Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/4278/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: 51-10556км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013200000000016

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		10 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 591/4278/17
		провадження № 51-10556км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого ОСОБА_6 ,
		виправданого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_8 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013200000000016від 14 січня 2013 року, за зміненим обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		за ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) та ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року),
		за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 жовтня 2018 року.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Зарічного районного суду м. Сум від 07 березня 2018 року
		 ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1
		ст. 364 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) та ч. 2
		ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року), і виправдано.
		Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 26 жовтня 2018 року залишив без змін вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_9 .
		За обставин, детально викладених у виправдувальному вироку місцевого суду, орган досудового розслідування обвинувачував  ОСОБА_9 в тому, що він, будучи службовою особою  головою правління  та керуючим санацією державного підприємства ПАТ «Сумихімпром», обіймаючи посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, зловживаючи службовим становищем, вчинив неправомірні дії в інтересах інших осіб за таких обставин.
		Наказом від 12 листопада 2010 року ПАТ «ДХК «Титан України» ОСОБА_10 було призначено на посаду члена наглядової ради ВАТ «Сумихімпром», яку він обіймав до 12 квітня 2012 року. Одночасно з цим 22 квітня 2011 року ОСОБА_10 був призначений на посаду директора ТОВ «Сінтез Ресурс».
		У період із 22 квітня 2011 року по 12 квітня 2012 року ОСОБА_10 обіймав посаду директора ТОВ «Сінтез Ресурс» і був членом наглядової ради ПАТ «Сумихімпром».
		Голова правління ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_7 , зловживаючи службовим становищем, умисно всупереч інтересам товариства та в інтересах ТОВ «Сінтез Ресурс» 01 вересня 2011 року на своєму робочому місці (вул. Харківська, п/в 12
		у м. Сумах) уклав із ТОВ «Сінтез Ресурс» в особі директора ОСОБА_10 договір купівлі-продажу № 27/2727, відповідно до якого ТОВ «Сінтез Ресурс» зобов`язується передати у власність ПАТ «Сумихімпром», а останнє  прийняти й оплатити 48 000 піддонів дерев`яних за ціною 80 грн за 1 шт. на загальну суму
		3 840 000 грн із податком на додану вартість.
		При цьому ОСОБА_7 було відомо про те, що на території Сумської області існували інші підприємства, які реалізовували аналогічні піддони за значно меншою ціною за штуку.
		Зокрема, з 2008 року по 1 вересня 2011 року ПАТ «Сумихімпром» здійснювало закупівлю дерев`яних піддонів у ТОВ «ЛЕК» (вул. 1-а Заводська, Робітниче селище, 6 у м. Сумах), які доставлялися безпосередньо зі складських приміщень цього підприємства до ПАТ «Сумихімпром».
		Після укладення ОСОБА_7 вказаного договору з ТОВ «Сінтез Ресурс» фактично поставку дерев`яних піддонів до ПАТ «Сумихімпром» продовжило здійснювати ТОВ «ЛЕК», але документально ці операції оформлялись як поставка товару від ТОВ «Сінтез Ресурс», яке не мало жодного відношення до виготовлення та транспортування піддонів, а лише формально здійснило їх закупівлю у
		ТОВ «ЛЕК» за відповідним договором, здійснивши у такий спосіб безтоварну операцію.
		При цьому вартість піддонів у ТОВ «ЛЕК» станом на 30 серпня 2011 року становила 58 грн за 1 шт., а на момент укладення договору з ТОВ «Сінтез Ресурс»  68 грн
		за 1 шт., що на 12 грн дешевше, ніж ціна за 1 шт., за якою ТОВ «Сінтез Ресурс» поставляло піддони з 01 вересня 2011 року на ПАТ «Сумихімпром»  80 грн
		за 1 шт. (80-68=12) або на 576 000 грн за 48 000 шт. (12*48000=576 000).
		На підставі укладеного ОСОБА_7 договору від 01 вересня 2011 року
		№ 27/2727 ПАТ «Сумихімпром» у період із 02 вересня 2011 року по 31 серпня
		2012 року перерахувало на рахунок ТОВ «Сінтез Ресурс» 1 254 400 грн як оплату за поставлені 15 680 дерев`яних піддонів, фактичну поставку яких здійснило
		ТОВ «ЛЕК».
