Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/9272/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: 14-345цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 712/9272/17
		Провадження № 14-345цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Соснівський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Соснівський ВДВС), Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ДКСУ, Соснівського ВДВС
		 
		на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року у складі судді Пересунька Я. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В. 
		 
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до Соснівського ВДВС, ДКСУ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди та 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який під час розгляду справи уточнив та остаточно просив стягнути з ДКСУ та ОСОБА_2 на свою користь збитки у розмірі 1 041 718,07 грн та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2012 року він є власником крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ. Відповідно до договорів оренди від 02 грудня 2012 року та 08 січня 2014 року належне йому майно перебувало в оренді в ОСОБА_3 .
		 
		14 лютого 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС Купчин О. С. під час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 41818149 про стягнення з ОСОБА_3 на користь іншої фізичної особи - ОСОБА_4 грошових коштів склав акт опису й арешту майна за адресою: АДРЕСА_1 тому числі і крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ.
		 
		Одразу після того, як ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про арешт його майна, представник останнього 17 лютого 2014 року подав до Соснівського ВДВС заяву з повідомленням про належність майна ОСОБА_1 та необхідність скасування арешту крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ та повернення його власнику, однак указана заява залишилася без відповідного реагування.
		 
		15 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Кам`янського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - Кам`янський РВ УМВС України в Черкаській області) щодо вчинення державним виконавцем злочину, внаслідок чого 11 липня 2014 року розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за фактом незаконного вилучення крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ.
		 
		15 травня 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС передав крупоцех КОПКЗК-2ДЛ на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року зобов`язано Соснівський ВДВС, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, а саме крупорушку синього кольору, до якої входять: зерношліфувальна машина, вольсова різка, розсів, пневмотранспорт, норія з двигуном, чотири мотори, дві напільні електронні ваги, мішкозшивальна машина, рокла (візок гідравлічний) червоного кольору.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року змінено: виключено висновок про зобов`язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, а саме крупорушку синього кольору, до складу якої входять: зерношліфувальна машина, вольсова різка, розсів, пневмотранспорт, норія з двигуном, чотири мотори, дві напільні електронні ваги, мішкозшивальна машина, рокла (візок гідравлічний) червоного кольору; в іншій частині рішення залишено без змін. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2015 року залишено без змін. 
		 
		Під час розгляду вказаної справи суди встановили, що, арештовуючи майно ОСОБА_1 , державний виконавець діяв з грубим порушенням вимог чинного законодавства України та перевищив свої повноваження.
		 
		На думку позивача, не потребує додаткового доведення неправомірність дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень під час незаконного вилучення майна ОСОБА_1 
		 
		01 жовтня 2015 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області) відкрив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси.
		 
		27 січня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна у боржника Соснівського ВДВС, на яке може бути накладено стягнення, і заходи державного виконавця виявилися безрезультатними.
		 
		Також за заявою ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути майно, але постановою державного виконавця Соснівського ВДВС від 15 червня 2017 року виконавче провадження закінчено у зв`язку з тим, що боржник рішення суду не виконав.
		 
		На думку позивача, незаконні дії та бездіяльність державного виконавця Соснівського ВДВС призвели до протиправного вилучення майна з власності ОСОБА_1 і його втрати, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 740 000,00 грн, що є реальною вартістю втраченого майна на час розгляду справи.
		 
		Також позивач послався на те, що від оренди вказаного майна він щомісяця отримував дохід у розмірі 4 000,00 грн. Внаслідок втрати обладнання за період з 15 травня 2014 року по 18 липня 2017 рік втрачений дохід позивача становить 152 000,00 грн (4 000,00 грн х 38 місяців).
		 
		Крім того, орендар обладнання ОСОБА_3 мав заборгованість перед ОСОБА_1 за іншими судовими рішеннями, яку він повертав, здійснюючи господарську діяльність з використанням обладнання. Розмір неповернутої заборгованості становить 149 718,07 грн, яка, на думку позивача, має бути стягнута з державного бюджету.
		 
		Протиправними діями та бездіяльністю державного виконавця позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в постійних хвилюваннях та душевних стражданнях з приводу втрати дороговартісного майна. Унаслідок вилучення майна він втратив можливість мати додатковий прибуток, що призвело до неможливості забезпечити фінансування медичної операції його дружини із заміни колінного суглобу. 
		 
