Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/19373/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Надіслано судом: 11.09.2019. Зареєстровано: 12.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 12.10.2019
Номер судового провадження: 1-кп/759/106/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017110020003456

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ун. № 759/19373/17 пр. № 1-кп/759/106/19 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 вересня 2019 року м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 ; 
		при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (внесене до ЄРДР за № 12017110200003456 від 09 червня 2017 року) за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Грузьке Гайсинського району Вінницької області, українець, гр-н України, освіта незакінчена вища, одружений, має на утриманні батьків похилого віку, голова громадської організації, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , не судимий, -
		який обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -
		сторони: прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 , захисник  ОСОБА_8 , інші учасники: потерпілий ОСОБА_9 ,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту.
		ОСОБА_7 09 червня 2017 року близько 10 год. 00 хв., перебуваючи біля Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка 1, діючи умисно та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_11 , який являється працівником правоохоронного органу та в цей час здійснював свої службові обов`язки, за таких обставин. 
		Так, ОСОБА_9 , будучи працівником правоохоронного органу  помічником чергового ізолятора тимчасового тримання № 2 ГУ НП в Київській області, під час виконання службових обов`язків стосовно виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року щодо затримання ОСОБА_12 та його доставки до прокурора та суду для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, отримав інформацію про його перебування в будівлі Києво-Святошинського районного суду Київської області. У зв`язку з цим приблизно о 09 год. 55 хв. того ж дня прибув за вказаною адресою суду для затримання ОСОБА_12 згідно з вимогами судового рішення. Прибувши до будівлі суду, ОСОБА_9 ,. виконуючи свої службові обов`язки по виконанню вказаної ухвали Апеляційного суду Київської області, побачив ОСОБА_12 , підійшовши до якого представився та пред`явив посвідчення працівника поліції, після чого попросив ОСОБА_12 пред`явити документи, які посвідчують його особу. Почувши зазначене прохання, ОСОБА_7 почав нецензурно висловлюватись в бік ОСОБА_13 , після чого своїми руками відштовхнув його та почав залишати місце свого перебування. У подальшому ОСОБА_9 продовжив рух в бік ОСОБА_12 , попросив останнього зупинитися. ОСОБА_7 , зрозумівши, що ОСОБА_9 буде переслідувати його, близько 10 год. 00 хв. вказаного дня, перебуваючи біля будівлі Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка 1, діючи умисно та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, розвернувся в бік ОСОБА_13 та наніс йому близько 5-ти ударів руками по голові. ОСОБА_9 , отримавши удари від ОСОБА_12 на підставі ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» застосував до нього заходи фізичного впливу, а саме прийоми рукопашного бою - загин руки за спину, в процесі виконання якого ОСОБА_7 вкусив ОСОБА_13 за ліву вушну раковину, після чого на допомогу ОСОБА_11 підбіг його напарник, з яким ОСОБА_9 подолав опір ОСОБА_12 та застосував до нього спеціальний засіб - кайданки. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_12 потерпілому ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження, а саме, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки, синці та садна лівої вушної раковини, шиї, лівої підключичної ділянки, лівої верхньої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Таким чином, як підсумовується в обвинувальному акті, вказаними діями ОСОБА_7 умисно заподіяв працівнику правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків, а тому обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		Сторона обвинувачення, обгрунтовуючи висунуте ОСОБА_10 обвинувачення, посилалася на докази, які містять показання самого обвинуваченого, потерпілого, безпосередньо допитаних судом свідків, подані до суду документовані докази, висновки проведених експертних досліджень та інші документи, які були судом дослідження, а детальний та повний аналіз яких наведений нижче. 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у висунутому обвинуваченні не визнав і показав, що дійсно 09 червня 2017 року близько 10 год. 00 хв. перебував біля будівлі Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка 1, а перед цим з 09 години  у самому приміщенні суду у зв`язку із здійсненням представницьких функцій в цивільній справі за захистом прав гр-ки ОГНЄВОЇ. Також з ним до суду прибули гр-ки ЗАГРЕБЕЛЬНА та КОРОЛЬ та інші. Під час виходу з будівлі суду їм перегородили шлях спочатку дві, а потім ще дві невідомі особи в цивільному одязі, одна з яких була нетвереза, не пояснюючи своїх дій та не представляючись. Серед перших був ОСОБА_14 в чорній футболці та штанах без будь-яких розпізнавальних знаків працівника поліції. Вони відсторонили жінок, заламали йому руки та одягли кайданки, він не розумів, що відбувається, ці особи посилалися на те, що є доручення на його затримання. Оскільки йому стало погано, жінки викликали швидку медичну допомогу. Пізніше прибула поліція, якій медичні працівники надали доступ до нього, його помістили в службову машину та вивезли. Про ухвалу Апеляційного суду Київської області він чув, однак сприймати інформацію не міг через погане самопочуття.
