Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/8384/15-Ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-12595ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/8384/15-ц
		 
		провадження № 61-12595св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Солом`янська районна у місті Києві державна адміністрація,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Вербової І. М., від 17 січня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства  «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва») про визнання права користування житловим приміщенням.
		Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 1980 року. У шлюбі у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 
		ОСОБА_2 на підставі договору найму проживав в однокімнатній квартирі 
		АДРЕСА_1 з 2001 року.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року за ОСОБА_2 визнано право безстрокового користування зазначеною квартирою, яка знаходиться на балансі КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Солом`янської в м. Києві державної адміністрації.
		У вказаній квартирі вона проживала із ОСОБА_2 спільно, однією сім`єю, як чоловік і дружина, за спільні кошти зробили ремонт квартири та утримували її, регулярно сплачували комунальні платежі, тощо. У платіжних документах за комунальні послуги зазначалось, що у квартирі проживає дві особи. Працівниками житлово-експлуатаційної контори з 2004 року неодноразово проводились обстеження, які підтверджували факт проживання позивача разом із чоловіком у квартирі однією сім`єю.
		26 вересня 2003 року у газеті «Шулявка» та 02 жовтня 2003 року у 
		газеті «Українська газета» опубліковані інтерв`ю із ОСОБА_2 , який повідомляє про тривалі сімейні стосунки із позивачем.
		У 2011 році її чоловік захворів і після тривалої хвороби помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона організувала поховання ОСОБА_2 .
		Після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом`янської в м. Києві державної адміністрації, правонаступником якого є відповідач, із заявою про визнання її наймачем квартири, як члена сім`ї померлого, однак отримала відмову.
		Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням, а саме квартирою 
		АДРЕСА_1 , як наймача за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, замість наймача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою  АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 тривалий час проживає у квартирі 
		АДРЕСА_1 , як член сім`ї наймача ОСОБА_2 , вела з ним спільне господарство, при її вселенні в квартиру порушень встановленого порядку не виявлено. Із ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті ОСОБА_2 , і по теперішній час ОСОБА_1 фактично виконує обов`язки наймача зазначеної квартири, регулярно сплачує вартість житлово-комунальних послуг, веде добросусідський спосіб життя.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року апеляційні скарги Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва 
		від 15 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що за життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не була у встановленому порядку вселена у спірну квартиру як член сім`ї наймача.
		Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що 
		ОСОБА_1 із 2003 року є власником 1/3 частини приватизованої квартири АДРЕСА_2 , тривалий час користувалась цією квартирою, і була знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою лише 07 березня 2015 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишити в силі.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 760/8384/15-ц з місцевого суду.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року 
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 760/8384/15-ц передано судді-доповідачеві.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що вона була вселена в квартиру АДРЕСА_1 не як член сім`ї наймача, спростовані рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області 
		від 09 лютого 2015 року, яким встановлено факт її проживання зі ОСОБА_2 однією сім`єю за вказаною адресою у період із 2002 року по 09 грудня 
		2013 року.
		Апеляційний суд не взяв до уваги, що квартира АДРЕСА_2 , 1/3 частка якої їй належить, є спільною власністю позивача, та її повнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В цій квартирі зареєстровано шість осіб. З огляду на вказані обставини, відповідно до статті 34 ЖК УРСР рішенням Калинівської селищної ради № 95-10 від 18 грудня 2014 року вона поставлена на квартирний облік, як така, що потребує покращення житлових умов.
		Вказувала, що як член сім`ї наймача ОСОБА_2 в квартирі 
		АДРЕСА_1 постійно проживає з 2002 року, її вселення в квартиру було погоджене наймачем і діючому законодавству України не суперечить. Вона, як фактичний наймач житлового приміщення, сумлінно виконує обов`язки визначені статтями 66, 67, 68 ЖК УРСР.
		Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 1980 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 
		23 серпня 1995 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва 25 жовтня 2010 року визнано за ОСОБА_2 право безстрокового користування квартирою АДРЕСА_1 .
		Актом від 03 вересня 2012 року, складеним заступником директора комунального підприємства «Грушківське» Міщенко Р. А., майстрами 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет визначення кількості фактичного проживання осіб, встановлено, що у квартирі постійно проживає 2 особи.
		Відповідно до актів від 30 листопада 2004 року, 28 грудня 2008 року,
		25 жовтня 2011 року, 7 листопада 2013 року, складених за участю сусідів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , - 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на час складання актів проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 та вели спільне господарство.
		Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 09 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 та померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з 23 серпня 1995 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
		Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , позивач продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_1 .
		Згідно актів обстежень, складених у присутності сусідів ОСОБА_12 , 
		ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , від 05 листопада 2014 року та 
		10 квітня 2015 року ОСОБА_1 , проживає, як член сім`ї померлого у квартирі АДРЕСА_1 , регулярно оплачує житлово-комунальні послуги.
		Вартість комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 за період з грудня 2013 року по березень 2016 року повністю оплачена ОСОБА_1 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 в спірній квартирі АДРЕСА_1 не зареєстрована.
		У 2003 році ОСОБА_1 разом із членами своєї сім`ї приймала участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 за місцем реєстрації і відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності 
		від 26 листопада 2003 року, виданого Васильківським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, набула право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1   на частку вказаної квартири внесені до державного реєстру прав власності на нерухоме майно 26 листопада 2003 року.
		До 07 березня 2015 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
		Відповідно до частин першої та другої статті 61, статей 64 та 65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.
		Частиною першою статті 106 ЖК УРСР передбачено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.
		Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року № 6-60цс-12 у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК Української РСР).
		При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
		Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК УРСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. 
		Виходячи з аналізу статей 64, 65 ЖК УРСР наймач і члени сім`ї, що проживають разом з ним, набувають права користування одним жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду. За особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім`ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права користування жилим приміщенням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що вона не була вселена в квартиру 
		АДРЕСА_1 у встановленому порядку в якості члена сім`ї наймача ОСОБА_2 , була зареєстрована та зберігала за собою право користування іншою квартирою державного житлового фонду, а в 2003 році взяла участь у приватизації квартири в смт. Калинівка Васильківського району Київської області за місцем своєї реєстрації.
		Встановлений рішенням Васильківського районного суду Київської області від 09 лютого 2015 року факт спільного проживання ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 висновків апеляційного суду не спростовує та не свідчить про дотримання встановленого порядку при вселенні  ОСОБА_1 до спірної квартири.
		Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, встановивши усі обставини справи на підставі наданих учасниками процесу доказів, які були належно оцінені, апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 , як наймача за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, замість наймача ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення апеляційного суду без змін.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Щодо розподілу судових витрат
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара  С. Ф. Хопта В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...