		Також позивач зазначив, що одним із видів його діяльності як фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) було перевезення вантажів, у тому числі й зерна та круп до крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ. Таким чином, внаслідок втрати майна порушено його ділову репутацію, а також він витратив багато фізичних та моральних сил для захисту своїх інтересів у правоохоронних та судових органах, що є додатковою підставою для відшкодування моральної шкоди. З огляду на глибину та тривалість душевних страждань позивач оцінив завдану йому моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 56 000,00 грн - вартість крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 152 000,00 грн та на відшкодування моральної шкоди 27 000,00 грн, а всього - 235 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями державного виконавця та втратою майна його власником ОСОБА_1 , внаслідок чого позивачу завдано збитків, що підлягають відшкодуванню у розмірі 56 000,00 грн, оскільки вказану суму позивач сплатив за придбання цього майна.
		 
		Суд керувався тим, що оскільки відповідно до договору оренди від 08 січня 2014 року орендар - ФОП ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_1 4 000,00 грн щомісячно за користування крупоцехом КОПКЗК-2ДЛ, то неотримання орендодавцем орендних платежів у зв`язку із втратою такого майна з вини державного виконавця за період із травня 2014 року по липень 2017 рік у розмірі 152 000,00 грн є упущеною вигодою, яку міг отримати ОСОБА_1 .
		 
		Стосовно позовних вимог про стягнення з держави збитків у вигляді заборгованості ФОП ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 за рішеннями судів суд зазначив, що така заборгованість не є збитками від втрати крупоцеху, а ОСОБА_1 може реалізувати своє право на повернення боргу з ФОП  ОСОБА_3 шляхом пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих на підставі рішень судів про стягнення заборгованості.
		 
		Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди в 27 000,00 грн, суд керувався принципом розумності та справедливості, пославшись на статтю 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), та вважав, що визначена позивачем сума в 100 000,00 на відшкодування такої шкоди є надмірною, враховуючи пояснення позивача, надані ним докази та встановлені судом обставини справи.
		 
		Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу ДКСУ залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року змінено у частині стягнення збитків, збільшено суму відшкодування з 56 000,00 до 577 000,00 грн та загальну суму з 235 000,00 до 757 000,00 грн. В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру грошової суми на відшкодування майнової шкоди з 56 000,00 на 577 000,00 грн, апеляційний суд керувався тим, що відшкодування майнової шкоди у визначеному договором купівлі-продажу розмірі 56 000,00 грн не є тією компенсацією, що розумно відповідає вартості спірного майна та може відновити порушене право позивача.
		 
		При цьому апеляційний суд послався на висновок про вартість обладнання суб`єкта оціночної діяльності - Приватного підприємства «Ажіо», згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки КОПКЗК-2ДЛ, 2010 року виробництва, складає 577 000,00 грн без податку на додану вартість. Така вартість визначена за умов звичайного фізичного зносу та використання до вилучення державною виконавчою службою. Оцінювач використав показники фізичного зносу, що відповідають умовам складського зберігання.
		 
		В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Соснівського ВДВС
		 
		У червні 2018 року Соснівський ВДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (Соснівського ВДВС)
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що, передаючи майно на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , Соснівський ВДВС поклав усю повноту відповідальності за збереження майна саме на зберігача майна, а тому його дії чи бездіяльність не можуть бути підставою для стягнення коштів з бюджету України.
		 
		Установлення рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року незаконності дій державного виконавця під час складання 14 лютого 2014 року акта опису належного ОСОБА_1 майна не свідчить про спричинення збитків саме Соснівським ВДВС.
		 
		Крім того, апеляційний суд зробив помилковий висновок щодо розміру майнової шкоди.
		 
		Ухвалюючи оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної виходи, суди неправильно застосували норми матеріального права.
		 
		На думку Соснівського ВДВС, позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги ДКСУ
		 
		У червні 2018 року ДКСУ подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року, які просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ДКСУ)
		 
		Наведені ДКСУ у касаційній скарзі доводи зводяться до того, що суди вийшли за межі заявлених позовних вимог, зробивши висновок, що майно позивача втрачено внаслідок дій державного виконавця, оскільки позивач не просив суд визнати факт дій або бездіяльності державного виконавця, внаслідок яких майно позивача втрачено.
		 
