Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 544/781/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2019. Зареєстровано: 12.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 05.10.2019
Номер судового провадження: 2/544/326/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 544/781/19
		№ 2/544/326/2019
		    Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		04 вересня 2019 року                                                          
		                    м. Пирятин
		Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого судді- Сайко О.А.
		за участю секретаря - Киричевської В.М.,
		представника позивача, адвоката - Ганчука П.Я.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,
		 ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, просить стягнути з Російської Федерації на свою користь моральну шкоду у розмірі 1786078 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро та стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1786078 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона є дружиною ОСОБА_3 , від шлюбу з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_2 . На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», 25.03.2014 року Пирятинським районним військовим комісаріатом Полтавської області, ОСОБА_3 призвали на військову службу до лав Збройних Сил України і направили у військову частину НОМЕР_1 м. Суми (27-ма окрема реактивна артилерійська бригада: в/ч НОМЕР_1 , в/ч польова пошта НОМЕР_2 ). Після призову солдата ОСОБА_3 було призначено на посаду механіка-водія - керівника 5-ї обслуги 2-го реактивного артилерійського взводу 1 -ї реактивної артилерійської батареї 1 - го реактивного артилерійського дивізіону. В період з 02.08.2014 року по 06.08.2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей.
		Під час виконання бойового завдання 06.08.2014 року поблизу м. Шахтарськ Донецької області ОСОБА_3 потрапив під обстріл збройних формувань Російської Федерації, в результаті якого отримав несумісні з життям травми, що стали причиною його загибелі. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.01.2019 року у цивільній справі №544/1050/18, яке не оскаржувалось з боку Російської Федерації у встановленому порядку та набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 06 серпня 2014 року поблизу м. Шахтарськ на території Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Отже, внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України поблизу м. Шахтарськ Донецької області України було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. 
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14.12.1974 року.
		Порушивши основоположні права і свободи людини, а саме, позбавивши життя ОСОБА_3 , Російська Федерація завдала родині позивача тяжких моральних страждань, грубо порушила її право на повагу до сімейного життя.
		Внаслідок втрати ОСОБА_3 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач та її неповнолітня донька відчувають безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через втрату рідної людини вони не мають можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний спосіб соціального життя.
		Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачам завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією та мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 р. №2268-VII .
		Розмір моральної шкоди, що має бути відшкодований на рівні 3 572 156,88 грн (три мільйони п`ятсот сімдесят дві тисячі сто п`ятдесят шість гривень 88 коп.), що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120 000,00 євро (сто двадцять тисяч євро), тобто кожному по 1 786 078,44 грн (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім гривень 44 коп.), що є еквівалентом 60 000,00 євро (шістдесят тисяч євро) за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		Розмір моральної шкоди був встановлений позивачем з урахуванням характеру і обсягу завданих їй та її доньці моральних страждань, істотного порушення конституційних прав її чоловіка і батька її дитини, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які вони відчувають роками через неможливість відновити порушені права. Також при визначенні розміру моральної шкоди позивач керувалася практикою Європейського суду з аналогічних питань, що є джерелом права.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.
		Відповідач  представник Російської Федерації, в судове засідання на вказану дату та час не з`явився, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить зворотне повідомлення про отримання 08.08.2019 посольством Російської Федерації в Україні судової повістки.
		Суд, заслухавшипояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що позивач є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від шлюбу з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася ОСОБА_2 (а.с.14,15).
		ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», 25.03.2014 року Пирятинським районним військовим комісаріатом Полтавської області призваний на військову службу до лав Збройних Сил України і направлений у військову частину НОМЕР_1 м. Суми (27-ма окрема реактивна артилерійська бригада: в/ч НОМЕР_1 , в/ч польова пошта НОМЕР_2 ) (а.с.16).
		В період з 02.08.2014 року по 06.08.2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей (а.с.18). Під час виконання бойового завдання 06.08.2014 року поблизу м. Шахтарськ Донецької області Україн ОСОБА_3 потрапив під обстріл збройних формувань Російської Федерації, в результаті якого отримав несумісні з життям травми, що стали причиною його загибелі (а.с.19-33). 
		Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.01.2019 року у цивільній справі №544/1050/18 встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при виконанні обов`язку військової служби 06 серпня 2014 року поблизу м. Шахтарськ на території Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с.34-42). Вказане рішення не було оскаржене Російською Федерацією та набрало законної сили.
		За правилами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Отже, суд, виходячи із встановленого рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 25.01.2019 юридичного факту приходить до висновку, що безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого ОСОБА_1 та її неповнолітній доньці ОСОБА_2 завдано шкоди, є Російська Федерація. Внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України поблизу м. Шахтарськ Донецької області України було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифікована Законом України №475/75-ВР від 17.07.1997 p.).
		Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20.02.2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.1974 року.
		В результаті зазначених подій родині позивача було завдано значної моральної шкоди.
		Аналізуючи наведені обставини та докази у справі, суд прийшов до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню також і за нормами ч.3 ст.82 ЦПК України), стала окупація частини території України, у тому числі частини Донецької області, де загинув чоловік позивачки. 
		Вказані обставини підтверджуються актом спеціального розслідування загибелі військовослужбовця, що стався 06 серпня 2014 року; довідкою про причини смерті, лікарським свідоцтвом про смерть та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 (а.с.19-33).
		 
		Згідно з ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		За вимогами ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Судом встановлено, що внаслідок збройної (військової) агресії Російської Федерації частини Донецької області загинув чоловік позивачки, що завдало їй та їх доньці значної моральної шкоди, що виражається у втраті в їх житті чоловіка та батька. 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3, 9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Як слідує зі ст.ст.1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: в т.ч. у випадках, встановлених законом.
		Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. 
		Незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід`ємне право ОСОБА_3 на життя, гарантоване статтею 2 Європейської Конвенції, право його родини на повагу до сімейного життя, встановлене статтею 8 Європейської Конвенції, що свідчить про множинність порушень Російською Федерацією законних прав позивача, а отже, згідно із "Правилами суду - компенсація шкоди" ЄСПЛ, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої позивачу та її неповнолітній доньці.
		Внаслідок втрати ОСОБА_3 , який загинув у результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відчувають безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, вони втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через втрату рідної людини позивачка та її донька не мають можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати усталений спосіб соціального життя.
		Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою. Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		Отже, враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивача та її неповнолітньої доньки, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені Російською Федерацією відносно них.
		Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачці та її доньці моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах "Хачукаевы против России" (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), "Сагаева и Другие против России" (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), "Исламова против России" (Islamova v. Russia (30/04/2015)), "Султыгов и Другие против России" (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)).
		Таким чином, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу та її доньці моральних страждань, істотних порушень їх прав, умисного характеру дій Російської Федерації, а також душевного болю від втрати рідної людини, почуття безпорадності, які позивач та її донька відчувають роками через втрату чоловіка та батька, суд вважає достатнім та справедливим розмір компенсації за заподіяну їм моральну шкоду кожному в сумі по 1 786078,44 грн., що на день подання позову до суду за офіційним курсом НБУ складає по 60 000 Євро, і саме такий розмір компенсації був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.
		Крім цього, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України та відповідно окупацію частини території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п. 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Керуючись ст.ст.10,12, 13, 81, 265,268 ЦПК України,суд 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України- задовольнити у повному обсязі.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 1786078 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканки АДРЕСА_1 , моральну шкоду у розмірі 1786078 (один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 60 000 (шістдесят тисяч) Євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь держави Україна в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.
		Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 Повний текст рішення складено 11.09.2019.
		 
		Суддя: О.О. Сайко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...