Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/1767/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-6742ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/1767/18
		 
		провадження № 61-6742св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представник позивача - ОСОБА_2 ,
		відповідач - дочірнє підприємство «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року у складі судді Лялюка Є. Д. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого                   2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства «Укравтогаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України») в особі регіонального виробничогоуправління «Львівавтогаз» (далі - РВУ «Львівавтогаз») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позов мотивовано тим, що наказом начальника РВУ «Львівавтогаз»                     від 27 лютого 2018 року № 31к його звільнено з роботи на підставі пункту 4    статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним з огляду на неможливість прибути на роботу з початку робочого дня у зв`язку з хворобою дитини, у якої піднялась температура, і яку він був змушений відвезти у комунальну четверту міську клінічну лікарню м. Львова на огляд. Про це він повідомляв у телефонній розмові майстра. Крім того,                       23 січня 2018 року до завершення робочого дня він з`явився на роботі та надав письмові пояснення в.о. начальника АГНКС-Львів-5. Проте, останній вказану інформацію не повідомив керівництву. Натомість на підставі його доповідної записки від 09 лютого 2018 року про відсутність його на роботі було винесено наказ про звільнення.
		Звільнення його з роботи стало для нього несподіваною та морально тяжкою подією, що поставило під загрозу його спроможність утримувати двох малолітніх дітей та непрацюючу дружину. Несприятливі обставини, пов`язані зі звільненням, стали причиною його захворювання - нервовий зрив та неврологічне захворювання, що підтверджується лікарняним листком непрацездатності.
		На його думку, у відповідача не було правових підстав для звільнення, оскільки причини відсутності його на роботі були поважними, що підтверджується: довідкою, виданою лікарем комунальної четвертої міської клінічної лікарні        м. Львова, копією лікарняного листка від 24 січня 2018 року, копією історії розвитку дитини ОСОБА_3 комунальної четвертої міської клінічної лікарні                       м. Львова. Крім цього, роботодавцем порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення, оскільки не враховано його пояснення. Також вважав, що вид дисциплінарного стягнення, застосований роботодавцем, є неспівмірним та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку.
		Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати зазначений наказ про його звільнення із займаної посади; поновити його на посаді наповнювача балонів четвертого розряду АГНКС-Львів-5                                            у РВУ «Львівавтогаз» та стягнути з відповідача на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 тис. грн й витрати на професійну правничу допомогу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що керівництвом ДП «Укравтогаз» було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, а саме: нез`явлення на роботі більше трьох годин, не попередження про неможливість з`явитися на роботі, відмова надати пояснення та повідомити про причини відсутності на роботі, порушення правил трудового розпорядку, тому неявка на роботу ОСОБА_1             23 січня 2018 року обґрунтовано визнана прогулом й відсутні підстави для визнання незаконним звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
		 
		При цьому судом надано належну оцінку доданим позивачем до позовної заяви копії листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною від 24 січня                   2018 року, а також копії історії розвитку дитини (в якій також зазначений візит до лікаря з дитиною 24 січня 2018 року), та медичній довідці про відвідування ОСОБА_1 лікаря 23 січня 2018 року, яка визнана судом такою, що не відповідає спеціальним правилам заповнення медичної довідки про відвідування лікаря, яка, зокрема, повинна мати відповідні реквізити, порядковий номер та інше, а тому не може бути належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК Україниу цій справі.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції перевірено дотримання відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , враховано попередню роботу позивача, ставлення останнього до виконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, схильність до порушення дисципліни.
		 