		У той же час у разі придбання вказаної кількості піддонів безпосередньо
		у ТОВ «ЛЕК» сума оплати складала б 1 066 240 грн, що на 188 160 грн менше
		(15 680*12=188 160, або 1 254 4001 066 240=188 160).
		Завищення вартості піддонів було очевидним для працівників ТОВ «ЛЕК», зокрема для директора цього підприємства ОСОБА_11 та працівників ПАТ «Сумихімпром», які у зв`язку з виконанням своїх службових обов`язків супроводжували укладення та виконання договору від 01 вересня 2011 року, працюючи, в тому числі, з первинною бухгалтерською документацією до вказаного договору, отримуючи поставлений товар та ведучи його складський облік.
		Таким чином, унаслідок зловживання ОСОБА_7 своїм службовим становищем, вчиненого в інтересах третіх осіб та всупереч інтересам служби, державним інтересам було заподіяно істотної шкоди у вигляді підриву авторитету державного підприємства  ПАТ «Сумихімпром», службового авторитету керівника державного підприємства загальноукраїнського рівня, оскільки такими його діями у працівників ПАТ «Сумихімпром» та інших осіб, зокрема у директора ТОВ «ЛЕК» ОСОБА_11 , було створено уявлення, що особи, які повинні діяти в інтересах держави, а так само керівники державного підприємства, не є добросовісними та сумлінними, діють не в інтересах держави, цього підприємства та його працівників, а в інтересах третіх осіб  таких, як ТОВ «Сінтез-Ресурс», директор якого, при цьому є членом наглядової ради ПАТ «Сумихімпром», внаслідок чого збільшуються витрати державного підприємства, погіршується його фінансово-економічний стан, що ускладнює виконання цим підприємством своїх функцій і, серед іншого, призвело до порушення Господарським судом Сумської області справи про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», у якій одним із кредиторів державного підприємства також виступало ТОВ «Сінтез-Ресурс».
		Крім того, ОСОБА_7 безпосередньо завдав істотної шкоди державним інтересам, оскільки описаними вище діями поставив під сумнів перед працівниками підприємства та суспільства в цілому можливість забезпечення державою ефективного управління ПАТ «Сумихімпром», метою діяльності якого є досягнення економічних та соціальних результатів в інтересах акціонерів та працівників підприємства, створив враження неможливості забезпечити державою раціональне та економічно-вигідне використання керівництвом цього підприємства ввірених фінансових ресурсів, а також дискредитував можливість здійснення керівництвом підприємства фінансово-господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку та подальше оздоровлення фінансово-господарського становища підприємства і розвиток виробництва.
		При цьому ОСОБА_7 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав настання суспільно-небезпечних наслідків та бажав їх настання, тобто скоїв злочин із прямим умислом.
		Орган досудового розслідування обвинувачував  ОСОБА_7 у тому, що він, будучи службовою особою державного підприємства ПАТ «Сумихімпром», зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ТОВ «Сінтез-Ресурс», 01 вересня 2011 року від імені ПАТ «Сумихімпром» уклав із ТОВ «Сінтез-Ресурс» договір купівлі-продажу № 27/2727, відповідно до якого в період
		із 02 вересня 2011 року по 31 серпня 2012 року державному підприємству було реалізовано дерев`яні піддони за завищеною вартістю (на 188 160 грн), у зв`язку з чим державним інтересам було заподіяно істотної шкоди у вигляді підриву авторитету держави в цілому та безпосередньо державному підприємству
		ПАТ «Сумихімпром», службового авторитету керівника державного підприємства загальноукраїнського рівня.
		Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії  ОСОБА_7 за ч. 1
		ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) як зловживання службовим становищем, тобто умисне в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди державним інтересам.
		Крім того, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у вчиненні злочину у сфері службової діяльності за таких обставин.
		Так, відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_7 призначено керуючим санацією ПАТ «Сумихімпром» (справа № 5021/2509/2011).
		Фонд державного майна України в особі голови Фонду ОСОБА_12 01 березня 2013 року уклав із ОСОБА_7 контракт № 697, відповідно до якого його призначено головою правління ПАТ «Сумихімпром».
		Згідно з умовами контракту, крім іншого, ОСОБА_7 як керівник підприємства зобов`язаний був забезпечити зменшення заборгованості товариства перед кредиторами. Діяльність керівника мала бути спрямована на збільшення прибутку (зменшення збитків) та не повинна здійснюватися на шкоду товариства.
