Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6029/12/2670 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2019. Зареєстровано: 12.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/1532/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		09 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №2а-6029/12/2670
		адміністративне провадження №К/9901/1532/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., 
		розглянувши в письмовому провадженні 
		касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон»
		на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012 (Суддя: Шулежко В.П.)
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 (Судді: Хрімлі О.Г., судді: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.)
		у справі № 2а-6029/12/2670 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон»
		до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, 
		Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
		про визнання протиправними дії, стягнення бюджетної заборгованості та пені, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - відповідач, ДКС України у м. Києві), в  якому просило визнати неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо ненадання відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування в розмірі 2  181  106,00 грн. для перерахування на поточний рахунок ТОВ «СПЕЦВАГОН»; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «СПЕЦВАГОН» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 2 181  106,00 грн., у тому числі: - у сумі 59 800,00 грн. за червень 2010 року; - у сумі 426466,00 грн. за липень 2010 року; - у сумі 272083,00 грн. за серпень 2010 року; - у сумі 226537,00 грн. за жовтень 2010 року; - у сумі 265123,00 грн. за грудень 2010 року; - у сумі 931097,00 грн. за січень 2011 року; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «СПЕЦВАГОН» пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 24 242,99 грн.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2012 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суди обґрунтовували свій висновок тим, що на момент подання позову триває процедура судового оскарження у справі 2а-5963/11/2670 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2  181  106,00 грн.
		Не погодившись з наведеними рішеннями судів попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої зазначило на порушенні відповідачем вимог статті 200 ПК України у зв`язку з не підготуванням та не поданням до органів державного казначейства висновку із зазначенням заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми.
		При цьому позивач звернув увагу, що судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги факт часткового отримання позивачем бюджетного відшкодування внаслідок добровільного перерахування відповідачами на поточний рахунок позивача суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 931  097 грн, про що позивачем зазначено в апеляційній скарзі, та змінені позовні вимоги в частині бюджетного відшкодування (визначивши її в розмірі 1  250  009 грн), та суми пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (визначивши її в розмірі 123  101 грн). 
		На підставі викладеного просило суд касаційної інстанції скасувати судові рішення та прийняти нове, яким: визнати неправомірними дії ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо ненадання відповідному територіальному органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування для перерахування на поточний рахунок ТОВ «СПЕЦВАГОН»; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «СПЕЦВАГОН» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 1  250 009 грн., у тому числі: - у сумі 59 800,00 грн. за червень 2010 року; - у сумі 426 466,00 грн. за липень 2010 року; - у сумі 272 083,00 грн. за серпень 2010 року; - у сумі 226 537,00 грн. за жовтень 2010 року; - у сумі 265123,00 грн. за грудень 2010 року; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ «СПЕЦВАГОН» пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 123 101 грн; стягнути судовий збір за звернення до суду в розмірі 2  146 грн, та за подання апеляційної скарги в розмірі 1  073 грн.
		Відповідач не скористався своїм процесуальним правом подати заперечення на касаційну скаргу.
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 2 181 106,00 грн., в тому числі : у сумі 59800,00 грн. за червень 2010 року; у сумі 426466,00 грн. за липень 2010 року; у сумі 272083,00 грн. за серпень 2010 року; у сумі 226537,00 грн. за жовтень 2010 року; у сумі 265123,00 грн. за грудень 2010 року; у сумі 931097,00 за січень 2011 року.
		ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень, червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувались у відповідних періодах.
		За результатами перевірок ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено акти перевірок: акт № 27/07-207/32111827 від 10 вересня 2010 року; акт № 35/07-207/32111827 від 27 вересня 2010 року; акт № 45/07-207/32111827 від 12 листопада 2010 pоку; акт № 4/07-207/32111827 від 24 січня 2011 pоку; акт № 16/07-207/32111827 від 28 лютого 2011 року.
		За результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено довідку № 37/07-207/32111827 від 17 березня 2011 року.
		Також, ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведена невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на  додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень, липень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, січень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року.
		За результатами проведеної перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва складено акт перевірки № 29/07-207/32111827 від 29 березня 2011 року з висновками про порушення позивачем: пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 2181106,00 грн., в тому числі у сумі 59  800,00 грн. за червень 2010 року, у сумі 426  466,00 грн. за липень 2010 року, у сумі 272  083,00 грн. за серпень 2010 року, у сумі 226  537,00 грн. за жовтень 2010 року, у сумі 265  123,00 грн. за грудень 2010 року, у сумі 931  097,00 грн. за січень 2011 року.