		При цьому апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що у долученій позивачем довідці не зазначено реєстраційного номера, дату її видачі та взагалі відсутня реєстрація цієї довідки, що викликає сумніви у її правдивості, а на вимогу суду апеляційної інстанції оригінал вищезазначеної довідки ні позивачем, ні його представниками суду не був наданий.
		Також колегією суду апеляційної інстанції було враховано, що лист роботодавця щодо надання погодження профспілки на звільнення з роботи ОСОБА_1 за прогул без поважних причин розглядався на засіданні первинної профспілкової організації РВУ «Львівавтогаз» ДП «Укравтогаз», що підтверджується витягом з протоколу від 12 лютого 2018 року за № 2, на якому був присутній позивач, який на звернення щодо обґрунтування причин відсутності на роботі та надання будь-яких документів, які можуть підтвердити причину його відсутності на робочому місці, не зміг надати й не надав обґрунтованої відповіді про відсутності на робочому місці 23 січня 2018 року. У витягу з протоколу зазначено, що «жодних підтверджуючих документів стосовно причин відсутності на робочому місці              16 січня 2018 року, 17 січня 2018 року, 18 січня 2018 року і 23 січня 2018 року надати не може, бо таких документів немає».
		Пояснити суду апеляційної інстанції, чому, маючи довідку, видану лікарем комунальної четвертої міської клінічної лікарні м. Львова, не надав таку членам первинної профспілкової організації РВУ «Львівавтогаз» ДП «Укравтогаз» на засіданні профкому, позивач не зміг.
		Оскільки законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин і що поважними причинами неявки на роботу необхідно визнавати обставини, що виключають вину працівника, то неявка на роботу ОСОБА_1 23 січня 2018 року, в період часу з 08.00 год.                  до 11 год. 20 хв., у зв`язку з відвідуванням разом з малолітнім сином медичної установи, вважалась би такою, що вчинена з поважних причин за наявності в матеріалах справи, наданих позивачем, його представниками суду першої чи суду апеляційної інстанції беззаперечних доказів перебування у зазначений час ОСОБА_1 разом з сином на прийомі у лікаря комунальної четвертої міської клінічної лікарні м. Львова, ураховуючи, що долучену позивачем вищезгадану довідку суд оцінив як таку, що викликає сумніви у її достовірності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення довідки медичної установи, наданої, як доказ на підтвердження поважності причин відсутності його на робочому місці                23 січня 2018 року, не дослідив цей доказ у сукупності з іншими доказами, не вжив всіх належних заходів для збереження доказів у справі, пославшись на невідповідність указаної медичної довідки по формі, та вважаючи її неналежним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України, не забезпечив збереження цього документа, а в матеріалах справи наявна лише незавірена копія цього документа та інші незавірені копії додані до позовної заяви, хоча він власноручно належним чином завірив всі додатки до позовної заяви, тому вважає, що суд першої інстанції порушив інструкцію з діловодства у місцевих загальних судах. Унаслідок втрати, на його думку, районним судом оригіналу зазначеного доказу суд апеляційної інстанції не зміг його дослідити та надати йому відповідну правову оцінку. Також посилався на те, що на засіданні профкому йому не надали можливість надати пояснення, не вимагали підтверджуючих документів щодо його відсутності на роботі 23 січня 2018 року, а метою цього засідання було лише формальне його повідомлення про звільнення.
		 
		За наведених обставин, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків судів встановленим обставинам, а також неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Галицького районного суду                м. Львова зазначену цивільну справу.
		 