		Як також уточнив обвинувачений, бачив потерпілого раніше в Києво-Святошинському районному суді, але, хто він, йому не відомо, серед осіб, які першими перегородили йому дорогу, був ОСОБА_14 , насильство до нього не застосовував і не міг цього зробити через кайданки на руках. Обвинувачений наполягав, що під час згаданих подій не усвідомлював, що ОСОБА_14 та інші особи є працівниками поліції.
		Захист вважає, що досудове розслідування в порушення вимог ст. ст. 36, 37 та 39 КПК України здійснене за відсутності доручення слідчому та без призначеної групи прокурорів, а пред`явлене обвинувачення є безпідставним, тому просив ухвалити виправдувальний вирок.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.
		Як вбачається з дослідженої під час судового розгляду копії ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року (а. 64-67), вказаним судовим рішенням, виконання якого покладено на слідчий відділ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області, надано дозвіл на затримання ОСОБА_12 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах певного провадження. Акцентуація в акті на затриманні особи для подальшого обрання щодо неї тримання під вартою викривляє фактичний зміст вказаного судового рішення.
		Як видно з дослідженого протоколу затримання ОСОБА_15 від 09 червня 2017 року, останнє відбулося із зазначеною метою на підставі вказаної ухвали суду о 13 год. 57 хв. 09 червня 2017 року (а. 59-63), а згідно з повідомленням начальника ІТТ ГУ НП в м. Києві від 28 вересня 2017 року № 1819/125/32/03-1017 ОСОБА_7 утримувався в ІТТ на підставі протоколу про затримання особи від 09 червня 2017 року на виконання вказаного судового рішення (а. 154).
		Суд констатує, що виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, тобто судового рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим, що відповідає основній засаді правосуддя, визначеної у п. 9 ст. 129 Конституції України. Відтак, доводи сторони захисту, яка ревізувала вказане судове рішення як підставу для затримання ОСОБА_12 09 червня 2017 року, суд відхиляє та вважає доведеним, що 09 червня 2017 року затримання ОСОБА_12 на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року відбулося на законних підставах. Інше питання, чи причетний до процедури такого затримання на підставі вказаного судового рішення потерпілий ОСОБА_14 в контексті сформульованого ПАРХОНЮКУ обвинувачення, а вже якщо причетний, то чи були обрані ним порядок та спосіб дій законними.
		Допитаний судом потерпілий ОСОБА_9   працівник поліції Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області показав, що раніше обвинуваченого не знав, коли саме не пам`ятає, на службовому інструктажі було доведено ухвалу суду про затримання ОСОБА_15 , який з`являється в публічних місцях. Приблизно в червні 2017 року, перебуваючи на службі по охороні громадського порядку в Києво-Святошинському районному суді Київської області як постовий, випадково побачив схожу на ПАРХОНЮКА особу. Пізніше о 10 год. з`явився працівник поліції ОСОБА_16 , якого керівництво уповноважило перевірити факт знаходження ОСОБА_15 в суді. Після цього на вулиці біля входу в суд вони вдвох підійшли до ОСОБА_15 . Він, потерпілий, представився і показав своє службове посвідчення, запропонував надати документи, що посвідчують особу, на що ОСОБА_15 почав агресивно поводитись та тікати. Він разом з ШЕВЧУКОМ наздогнали ОСОБА_15 , але той їх відштовхнув. Тільки після цього він із ШЕВЧУКОМ взяли ОСОБА_15 за руки. Коли ПАРХОНЮКУ вдалося звільнити праву руку, яку тримав ОСОБА_17 , він наніс нею йому, потерпілому, 3-5 ударів корпусом телефону по голові, а коли він опустив голову, ОСОБА_15 вкусив його за ліве вухо. Після даного інциденту на ОСОБА_15 були вдягнуті кайданки для того, щоб він заспокоївся. Через декілька хвилин за їх викликом прибула група швидкого реагування. Також хтось викликав швидку медичну допомогу для ОСОБА_15 . Після огляду ОСОБА_15 медиками, які повідомили про задовільний стан його здоров`я, начальник карного розшуку особисто зачитав йому ухвалу суду. Потім надавалась медична допомога і потерпілому.
