Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4094/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2019. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.

Результат оскарження 30.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		12 вересня 2019 року                                                    № 640/4094/19
		          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді  Шейко Т.І.,
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомОСОБА_1 до  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії                                                                   встановив:
		          До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л., в якому просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. з розгляду електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31.01.2019 №В0014/3 «повідомлення щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності і про незаконну відмову в доступі журналісту до інформації»;
		- зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Л.Л. провести належний розгляд електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31.01.2019 №В0014/3 «повідомлення щодо порушення  вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності і про незаконну відмову в доступі журналісту до інформації» з забезпеченням дотримання прав позивача, як заявника, передбачених Законом України «Про звернення громадян» та конкретно визначених у журналістському зверненні.
		- стягнути з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л. Л. на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10 972,15 грн., з яких 768,40 грн. - сплачений судовий збір, 10 203,75 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
		          Ухвалою суду від 14.03.2019 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.          
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправне ненадання відповідачем відповіді на поданий ним як журналістом запит, що порушило гарантоване Законом України «Про звернення громадян» право на розгляд його звернення.
		Відповідач в установленому порядку відзиву на позовну заяву не надав.
		У поданій до суду заяві від 02.04.2019 Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив про надмірну завантаженість його працівників, що унеможливлює своєчасну підготовку відзиву на позовну заяву, просив  продовжити строк для надання відзиву. Однак, у подальшому відзив до суду від відповідача так і не направив.
		          Як вбачається з матеріалів справи, позивач є журналістом Всеукраїнського журналу «Корупціонер в Україні» та, здійснюючи свою професійну діяльність звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Л.Л. із заявою від  31.01.2019 №В0014/3, яка містила повідомлення про порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», законодавства про інформацію та журналістську діяльність посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності у зв`язку із незаконною відмовою у доступі позивача як журналіста до інформації.
		Всеукраїнський журнал «Корупціонер в Україні» є друкованим засобом масової інформації, реєстрація якого підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію засобу масової інформації серії КВ №22762-12662Р.
		          У вищевказаній заяві позивача від 31.01.2019 №В0014/3 йшлося, зокрема, про надіслання позивачем на електронну адресу Національної Академії аграрних наук України журналістського запиту від 06.12.2018 №В0014/3 про надання  публічної інформації щодо ДП ДГ «Озерна», органом управління якого є Національна Академія аграрних наук України. Листом від 03.01.2019 №10.1.1/154 Національна Академія аграрних наук України з порушенням установленого законодавством строку, без надання відповіді по суті запиту та вказівки, на який саме запит надається відповідь, запропонувала позивачу  для  отримання необхідної інформації звернутися до ДП ДГ «Озерна», що за висновком позивача свідчить про порушення визначеного законодавством його права як журналіста на доступ до публічної інформації.
		          Викладені в заяві обставини, на думку позивача, свідчать про наявність протиправної винної дії (бездіяльність) посадових осіб Національної Академії аграрних наук України, яка посягає на права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, що є адміністративним правопорушенням, і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність відповідно до частини другої статті 212-3 КУпАП (ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, несвоєчасне надання інформації), а також свідчить про наявність ознак кримінального злочину за статтею 171 КК України («перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» - незаконна відмова у доступі журналіста до інформації та інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності).
		          У зв`язку з викладеним позивач, керуючись законами України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» просив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Л.Л. за його участі перевірити викладені в його заяві факти та обставини та за результатами розгляду заяви надати йому письмовому відповідь. Поміж іншого, позивач вимагав від відповідача зобов`язати посадових осіб Національної Академії аграрних наук України терміново надати йому інформацію, запитувану в журналістському запиті від 06.12.2018 №В0014/3, вжити заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Національної Академії аграрних наук України, винних у порушенні прав позивача, та скласти стосовно них адміністративні протоколи про адміністративні правопорушення. Відповідь просив надати у встановлений строк на його поштову адресу.
		          За результатами розгляду вищевказаної заяви та низки його інших звернень про порушення Національною Академією аграрних наук України права позивача на інформацію представник Уповноваженого з дотримання інформаційних прав та представництва в Конституційному Суді України листом від 01.03.2019 №2628.4/К-1451.3/19/10/22.5 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для вжиття заходів реагування за його зверненнями. Відповідь обґрунтована, зокрема тим, що:
		-  вирішення питання про захист прав позивача на інформацію як журналіста має здійснюватися з урахуванням кримінального та кримінально-процесуального законодавства;
		-   численні звернення позивача як журналіста, фізичної особи - громадянина, керівника товариства з обмеженою відповідальністю та громадського діяча до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини із однотипними скаргами, створює враження зловживання позивачем статусом журналіста та правом на звернення до Уповноваженого Верховної ради з прав людини, підвищений тон спілкування із працівниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини під час зустрічей з ним дають підстави зробити висновок про недотримання ним не тільки принципів поведінки журналістів, визначених Декларацією принципів поведінки журналіста та Кодексом професійної етики українського журналіста, а й загальновизнаних норм моралі та етики в цілому. Крім того, опрацювання великої кількості звернень позивача призводить до обмеження права інших заявників на своєчасний та належний розгляд їх звернень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
		          Не погоджуючись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
		Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових документів визначено Законом України «Про друковані засоби масової інформації».
