Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6656/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2019. Зареєстровано: 12.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 02.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.09.2019Справа №  910/6656/19
		Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи 
		 
		за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина"
		про  стягнення 100 000, 00 грн.
		 
		 
		Представники: 
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: не з`явився.
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина" (далі-відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 100 000, 00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним використанням відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 в мережі Інтернет на потужностях сайту ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.06.2019.
		10.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» надійшла заява про продовження процесуального строку та відкладення підготовчого засідання, в якій заявник просить суд продовжити строк на подання відзиву  на позовну заяву та відкласти підготовче засідання на іншу дату.
		У судовому засіданні 25.06.2019 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, продовжити відповідачу строк на подання відзиву до 12.07.2019, у зв`язку з цим продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 08.08.2019.
		11.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що музичні твори на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (підрозділ RADIO) не використовуються способом відтворення в розумінні ст. 1 Закону «Про авторське право та суміжні права», оскільки музичні твори програються потоком, включаючи  програвання окремого твору. Користувач не має змоги завантажити твір на власний пристрій.
		Тож, Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» вказує що не використовує твори, право власником яких є позивач.
		24.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій він зазначає, що 04.07.2019 було виявлено та належним чином зафіксовано порушення авторських прав на сайті, що належить відповідачу. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ліцензійного договору №34-01/03/15 від 01.03.2015 та додатку №2 до даного договору  йому належать виключні майнові права на твір та у матеріалах справи відсутні докази законного використання відповідачем музичного твору.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/6424/19 призначено на 05.09.2019.
		У дане судове засідання представник позивача не з`явився, через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку з перебування директора товариства у відпустці, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
		Відповідно до приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
		Тож, у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні директора товариства, позивач може вжити інших заходів щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме  направити у судове засідання іншого представника товариства, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.
		Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.  
		Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 05.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи,  Господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверс Медіа Корпорейшн» (далі - ліцензіат) та індивідуальним підприємцем ОСОБА_1 (далі - ліцензіар) укладено ліцензійний договір № 34-01/03/15  умовами якого передбачено, що ліцензіар з моменту підписання відповідного додатку до Ліцензійного договору надає за винагороду на термін і на територію, а ліцензіат набуває на умовах виняткової і/або невиключної ліцензії (умови конкретизуються сторонами у відповідних додатках до Ліцензійного договору щодо кожного із зазначених у пункті 1.3 Ліцензійного договору способів використання) права на використання творів, перелік яких затверджується сторонами в додатках до Ліцензійного договору, і зобов`язується виплачувати ліцензіару винагороду (роялті).
		Відповідно до п. 2.3. договору, ліцензіар також надає ліцензіату право на умовах виключної ліцензії збирати винагороду за використання творів третіми особами, починаючи з моменту опублікування таких творів на відповідній території.
		Згідно п. 1.3. договору:
		- «Право на використання» - це майнові авторські права на використання творів, надані ліцензіату за Договором, на умовах виключної або невиключної ліцензії щодо кожного з зазначених способів використання, що включають право здійснювати самостійно і / або дозволяти третім особам здійснювати стосовно таких творів, представлених як в оригінальній, так і в переробленому вигляді (в тому числі, але не обмежуючись, в формі караоке, мобільного контенту і/або файлу, інших аналогічних формах, придатних для цифрового електронного поширення), в межах території і протягом терміну такі дії:
		 відтворення творів в будь-якій формі (матеріальній або нематеріальній), електронної, цифрової, оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер), в тому числі, з використанням будь-яких технічних засобів і пристроїв, і в будь-яких цілях (включаючи, але не обмежуючись в формі контенту, в мережі Інтернет;
		 публічне виконання творів з використанням звуко-, відеозапису, інших технічних засобів і пристроїв;
		 публічну демонстрацію і публічний показ як оригіналів творів, так і їх примірників;
		 публічне сповіщення творів (включаючи передачу в теле-, радіоефір, з використанням супутників, по кабелю і т.д.), повторне публічне сповіщення (включаючи ретрансляцію);
		 включення творів як складових частин до збірників (в тому числі в музичні збірники різних виконавців), бази даних, антологій, енциклопедій, т.п.;
		 переробку, адаптацію, аранжування, оркестровку, створення варіацій, реміксів, рімейків, кавер-версій і будь-які інші види перетворення та внесення змін до творів (включаючи, але не обмежуючись з метою створення контенту, а також в цілях, необхідних для цифрової електронної дистрибуції);
		 використання творів, а також будь-яких їх окремих частин (фрагментів) при створенні будь-яких інших творів (музичних, аудіо-, аудіовізуальних творів та інших творів та інших творів літератури, науки і мистецтва);
		 розповсюдження творів і їх примірників за допомогою першої та кожного наступного продажу, відчуження іншим способом, здачі в найм і (або) в прокат до або після першого продажу, будь-який інший передачі до першого продажу примірника творів (включаючи, але не обмежуючись в формі контенту, в мережі Інтернет, а також в інших формах необхідних для цифровий електронним дистрибуції);
		 надання доступу до творів через електронні системи інформації (в т.ч. Інтернет) таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і в будь-який час на свій вибір (включаючи, але не обмежуючись в формі контенту і в мережі Інтернет;
		 розповсюдження, в т.ч. подачу творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть мати доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час на свій вибір (включаючи, але не обмежуючись в формі контенту, в тому числі в мережі Інтернет);
		 використання творів в рекламі, в тому числі в рекламі ліцензіата;
		 використання творів під фірмовим найменуванням, знаком для товарів і послуг, логотипом, будь-якими іншими позначеннями і реквізитами ліцензіата, третіх осіб на підставі угод, укладених ліцензіатом, використання знаку охорони авторських прав для повідомлення про виняткові права ліцензіата на твори;
		 отримання винагороди за використання творів будь-яким із способів, зазначених у договорі.