		Крім цього, розгляд спорів щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця належить до виключної компетенції адміністративних судів. Тому, розглянувши справу по суті заявлених вимог, суди порушили правила предметної та суб`єктної юрисдикції.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У відзивах на касаційні скарги ДКСУ та Соснівського ВДВС ОСОБА_1 просив скарги відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року залишити без змін. Вважав, що суди зробили правильні висновки та дотрималися норм матеріального та процесуального права. Наведені в касаційних скаргах доводи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, на його думку, є безпідставними та надуманими, а оскаржувані судові рішення вважає законними та обґрунтованими. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року поновлено ДКСУ строк на касаційне оскарження вказаних судових рішень, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДКСУ.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Соснівського ВДВС.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 12 червня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах та відзивах доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду, виходячи за межі доводів касаційних скарг згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
		 
		Суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 01 грудня 2012 року ФОП  ОСОБА_1 набув у власність крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, вартість якого на час придбання за домовленістю сторін становила 56 000,00 грн (т. 1, а. с. 13).
		 
		Відповідно до акта приймання-передачі від 01 грудня 2012 року до вказаного договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_1 прийняв у власність крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, повністю сплатив його вартість.
		 
		08 січня 2014 року ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 уклали договір оренди майна, за умовами якого останньому у строкове платне користування передано крупоцех КОПКЗК-2ДЛ. Мета оренди - використання майна за цільовим призначенням згідно з технічними характеристиками для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 17).
		 
		Згідно з пунктом 4.1 цього договору орендар сплачує до 20 числа кожного місяця орендну плату в розмірі 4 000,00 грн.
		 
		Пунктом 11.1 договору оренди майна визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися з 01 січня по 31 грудня 2014 року. У разі відсутності у сторін будь-яких заперечень та письмових повідомлень про припинення дії договору цей договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на той самий термін.
		 
		Відповідно до акта опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС Купчин О. С. під час примусового виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в розмірі 628 437,00 грн арештувала й описала майно - крупоцех КОПКЗК-2ДЛ за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		За цим же актом описане майно - крупоцех КОПКЗК-2ДЛ прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_4 
		 
		17 лютого 2014 року представник ОСОБА_1 зареєстрував у Соснівському ВДВС заяву з додатками, а саме копіями договорів купівлі-продажу від 01 грудня 2012 року та оренди від 08 січня 2014 року, та повідомив виконавчу службу про те, що арештований крупоцех належить на праві власності ОСОБА_1 , просив повернути майно йому як власнику (т. 1, а. с. 22).
		 
		Актом державного виконавця Соснівського ВДВС Купчин О. С. від 15 травня 2014 року описане й арештоване майно крупоцеху передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 
		 
		16 травня 2014 року представник ОСОБА_1 отримав відповідь на звернення від 17 лютого 2014 року, в якій зазначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржнику, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і відповідно про зняття з нього арешту. 26 травня 2014 року ФОП ОСОБА_1 подав до суду відповідний позов. 
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року у справі № 696/839/14-ц визнано за ФОП ОСОБА_1 право на крупоцех КОПКЗК-2ДЛ; звільнено це майно з-під арешту, накладеного згідно з актом опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року; зобов`язано Соснівський ВДВС, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повернути власнику ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ (т. 1, а. с. 32-35).
		 
		У рішенні суду встановлено, що під час складання акта опису й арешту майна від 14 лютого 2014 року державний виконавець Соснівського ВДВС Купчин О. С. усупереч положенням пункту 5 частини третьої статті 11 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» не встановила належності майна боржнику та звернула стягнення на майно, яке не є власністю боржника ОСОБА_3 
		 
		Зазначено, що на час опису й арешту майна державному виконавцю було відомо, що приміщення, в якому знаходиться крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, не належить боржнику, відомості про власника приміщення знаходяться в матеріалах виконавчого провадження. 
		 
