Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/968/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2019. Зареєстровано: 16.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.

Результат оскарження 03.12.2020 Західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.09.2019 справа № 914/968/19 
		м. Львів
		 
		За позовом: Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна», м. Київ 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф», м. Київ
		про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права у розмірі 245 888, 00 грн.
		 
		 Суддя Мороз Н.В. 
		при секретарі Банзулі М. С.
		Представники:
		Від позивача: не з`явився
		Від відповідача: не з`явився
		 
		Суть спору:
		 
		Позовну заяву подано Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» про виплату компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права у розмірі 245 888, 00 грн.
		Ухвалою господарського суду від 24.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2019.
		11.06.2019 розгляд справи відкладено на 23.07.2019, про що сторін повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.
		Ухвалою від 23.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13.08.2019.
		13.08.2019 розгляд справи відкладено на 05.09.2019, про що сторін повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.
		В судове засідання 05.09.2019 представник позивача не з`явився. Через службу діловодства господарського суду подав заяву від 29.08.2019 про розгляд справи без його участі.
		Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 24.05.2019, 11.06.2019, 23.07.2019, 13.08.2019 не виконав. 05.09.2019 через службу діловодства господарського суду подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 
		Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею та обов`язок повідомити суд про причини неявки.
		Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
		Приватна організація «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» є організацією колективного управління, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління №18/2011 від 24.01.2011.
		24.01.2014 між ПО ОКУАСП і ТзОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (позивач, за договором  видавник) укладено Договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами.
		Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору. Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладання організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.
		Пунктом 5 договору встановлено вид (спосіб використання) щодо об`єктів переданих в управління - а саме публічне використання.
		У випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права - без дозволу організації (п.п. 9.2, 9.2.1 договору).
		Відповідно до п. 12, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково.
		ТзОВ «Ворнер Мьюзік Україна» надано декларацію №562 від 07.04.2017, відповідно до якої заявлено наявність майнових авторських прав щодо музичного твору «Get Lucky» (автор музики: Тома Бангальте, Фаррелл Уільямс, Омнем Кристо, Гі- ОСОБА_1 , Найл Роджерс; автор тексту: Тома Бангальте, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гі ОСОБА_4 , Найл Роджерс; виконавець: Daft Punk Feat. Pharrell Williams). 
		Наявність у позивача виключних майнових авторських прав щодо зазначеного в декларації музичного твору, підтверджується Ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (в матеріалах справи), укладеним із ТзОВ «Ворнер/Чаппел» (дія якого відповідно до п. 11.1 поширюється на період з 01.01.2014). 
		В свою чергу ТзОВ «Ворнер/Чаппел» підтвердило станом на 07.04.2017 факт передачі прав позивачу підписавши роздруківку із каталогу музичних творів до даного договору (п. 2.2).
		Договір №ВЧ-01112014/02-д укладений в письмовій формі, діє безстроково (п. 11), передбачає отримання позивачем виключних майнових прав в тому числі щодо публічного виконання (п.п. 2.3, 2.3.1), надання права на використання іншим особам (п.2.7), а також право звернення до суду за захистом порушених прав і стягнення компенсації (п.п. 8, 11.1) - про що отримано відповідне погодження, а також регулює територію на якій діють права - Україна (п. 1.9).
		Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» звернулась із позовом до господарського суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» компенсації у зв`язку із порушенням останнім майнових прав суб`єкта авторського права у розмірі 245 888, 00 грн. щодо об`єкта (музичного твору) «Get Lucky».
		В обгрунтування позовних вимог Організація зазначає, що факт порушення відповідачем майнових авторських прав щодо заявленого в позові об`єкта (музичного твору) підтверджується Актом фіксації №16/04/18 від 25.04.2018, складеним представником ОКУ Михайлівим Михайлом Михайловичем; відеозаписом (фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 25.04.2018; квитком від 25.04.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/8122/17 (в матеріалах справи).
		Як зазначено у позовній заяві, в приміщені дельфінарію «Оскар» (назва закладу зафіксована починаючи з 01:03 хв. першого відеозапису), за адресою: м.Трускавець, вулиця Городище, 18 - для фонового озвучення закладу подаються музичні твори. Господарську діяльність в закладі здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквадельф». Публічне виконання музичних творів в приміщенні здійснюється за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, що зафіксовано на відеозаписі починаючи з 00:18 хв., з 01:00 хв. першого відеозапису та з 06:00 хв. другого відеозапису. Серед використаних об`єктів майнових авторських прав публічно виконувались, окрім інших - твір під назвою іноземною мовою «Get Lucky», публічне виконання якого зафіксоване на відеозаписі починаючи з 09:55 хв. другого відеозапису, суб`єктом майнових авторських прав щодо якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна».
		Таким чином, позивач вважає, що використання відповідачем зазначеного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, чим допущені порушення, передбачені вимогами п.а ст.50 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