		Як також уточнив потерпілий на питання учасників процесу: - він прибув до Києво-Святошинського суду приблизно о 9 год., а конфлікт з ПАРХОНЮКОМ розпочався о 10 год., як заходив ОСОБА_15 до суду, він не бачив; - вимагаючи від ОСОБА_15 пред`явити документи, ОСОБА_17 пояснював, що їм треба лише встановити його особу; - конфлікт розпочався після того, як вони наздогнали ОСОБА_15 і він, потерпілий, взяв його за руку, ОСОБА_15 почав битися, вирвався і відійшов до кута будівлі суду, тоді вони вдвох підійшли до нього з кайданками, які силоміць надягнули за допомогою ще двох сторонніх громадян, під час тих подій можливо була пошкоджена його одежа; - ОСОБА_15 застосовував до нього насильство, але можливо й інші особи також відштовхували його від ОСОБА_15 , але хто саме, він не бачив; - ОСОБА_15 перебував в кайданках хвилин 15 до прибуття швидкої медичної допомоги.
		Разом з тим, потерпілий визнав і те, що: - в обличчя ПАРХОНЮКА ніхто з них двох не знав, тому процедури затримання не було, вони намагалися лише встановити особу, перевіривши в неї документи; - він особисто не мав права затримувати ОСОБА_15 і лише встановлював факт, чи є певна особа розшукуваним ПАРХОНЮКОМ, оскільки ухвали суду не отримував і при собі не мав, чи була така ухвала в ОСОБА_17 , йому також не було відомо; - він не мав відношення до виконання ухвали суду про затримання ОСОБА_15 ; - до приїзду карети швидкої ОСОБА_15 перебував під контролем поліції, документи на особу ОСОБА_15 так і не були перевірені; - наявний на ньому, потерпілому, одяг, хоча і був літнім форменим (чорні штани та футболка), однак дійсно не мав ідентифікуючих ознак належності до поліції  шеврону поліції та ідентифікуючі написи на ньому були відсутні, головного убору з кокардою також в нього не було, інший працівник поліції ОСОБА_17 був у цивільному одязі, а інші дві особи  були невідомими сторонніми громадянами.
		Свої показання потерпілий щодо обставин свого побиття з боку ОСОБА_12 підтвердив на місцевості під час слідчого експерименту, протокол якого від 12 жовтня 2017 року (а. 48-51) був досліджений в судовому засіданні. При цьому, суд критично оцінює викладені в протоколі загальні пояснення зі слів потерпілого в тій частині, в якій вони суперечать наведеним вище показанням останнього в суді. Відтак дані вказаного протоколу не спростовують показань потерпілого, які суд отримав безпосередньо.
		Згідно з дослідженим судом висновком судово-медичногоексперта №93від 14червня 2017року (а. 43, 45) у потерпілого ОСОБА_13 під час безпосереднього огляду експертом виявлені тілесні ушкодження, а саме, забій м`яких тканин лівої лобно-тім`яної ділянки, синці та садна лівої вушної раковини, шиї, лівої підключичної ділянки, лівої верхньої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень та утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею контакту, якими могли бути кулаки та нігті.
		Суд дані про характер виявлених тілесних ушкоджень на тілі потерпілого, які вказані у первинній медичній довідці№ 4066 (а. 44) і не підтверджені експертом у висновку № 93, оцінює критично, а тому відхиляє як спростовані.
		Статус потерпілого, як працівника поліції, підтверджено в судовому засіданні показаннями самого ОСОБА_13 , які сторонами в цій частині не оспорювали.
		Допитаний свідок ОСОБА_18   працівник поліції Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області показав, що обвинуваченого знав лише наглядно, з потерпілим разом проходив службу в органах поліції. 09 червня 2017 року він як дільничний інспектор їхав до Києво-Святошинського районного суду у справах і отримав на телефон дзвінок від начальника карного розшуку, який скинув через «Вайбер» ухвалу апеляційного суду про затримання ОСОБА_15 . Начальник повідомив, що є інформація про перебування в будівлі суду ПАРХОНЮКА, і доручив разом із постовим ОСОБА_14 перевірити її, про що йому доповісти, оскільки він має намір прибути до суду для оголошення ухвали суду та затримання цієї особи. У приміщенні суду біля інформаційного стенду вони разом із ОСОБА_14 побачили ОСОБА_15 . Коли ОСОБА_15 вийшов з приміщення суду, вони підійшли до нього, представились, пред`явили службові посвідчення зі словами «добрий день, поліція, пред`явіть свої документи», на що ОСОБА_15 відреагував агресивно, почав кричати «хто ви такі» та відходити в бік. Вони з потерпілим ще раз підійшли до ОСОБА_15 , той почав штовхати САЛІЄНКА, за ОСОБА_15 також вступилися жінки, які були поруч, почався галас. Після того, як він, свідок, відволікся на жінок, то побачив, що ОСОБА_14 тримає ОСОБА_15 за ліву руку, а той правою рукою з телефоном б`є САЛІЄНКА по голові, він перехопив праву руку ОСОБА_15 з наміром одягнути кайданки, почалася штовханина, їх відтягували жінки. У цей момент дві сторонні особи допомогли відтягнути від них жінок, їм вдалося одягнути кайданки на ОСОБА_15 . Після цього він зателефонував начальнику карного розшуку, до приїзду якого приїхав ще один наряд поліції та швидка медична допомога для ОСОБА_15 . По прибуттю начальник карного розшуку у присутності інших поліцейських (всього їх прибуло до 6-ти осіб) оголосив ухвалу суду та затримав ОСОБА_15 . До цієї процедури вони із ОСОБА_14 причетні не були.
