «Харківські теплові мережі» лише в межах вимог і доводів скаржника і постановою від 21 травня 2019 року залишив без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції. 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		19. У лютому 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою звернулася ФОП Подус О.А., у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення місцевого господарського суду й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в частині позову про стягнення вартості теплової енергії, спожитої нею у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, - провадження у справі закрити.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		20. ФОП Подус О.А. у касаційній скарзі послалася на те, що цей спір підлягає вирішенню судом загальної юрисдикції, оскільки приміщення за адресою: м.Харків, вул. Академіка Павлова, 132, кв. 579 належить на праві приватної власності Подус О.А. як фізичній особі і у заявлені позивачем періоди, тобто з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року, використовувалося нею як фізичною особою, а не ФОП.
		21. Крім того, ФОП Подус О.А. вказала на пропуск позивачем позовної давності про заявлення позовних вимог саме у цьому періоді та залишення судом апеляційної інстанції цієї обставини поза увагою.
		22. Також ФОП Подус О.А. наголосила про ненастання строку виконання нею зобов'язань зі сплати вартості теплової енергії, оскільки позивач у порядку статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не звертався до неї з вимогами про погашення заборгованості, а оскільки договори купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень за цими трьома адресами між сторонами не укладалися, то такі зобов'язання, як вважає ФОП Подус О.А., у неї відсутні.
		Доводи інших учасників справи
		23. Від КП «Харківські теплові мережі» відзив на касаційну скаргу ФОП Подус О.А. не надходив.
		Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		24. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Подус О.А. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року та на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		25. Згідно з приписами частин першої та четвертої статті 305 ГПК України якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи. 
		26. Зважаючи на здійснений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року у частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ФОП Подус О.А. на користь КП «Харківські теплові мережі» вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 122 933,34 грн у приміщенні, розташованому у м. Харкові по просп. Перемоги, 50-Б, літ. «А-2», касаційний перегляд цієї ж постанови суду апеляційної інстанції здійснюється Великою Палатою Верховного Суду виключно в межах вимог і доводів касаційної скарги ФОП Подус О.А.
		27. Одним із доводів касаційної скарги ФОП Подус О.А. є посилання на порушення судом апеляційної інстанції правил суб'єктної юрисдикції, оскільки скаржник вважає, що провадження у цій справі у частині стягнення з ФОП Подус О.А. на користь КП «Харківські теплові мережі» вартості теплової енергії, спожитої відповідачем у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, підлягає закриттю, а спір у цій частині - вирішенню судом загальної юрисдикції, оскільки приміщення за цією адресою належить на праві приватної власності Подус О.А. як фізичній особі і у заявлені позивачем періоди, тобто з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року, використовувалося нею як фізичною особою.
		28. Натомість апеляційний господарський суд, залишаючи без змін у цій частині рішення місцевого господарського суду, визначив господарську юрисдикцію цієї справи, спростувавши посилання ФОП Подус О.А. про використання нею приміщення за адресою: АДРЕСА_1 як фізичною особою без статусу суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на наявність доказів здійснення відповідачем у цьому приміщенні підприємницької діяльності з надання перукарських послуг шляхом розміщення у ньому перукарні, відповідно і споживання теплової енергії з цією метою, та наявності у відповідача статусу ФОП.
		29. Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
		30. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		31. Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на момент подання позову, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		32. Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		33. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		34. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
		35. Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
		36. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
		37. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		38. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		39. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		40. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		41. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
		42. Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
		43. Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
		44. Згідно з частиною першою статті 128 цього ж Кодексу громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
		45. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
		46. Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		47. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		48. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		49. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Реєстру права власності на нерухоме майно від 30 квітня 2004 року № 3487940 Подус О.А. є власницею 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу № 4445 від 30 квітня 2004 року. 
		50. На момент здійснення перевірки договірних відносин між КП «Харківські теплові мережі» та ФОП Подус О.А. не було, як і немає їх на час розгляду справи, проте апеляційний господарський суд установив факт споживання останньою теплової енергії у цьому приміщенні та здійснення нею підприємницької діяльності з надання перукарських послуг шляхом розміщення перукарні.
		51. Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
		52. Як зазначено вище, відповідно до наявної у матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Подус О.А. зареєстрована як ФОП з 15 грудня 1998 року. Відомостей про припинення її підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає. Одним із видів її діяльності є надання послуг перукарнями та салонами краси. 