		Відповідно до положень ст. 1 вказаного Закону, публічним виконанням є подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
		Для факту публічного виконання не має значення спосіб подання музичного твору, а також пристрої і процеси - за допомогою яких здійснюється таке подання (за винятком способів пристроїв і процесів для публічного сповіщення - який є окремим видом використання при якому звук не сприймається людським вухом і застосовується з іншою метою - для передачі сигналу на відстань). А достатнє лише сприйняття на слух музичних творів (звукової хвилі - яка сприймається на слух, а не зором) сторонніми особами які перебувають у публічному (громадському місці), чи можуть там перебувати.
		Згідно п.1 ст.15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору і виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Ці майнові права можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст. 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права і отримує аналогічні майнові авторські права.
		Пунктом 3 тієї ж статті встановлено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право, окрім іншого дозволяти або забороняти публічне виконання, публічну демонстрацію і публічний показ. При цьому цей перелік не є вичерпним.
		Відповідно до п.5 названої статті, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 426, 443 ЦК України.
		Таким чином, законом встановлено право, відповідно до якого користувач (в даному випадку відповідач) перед використанням музичних творів серед сторонніх осіб має отримати дозвіл суб`єкта майнових авторських прав або організації колективного управління на таке використання.
		Відповідно до положень п.п. а, п. 1, ст. 50 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту є, в тому числі, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 15, 39 зазначеного Закону.
		Таким порушенням, в тому числі, є використання музичного твору (подання звукової хвилі в діапазоні і частоті, яка сприймається слухом людини) серед сторонніх осіб без дозволу і без сплати відповідної винагороди.
		Відповідно до п. 29 Постанови пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем. відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		Відповідно до п. 51.2 зазначеної Постанови, в разі заявлення вимоги про виплату компенсації позивач не доводить розмір шкоди (такий обов`язок покладається на відповідача). Для застосування встановленої законом санкції (виплати компенсації) достатньо встановлення лише самого факту вчинення відповідачем порушення.
		Компенсація відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначається судом в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходів. 
		Відповідно до п. 42 Постанови пленуму Верховного суду України №5 від 04.06.2010 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.
		Згідно абзацу другого пункту 3 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016 для визначення розміру компенсації застосовується розрахункова величина у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.
		Згідно абзацу 2 п.51.2 Постанови пленуму ВГСУ №12, кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
		Відповідно до положень п.5, ч.1, ст.8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» музичний твір з текстом і без тексту - є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту.
		Згідно дискретних повноважень судів (і перш за все місцевих судів) вони наділені правом присуджувати компенсацію у розмірі від 10-ти до 50 000 мінімальних заробітних плат (п. г ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"). Тобто, будь-яка сума в цьому проміжку буде в рамках дискретних повноважень наданих законом суду першої інстанції при прийнятті ним рішення у справі. Застосування санкції у вигляді компенсації на нижній межі нівелює превенційне значення покарання як в очах порушника в конкретній справі, так і в очах потенційних порушників.
		Як зазначено у позовній заяві, використання відповідачем зазначеного вище музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, чим допущені порушення, передбачені вимогами п. а, ст. 50 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
		Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 128 розрахункових величин (що становить 245 888,00 грн.).
		За приписами ч.1 ст.31 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		У пункті 7 постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 №5 зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
		Згідно з підпунктом «г» ч.1 ст.49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, функцію звернення до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов`язковим.
		Разом з тим, така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
		У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб`єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.
		У пункті 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
		Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
		Судом встановлено, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.
		Судом враховано, що відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.
		З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом про захист майнових прав суб`єкта авторського права щодо музичного твору «Get Lucky» (автор музики: Тома Бангальте, Фаррелл Уільямс, Омнем Кристо, Гі- ОСОБА_1 , Найл Роджерс; автор тексту: Тома Бангальте, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , Гі ОСОБА_4 , Найл Роджерс; виконавець: Daft Punk Feat. ОСОБА_5 Williams). 
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до ст.440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону (ч.2 ст.32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»).