		У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу             від ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України», у якому заявник посилався на те, що рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року ухвалені з додержанням вимог чинного законодавства України, досліджено докази, належним чином з`ясовані всі обставини справи, вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до доповідної записки в.о. начальника АГНКС-Львів-5 наповнювач балонів АГНКС-Львів-5 ОСОБА_1 грубо порушує трудову дисципліну, а саме - неодноразово без повідомлення та поважних причин був відсутній на робочому місці у робочий час.
		Згідно з актами від 23 січня 2018 року, 18 січня 2018 року, 17 січня 2018 року,                        16 січня 2018 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, зокрема 23 січня 2018 року з 8:00 год. по 11 год. 20 хв. Після прибуття на роботу о 11 год. 21 хв. пояснення надавати відмовився.
		09 лютого 2018 року доповідною запискою в.о. начальника АГНКС -Львів-5, якому підпорядковується наповнювач балонів по 4 розряду АГНКС - Львів-5 ОСОБА_1, було повідомлено в.о. начальника РВУ «Львівавтогаз» про систематичні спізнення ОСОБА_1 на роботу та завчасне залишення ним робочого місця, без жодних пояснень. До доповідної записки надані акти про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 за 16 січня 2018 року (відсутній 1 год.); за 17 січня 2018 року (відсутній 2 год.); 18 січня 2018 року (відсутній 2 год.);              23 січня 2018 року (відсутній 3 год. 20 хв).
		Згідно з актом про відсутність на роботі ОСОБА_1 23 січня 2018 року, останній був відсутній на робочому місці з 8.00 год по 11.20 год.
		Відсутність на роботі ОСОБА_1 23 січня 2018 року також зафіксована в табелі обліку робочого часу АГНКС-Львів-5 за січень 2018 року.
		Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 наказом РВУ «Львівавтогаз» 05 липня 2017 року № 12д оголошена догана за несумлінне виконання своїх трудової обов`язків.
		Наказом начальника РВУ «Львівавтогаз» від 27 лютого 2018 року № 31к                          ОСОБА_1 звільнено з роботи за прогул без поважних причин (відсутність на роботі 23 січня 2018 року більше трьох годин з 8 год. 00 хв. по 11 год. 20 хв.) згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.
		З протоколу від 12 лютого 2018 року № 2 засідання профкому первинної профспілкової організації РВУ «Львівавтогаз» ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» встановлено, що розглядався лист від 09 лютого 2018 року                      № 178-02/22.06 про надання погодження на звільнення з роботи наповнювача балонів четвертого розряду АГНКС-Львів-5 ОСОБА_1 за прогул без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП Українита прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 
		2.    Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП Українипідставою для розірвання трудового договору може бути прогул без поважних причин, яким є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП Українисуд вирішує питання про поважність причини відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа, передбачених статтею 76 ЦПК України.
		Відповідно до положень статті 21 КЗпП Українина працівника покладено обов`язок виконувати роботу, визначену угодою між ним та власником, та дотримання внутрішнього трудового розпорядку.
		Так, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі.
		Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав те, що його відсутність на роботі                     23 січня 2018 року була зумовлена захворюванням сина, підтвердження чого є довідки лікарні та чеки на купівлю ліків.
		Відповідно до статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, точно додержуватись трудової дисципліни.
		Оскільки прогул - це відсутність на роботі, а не порушення трудової дисципліни, за вчинення прогулу пунктом 4 статті 40 КЗпП Українипередбачено звільнення.
		Як встановлено судом, керівництвом ДП «Укравтогаз» було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, а саме:  нез`явлення на роботі більше трьох годин, не попередження про неможливість з`явитися на роботі, відмова надати пояснення та повідомити про причини відсутності на роботі, порушення правил трудового розпорядку, за що виносилась догана. За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що неявку на роботу ОСОБА_1 23 січня 2018 року слід вважати прогулом, а тому відсутні підстави для визнання незаконним його звільнення за пунктом 4                статті 40 КЗпП України.
		Крім того, судами було прийнято до увагу на наступне.
		Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада                 2001 року № 455 «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» для догляду за хворою дитиною віком до 14 років листок непрацездатності видається на період, протягом якого дитина потребує догляду, але не більше 14 календарних днів                (пункт 3.3).
		Якщо дитина продовжує хворіти, то особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною, після закінчення максимального терміну листка непрацездатності, передбаченого законодавством України, видається довідка за формою, встановленою Міністерством охорони здоров`я України (форма № 138/0)                (пункт 3.4).
		До позовної заяви позивачем додано копію листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною від 24 січня 2018 року, а також копію історії розвитку дитини (в якій також зазначений візит до лікаря з дитиною 24 січня 2018 року).               Дата 23 січня 2018 року (день прогулу ОСОБА_1 ) у медичній довідці зазначена з незрозумілих причин та указана довідка надана суду, як доказ, на бланку обов`язкового медичного профілактичного огляду дитини віком 3 роки. Ураховуючи дані свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_3 (дата народження 16 грудня 2011 року ), вказане свідчить про неможливість профілактичного огляду дитини ОСОБА_3 саме 23 січня 2018 року, а відповідно і медична довідка, видана 23 січня 2018 року, яка додана                 ОСОБА_1 до матеріалів справи, визнана судами сумнівною.
		Медична довідка, долучена позивачем до позовної заяви, про відвідування останнім лікаря 23 січня 2018 року не відповідає формі довідки.
		Відповідно до спеціальних правил заповнення медичної довідки медична довідка про відвідування лікаря повинна мати відповідні реквізити, зокрема, порядковий номер, зазначення адресата (місце роботи, місце навчання). Крім того, ураховуючи наявність обмеження терміну дії медичної довідки про відвідування лікаря, слід звернути увагу на обов`язковість зазначення дати її видачі.
		Таким чином, зроблено висновок про те, що указана вище довідка не може бути належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України(а. с. 16 т. 1).
		З огляду на викладене, оскільки звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП Українивідбулося відповідно до вимог трудового законодавства, роботодавцем дотримана підстава та процедура звільнення, суди правильно вважали позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
		Отже, наведене спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що поважність причин відсутності позивача на роботі 23 січня 2018 року з 08.00 год. до 11 год. 20 хв. підтверджена належними медичними документами, і які суд першої інстанції, на його думку, безпідставно не взяв до уваги.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неповне з`ясування судами обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального є необґрунтованими, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій надана належна оцінка усім, наданим позивачем, доказам, у томі числі й зазначеній довідці у їх сукупності та зроблений обґрунтований висновок про те, що ОСОБА_1 не підтверджено поважності причин відсутності позивача на роботі 23 січня 2018 року з 08.00 год. до 11 год. 20 хв., що відповідно пункту 4 статті 40 КЗпП Українивважається прогулом.
		При звільненні позивача відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства та враховано попередню роботу ОСОБА_1 , його ставлення до виконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, схильність до порушення дисципліни.
		 
		Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 липня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2019 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ф. Хопта
		 
		Є. В. Синельников
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...