		Відповідно до п. 1.4. договору, «Твори» (Твір) означає музичні твори з текстом (або без такого), аранжування музичних творів, включаючи назву твору - якщо назва є самостійним об`єктом авторського права, виключні майнові авторські права на які належать ліцензіару і перелік (назви) яких затверджується сторонами в додатках до Ліцензійного договору; якщо назва твору, або його варіанти було раніше або буде згодом змінено автором або іншою особою, такий твір (варіант) або назва твору буде проте вважатися таким, що входять в термін «Твори» Ліцензійного договору; з метою Ліцензійного договору поняття твори охоплює музичні твори з текстом і без, фотографічні твори і аудіовізуальні твори.
		«Термін» означає період часу, на який надаються права; даний термін починається з дати передачі прав і триває протягом терміну дії Ліцензійного договору, якщо інший термін не зазначений у відповідних додатках до Ліцензійного договору (пункт 1.5 Ліцензійного договору).
		«Територія» - означає територію використання прав - Україна (пункт 1.6 Ліцензійного договору).
		Пунктом 3.1. договору визначено, що права на використання творів надаються ліцензіату з моменту підписання відповідних додатків.
		За умовами пункту 5.1. договору, ліцензіар гарантує ліцензіату наступне:
		5.1.1. на момент часу, що безпосередньо передує вступу в силу Ліцензійного договору, ліцензіар є єдиним і законним власником (володільцем, правовласником) виняткових прав на твори, перелік яких затверджується сторонами в додатках до Ліцензійного договору;
		5.1.2. на момент, що безпосередньо передує вступу в силу Ліцензійного договору, не існує ніяких прав, обтяжень і вимог третіх осіб щодо творів, крім прав, обтяжень і вимог, про які ліцензіар повідомив ліцензіата в письмовому вигляді до моменту укладення Ліцензійного договору;
		5.1.3. на момент, що безпосередньо передує вступу в силу Ліцензійного договору, тільки ліцензіар має право передавати права;
		5.1.4. ліцензіару не відомо про яких би то не було претензій третіх осіб щодо прав і творів на момент укладення Ліцензійного договору;
		5.1.5. укладення даного договору та виконання всіх обов`язків за ним не суперечить ніяким іншим зобов`язанням, взятим на себе ліцензіаром, і жодне з наведених тверджень не є предметом спору або розгляду.
		Ліцензійний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, зазначеної на початку Ліцензійного договору, і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань; при цьому, якщо за місяць до закінчення терміну дії Ліцензійного договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення, Ліцензійний договір вважається автоматично пролонгованим кожен раз на 1 (один) календарний рік.
		Також, між сторонами укладено додаток № 2 від 01.03.2015 до ліцензійного договору № 34-01/03/15  від 01.03.2015, відповідно до якого, ОСОБА_1  передав позивачу права, зокрема на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2"  (автор музики ОСОБА_2, автор слів ОСОБА_1 ; виконавець ОСОБА_2); частка належних правовласнику прав на музику - 0%; частка належних прав на текст - 100%; частка належних правовласнику прав на виконання - 0%.
		Відповідно до п. 2 ч. 1  ст. 1107 Цивільного кодексу України  розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
		Згідно з ч. 1  ст. 1109 Цивільного кодексу України  за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього  Кодексу  та іншого закону.