		За період із 14 лютого по 15 травня 2014 року (до передачі майна ОСОБА_2 ) представник власника майна направила низку заяв та скарг, у тому числі й до Соснівського ВДВС, із долученням неспростовних доказів щодо належності арештованого майна ОСОБА_1 . 
		 
		Суд зробив висновок, що державний виконавець Соснівського ВДВС Купчин О. С. грубо порушила положення чинного законодавства та перевищила службові повноваження.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2015 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2015 року змінено та виключено з нього зобов`язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 крупоцех. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а. с. 36, 370).
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення Апеляційного суду Черкаської області від 01 жовтня 2015 року залишене без змін.
		 
		04 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_1 припинив здійснення підприємницької діяльності як ФОП, при цьому залишився власником крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ як фізична особа (т. 1, а. с. 12).
		 
		Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 27 січня 2017 року повернуто виконавчий документ стягувачу ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ в боржника Соснівського ВДВС (т. 1, а. с. 42).
		 
		Актом державного виконавця Соснівського ВДВС від 27 квітня 2017 року встановлено, що за місцем проживання ОСОБА_2 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ відсутній, зі слів ОСОБА_2 , указане майно він фактично не отримував, а лише поставив свій підпис в акті приймання-передачі, майно вивезено в невідомому напрямку невідомими особами, за що представник ОСОБА_4 передав йому 2 000,00 грн, місце перебування майна йому невідоме (т. 1, а. с. 46).
		 
		Постановою державного виконавця від 15 червня 2017 року закінчено виконавче провадження щодо зобов`язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 крупоцех КОПКЗК-2ДЛ у зв`язку з надісланням державним виконавцем повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до органу досудового розслідування (т. 1, а. с. 45).
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими наведені ДКСУ у касаційній скарзі доводи про порушення судами правил предметної та суб`єктної юрисдикції з посиланням на те, що розгляд спорів щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця належить до виключної компетенції адміністративних судів, з огляду на таке.
		 
		У позовній заяві з урахуванням уточнення вимог  ОСОБА_1 просив стягнути з ДКСУ та  ОСОБА_2 збитки у розмірі 1 041 718,07 грн та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Згідно з матеріалами справи ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишено без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України, а ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		Стосовно правової природи правовідносин, які виникли між сторонами у справі, слід зазначити таке.
		 
		Зі справи вбачається, що крупоцех КОПКЗК-2ДЛ, збитки за втрату якого внаслідок незаконних дій державного виконавця позивач просив стягнути з ДКСУ, позивач набув як ФОП і за договорами оренди передав іншому суб`єкту підприємницької діяльності - ФОП  ОСОБА_3 , який використовував його у своїй господарській діяльності.
		 
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України (у вказаній редакції) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		 
		У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ «Про підприємництво» (у редакції, чинній на час придбання крупоцеху та передачі його в оренду) підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.
		 
		Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).
		 
		З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо відшкодування збитків за втрату крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ, який у власність набув позивач як ФОП, тобто суб`єкт господарювання. 
		 
		Відповідачі у справі - юридичні особи.
		 
		Разом з цим позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди позивач обґрунтовував тим, що від передачі в оренду іншому суб`єкту господарювання - ФОП  ОСОБА_3 позивач отримував прибуток.
		 
		Крім цього, стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивач зазначив, що внаслідок втрати майна порушено його ділову репутацію, оскільки одним із видів його діяльності як ФОП було перевезення вантажів, у тому числі й зерна та круп до крупоцеху КОПКЗК-2ДЛ. 
		 
		Викладене свідчить про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили предметну та суб`єктну юрисдикцію спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Виходячи за межі доводів і вимог касаційних скарг на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.
		 
		На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
		 
		Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.
		 
		Керуючись статтями 141, 255, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційні скарги Державної казначейської служби України, Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області задовольнити частково.
		 
		Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2018 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди - закрити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        О. С. Золотніков                         
		                                              Т. О. Анцупова                                       О. Р. Кібенко
		С. В. Бакуліна                                         Л. М. Лобойко
		В. В. Британчук                                      Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                          О. Б. Прокопенко
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима                                           О. С. Ткачук       
		В. І. Данішевська                                  В. Ю. Уркевич
		                                              Ж. М. Єленіна                                        О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...