		Як також уточнив свідок: - під час згаданих подій він був у цивільному одязі, а ОСОБА_14 , як пригадує, у форменому одязі (чорні штани та футболка старого зразку без погонів, на якій на рукавах зліва та справа були шеврони); - свій одяг ОСОБА_15 пошкодив внаслідок опору, у САЛІЄНКА в той же час виникли пошкодження на голові, в області грудної клітки, коли почали одягати кайданки ОСОБА_15 укусив його за вухо.
		Разом з тим, свідок визнав і те, що: - затримувати ОСОБА_15 на підставі ували суду ніхто наказу йому не давав, ОСОБА_15 із застосуванням кайданок був затриманий ними двома як особа, що чинила опір поліцейським, за ухвалою суду той був затриманий пізніше, вони із ОСОБА_14 не були причетні до процедури оголошення ухвали суду про затримання ОСОБА_15 та її подальшого виконання; - дві сторонні особи, які їм допомагали, були невідомі, одна з них була в темному одязі як у САЛІЄНКА; - пізніше він у канцелярії суду з телефону роздрукував собі копію ухвали суду щодо ОСОБА_15 .
		Свої показання свідок ОСОБА_18 щодо обставин конфлікту з ОСОБА_19 підтвердив на місцевості під час слідчого експерименту, протокол якого від 12 жовтня 2017 року з додатками у виді відео запису (а. 52-55) був досліджений в судовому засіданні.
		Згідно з протоколами огляду для встановлення стану сп`яніння № № 240 та 241 від 09 червня 2017 року ОСОБА_17 та ОСОБА_14 ознак алкогольного сп`яніння не мали (а. 46-47).
		Допитаний всудовому засіданніза клопотаннямзахисту здотриманням процедуривідкриття новихданих свідок ОСОБА_20  лікар Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району Київської області, ознайомившись з протоколами № № 240 та 241, підтвердив їх достовірність та свою причетність до їх складання.
		Оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_17 в сукупної з іншими наведеними доказами, суд через надуманість та необґрунтованість відхиляє протест захисника про нібито вплив прокурора на потерпілого з приводу його свідчень в суді.
		Разом з тим, через очевидні внутрішні суперечності суд критично оцінює, а відтак відхиляє показання потерпілого ОСОБА_13 про те, що він та ОСОБА_17 взагалі не знали ОСОБА_15 до вказаних подій і він нібито не бачив, як той заходив до будівлі суду, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_14 намагалися ідентифікувати ОСОБА_15 і змогли визначити схожу на нього особу. Більш того, ці дані узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_15 про його перебування в будівлі суду певний час у зв`язку із участю в судовому процесі, а також з показаннями свідка ОСОБА_17 про обізнаність начальника карного розшуку із фактом перебування ОСОБА_15 в приміщенні суду, в якому постовим був саме потерпілий ОСОБА_14 .
		В іншій частині показання потерпілого та свідка ОСОБА_17 в цілому узгоджуються між собою. Однак з їх змісту випливає, що ОСОБА_14 не виконував службових обов`язків на виконання ухвали апеляційного суду по затриманню ПАРХОНЮКА та його приводу до суду і спеціально для цієї мети до Києво-Святошинського районного суду не прибував, як про це зазначено в обвинувальному акті в контексті встановлення обсягу його службових обов`язків як працівника поліції. САЛІЄНКО не мав при собі вказаного судового рішення, а в суді виконував функції не працівника ізолятора тимчасового тримання, а обов`язки звичайного постового з охорони громадського порядку, до подальших дій із намаганням встановити особу ОСОБА_15 був залучений випадково, більш того чітко усвідомлював, що не мав повноважень на затримання ОСОБА_15 на виконання згаданого судового рішення, лише намагався встановити його особу, власне під час чого і стався конфлікт. Свою причетність до процедури затримання ОСОБА_15 на підставі судового рішення категорично заперечив і свідок ОСОБА_17 , який діяв разом з потерпілим, вважаючи, що проведене ним разом з ОСОБА_14 фактичне затримання ОСОБА_15 , яке все ж таки мало місце, було з підстав вчинення опору, однак і в даному випадку, не на виконання судового рішення, як про це вказано в обвинувальному акті.
