Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/15087/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-30881ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                        
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/15087/14-ц
		 
		провадження № 61-30881 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року             у складі судді Антонюка О. А. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Металобази Комекс» (далі - ТОВ «Металобази Комекс»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ «Металобази Комекс» отримало кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи з 01 вересня 2013 року, терміном користування  до - 31 серпня 2014 року. 
		На забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору 25 березня 2011 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки           № 4/11В-П-2, згідно у умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Металобази Комекс» і нести солідарну відповідальність перед ПАТ «ВТБ Банк», у тому числі і сплату основного боргу за кредитним договором № 4/11В від 25 березня 2011 року, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).
		До договору поруки № 4/11В-П-2 від 25 березня 2011 року також укладалися додаткові угоди і уточнення.
		Внаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань у ТОВ «Металобази Комекс» станом на 24 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 4 320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50 грн.
		 
		У зв`язку з наведеним, ПАТ «ВТБ Банк», уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму 4  320 483,04 доларів США, що еквівалентно 55 951 780,50 грн, яка складається з: 
		- 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42 грн, простроченої заборгованості за кредитним договором; 
		- 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42 грн, строкової заборгованості по сплаті відсотків за період з 25 вересня 2014 року по           23 жовтня 2014 року; 
		- 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94 грн, простроченої заборгованості по сплаті відсотків станом на 24 жовтня 2014 року; 
		- 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014 року по 24 жовтня 2014 року; 
		- 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05 травня 2014 року по                      24 жовтня 2014 року; 
		- 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75 грн, 3% річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014 року по 24 жовтня 2014 року; 
		- 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29 грн, штрафних/договірних санкцій, передбачених кредитним договором.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задоволено та стягнуто                          з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» борг за кредитним договором            № 4/11В від 25 березня 2011 року в сумі 55 951 780,50 грн, що еквівалентно 4 320 483,04 доларів США, з яких:
		- 3 900 249,47 доларів США, що еквівалентно 50 509 607,42 грн, заборгованості за кредитним договором; 
		- 36 131,48 доларів США, що еквівалентно 467 915,42 грн, строкової заборгованості по сплаті відсотків за період з 25 вересня 2014 року по           23 жовтня 2014 року; 
		- 96 058,69 доларів США, що еквівалентно 1 243 993,94 грн, простроченої заборгованості по сплаті відсотків станом на 24 жовтня 2014 року; 
		- 4 457,06 доларів США, що еквівалентно 57 720,50 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 05 травня 2014 року по 24 жовтня 2014 року; 
		- 148 245,00 доларів США, що еквівалентно 1 919 825,08 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05 травня 2014 року по                      24 жовтня 2014 року; 
		- 17 742,20 доларів США, що еквівалентно 229 767,75 грн, 3% річних за прострочення сплати коштів за період з 05 травня 2014 року по 24 жовтня 2014 року; 
		- 117 051,89 доларів США, що еквівалентно 1 515 863,29 грн, штрафних/договірних санкцій, передбачених кредитним договором.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов ПАТ «ВТБ Банк», суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Оскільки ТОВ «Металобази Комекс» свої зобов`язання за кредитним договором не виконало, то це є підставою для стягнення грошових коштів за цим договором та відповідно до договору поруки, укладеного між  ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк». При цьому банк не збільшував обсяг відповідальності поручителя і не пропустив визначений законом шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя, тому порука не припинилася відповідно до частин першої та четвертої статті 559 ЦК України
		 
		 
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив із того, що основним зобов`язанням                     у кредитних правовідносинах є самі зобов`язання, які забезпечує порука - зобов`язання позичальника щодо повернення кредитних коштів. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто основне зобов`язання не припиняється у зв`язку із спливом строку, встановленого спірним кредитним договором, 31 серпня 2014 року,                       а припиняється у разі повного погашення заборгованості перед банком.
		Отже, банк не пропустив визначений законом строк пред`явлення вимоги до поручителя, оскільки на момент звернення із позовом до суду умови кредитного договору не виконано, заборгованість та штрафні санкції не сплачено. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого          2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області                            від 05 липня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                          і кримінальних справ від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/15087/14-ц, витребувано справу з Жовтневого районного суду  м. Дніпропетровська.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                          і кримінальних справ від 01 грудня 2017 року клопотання ОСОБА_1 . Задоволено та зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду           м. Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального              кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		У червні 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 201/15087/14-ц передано судді-доповідачу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що надана ним порука за кредитним договором від 25 березня 2011 року № 4/11В є припиненою з 01 вересня  2014 року, оскільки відповідно до пункту 7.1 договору поруки від 25 березня 2011 року№ 4/11В-П-2 (у редакції змін, внесених договором № 3                           від 23 вересня 2013 року) цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до 31 серпня  2014 року включно або до припинення основного зобов`язання. Тобто умовами зазначеного договору сторони фактично встановили певний період у часі (строк), зі спливом якого пов`язано припинення дії поруки. При цьому, припинення забезпеченого порукою зобов`язання є альтернативною, а не обов`язковою умовою припинення дії поруки.
		 
