Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 433/48/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: 61-28315ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                  
		Іменем України
		 
		09 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа №433/48/17
		провадження № 61-28315 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року у складі судді 
		Крівоклякіної Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року у складу колегії суддів: Лозко Ю. П., Єрмакова Ю. В., Назарової М. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Укрексімбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 18 липня 2013 року між 
		АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0122038363БН/2013-07, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 5 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою 36,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення до 30 грудня 2013 року. 
		 
		У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором станом на 14 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 4 507,76 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 327,14 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 180,62 грн.
		 
		Посилаючись на наведене, АТ «Укрексімбанк» просило стягнути з 
		ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 507,76 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року у задоволені позову АТ «Укрексімбанк» відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ «Укрексімбанк» не надав належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору та неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором за відсутності наданого суду кредитного договору №0122038363БН/2013-07 від 18 липня 
		2013 року. Суд відхилив посилання позивача на наявність розрахунку заборгованості за кредитним договором, як на підставу своїх вимог, оскільки за відсутності в матеріалах справи кредитного договору неможливо дійти висновку про наявність зазначеної банком суми заборгованості. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк» залишено без задоволення, заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог АТ «Укрексімбанк» з підстав не можливості встановлення обставин, на які посилається позивач, за відсутності наданих банком належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору від 
		18 липня 2013 року та надання відповідачу кредитних коштів. Посилання АТ «Укрексімбанк» на те, що договір між банком та ОСОБА_1 був укладений у м. Луганську, на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому кредитна справа відповідача залишилась у приміщенні філії банку у 
		м. Луганську, не звільняють його від доказування фактів, якими він обгрунтовує свої вимоги.  
		 
		Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
		 
		У червні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга 
		АТ «Укрексімбанк», у якій заявник просив скасувати заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року і ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 2017 року, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наданій банком виписці з особового рахунку відповідача, з якої можна встановити всі здійснені операції за кредитом, в тому числі й факт надання позичальнику кредитних коштів. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що кредитний договір було укладено між відповідачем та банком в особі філії банку у м. Луганську, що знаходиться на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а том банк не має доступу до нього. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що за договором відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту №0122038363БН/2013-07 від 18 липня 2013 року, станом на 14 грудня 2016 року АТ «Укрексімбанк» ОСОБА_1 нараховано заборгованість у розмірі 4 507,76 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 327,14 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2 180,62 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
		 
		Згідно із статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Відповідно до статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін, суд не може збирати докази за власною ініціативою. 
		 
		На підтвердження укладеного між сторонами кредитного договору від 18 липня 2013 року та невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором АТ «Укрексімбанк» надало розрахунок заборгованості станом на 14 грудня 
		2016 року та виписку по рахунку за період з 18 липня 2013 року по 14 грудня 2016 року, проте зазначені докази не можуть беззаперечно свідчити про укладення між сторонами кредитного договору від 18 липня 2013 року, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 на його укладення та досягнення сторонами всіх істотних умов договору. Зокрема, доказів на підтвердження видачі відповідачеві кредитної картки, строку її дії, розміру наданого банком кредитного ліміту, розміру процентів за користування кредитом та інших тарифів банку. А відтак наявність розрахунку заборгованості та виписки по рахунку не є достатніми доказами для висновку, що заборгованість у розмірі 4 507,76 грн виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору від 18 липня 2013 року.
		 
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з недоведеності АТ «Укрексімбанк» позовних вимог.
		 
		Посилання АТ «Укрексімбанк» на те, що договір між банком та ОСОБА_1 був укладений у м. Луганську, тобто на території, на якій здійснюється антитерористична операція, а тому кредитна справа відповідача залишилась у приміщенні філії банку у м. Луганську, до якої банк не має доступу, не звільняють його від обов`язку доказування, передбаченого статтею 60 ЦПК України 
		2004 року.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій правильно визначено характер правовідносин, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам позивача і відповідача та наявним у справі доказам, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 23 травня 
		2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. І. Усик
		І. Ю. Гулейков 
		О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...