		Той факт, що дії САЛІЄНКА та ОСОБА_17 о 10 год. ранку 09 червня 2017 року не мали зв`язку із виконанням ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, документально підтверджено і даними згаданого раніше протоколу затримання ОСОБА_15 від 09 червня 2017 року, яке мало місце о 13 год. 57 хв., не суперечать ці дані й показанням обвинуваченого.
		До суду не подано доказів і того, що ОСОБА_14 та ОСОБА_17 мали якесь відношення до слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області чи діяли на виконання ухвали апеляційного суду від 10 травня 2017 року за дорученням працівників такого відділу. Застосовані вказаними особами спеціальні засоби та фактичне затримання особи не задокументовані, принаймні, жодного документу з цього приводу суду також не подано.
		Більш того, під час дослідження в судовому засіданні фото матеріалів, які подала сторона захисту і пройшли процедуру відкриття як нові дані, встановлено, що на них зафіксовані події, які відбувалися ранком 09 червня 2017 року біля будівлі Києво-Святошинського районного суду за участю ПАРХОНЮКА, САЛІЄНКА та ШЕВЧУКА (а. 134-136). На верхніх фото (а. 134 та 136) зафіксовано потерпілого ОСОБА_14 , який був одягнутий в чорний одяг (штани, футболка), які не мали розпізнавальних чи ідентифікуючих як працівника поліції знаків (відповідні значок, шеврони, написи, наклейки тощо, головний убір  відсутні), що узгоджується з показаннями потерпілого та обвинуваченого, натомість спростовує показання свідка ОСОБА_17 з цього приводу, які суд відхиляє як помилкові. Отже, суд вважає не доведеним і те, що під час конфлікту з ОСОБА_15 потерпілий ОСОБА_14 мав на одязі зовнішні ознаки своєї ідентифікації як співробітника поліції, та був причетним до процедури затримання ОСОБА_12 на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, а відтак доводи захисту з цього приводу визнає обґрунтованими. Вказане усуває необхідність пошуку відповіді на питання, а чи були обрані ОСОБА_14 порядок та спосіб дій на виконання вказаної ухвали суду законними.
		За таких обставин, показання обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_17 в тій частині, в якій вони не суперечать один одному (щодо обсягу службових обов`язків САЛІЄНКА, зовнішнього вигляду працівників поліції тощо), суд визнає достовірними і кладе в основу свого вироку.
		Оскільки потерпілий та свідок ОСОБА_21 є умовно зацікавленими особами, перевірку їх показань в іншій частині на предмет достовірності суд здійснив у сукупності з оцінкою доказів захисту.
		Так, допитаний судом за клопотанням захисту свідок ОСОБА_22   слідчий у межах даного кримінального провадження показав, що досудове розслідування здійснювалося за визначеною територіальною підслідністю, право на захист обвинуваченому були роз`яснені, усі його письмові клопотання приєднані до матеріалів справи та розглянуті.
		Допитана в судовому засіданні за клопотанням захисту з дотриманням процедури відкриття нових даних свідок ОСОБА_23   очевидець подій показала, що ОСОБА_15 знає давно через спільну громадську діяльність. 09 червня 2017 року вона разом з ним та гр-ками ЗАГРЕБЕЛЬНА та ОГНЄВА, прибули до приміщення Києво-Святошинського суду захищати інтереси останньої. Побачивши їх, ОСОБА_14 , якого вони раніше бачили як охоронця суду, почав комусь телефонувати. На виході із суду їх затримали чотири особи в цивільному одязі, окремі з яких були на підпитку, не пояснюючи своїх дій. Серед них був ОСОБА_14 . Вони відсторонили жінок, заламали ОСОБА_15 руки та одягли кайданки. ЗАГРЕБЕЛЬНА викликала швидку медичну допомогу, оскільки ПАРХОНЮКУ стало погано. Після швидкої відразу прибула слідчо-оперативна група, яким медичні працівники надали доступ до ОСОБА_15 . Останнього забрали і помістили в службову машину поліції, після чого вивезли в невідому напрямку. Під час цих подій ОСОБА_15 опору не чинив та ні до кого насильство не застосовував.