		Зазначає, що суд не надав належної оцінки змісту кредитного договору та не перевірив його умови щодо виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), та, виходячи з цього не врахував, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язання за кредитним договором строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. При цьому, жодної вимоги банком не відправлялося, а ним, як поручителем, не отримувалося. 
		Крім того, судом апеляційної інстанції ухвалено рішення всупереч наданого ним до цього суду клопотання про зупинення провадження у справі                № 201/15087/14-ц до вирішення справи № 201/6181/15-ц про визнання припиненим договору поруки, яка перебувала на розгляді в суді касаційної інстанції.
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У вересні 2017 року ПАТ «ВТБ Банк» подало до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Так, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до банку про визнання поруки припиненою. При цьому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року  у справі № 201/6181/15-ц відхилено його касаційну скаргу та залишено без змін судові рішення, якими встановлено відсутність правових підстав для визнання договору поруки припиненим.
		Ураховуючи наведене, просило постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін оскаржувані судові рішення.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		25 березня 2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Металобази Комекс» було укладено кредитний договір № 4/11В, згідно з умовами якого ТОВ «Металобази Комекс» отримало кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 5 195 249,47 доларів США зі сплатою 11,5 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості, починаючи                    з 01 вересня 2013 року, терміном користування - до 31 серпня 2014 року. 
		 
		В подальшому до цього договору укладалися додаткові угоди, уточнено графік погашення заборгованості і тіла кредиту.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору 25 березня 2011 року між банком ОСОБА_1 було укладено договір поруки                     № 4/11В- П -2, згідно умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання відповідати за кредитними зобов`язаннями ТОВ «Металобази Комекс»                    (у вказаних в договорі межах) і нести солідарну відповідальність перед ПАТ «ВТБ Банк», у тому числі і сплату основного боргу за кредитним договором № 4/11В від 25 березня 2011 року, нарахованих відсотків та неустойки (штрафу, пені).
		До договору поруки № 4/11В-П-2 від 25 березня 2011 року, також, укладалися додаткові угоди і вносилися уточнення.
		 
		Банк виконав умови кредитного договору та на підставі заяви ТОВ «Металобази Комекс» надав кредитні кошти у розмірі 5 195 249,47 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером і банківськими виписками.
		Взяті на себе зобов`язанняза кредитним договором та договором поруки ТОВ «Металобази Комекс» та  ОСОБА_1 належним чиномне виконували, на вимоги банку не реагували, узв`язку з чим виникла заборгованістьза кредитним договором.
		 
		2.     Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами                      (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року                у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно              з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно           з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця          в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Умовами кредитного договору сторони погодили строк повернення кредиту до 31 серпня 2014 року. А тому у межах цього строку позичальникзобов`язаний був повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 01 вересня 2014 року, позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за кредитним договором.
		Разом з тим, банк нарахував заборгованість за кредитним договором по            24 жовтня 2014 року, який судом стягнуто.
		Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, тому після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків                         є безпідставним.
		Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
		У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
		Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
		За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
		Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
		Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням. 
		Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).
		Апеляційний суд належним чином не встановив зазначених обставин справи та не перевірив доводи ОСОБА_1 щодо строків пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум у разі неналежного виконання боржником зобов`язань по сплаті щомісячних платежів за кредитним договором.
		Доводи касаційної скарги про те, що договір поруки припинено саме                      01 вересня 2014 року не приймаються до уваги, оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року           у справі № 201/6181/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його поруки перед ПАТ «ВТБ Банк», яка виникла на підставі договору поруки від 25 березня 2011 року, укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ним такою, що припинена з 01 вересня 2014 року, залишено без задоволення у зв`язку з відсутністю правових підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а вказані вище оскаржувані судові рішення залишено без змін.  
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, зокрема положення частини четвертої статті 559 ЦК України, не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, не з`ясував, чи пред`явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем, не визначив за якими платежами порука припинилась, а за якими зберегла чинність, не звернув уваги на те, що до складу кредитної заборгованості входить нарахування процентів за користування кредитними коштами понад строк дії кредитного договору. 
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за кредитом, у якому зазначена заборгованість за кредитним договором, яка складається, у тому числі, із відсотків, договірних/штрафних санкції, не встановив обсяг відповідальності поручителя та дійшов передчасного висновку про залишення рішення районного суду без змін.
		 
		Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд             є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		У силу положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.
		 
		Оскільки судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не встановлено всіх фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як           в цілому, так і кожному доказу окремо.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд           у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               І. А. Воробйова
		 
		                                                                                                     Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова
		 
		                                                                                                            Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...