		На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000340700/0 від 11.04.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 181  106,00 грн.
		Вказане податкове повідомлення-рішення було предметом оскарження в судовому порядку.  
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року  у справі № 2-а-5963/11/2670 за позовом ТОВ «СПЕЦВАГОН» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" № 0000340700/0 від 11.04.2011 - позов задоволено в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0000340700/0 від 11.04.2011 року.
		Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ у Святошинському районі м. Києва до Вищого адміністративного суду України (вхідний №3077 від 14.03.2012 року) подано касаційну скаргу №84/9/10-035 від 13.03.2012 року на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011 року, у якій відповідач просив суд зупинити виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2012 року у справі № 2-а-5963/11/2670, та за результатами касаційного розгляду їх скасувати.
		ТОВ «СПЕЦВАГОН» 05.04.2012 р. направлений до ДПІ у Святошинському районі м. Києва лист № 5/04-2 щодо порушення прав платника податків на отримання бюджетного відшкодування.
		ДПІ у Святошинському районі м. Києва листом від 12.04.2012 р. № 2364/10/15-316 відмовлено позивачу в отриманні суми бюджетного відшкодування, посилаючись на ту обставину, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва подано касаційну скаргу № 84/9/10-035 від 13.03.2012 року до Вищого адміністративного суду України (вхідний №3077 від 14.03.2012 року).
		Незгода з такими діями відповідача, зокрема щодо не подання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування, та відсутність послідовних дій щодо стягнення на користь підприємства суми бюджетного відшкодування та пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
		З приводу викладеного колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пункту  200.23  ст.  Податкового кодексу України  суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в  ст. 200 ПК, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі ДФС України, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання    органом ДФС України після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановлених  ст. 200 ПК, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Таке застосування норми пункту  200.23  ст.  200 ПК  відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 03.06.2014 у адміністративній справі за позовом ПАТ «Завод «Південкабель»» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС України, ГУ ДКС України в Харківській області про стягнення суми пені.
		За встановлення у судовому процесі обставин визнання права позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, підтвердження достовірності розрахунку заявленої до відшкодування суми, та неподання у визначений законодавством строк до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що на момент звернення позивача з даним позовом не була закінчена процедура судового оскарження  зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2181106,00 грн. Оскільки податковий орган оскаржив судові рішення до суду касаційної інстанції.
		Проте суд касаційної інстанції вважає помилковим вказаний висновок з огляду на не врахування судами наступного.
		Відповідно до частини 3  ст. 254 КАС України  (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень) у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова Окружного адміністративного суду від 03.08.2011 у справі № 2а-5963/11/25670, набрала законної сили у зв`язку з прийняттям ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року.
		Крім цього, судами не враховано, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2012 року (справа № 2а-5963/11/25670) відмовлено ДПІ у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 року. Вказана ухвала набрала законної сили та не підлягає оскарженню.
		Отже з моменту набрання чинності ухвалою суду апеляційної інстанції підтверджено право на заявлену суму бюджетного відшкодування.
		При цьому, як зазначив позивач в доводах касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги факт часткового отримання позивачем бюджетного відшкодування внаслідок добровільного перерахування відповідачами на поточний рахунок позивача суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в розмірі 931  097 грн, про що позивачем зазначено в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим останнім змінені позовні вимоги в частині суми заборгованості за бюджетним відшкодуванням (визначивши її в розмірі 1  250  009 грн), та суми пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (визначивши її в розмірі 123  101 грн).
		Відповідно до ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
		Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України та закріплено також у частині 4 статті 9 КАС України.
		 
		Частиною 1 статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті).
		 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Відповідно до ч. 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Підсумовуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що судові рішення, якими підтверджено суму бюджетного відшкодування набрали законної сили, що є підставою для стягнення на користь позивача цією суми бюджетного відшкодування. 
		 
		Проте, з врахуванням того, що саме в доводах апеляційної скарги позивач посилався на часткову виплату на його користь бюджетного відшкодування, суд касаційної інстанції вважає за необхідне направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирахування правильності суми бюджетного відшкодування та пені, яка підлягає стягненню на користь позивача.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон» задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя    І.А. ВасильєваСудді:    С.С. Пасічник     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...