		Аналогічні показанняпро ціподій надаладопитана всудовому засіданнітакож заклопотанням захистуз дотриманнямпроцедури відкриттянових даних свідок ОСОБА_24  очевидець подій, яка уточнила, що на виході із будівлі суду їх затримали спочатку дві особи, серед яких був ОСОБА_14 , потім до них приєдналися ще дві особи, всі були в цивільному одязі, всі ці особи посвідчень не показували, правда хтось з них крикнув «поліція», потім, не пояснюючи своїх дій, заламали ОСОБА_15 руки та одягли кайданки, при цьому ще хтось вдарив ОСОБА_15 у груди, в нього був порваний одяг.
		Показання свідків ОГНЄВОЇ, КОРОЛЬ та ТЕЛЕПЕНЬКА не мають суперечностей між собою і хоча показання перших двох свідків прямо суперечать показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_17 щодо обставин нанесення тілесних ушкоджень САЛІЄНКУ, проте і вони не спростовують попередніх висновків суду про недоведеність даних, які викладені в обвинувальному акті в частині визначення обсягу службових обов`язків потерплого як поліцейського, саме під час виконання яких чи, навіть, у зв`язку з якими за версією сторони обвинувачення потерпілий зазнав фізичного насильства.
		Крім того, показання свідків ОГНЄВОЇ, КОРОЛЬ, обвинуваченого та потерпілого повністю, а з показаннями ОСОБА_17 - частково узгоджуються між собою щодо зовнішніх ознак одягу САЛІЄНКА та ОСОБА_17 під час фактичного затримання ОСОБА_15 , який унеможливлював їх ідентифікацію як співробітників будь-якого правоохоронного органу. Більш того, свідок ОСОБА_17 сам визнав, що серед двох сторонніх осіб одна була у такому ж одязі як і ОСОБА_14 (чорні штани та футболка), і він цю особу також ідентифікував як звичайну цивільну особу, яка випадково їм допомогла.
		Оцінюючи показання свідків ОГНЄВОЇ та КОРОЛЬ як також умовно зацікавлених осіб на боці обвинуваченого у сукупності з показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_17 у суперечливих між собою частинах, суд виходить з такого. Пошкодження одягу ОСОБА_15 , наявність безспірно конфліктної ситуації, саме внаслідок якої тілесні ушкодження отримали як потерпілий, так і ОСОБА_15 , застосування до останнього спеціальних засобів в умовах активного не сприйняття таких дій як законних, наявність груп підтримки з обох боків, що як факти не оспорювали сторони, вказує на необхідність критичної оцінки як показань свідків ОГНЄВОЇ та КОРОЛЬ про абсолютну відсутність активного спротиву з їх боку та з боку ПАРХОНЮКА, так і показань САЛІЄНКА про механізм завданих пошкоджень, їх кількість та локацію, причетність до них тільки обвинуваченого.
		У цьому контексті судом окремо проведено аналіз судомо-медичних даних про виявлені пошкодження на тілі як потерпілого, так і ПАРХОНЮКА.
		Як видно з медичних довідок на ОСОБА_12 , в останнього за наслідками цих подій 09 червня 2017 року були виявлені забій м`яких тканин лівого ліктьового суглобу та правого передпліччя, лівого променево-зап`ястного суглобу, що цілком узгоджується з його показаннями, а також свідків захисту про застосоване до нього насильства під час первинного затримання із застосування спеціальних засобів (кайданки).
		Як видно з вже загаданого висновку судово-медичного експерта № 93 від 14 червня 2017 року у потерпілого ОСОБА_13 виявлені:
		-в лобно-тім`яній ділянці  одна припухлість;
		-на лівій вушній раковині  чотири садна приблизно овальної форми;
		-на задній поверхні шиї  два синці;
		-в лівій підключичній ділянці  3 синці;
		-на передній поверхні лівого плеча  три садна;
		-на згинальній поверхні лівого передпліччя  три садна;
		-на внутрішній поверхні лівого передпліччя  три садна;
		-на лівій долоні  одно садно;
		-на зовнішній поверхні пальців лівої кисті  одне садно, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею контакту, якими могли бути кулаки та нігті.
		Натомість, судово-медичних дані про можливість нанесення таких ушкоджень по голові потерпілого корпусом телефону, про який в руках ОСОБА_15 повідомляли потерпілий та свідок ОСОБА_17 , не встановлені, такий механізм їх нанесення експертом не перевірявся. Тим більше, як стверджував потерпілий, таких ударів було до п`яти, що взагалі спростовано даним висновком експерта про лише одну виявлену припухлість в цій ділянці.