		Відповідно до ч.ч. 3, 4  ст. 1109 Цивільного кодексу України  у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
		Відповідно до ч. 1  ст. 1110 Цивільного кодексу України  ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.
		Отже, на підставі ліцензійного договору № 34-01/03/15  від 01.03.2015 позивач набув виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" та його складові частини.
		Як стверджує позивач, за результатами моніторингу мережі Інтернет позивачем було встановлено та зафіксовано в процесі дослідження сайту факти незаконного використання твору ТОВ «Золота середина» на потужностях належного останньому сайту - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Факт реєстрації та функціонування сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 в інтересах відповідача підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з якою власником вказаного сайту є ТОВ «Золота середина», представник реєстранта - ОСОБА_3 (керівник відповідача).
		Наказом ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн» від 04.07.2017 №01 про призначення комісії з огляду веб-сайту було прийнято рішення:
		- створити на підприємстві комісію з огляду веб-сайту у складі ОСОБА_5 (директора ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн») і ОСОБА_4 (засновника ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн»);
		- головою комісії призначити ОСОБА_5 ;
		- покласти на комісію такі обов`язки: встановити та зафіксувати наявність або відсутність використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_2". URL (Uniform Resource Locator ) веб-сайту, що оглядається: ІНФОРМАЦІЯ_1 (доменне ім`я, за яким доступний веб- сайт : ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розділ « Радіо »; скласти та відповідним чином затвердити підписами членів комісії акт проведеного огляду веб-сайту, в якому відобразити результат проведеного огляду веб-сайту.
		04.07.2017 вказаною комісією здійснено дослідження сайту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (розділ «Радіо»), зафіксовано незаконне використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 , у зв`язку з чим складено акт огляду веб-сайту від 04.07.2017 №/3/11.
		Також, позивачем на підтвердження доведення відповідачем до загального відома твору твору "ІНФОРМАЦІЯ_2"  у виконанні ОСОБА_2 надано диск із відеозаписами, з якого вбачається відкриття сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет та подальше відтворення музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
		Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Статтею 1108 Цивільного кодексу України  встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.
		Згідно з ч. 1  ст. 432 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до  статті 16 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1  ст. 418 Цивільного кодексу України  право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
		Згідно з ч. 2  ст. 418 Цивільного кодексу України  право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3  ст. 418 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі  ст. 421 Цивільного кодексу України  суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього  Кодексу, іншого  закону  чи договору.
		Відповідно до  ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій  статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
		Відповідно до ч. 1  ст. 424 Цивільного кодексу України  майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Згідно з ч. 1  ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону,    після    чого ця особа стає суб`єктом авторського права.
		Відповідно до ч. 1  ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права"  автор    (чи    інша    особа,    яка    має    авторське    право) може передати свої майнові права,    зазначені у  статті 15 цього    Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи,    яка    має    авторське    право)    оформляється авторським договором.    Майнові права,    що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.    Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.
		Згідно з частиною першою статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.
		Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Відповідно до  ст. 443 Цивільного кодексу України  використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 433 Цивільного кодексу України  об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).
		До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Відповідно до  ст. 441 Цивільного кодексу України  використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
		Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
		Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
		Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено що  публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.
		Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення   (доведення   до  загального  відома)  - передача за згодою суб`єктів авторського права  і  (або)  суміжних прав  в  ефір  за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів  тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача  на  віддаль  за  допомогою  проводів або будь-якого виду наземного  чи  підземного  (підводного)  кабелю   (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень,  їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій  мовлення  тощо,  коли  зазначена  передача  може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких  від  місця  передачі  є  такою,  що  без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
		Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		Судом встановлено, що на підставі ліцензійного договору № 34-01/03/15  від 01.03.2015 позивач набув виключні майнові авторські права на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" та його складові частини.
		Як зазначено судом вище, за результатами моніторингу мережі Інтернет позивачем було встановлено та зафіксовано в процесі дослідження сайту факти незаконного використання твору ТОВ «Золота середина» на потужностях належного останньому сайту - ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується інформацією, розмішеною на офіційному сайті реєстратора доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з якою власником вказаного сайту є ТОВ «Золота середина», представник реєстранта - ОСОБА_3 (керівник відповідача).