		Виходячи зі змісту п.28 Постанови №12, з огляду на приписи норм процесуального закону щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		У прийнятті судового рішення зі спору, пов`язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об`єкта суміжних прав позивачем: мають бути з`ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об`єкта такого права. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №910/8122/17 встановлено, що господарську діяльність в закладі, розташованому за адресою м. Трускавець, вул. Городище, 18  здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквадельф». Дана обставина також підтверджується Актом фіксації №16/04/18 комерційного використання музичних творів способом публічного використання (в матеріалах справи). Доказів перебування чи ведення господарської діяльності у вказаному приміщенні дельфінарію іншою особою суду не надано.
		Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску, наявному в матеріалах справи. Вказаним відеозаписом підтверджено місце використання, саме в приміщені дельфінарію «Оскар» (назва закладу зафіксована починаючи з 01:03 хв. відеозапису), за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 18.
		В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання відповідачем спірних музичних творів, а тому використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.
		Відображення на відеозаписі фіксації факту звучання в приміщенні музичних творів та джерела звуку (колонки) також є достатнім доказом того, що безпосередньо в цьому приміщенні відбувалося використання музичних творів способом публічного виконання. Відповідальність за публічне виконання в приміщенні несе саме той суб`єкт, який використовує приміщення для ведення господарської діяльності.
		Статтею 445 ЦК України передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
		Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону «Про авторське право і суміжні права», за яке пунктом «г» ч.2 ст.52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
		Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено суму компенсації 128 розрахункових величин. Відтак, виходячи з того, що мінімальна заробітна плата на момент здійснення порушення складала 1 921, 00 грн., сума компенсації за використання твору складає 245 888, 00 грн.
		У підпункті 51.3 Постанови №12 наведено, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст.3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 
		Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що суду не надано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю. 
		Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Заявою від 04.07.2019, поданою через службу діловодства господарського суду, ПО ОКУАСП просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу організації колективного управління, яка звернулась на захист прав позивача та стягнути з відповідача на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» 7 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
		Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
		Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
		Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		ПО ОКУАСП на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000, 00 грн. надано суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договору №7.42-С про надання професійної правничої допомоги від 02.05.2019, наказу керуючого партнера адвокатського об`єднання №7.42 від 02.05.2019 щодо доручення здійснення судового представництва, довіреності на здійснення представництва від 02.05.2019, Акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 04.06.2019, платіжного доручення №956 від 04.06.2019 на суму 7 000, 00 грн.
		Ознайомившись із поданими документами судом встановлено, що згідно Акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 04.06.2019, оплатою (винагородою) у розмірі 7 000, 00 грн. котру клієнт сплатив адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги (згідно платіжного доручення №956 від 04.06.2019 на суму 7 000, 00 грн.) охоплюється наступний перелік робіт:
		- підготовка позовної заяви  3 000, 00 грн;
		- аналіз законодавства і документів поданих відповідачем, підготовка відповіді на відзив та інших процесуальних документів  2 000, 00 грн;
		- відвідування суду (участь у судових засіданнях)  2 000, 00 грн.
		Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку що заявлені до стягнення витрати, зокрема 2 000, 00 грн. за аналіз законодавства і документів поданих відповідачем, підготовка відповіді на відзив та інших процесуальних документів  підлягають зменшенню до 500, 00 грн. Наведений висновок суду обгрунтовується тим, що розмір заявлених до стягнення витрат не є співмірним із обсягом наданих послуг, оскільки у даній справі відповідачем не подано відзиву на позовну заяву, а відтак потреба у підготовці відповіді на відзив у позивача не виникала.
		Крім того, суд звертає увагу заявника, що у поданих матеріалах останнім чітко не вказано часу виконання робіт. З аналізу матеріалів справи вбачається, що представник позивача явку в судові не забезпечив, натомість останнім подавались заяви про розгляд справи без участі представника позивача. Відтак, 2 000, 00 грн., що заявлені до стягнення за відвідування суду (участь у судових засіданнях) не підтверджені матеріалами справи, а тому у задоволенні вказаної суми слід відмовити.
		Оцінивши наявні матеріали справи докази, суд дійшов до висновку, заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу задоволити частково  враховуючи підтверджену суму витрат, що становить 3 500, 00 грн.
		Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задоволити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквадельф» (04112, м.Київ, вул. Дегтярівська, будинок 48, каб. 610, код ЄДРПОУ 37269648) на користь Приватної організації «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151) 245 888, 00 грн.  компенсації у зв`язку із порушенням майнових прав суб`єкта авторського права щодо об`єкта (музичного твору) «Get Lucky», 3 688, 32 грн.  судового збору та 3 500,00 грн.  витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		 
		Рішення складено 16.09.2019
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
		 
		Суддя Мороз Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...