		Експертом також не встановлені й судово-медичні дані про можливість нанесення чотирьох саден на лівій вушній раковині потерпілого шляхом укусу з боку людини, такий механізм їх нанесення експертом також не перевірявся.
		Наявність в потерпілого інших тілесних ушкоджень, аніж про це встановлено в обвинувальному акті, походження окремих з них (які саме не визначено експертом) від нігтів, зважаючи на кількість, характер (дрібні синці, садна) та локацію більшості з таких ушкоджень (концентрація на ліву верхню кінцівку), не виключає можливість їх нанесення третіми особами, про що власне і свідчив свідок ОСОБА_17 та чого не виключав у своїх показаннях ОСОБА_14 .
		Така неповнота змушує суд всі сумніви з цього приводу тлумачити на користь обвинуваченого. Відтак, суд вважає недоведеною версію сторони обвинувачення про нанесення близько п`яти ударів по голові потерпілого, а також про укус САЛІЄНКА за ліву вушну раковину, а так само як і про причетність до ушкоджень на тілі потерпілого тільки обвинуваченого.
		Показання допитаного судом свідка ОСОБА_25 , який заявив, що йому як понятому під час слідчих експериментів за участю САЛІЄНКА та ОСОБА_17 не пояснювали його роль, надали протокол, який він підписав не маючи можливість прочитати через вади зору, не впливає на допустимість результатів вказаних слідчих дій, які проводилися із застосуванням безперервного відеозапису.
		Інші подані сторонами та досліджені судом докази, а саме: дані карти виїзду швидкої медичної допомоги № 709 за викликом до ОСОБА_12 (а. 57-58); медична довідка № 782 від 26 вересня 2017 року щодо результатів медичного обстеження ОСОБА_15 09 червня 2017 року, у якого виявлені забій м`яких тканин лівого ліктьового суглобу та правого передпліччя, лівого променево-зап`ястного суглобу (а. 92, 154), матеріали захисту щодо оскарження дій працівників правоохоронних органів та слідства (а. 137-171) не доводять пред`явленого обвинувачення, проте підтверджують обставини застосування фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_15 під час подій 09 червня 2017 року.
		Таким чином, суд за результатами оцінки всіх наведених доказів, в тому числі частково критичної оцінки показань свідків ОГНЄВОЇ та КОРОЛЬ вважає абсолютно недоведеним те, що ОСОБА_9 , як про це зазначено в обвинувальному акті, саме під час виконання службових обов`язків щодо виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, отримавши інформацію про перебування ПАРХОНЮКА в будівлі Києво-Святошинського районного суду Київської області, прибув за адресою суду для затримання цієї особи згідно з вимогами вказаного судового рішення, а побачивши ОСОБА_15 , виконував в подальшому свої службові обов`язки, в тому числі щодо його фактичного затримання та застосування до нього для цього спеціальних засобів (кайданки), саме на виконання вказаної ухвали Апеляційного суду Київської області. Виявилася недоведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення і про причетність до виявлених на тілі потерпілого ушкоджень тільки обвинуваченого. Сформульований в обвинувальному акті обсяг службових обов`язків, які нібито виконував потерпілий (стосовно виконання ухвали суду про затримання особи та доставки її до суду) під час конфлікту з ПАРХОНЮКОМ поданими доказами також не підтверджений.
		Матеріалами провадження безспірно встановлено, що ОСОБА_15 перебував біля Києво-Святошинського районного суду Київської області, здійснюючи звичайні представницькі функції в судових справах, тобто не порушував громадський порядок, та після його блокування працівниками поліції, які були одягнуті або в одяг, який не містив ідентифікуючих ознак працівника правоохоронного органу, або був цивільним, і намагалися примусити його пред`явити особисті документи, почав чинити опір та намагався залишити вказаних осіб, які у зв`язку з цим перейшли до активного його затримання із застосуванням фізичної сили. На думку суду, ці обставини у взаємозв`язку з обстановкою на місці події унеможливлювали ідентифікацію осіб, які висунули вимогу зупинитися і пред`явити особисті документи, як працівників поліції. Ці обставини стверджуються послідовними показаннями обвинуваченого ОСОБА_15 та самого потерпілого щодо свого зовнішнього вигляду, свідків ОГНЄВОЇ та КОРОЛЬ, частково свідка ОСОБА_17 , які суд визнав достовірними. Показання цих осіб узгоджуються між собою в частині розвитку хронології подій. Суд звертає увагу, що окрик «стояти, поліція» у сукупності з обстановкою на місці події, відсутністю форменого одягу працівників поліції, участь у конфлікті з обох боків сторонніх громадян не могло само по собі свідчити про ідентифікацію обвинуваченим ОСОБА_14 як працівника поліції. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_14 та ОСОБА_17 пред`явили службове посвідчення працівника поліції матеріали провадження не містять. Не містять матеріали справи неспростовних даних і про те, що уникаючи затримання саме ОСОБА_15 умисно спричинив САЛІЄНКУ легкі тілесні ушкодження шляхом нанесення п`яти ударів по голові та укусу лівого вуха, усвідомлюючи при цьому і те, що останній є працівником правоохоронного органу.
