Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/663/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-16204ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 200/663/14-ц
		 
		провадження № 61-16204св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_5 ,
		представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_6 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»,
		представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2  на рішення Бабушкінського районного суду             м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня         2016 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Григорченка Е. І., Повєткіна В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2013 року на вул. Аеропортовій у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , під її управлінням. 
		Власником автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , а автомобіль Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , на праві спільної сумісної власності належить їй та її чоловіку - ОСОБА_5 .
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а вона - тілесні ушкодження.
		Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська                        від 28 листопада 2013 року встановлено, що  ОСОБА_2 ,                          керуючи автомобілем ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись                        по вул. Аеропортовській у м. Дніпропетровську, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. 
		Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного                        з ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 квітня 2013 року серії АС № 1427870.Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - 100 000,00 грн на одного потерпілого. 
		Згідно з висновком експерта від 05 серпня 2013 року № 174/13, складеним судовим експертом ОСОБА_9, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , у результаті               дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2013 року, складає                73 864,60 грн. Відповідно до акта від 31 липня 2014 року, складеного станцією технічного обслуговування фізична особа-підприємець           ОСОБА_8 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , склала 78 813,95 грн.
		18 липня 2014 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатило їй страхове відшкодування у розмірі 19 952,00 грн. 
		Оскільки невідшкодованою залишається шкода у розмірі 58 861,95грн, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог           від 02 березня 2015 року, просила суд стягнути солідарно із власника автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 і особи, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, - ОСОБА_2 58 861,95 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, вартість експертного дослідження у розмірі 1 000,00 грн, вартість проведення діагностики транспортного засобу у розмірі 252,00 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 400,00 грн. Крім того, вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2013 року, їй завдано моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, які вона просила солідарно стягнути з  ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
		 
		У січні 2015 року третя особа  ОСОБА_5 пред`явив позов до             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ПрАТ «СК «Провідна», про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		 
		Позовна заява ОСОБА_5 мотивована тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , було пошкоджено автомобіль Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , який на праві спільної сумісної власності належить йому та ОСОБА_1 . Крім того, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди його дружина - ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Через пошкодження його майна він був позбавлений можливості користуватися автомобілем протягом тривалого часу, було порушено його звичайний спосіб життя та завдано моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою. 
		На підставі вказаного ОСОБА_5 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року позови ОСОБА_1 і ОСОБА_5 задоволено частково.
		Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь               ОСОБА_1 58 861,95 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, вартість експертного дослідження у розмірі 1 000,00 грн, вартість проведення діагностики транспортного засобу у розмірі 252,00 грн,          витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 400,00 грн, а всього 60 513,95 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди і судові витрати у розмірі        359,28 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 359,28 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди і судові витрати у розмірі             243,60 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_5 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою суду               у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено майно                ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , сталася з вини ОСОБА_2 , тому ці обставини відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягають доказуванню. Оскільки власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, є ОСОБА_3 , який передав право керування своїм автомобілем               ОСОБА_2 без підтверджуючих це документів, тому відповідачі є  винними особами у заподіянні шкоди позивачам та несуть солідарну відповідальність за завдані матеріальні збитки. 
		Встановивши глибину, тривалість фізичних і душевних страждань, яких зазнали  ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , суд стягнув на їх користь з ОСОБА_2 , з вини якого завдано шкоду, 5 000,00 грн і 1 000,00 грн відповідно на відшкодування завданої моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 вересня         2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
		Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що завдану позивачу шкоду повинні солідарно відшкодувати відповідачі. 
		Визначений судом розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 і ОСОБА_5  моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 544/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня     2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії суддів з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної не врахували, що шкода, завдана особі чи майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2013 року, він мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий йому власником - ОСОБА_3 , тобто використовував транспортний засіб на законній підставі, тому саме він несе відповідальність за завдання шкоди. З указаного вбачається, що висновки судів про солідарну відповідальність відповідачів є безпідставними.
		Крім того, судами не враховано, що цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2013 року, була застрахована ПрАТ «СК «Провідна». Попри вказані обставини, суд не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача страховика, хоча відповідачем було подано відповідне клопотання.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		18 липня 2013 року на вул. Аеропортовій у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_1 
		 
		Власником автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , а автомобіль Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 і ОСОБА_5 
		 
		Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження, а ОСОБА_1 - тілесні ушкодження.
		 
		Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська                        від 28 листопада 2013 року встановлено, що  ОСОБА_2 ,                          керуючи автомобілем ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись                        по вул. Аеропортовській у м. Дніпропетровську, при зміні напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. 
		 
		Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору страхування, укладеного з ПрАТ «СК «Провідна», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 квітня 2013 року серії АС № 1427870. Відповідно до вказаного полісу обов`язкового страхування розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 50 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, - 100 000,00 грн на одного потерпілого. 
		 
		Згідно з висновком експерта від 05 серпня 2013 року № 174/13, складеним судовим експертом ОСОБА_9, вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , урезультаті               дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 липня 2013 року,             складає 73 864,60 грн.Відповідно до акта від 31 липня 2014 року,                        складеного станцією технічного обслуговування фізична особа-підприємець           ОСОБА_8 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , склала 78 813,95 грн.
		 
		18 липня 2014 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатило  ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19 952,00 грн. 
		 
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
		 
		Так, у статті 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		 
		Виходячи із положень статей 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України підстави для цивільної відповідальності ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 лише через те, що ОСОБА_3 є власником автомобіля, відсутні.
		 
		За загальними правилами, тягар цивільної відповідальності у таких випадках має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля, чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
		 
		Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
		Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
		 
		У порушення вищевказаних вимог закону, вважаючи, що наявні правові підстави для покладення на відповідачів солідарного обов`язку з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди першої та апеляційної інстанції не зазначили, якими належними і допустимими доказами підтверджується обставини неправомірного заволодіння ОСОБА_2 автомобілем ГАЗ-24, номерний знак НОМЕР_1 , за умови, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася                   18 липня 2013 року, працівниками дорожньої автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, які прибули на місце пригоди, було складено протокол про адміністративне правопорушення, однак даних про управління                   ОСОБА_2 транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб ці матеріали не містять.
		 
		Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		 
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду,            якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). 
		 
		Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
		 
		Судом установлено, що майну, яким правомірно володіє позивач, з вини ОСОБА_2 було завдано шкоду у розмірі 58 861,95 грн, крім того, позивачем понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 1 000,00 грн, діагностики транспортного засобу у розмірі 252,00 грн та евакуацію транспортного засобу у розмірі 400,00 грн.
		З урахуванням вказаного, саме ОСОБА_2 зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 завдану шкоду, а висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для солідарної відповідальності відповідачів є помилковим.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині солідарного обов`язку відповідачів відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відшкодування цієї шкоди за рахунок особи, яка завдала цю шкоду.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність заявника була застрахована, а тому саме страховик повинен відшкодувати завдану шкоду, є безпідставними з огляду на наступне.
		 
		Завдання потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода є підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. 
		 
		Зазначені зобов`язання, разом з тим, не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
		 
		Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. 
		 
		У пункті 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Судом установлено, що 18 липня 2014 року ПрАТ «СК «Провідна» виплатило  ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 19 952,00 грн. 
		 
		Вказане свідчить про виконання страховиком свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування, тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відповідно до положень статті 1194 ЦК України дійшов правильного висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Крім того, ПрАТ «СК «Провідна» приймало участь у розгляді справи, оскільки було залучено до участі у справі в якості третьої особи.
		 
		Доводи касаційної скарги, що судами при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає стягненню з ОСОБА_2 , не враховано вимоги розумності, виваженості та справедливості на правильність висновків суду не впливають.
		 
		Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
		 
		У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня           1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень, вбачається, що судами при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховано глибину, тривалість фізичних і душевних страждань, яких  ОСОБА_1  і ОСОБА_5 зазнали у зв`язку із пошкодженням їх майна - автомобіля Ford Focus, номерний знак НОМЕР_2 , та завдання ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , тілесних ушкоджень та обґрунтовано визначено відшкодування             моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн - ОСОБА_1 і 1 000,00 грн - ОСОБА_5 .
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 і  ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх в указаній частині відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги вказаних висновків суду не спростовують.
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_2 , на його користь із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі            1 024,52 грн. 
		 
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області                  від 29 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про солідарне відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також у частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 359,28 грн скасувати.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 58 861,95 грн на відшкодування завданої майнової шкоди, вартість експертного дослідження у розмірі 1 000,00 грн, вартість проведення діагностики транспортного засобу у розмірі 252,00 грн,          витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 400,00 грн та судові витрати у розмірі 1 024,52 грн, а всього 61 538,47 грн (шістдесят одна тисяча п`ятсот тридцять вісім гривень сорок сім копійок).
		 
		В іншій частині судові рішення залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников    О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...