Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/6379/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: 61-7373ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		09 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 591/6379/16-ц
		провадження № 61-7373св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1,
		представник позивача-  ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Сумської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції в Сумській області, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Зарічного районного суду м. Суми, у складі судді Клименко А. Я., від 18 грудня        2018 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Хвостик С. Г., від 19 березня 2019 року.
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції в Сумській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що в жовтні 2012 року йому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, обрано запобіжний захід та відсторонено від посади заступника командира оперативного взводу. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2016 року кримінальну справу відносно нього було закрито на підставі пункту 2 частини першої             статті 6 КПК України у зв`язку з декриміналізацією діяння. Таким чином, внаслідок незаконності досудового та судового слідства та їх тривалості понад 3 роки і 6 місяців йому було завдано майнової шкоди, яку він, уточнивши, оцінив у 88 426, 94 грн, а саме: 32 245, 03 грн - втрачений заробіток, 38 181, 94 грн - компенсація втрати частини заробітку,                   18 000, 00 грн - витрати на правову допомогу по кримінальній справі, а також моральну шкоду у розмірі 250 000, 00 грн, які просив стягнути на свою користь із Державного бюджету України на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня 2018 року позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в особи виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу злочину. У період з 28 лютого 2014 року по 11 квітня             2016 року позивач незаконно перебував під судом та слідством, а тому, за цей період часу відшкодуванню підлягає моральна шкода, яку судом оцінено у розмірі 100 000, 00 грн. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з недоведеністю витрат на професійну правничу допомогу та ненадання належних доказів на підтвердження вимоги про стягнення майнової шкоди.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Сумського апеляційного суду від 19 березня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційні скарги прокуратури Сумської області та Державної казначейської служби України задоволено у повному обсязі. Рішення Зарічного районного суду м. Суми  від 18 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність. При декриміналізації діяння законодавець виключає його з переліку кримінально караних, тому за правовою природою це не є реабілітуючою обставиною і не свідчить про виправдання особи, оскільки на момент вчинення нею діяння воно вважалося злочином і досудове розслідування здійснювалось відповідно до чинного законодавства. Згідно постанови Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 не наполягав на доведенні розгляду справи до кінця із постановленням виправдувального вироку та подав клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку з декриміналізацією діянь, а тому застосування районним судом до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є помилковим.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 грудня        2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня           2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами неправильно застосовано положення статті 1176 ЦК України, статей 1-4,           13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Законодавець пов`язує право особи на отримання відшкодування із фактом закриття кримінальної справи. Оскільки кримінальну справу відносно позивача закрито, заподіяна шкода підлягає до відшкодування. При цьому таке відшкодування здійснюється за весь час кримінального провадження відносно особи. Твердження апеляційного суду про те, що за відсутності виправдувального вироку відсутні підстави для відшкодування шкоди є неправильним. Вину позивача у встановленому порядку доведено не було, а отже станій має право на відшкодування матеріальної та майнової шкоди. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
		У поданому відзиві на касаційну скаргу прокуратура Сумської області посилається на те, що передбачені частиною першою статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчить про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
		У поданому відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції в Сумській області посилається на те, що касаційна скарга до задоволення не підлягає, оскільки кримінальна справа щодо позивача була закрита у зв'язку із декриміналізацією діяння, що не пов`язано із встановленням фактичних обставин справи, а пов`язано із змінами законодавства про кримінальну відповідальність. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем працівником правоохоронного органу. Того ж дня постановами слідчого позивача відсторонено від посади заступника командира оперативного взводу роти міліції особливого призначення (РМОП) «Беркут» на період досудового слідства та судового розгляду справи і застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 14-18).
		У зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень                                  статті 19 Конвенції ООН проти корупції» N 746-VII від 21 лютого 2014 року, дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані на частину першу статті 364 КК України.
		Вироком Зарічного районного суду від 03 червня 2014 року ОСОБА_1 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 364 КК України (а. с. 19-22).
		Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 02 вересня 2014 року зазначений вирок суду був скасований, а справа направлена на новий судовий розгляд.
		Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2016 року кримінальну справу в частині висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за частиною третьою статті 364 КК України закрито у зв`язку з надходженням клопотання обвинувачених про закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України у зв`язку з декриміналізацією (а. с. 23-25).
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Відповідно до пункту 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня           1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
		Як встановили суди, постановою Зарічного районного суду м. Суми                       від 11 квітня 2016 року кримінальну справу в частині висунутого             ОСОБА_1 обвинувачення за частиною третьою статті 364 КК України закрито за результатами розгляду клопотання обвинувачених про закриття кримінальної справи у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України внаслідок декриміналізації.
		Частиною першою статті 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1та          2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Передбачені частиною першою статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановлених обставин справи, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги, заявлені на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», до задоволення не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не наполягав на доведенні розгляду кримінальної справи до кінця із постановленням виправдувального вироку та подав клопотання про закриття кримінальної справи у зв`язку з декриміналізацією діянь, що підтверджується постановою Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2016 року. 
		Положення статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в яких міститься вичерпний перелік підстав для здійснення відшкодування шкоди, завданої діями вказаних органів, не передбачають такого відшкодування у випадку закриття кримінального провадження у зв`язку із декриміналізацією злочину.
		Декриміналізація діяння не є реабілітуючою підставою закриття кримінального провадження, не виправдовує особу, яка вчинила діяння, яке визнавалось злочином на момент його вчинення, і не тягне набуття особою права на відшкодування моральної шкоди за вказаним Законом. 
		Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що реабілітуючими є обставини, за якими особа визнається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відновлюється її репутація, гідність, права. При декриміналізації діяння законодавець виключає його з переліку кримінально караних, тому за правовою природою це не є реабілітуючою обставиною і не свідчить про виправдання особи, оскільки на момент вчинення нею діяння воно вважалося злочином і досудове розслідування здійснювалось відповідно до вимог чинного законодавства.
		Отже, в частині негативних наслідків застосування кримінального закону рішення про закриття провадження в кримінальній справі у зв`язку з декриміналізацією діяння закон прирівнює до обставин реабілітуючого характеру (виключає настання для нього негативних наслідків застосування кримінального закону), а тому дозволяє приймати відповідне рішення, а в частині вимог щодо відшкодування шкоди, завданої цій особі застосуванням примусових заходів кримінально-правового характеру, прирівнює до обставин нереабілітуючого характеру, не надаючи особі права вимагати відшкодування завданої їй шкоди за час процедури притягнення до відповідальності.
		Із урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору. Судомправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
		Постанову Сумського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді Є. В. Синельников    С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...