		Суд за результатами критичної оцінки показань всіх допитаних осіб та інших доказів може вважати доведеним лише те, що ОСОБА_7 09 червня 2017 року близько 10 год. 00 хв., перебуваючи біля Києво-Святошинського районного суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. Мельниченка 1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин став учасником конфлікту з САЛІЄНКОМ, в якому прийняли участь різні особи з обох боків. Дійсно ОСОБА_14 за фактом на той час являвся працівником правоохоронного органу і здійснював службові обов`язки постового, а за наслідками цього конфлікту до ПАРХОНЮКА були застосовані спеціальні засоби, а ОСОБА_14 отримав легкі тілесні ушкодження. Однак, ці фактичні обставини за обвинуваченням ОСОБА_15 не містять даних про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
		Відтак, при вирішенні цієї справи виявилося актуальним питання правозастосування, з приводу якого суд наводить правові позиції, якими керувався.
		Життя та здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому насильство щодо будь-якої особи є неприпустимим, а у допустимих законом випадках  крайньою мірою, тим більше до працівника правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов`язків чи у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків, оскільки такі особи перебувають під окремим правовим захистом держави.
		Натомість, відповідальність за ч. 2 ст. 345 КК України настає при умисному заподіянні вказаним у цій статті особам легких тілесних ушкоджень виключно у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків. При цьому, виконання потерпілим таких обов`язків не може бути абстрактним. У кожному випадку належить чітко встановити, у зв`язку з виконанням яких службових обов`язків працівник правоохоронного органу зазнав фізичного насильства.
		Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом та спеціальним мотивом - у зв`язку з виконанням потерпілим службов их обов`язків. За відсутності такого мотиву дії винного кваліфікуються за іншими статтями Особливої частини КК України. Напр., дії суб`єкта, які були лише реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу або викликані особистими неприязними стосунками і не пов`язані з виконанням потерпілим службових обов`язків, слід кваліфікувати за іншими статтями КК України. 
		У цьому зв`язку суд звертає увагу на визначені в обвинувальному акті обов`язкові для суду (ст. 337 КПК України) межі сформульованого обвинувачення ОСОБА_10 , який за версією сторони обвинувачення діяв умисно на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин по відношенню до працівника правоохоронного органу, який здійснював свої службові обов`язки, а не у зв`язку з виконанням останніх. Суд вважає, що встановлені стороною обвинувачення фактичні обставин та сформульоване у такій спосіб обвинувачення само по собі вже не містить достатніх даних про наявність ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, за якою кваліфіковані вказані дії ОСОБА_12 .
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що в діях ОСОБА_12 , які покладені в основу обвинувачення в межах даного кримінального провадження, є склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а тому за цим обвинуваченням ОСОБА_12 належить виправдати та ухвалити щодо нього виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Враховуючи висновки суду по суті висунутого обвинувачення, актуальність окремої перевірки скарг обвинуваченого та його захисника на безпідставне притягнення до кримінальної відповідальності втрачена.
		Разом з тим, заява захисту про порушення права на захист обвинуваченого під час досудового розслідування шляхом обмеження його у праві мати вільно обраного захисника, не роз`яснення суті підозри та підстав затримання, не відкриття матеріалів провадження тощо не ґрунтується на матеріалах провадження, за якими йому були роз`ясненні такі та інші процесуальні права шляхом вручення протоколу затримання та повідомлення про підозру (а. 59-62, 98-101), складання європротоколу такого затримання в присутності захисника, який здійснював свої повноваження і під час судового розгляду (а. 63), протоколу роз`яснення права на захист, в якому підозрюваний ОСОБА_7 визначив стратегію свого захисту самостійно (а. 93), протоколу про надання доступу до матеріалів (а. 94-95), йому було забезпечено невідкладний медичний огляд (а. 92).
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374-376 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що в його діянні є склад злочину.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		СУДДЯ ОСОБА_26

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...