		Так, наказом ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн» від 04.07.2017 №01 про призначення комісії з огляду веб-сайту було прийнято рішення, зокрема  створити на підприємстві комісію з огляду веб-сайту у складі ОСОБА_5 (директора ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн») і ОСОБА_4 (засновника ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн»); покласти на комісію такі обов`язки: встановити та зафіксувати наявність або відсутність використання твору "ІНФОРМАЦІЯ_2". URL (Uniform Resource Locator ) веб-сайту, що оглядається: ІНФОРМАЦІЯ_1 (доменне ім`я, за яким доступний веб- сайт : ІНФОРМАЦІЯ_1 ), розділ « Радіо »; скласти та відповідним чином затвердити підписами членів комісії акт проведеного огляду веб-сайту, в якому відобразити результат проведеного огляду веб-сайту.
		04.07.2017 вказаною комісією здійснено дослідження сайту відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (розділ «Радіо»), зафіксовано незаконне використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2"   у виконанні ОСОБА_2 , у зв`язку з чим складено акт огляду веб-сайту від 04.07.2017 №/3/11.
		Крім того, позивачем на підтвердження доведення відповідачем до загального відома твору "ІНФОРМАЦІЯ_2"  у виконанні ОСОБА_2 надано диск із відеозаписами, з якого вбачається відкриття сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет та подальше відтворення музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 .
		В свою чергу, заперечуючи проти задоволеня позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що на момент укладення Ліцензійного договору ліцензіар володів авторськими правами, обсяг яких визначений цим договором, як і не надано примірник твору, що підтверджує авторство ОСОБА_1 Також, відповідач зазначає, що позивачем до позову долучений відтворений цифровий запис твору, з якого неможливо встановити автора (авторів) твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також чи здійснювалася авторами переробка оригінального твору і відповідно обсяг прав щодо такого твору ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн».
		Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
		У таблиці, додатку №2 до ліцензійного договору, визначено частку належних ОСОБА_1 авторських прав на слова музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка складає 100%.
		Відсоткове співвідношення зазначається лише для отримання авторської винагороди (роялті), але не для визначення об`єму/обсягу повноважень щодо надання дозволу на використання того чи іншого твору, тобто майнове авторське право не вимірюється у відсотковому співвідношенні.
		Суд зазначає, що твір складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, кожен із авторів має право використовувати створену ним частку твору на власний розсуд. Жодна фізична або юридична особа не має прав заборонити автору здійснювати використання свого твору.
		Крім того, підставою заявленого позову є обставини, пов`язані з реалізацією суб`єктом майнового авторського права належних йому майнових авторських прав відповідно до приписів статті 427 Цивільного кодексу України та статті 31 Закону, а не обставини щодо створення спірного музичного твору, з якими пов`язується виникнення немайнових авторських прав.
		Щодо відсутності примірника твору, що підтверджує авторство ОСОБА_1 , суд відзначає наступне.
		Пунктом 28 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» передбачено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов`язані з авторством твору, досліджуються лише в разі, якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
		Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б ставили під сумнів авторство ОСОБА_1 на слова до музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2".
		Крім того, суд зазначає, що у відеозаписі фіксації порушення відповідачем виключних майнових авторських прав міститься інформація стосовно того, що автором слів до спірного музичного твору є саме ОСОБА_1 .
		При цьому, відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Таким чином, на момент винесення судового акту, суду не надано доказів оскарження ліцензійного договору № 34-01/03/15  від 01.03.2015, як і не надано доказів визнання його недійсним, тобто договір є чинним, а тому відсутні підстав вважати, що ОСОБА_1 не є автором слів музичного твору " ІНФОРМАЦІЯ_2".
		Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ «Золота середина» вказує на те, що відповідачем не використовуються музичні твори на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (підрозділ RADIO) способом відтворення у розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки музичні твори програються потоком, включаючи програвання окремого твору, користувач не має змоги завантажити твір на власний пристрій.
		Суд зазначає, що  публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, відбувається шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передачі на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів).
		Виготовлення ж одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер, є відтворення (стаття 1 Закону).
		Абзацом третім пункту 46 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 також передбачено, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», і тому на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв`язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб`єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону).
		Таким чином, розміщення відповідачем музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у мережі Інтернет, у вигляді, доступному для публічного використання, є його відтворенням.
		Крім того, посилаючись на правомірність використання музичних творів у своїй діяльності, відповідач (користувач) зазначає, що 01.03.2012 ТОВ «Золота середина» було укладено з  Об`єднанням підприємств «Український музичний альянс» договір №02-01/03/12/І (організація) про виплату винагороди (роялті) за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах, відеограмах виконань, фонограм, відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників, за умовами якого організація згідно з статтею 43 Закону здійснює збір та розподіл винагороди (роялті) за використання користувачем без згоди з відповідними суб`єктами суміжних прав (виконавцями, виробниками фонограм та (або) відеограм, їх правонаступниками) об`єктів суміжних прав шляхом публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) через мережу Інтернет зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, фонограм та відеограм опублікованих з комерційною метою, та їх примірників з території України;
		В свою чергу, відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати роялті за використання без згоди з відповідними суб`єктами суміжних прав об`єктів суміжних прав шляхом публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) через мережу Інтернет зафіксованих у фонограмах і або) відеограмах виконань та відеограм, опублікованих з комерційною метою, та їх примірників з території України.