		53. У цій справі позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем обовʼязку зі сплати вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, власником якого є фізична особа Подус О.А., проте вона у ньому здійснює підприємницьку діяльність як ФОП. Ці обставини, крім іншого, також підтверджуються рішенням Харківської міської ради від 15 вересня 2004 року № 869, на підставі якого квартира АДРЕСА_1 переведена у нежитлове приміщення та надано дозвіл громадянці Подус О.А. на її реконструкцію під перукарню з улаштуванням окремого входу, яка використовується ФОП Подус О.А. за призначенням.
		54. Відповідно до частин першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
		55. Згідно зі статтями 173, 179 цього ж Кодексу господарським зобов'язанням визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт господарювання зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
		56. Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення з ФОП Подус О.А. вартості спожитої теплової енергії у приміщенні, в якому вона надає перукарські послуги, між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. 
		57. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про вирішення цього спору у порядку господарського судочинства, оскільки наявні у справі докази свідчать про використання приміщення Подус О.А. як ФОП у своїй господарській діяльності.
		58. З урахуванням цього правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості теплової енергії спожитої ним у цьому приміщенні у заявленому періоді, розмір якої заперечується скаржником лише з підстав пропуску позивачем позовної давності та відсутності листа-вимоги останнього у порядку статті 530 ЦК України про погашення цієї заборгованості.
		59. Однак ці доводи скаржника не заслуговують на увагу з огляду на встановлений апеляційною інстанцією факт відсутності клопотання ФОП Подус О.А. про застосування позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції. Про цю обставину зазначала ФОП Подус О.А. лише в апеляційній скарзі, але не як клопотання про застосування позовної давності, а як підставу для скасування рішення місцевого господарського суду, який, на її думку, не звернув уваги на пропуск позивачем позовної давності під час задоволення вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року у приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. 
		60. Крім того, безпідставними є доводи ФОП Подус О.А. у касаційній скарзі про ненастання строку виконання зобовʼязань внаслідок відсутності листа-вимоги позивача у порядку статті 530 ЦК України про погашення заборгованості, які спростовуються наявністю у матеріалах справи доказів направлення такого листа - вимоги № 826 від 16 листопада 2016 року про сплату у семиденний строк вартості спожитої теплової енергії на суму 237 096,91 грн (а. с. 67 - 69 т. 1), який залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
		61. Оскільки суд апеляційної інстанції повно і всебічно дослідив фактичні обставини справи та правильно застосував законодавство під час її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити без задоволення касаційну скаргу ФОП Подус О. А., а постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року, якою залишено без змін рішення Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у частині стягнення з ФОП Подус О.А. на користь КП «Харківські теплові мережі» вартості безпідставно спожитої теплової енергії у сумі 39 700,78 грн за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		62. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
		63. З урахуванням цієї норми та як зазначалося вище, перегляд оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції здійснюється виключно в межах доводів касаційної скарги.
		64. Слід зазначити, що касаційна скарга ФОП Подус О.А. не містить доводів стосовно оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року, який залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у частині стягнення з ФОП Подус О. А. на користь КП «Харківські теплові мережі» вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року на суму 65 902,76 грн у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.
		65. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		66. Проте за відсутності виявлених порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права під час перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у частині, що оскаржується, а також з огляду на відсутність доводів з цього приводу у касаційній скарзі ФОП Подус О. А., постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019 року у цій частині також слід залишити без змін як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		67. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		68. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 цього ж Кодексу).
		69. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
		Щодо судових витрат
		70. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Подус Ольги Анатоліївни залишити без задоволення.
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 січня 2019  року у частині залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі № 922/4239/16 про стягнення з фізичної особи -підприємця Подус Ольги Анатоліївни на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» вартості безпідставно спожитої теплової енергії у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у сумі 39 700,78 грн за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року та з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року та у сумі 65 902,76 грн за період з січня 2015 року по жовтень 2016 року відповідно залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                 О. Р. Кібенко
		 
		Судді:                              Н. О. Антонюк                              О. С. Золотніков
		 
		Т. О. Анцупова                                   Л. М. Лобойко
		 
		С. В. Бакуліна                               Н. П. Лященко
		 
		В. В. Британчук                            О. Б. Прокопенко
		 
		Ю. Л. Власов                                      Л. І. Рогач
		          
		М. І. Гриців                                   О. М. Ситнік
		 
		Д. А. Гудима                                                  О. С. Ткачук
		 
		В. І. Данішевська                         В. Ю. Уркевич
		 
		                                       Ж. М. Єленіна                               О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...