Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4507/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2019. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		11 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/4507/18 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т.Б.
		розглянувши матеріали касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор"
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (судді: Антонік С.Г., Березкіна О.В., Іванова О.Г.)
		за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо експорт"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Радушненська селищна рада
		про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195   096,   33 грн,
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо експорт"
		до Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор"
		про визнання договору недійсним,
		ВСТАНОВИВ:
		13.06.2019 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі №904/4507/18.
		Не погоджуючись із рішенням апеляційного господарського суду ПрАТ "Розівський елеватор" у касаційній скарзі просить змінити постанову апеляційної інстанції та стягнути з ТОВ "Біо експорт" суму заборгованості за договором на компенсацію витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177 360,30 грн та штраф у розмірі 14 188,82 грн, тобто фактично просить в цій частині залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
		Також не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019, ПрАТ "Розівський елеватор" подало касаційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн та стягнути з ТОВ "Біо експорт" зазначені витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 за апеляційною скаргою ТОВ "Біо експорт" змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 у справі №904/4507/18. Позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Біо експорт" на користь ПрАТ "Розівський елеватор" 147 800,25 грн основного боргу, 11 824,02 грн штрафу та 1 596,42 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
		Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 залишено без змін в частині відмови у стягненні судових витрат, як додаткової винагороди адвоката за досягнення позитивного рішення у справі на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі №904/4507/18 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 08.08.2019.
		Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі №904/4507/18 до 15.08.2019.
		У судовому засіданні 15.08.2019 колегією суддів Верховного Суду прийнято рішення про передачу справи №917/679/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.01.2018 між ПАТ "Розівський елеватор" та адвокатом Савенко О.О. укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до нього від 29.09.2018 №2.
		Пунктом 4.1 додаткової угоди від 28.09.2018 №2 передбачено, що за надання правової допомоги сплачує адвокату за представництво в господарському суді першої інстанції 5 000,00 грн. У разі, якщо буде прийнято рішення про стягнення з ТОВ "Біо експорт" заборгованості у повній сумі та штрафних санкцій клієнт додатково сплачує гонорар у розмірі 5 000,00 грн (пункт 4.2 додаткової угоди).
		Відмовляючи в частині стягнення додаткової винагороди адвоката за досягнення  позитивного рішення у справі у розмірі 5 000,00 грн, суди керувалися тим, що за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежності від фактично наданих послуг.
		У постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №462/9002/14-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 22.05.2018  826/8107/16, від 10.07.2019 у справі № 912/2391/16 викладено позицію яка зводиться до того, що винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов зазначеної додаткової угоди не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав, а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору.
		Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 25.01.2018 №401/1466/15-ц застосовано дещо інший правовий підхід, а саме: відмова сплатити винагороду, на яку при укладенні цього договору розраховував позивач, є істотним порушенням його умов. Отже, існує істотна різниця між тим, на що розраховував позивач (Адвокатська компанія), укладаючи цей договір, і тим, що в дійсності він отримав. При цьому, звернуто увагу, що зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 №6-75цс13.
		Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 №640/8323/16-а вказано, що доплата гонорару за позитивний результат по справі визначається за домовленістю сторін між адвокатом та клієнтом і може бути закріплена в угоді.
		Також, в постанові Верховного Суду України від 08.04.2014 №3-7гс14 висловлено позицію, що бонусний платіж за обумовлену роботу на підставі договору про надання юридично-консультаційних послуг підлягав сплаті на підставі оформленого належним чином акта приймання-передачі виконаних робіт, за умови не тільки виконання юридичних послуг, що оплачувалося гарантованим платежем, але і досягнення економіко-правового ефекту для замовників, що могло бути оплачено бонусним платежем. Цей ефект сторони у договорі визначили конкретно - як прийнятний для замовників результат. Тому включення такого результату до змісту розуміння поняття послуги, зазначеної у статті 901 Цивільного кодексу України, може забезпечити правильне застосування норм матеріального права при вирішенні цього спору. Зміст предмета послуги за договором між сторонами складається як із власне професійних юридичних дій виконавця, невіддільних від його особи, так і з позитивного для замовника ефекту від таких дій.
		Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 №6-55цс11, якою відмовлено у задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, залишено чинними судові рішення попередніх інстанцій, якими суди відмовили в задоволенні позову про визнання недійсними умови договору про надання правової допомоги в частині виплати гонорару виключно за досягнення кінцевого результату. При цьому суди виходили із того, що в період дії договору адвокатами надавалася правова допомога банку (відповідачу)  зі стягнення заборгованості з позичальників, що підтверджується відповідними звітами та не заперечується сторонами. Разом з тим, зазначено, що відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України, сторони добровільно уклали договір про надання послуг за плату та самостійно визначили її розмір і порядок розрахунків. Чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату (фактично стягнутої заборгованості). А тому посилання позивача на те, що договір не відповідає вимогам статей 203, 901, 903 Цивільного кодексу України, Закону України "Про адвокатуру", Правилам адвокатської етики, є безпідставними. Прикметно, що Верховний Суд України у своїй постанові також зазначив, що Правила адвокатської етики поширюються виключно на адвокатів і види їх професійної діяльності та не є актом цивільного законодавства в розумінні статті 4 Цивільного кодексу України.
		Отже, оскільки законодавство України наразі чітко не регулює питання виплати "гонорару успіху", та за відсутності чітких правових підходів з даного питання у судовій практиці про стягнення судових витрат, передбачених договором про надання правничої допомоги у вигляді бонусу, залежного від результатів розгляду справи складає виключну правову проблему.
		Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		З огляду на викладене, враховуючи висновок, що справа №904/4507/18 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях, Суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу №904/4507/18 разом із касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                    В.А. Зуєв
		 
		Судді                                                                                                    Н.О. Багай
		 
		                                                                                                    Т. Б. Дроботова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...