		Згідно з пунктом 1 додатку № 2 до Договору №02-01/03/12/І сторонами погоджено розуміти, що предметом договору №02-01/03/12/І є виплата винагороди за використання користувачем способом публічного сповіщення (публічного повторного сповіщення) через мережу Інтернет необмеженого переліку зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, фонограм та відеограм, опублікованих з комерційною метою та їх примірників;
		Проте, дослідивши зміст вказаного договору, суд зазначає, що за договором №02-01/03/12/І відповідачем отримано право на використання суміжних прав виконавців, виробниками фонограм та (або) відеограм, їх правонаступниками.
		Тож, жодних доказів на укладення ТОВ «Золота середина» угод із правовласниками, які б дозволяли відтворення музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2", відповідачем суду не надано, як не надано  доказів укладення договору з організацією колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права.
		Стосовно тверджень ТОВ «Золота середина» щодо того, що позивачем не надані жодні докази на підтвердження того розміру компенсації, яка була б сплачена відповідачем за надання дозволу на використання авторського права на твір, то суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що чинне законодавство України не передбачає надання позивачем детального обгрунтованого розрахунку розміру такої компенсації.
		Натомість, Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 містить вказівку про те, що ціна позову має бути виражена в твердій сумі, а розмір компенсації, що підлягає стягненню, визначається в кінцевому підсумку судом. 
		Таким чином, ТОВ «Золота середина» не доведено правомірності використання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 .
		Відтак, ураховуючи викладене више, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено майнові авторські права позивача, отримані останнім за ліцензійним договором, на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_2 .
		Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 (суддя Мандриченко О.В.) у справі №911/3006/17 за позовом ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн» до ТОВ «Золота середина» про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Золота середина» на користь Товариства 17 620 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 293,67 грн. судового збору.
		Предметом розгляду у справі №911/3006/17 було порушення ТОВ «Золота середина» майнових авторських прав Товариства на музичні твори « ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець - ОСОБА_2) та « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і «ІНФОРМАЦІЯ_5» (виконавець - ОСОБА_6).
		Отже, наявний факт неодноразового порушення ТОВ «Золота середина» виключних майнових авторських прав позивача.
		Відповідно до  ст. 431 Цивільного кодексу України  порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим  законом  чи договором. 
		Статтею 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. 
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
		Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого 
		порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
		Пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у 
		встановлених пунктом «г» ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
		Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України «Про авторське право і суміжні права»  зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. «г» п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача. 
		Згідно п. 5 ч. 1 ст. України «Про авторське право і суміжні права», об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту. 
		Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі  на один твір,  має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.                
		Оскільки кожний музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на один музичний твір, суб`єктом якого заявлений позивач.
		Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. (відповідно до  ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").
		Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3  розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим  Законом  не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі  Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим  Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Відповідно до  ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік"    у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1  921, 00 гривні.
		Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3  розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 921,00 грн.
		Як вбачається з позовної заяви,  Товариством з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" заявлено до стягнення з відповідача 100 000, 00 грн. компенсації за використання музичного твору.
		Суд зазначає, що позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем майнових прав суб`єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об`єкту авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.
		В той же, судом враховано, що ТОВ «Золота середина» припустилося порушення виключних майнових авторських прав не вперше, використано один музичний твір з текстом, виключне майнове авторське право на який належить ТОВ «Юніверс Медіа Корпорейшн», а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про доцільність притягнення відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс Медіа Корпорейшн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина»  підлягають задоволенню частково, у загальній сумі  38  420, 00 грн.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових авторських прав підлягають задоволенню частково.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-242  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн"  задовольнити частково. 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золота Середина"  (08630, Київська обл., с. Мархалівка, вул. Антонова, буд. 3, корпус Б, ідентифікаційний код - 32611564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверс Медіа Корпорейшн" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код - 39543428) 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав та 738 (сімсот тридцять вісім) грн. 05 коп. судового збору.
		3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Повний текст рішення складено: 11.09.2019.
		 
		 
		Суддя                                                                                 Щербаков С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...