Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0640/4248/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2019. Зареєстровано: 13.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 12.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/11277/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		12 вересня 2019 року 
		м. Київ
		справа №0640/4248/18
		провадження №К/9901/11277/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єзерова А.А., 
		суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 ( Черноліхов   С .В. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Гонтарука В.М., суддів Граб Л.С., Білої  Л.М.)
		у справі №0640/4248/18 
		за позовом ОСОБА_3 
		до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 
		про визнання протиправною відмову, зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.  ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив:
		визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.03.2018 № Д-16809/00-1435/0/22-18 у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області;
		зобов`язати відповідача надати йому такий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області згідно заяви від 05.12.2017.
		2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019, позов задоволено повністю.
		3. У поданій касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05 грудня 2017 року позивач звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради, Черняхівського району, Житомирської області.
		5. Листом від 22 січня 2018 року № Д-16809/0-160/0/22-18 відповідачем було відмовлено у задоволенні вказаної заяви.
		6. Вказана відмова була оскаржена ОСОБА_3 до Житомирського окружного адміністративного суду.
		7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 у справі №806/610/18 (рішення набрало законної сили) адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено: 
		визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №Д-16809/0-160/0/22-18 від 22.01.2018 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради, Черняхівського району, Житомирської області; 
		зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 05 грудня 2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради, Черняхівського району, Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
		8. На виконання рішення суду, відповідачем було повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		9. Листом від 22.03.2018 №Д-16809/0-1435/0/22-18 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено позивачу у задоволенні його заяви. Зміст вказаної відмови ідентичний відмові викладеній в листі від 22 січня 2018 року № Д-16809/0-160/0/22-18.
		10. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що  мотиви з яких позивачу було відмовлено у наданні позитивної відповіді, суперечать нормам Земельного кодексу, які регулюють спірні правовідносини.
		12. Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зазначив, що обрання саме такого способу захисту порушеного права (зобов`язання видати дозвіл) не є втручанням суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач уже двічі звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно повторно з тих самих підстав надав ОСОБА_3 формальну відмову.
		II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		13. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що суди не мають права втручатись в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень. На переконання відповідача, зобов`язавши Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області надати позивачу дозвіл  на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, суди втрутились в дискреційні повноваження Управління.
		14. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
		IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		16. Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		17. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		18. Судами встановлено, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства вмотивована тим, що вказана земельна ділянка відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Житомирської області, який опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області.
		19. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 22.03.2018 №Д-16809/0-1435/0/22-18, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вони частиною сьомою статті 118 Земельного Кодексу України не передбачені, а отже є незаконними.
		20. Колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить жодних доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про незаконність рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.03.2018 № Д-16809/00-1435/0/22-18 про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Дівочківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.
		21.          Крім того, зміст вказаної відмови ідентичний відмові викладеній в листі від 22 січня 2018 року № Д-16809/0-160/0/22-18, яка вже було предметом судового розгляду у справі №806/610/18. 
		22. Цитування у касаційній скарзі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без зазначення конкретних фактів у чому полягають порушення судами попередніх інстанцій перелічених заявником касаційної скарги норм матеріального права, жодним чином не може свідчить про незаконність оскаржуваних рішень у згаданій частині.
		23. Щодо твердження відповідача про відсутність підстав для зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки такий спосіб захисту порушеного права є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
		24. Спірне правове питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді.
		25. Так, у постанові від 14.08.2019 (справа №0640/4434/18), Верховний Суд зазначив:
		«З приводу правомірності задоволення судами попередніх інстанцій позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою та доводів касаційної скарги про втручання судами в дискреційні повноваження відповідача, Верховний Суд зазначає наступне.
		Задовольняючи зазначену позовну вимогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов`язання відповідача надати вищезазначений дозвіл.
		Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів попередніх інстанцій вірними, у зв`язку із наступним.
		На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною третьою статті 123 Земельного Кодексу України.
		Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		Також, колегія суддів звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав».
		26. У цій справі правовідносини цілком тотожні справі №0640/4434/18, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених вище правових висновків Верховного Суду. Таким чином, касаційна скарга у зазначеній частині є необґрунтованою.
		27. Жодних інших аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
		29. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2019 у справі №0640/4248/18 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                    О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...