		Згідно зі статтею 25 Закону України «Про засоби масової інформації»  журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням, що підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації.
		Професійна належність журналіста може підтверджуватися документом, виданим професійним об`єднанням журналістів.
		На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує повноваження, надані їй редакцією друкованого засобу масової інформації, або її професійну належність, поширюються права і обов`язки, зазначені у статті 26 цього Закону.
		Частиною першою статті 26 указаного вище Закону передбачено, що, здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов`язки, передбачені Законом України «Про інформацію» та цим Законом.
		Так, відповідно до приписів частини другої статті 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» журналіст, поміж іншого, має право на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації.
		Цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
		Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації врегульовано Законом України «Про доступ до публічної інформації».
		          Відповідно до статті 3 цього Закону право на доступ до публічної інформації гарантується, поміж іншого, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		          Частиною першою статті 17 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.
		          Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» врегульовано відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.
		Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений) є посадовою особою, статус якої визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
		Частиною першою статті 10 цього ж Закону передбачено, що для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.
		Статтею 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: 1) за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; 2) за зверненнями народних депутатів України; 3) за власною ініціативою.
		У відповідності до приписів статті 17 вищевказаного Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до  Закону України «Про звернення громадян».
		Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
		При розгляді звернення Уповноважений:
		1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
		2) роз`яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
		3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
		4) відмовляє в розгляді звернення.
		Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
		Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
		          Аналіз змісту наведених вище правових норм дає підстави суду дійти висновку про те, що журналіст друкованого засобу масової інформації має право на одержання інформації, в тому числі публічної інформації, і, у разі порушення цього права, має право на звернення до Уповноваженого за захистом.
		          Відповідно до пункту 5.5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 26.07.2012 №7/8-12, представник Уповноваженого за дорученням Уповноваженого  розглядає звернення осіб. 
		Згідно з вищевказаним Положенням Представник Уповноваженого має право  підписувати листи (з використанням бланка затвердженого зразка представника Уповноваженого) до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (крім Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, народних депутатів України, керівників центральних органів виконавчої влади), органів прокуратури України (крім Генерального прокурора України), органів судової влади (крім голів вищих спеціалізованих судів та ВСУ), керівників підприємств, установ та організацій, громадських організацій з питань забезпечення дотримання прав людини, зокрема порушених у зверненнях до Уповноваженого, разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, контролює їх розгляд, а також остаточні відповіді громадянам;
		          Як установлено судом, позивач, користуючись своїм правом, звернувся до Уповноваженого із заявою - повідомленням щодо порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» посадовими особами Національної Академії аграрних наук України та про недоліки в їх діяльності при розгляді його заяви від 06.12.2018 №В0014/3, надісланої на електронну адресу позивача.
		Вказана заява відповідає вимогам законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» та «Про звернення громадян» і містить усі необхідні реквізити, визначені цими законами.
		Відтак, отримання Уповноваженим цього звернення відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» зумовлює виникнення у нього обов`язку відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз`яснити ОСОБА_1 заходи, що він їх має вжити; у разі  наявності правових підстав, направити звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролювати розгляд цього звернення або вмотивовано відмовити в розгляді звернення.
		Аналіз змісту листа представника Уповноваженого від 01.03.2019 №2628.4К-1451.3/19/10/22.5, направленого позивачу у відповідь на його звернення від 31.01.2019 №В0014/13, дає підстави суду дійти висновку про невиконання відповідачем вимог статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» з огляду на таке.
		Передусім зі змісту вищевказаного листа представника Уповноваженого неможливо встановити обставини відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина за заявою ОСОБА_1 , що дає підстави дійти висновку про те, що провадження не відкрите.
		Крім того, в частині, що стосується доводів позивача про перешкоджання його законній діяльності як журналіста, що є кримінально-карним діянням і перевірка яких не належить до повноважень відповідача, оскільки згідно з приписами КПК України належить до повноважень правоохоронних органів, відповідач на виконання вимог статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» повинен був направити його заяву до відповідного правоохоронного органу та проконтролювати її розгляд цим правоохоронним органом, однак такі дії відповідач безпідставно не вчинив.
		В решті доводів позивача, його заява підлягала розгляду Уповноваженим, а тому представник Уповноваженого безпідставно відмовив в її розгляді.
		В обґрунтування відмови щодо розгляду заяви позивача представник Уповноваженого безпідставно посилається на некоректну поведінку позивача, яка не відповідає вимогам Кодексу професійної етики українського журналіста. Однак, такі мотиви не грунтуються на приписах законодавства, а тому не можуть слугувати підставою для відмови щодо розгляду звернень громадян Уповноваженим.
		Зазначені представником Уповноваженого мотиви відмови у розгляді заяви позивача у зв`язку з великою кількістю поданих ним скарг про протиправність дій посадових осіб Національної Академії аграрних наук України також не заслуговують на увагу суду у зв`язку з наступним.
		Так, відповідно до приписів статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
		Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
		У ході судового розгляду справи судом не здобуто докази того, що заява позивача від 31.01.2019 №В0014/3 була повторним зверненням з одного й того ж питання і вирішене Уповноваженим по суті.
		За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправну відмову Уповноваженого щодо розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 в порядку, визначеному статтею 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», що спростовує доводи останнього про його протиправну бездіяльність.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Уповноваженого щодо розгляду його звернення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. 
		Разом з тим суд, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою повного захисту прав та інтересів позивача уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову позивача щодо розгляду заяви ОСОБА_1 відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
		У зв`язку з цим суд уважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про зобов`язання Уповноваженого здійснити належний розгляд його звернення від 31.01.2019 №В0014/3, зобов`язавши його розглянути це звернення відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
		Відтак, позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення судом.
		Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується  дублікатом квитанції від 05.03.2019.
		Ураховуючи часткове задоволення позову, сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу в розмірі 384,20 грн.
		Що стосується відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі  10 203,75 грн., суд зазначає наступне.
		Частинами третьою-сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		          Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Таким чином, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
		Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
		Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI ).
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Як вбачається з договору про надання правових послуг від 01.03.2010 №4/03/ЗГ-КДМ,  укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 ., останній зобов`язався надати ОСОБА_1 за плату правові послуги, визначені у цьому договорі.
		Пунктом 2 договору визначено зміст послуги, передбачено, що розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт.
		Розмір гонорару за фактично надані послуги підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується сторонами цього договору та складає його невід`ємну частину (пункт 6.4. договору).
		Відповідно до пункту 6.5. договору оплата гонорару адвоката за цим договором здійснюється у наступному порядку: 
		- клієнт сплачує адвокату авансовий платіж у розмірі 2000,00 грн. без ПДВ не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту укладання цього договору;
		- клієнт оплачує гонорар у розмірі, визначеному у акті приймання - передачі наданих послуг за вирахуванням сум авансового платежу, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
		          Згідно з актом приймання - передачі надання правових послуг від 05.03.2018 за договором про надання правових послуг від 01.03.2019 №4/03/ЗГ-КДМ року, цим актом сторони підтвердили, що адвокат фактично надав, а клієнт прийняв правові послуги на загальну суму 10203,75 грн. без ПДВ.
		Розмір витрат клієнта, як зазначено у акті, складається з наступних послуг:
		- аналіз фактичних обставин справи: дослідження змісту та форми поданої клієнтом до УВРУзПЛ заяви №1 від 31 липня 2018 року, дослідження журналістського звернення (заяви) від 31.02.2018 №В0014/3, дослідження відповіді представника УВРУзПЛ від 01.03.2019, встановлення конкретних порушень прав та законних інтересів клієнта, передбачених ЗУ «Про звернення громадян» - 2 год. *50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 921,00 грн.;
		- аналіз судової практики з розгляду судових спорів щодо порушень прав та інтересів осіб, пов`язаних з порушенням законодавства України зі звернення громадян до суб`єктів владних повноважень - 2 год. 30 хв.*50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 401,25 грн.;
		- обґрунтування правової позиції та способу захисту прав та інтересів клієнта, 3 год. *50% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2881,50 грн;
		- складання та подання позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва - 3000,00 грн.
		Розрахунок гонорару здійснений адвокатом відповідно до рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 №57, що є додатком №1 до договору про надання правових послуг від 01.03.2010 №4/03/ЗГ-КДМ.
		На підтвердження виконання умов договору про надання правових послуг від 01.03.2010 №4/03/ЗГ-КДМ суду надано копію дубліката квитанції від 05.03.2019  про сплату 2000,00 грн. з призначенням платежу «Авансовий платіж за послуги відповідно до  договору від 01.03.2010 №4/03/ЗГ-КДМ».
		Решту гонорару буде сплачено адвокату, як встановлено вищевказаним договором, не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення по суті.
		За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Цивільним кодексом України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Отже, позивачем належним чином доведено розмір витрат на професійну правову допомогу, які він частково уже поніс та які йому відповідно до умов договору про надання правових послуг від 01.03.2010 №4/03/ЗГ-КДМ належить понести після постановлення судом рішення у цій справі.
		При цьому відповідачем жодні доводи стосовно незгоди з розміром витрат позивача на професійну правову допомогу не висловлювалися. У суду заперечення з цього приводу також відсутні.
		Беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог заявлені позивачем витрати на професійну правову допомогу підлягають йому до часткового відшкодування, а саме в розмірі 5 101,50  грн.
		Таким чином, усього позивачу належить відшкодувати судові витрати в розмірі  5 485,70 грн.
		Керуючись статтями 2, 72-77,139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		                                                                В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни (01108, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни щодо розгляду електронного звернення ОСОБА_1 - журналістського звернення (заяви) від 31.01.2019 №В0014/3.
		Зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісову Людмилу Леонтіївну повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 - журналістське звернення (заяву) від 31.01.2019 №В0014/3.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу в розмірі 5 485,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни .
		 
		          Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		          Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                                                Т.І. Шейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...