		Штатним розписом ПАТ «Сумихімпром» передбачено функціонування на підприємстві юридичного відділу у складі:
		із 01 січня до 01 липня 2014 року  7 працівників (начальник, заступник начальника, 5 спеціалістів) із посадовим окладом усіх працівників у розмірі
		28 510 грн на місяць;
		із 01 липня до 01 листопада 2014 року  8 працівників (начальник, заступник начальника, 6 спеціалістів, серед яких професіонал із корпоративного управління) із посадовим окладом усіх працівників у розмірі 34 690 грн на місяць;
		із 01 листопада 2014 року до 01 липня 2016 року  12 працівників (начальник, заступник начальника, 10 спеціалістів, серед яких професіонал із корпоративного управління) з посадовим окладом усіх працівників у розмірі 42 960 грн, із 01 січня 2015 року  43 600 грн, із 01 квітня 2015 року  44 250 грн, із 01 липня 2015 року  45 140 грн, із 01 жовтня 2015 року  46 050 грн на місяць відповідно;
		із 01 липня 2016 року  13 працівників (начальник, заступник начальника,
		12 спеціалістів, серед яких професіонал із корпоративного управління) з посадовим окладом усіх працівників у розмірі 47 720 грн на місяць.
		Згідно з положенням про юридичний відділ ПАТ «Сумихімпром», затвердженим
		20 квітня 2011 року головою правління цього товариства ОСОБА_7 (далі  Положення), цей відділ створено з метою забезпечення законності в діяльності підприємства та захисту його інтересів.
		Юридичний відділ є самостійним структурним підрозділом, його очолює начальник відділу, який безпосередньо підпорядковується голові правління.
		Основними завданнями юридичного відділу є організація правової роботи, загальний нагляд за неухильним дотриманням та запобігання невиконанню актів законодавства, наказів, розпоряджень, інструкцій, положень, стандартів, що діють у ПАТ, працівниками під час виконання покладених на них завдань та функціональних обов`язків, зміцнення законності в діяльності товариства, захист його прав і законних інтересів, пропаганда чинного законодавства України.
		Пунктом 2.2 Положення передбачено, що юридичний відділ, крім іншого, організовує та забезпечує правильне виконання законів України, інших нормативних актів та документів, надає керівництву пропозиції щодо вирішення правових питань виробничої, економічної та соціальної діяльності ПАТ, бере участь в укладанні та контролі виконання господарських договорів (контрактів) з іншими підприємствами, установами та організаціями, дає правову оцінку їх проектам, організовує та здійснює претензійну позовну роботу, представляє у установленому законодавством порядку інтереси ПАТ «Сумихімпром» у судах, підприємствах, установах та організаціях під час розгляду правових питань і спорів, дає правову оцінку претензіям, пред`явленим підприємству чи підприємством у зв`язку з порушенням його майнових прав та законних інтересів, контролює додержання порядку пред`явлення та надає допомогу в оформленні претензій структурним підрозділам, аналізує наслідки розгляду претензій, позовів та судових справ, практику укладання й виконання договорів (контрактів), подає керівнику
		ПАТ пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення господарської діяльності та інше.
		Відповідно до посадових інструкцій начальника, заступника начальника та юристів юридичного відділу ПАТ «Сумихімпром», затверджених головою правління, а надалі  керуючим санацією товариства ОСОБА_7 , кожен з них мав право вести справи підприємства у судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних, а заступник начальника відділу, крім зазначеного,  також у судах апеляційних інстанцій, вищих спеціалізованих судах і Верховному Суді України, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговопромисловій палаті України, третейських судах України, представляти інтереси в органах влади, підприємств, установ, у тому числі підприємствах-банкротів, організаціях будь-яких форм власності та організаційно-правових форм.
		Водночас керуючий санацією ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність юридичного відділу на підприємстві та фахівців у сфері права, зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам ПАТ «Сумихімпром» з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи та виведення коштів підприємства 17 квітня 2014 року, перебуваючи на робочому місці у м. Сумах (вул. Харківська, п/в 12), уклав договір № 17-04-2014 із ДП «Центр правового консалтингу» про надання юридичних послуг.
		Відповідно до пп. 1.1 указаного договору ПАТ «Сумихімпром» в особі керуючого санацією ОСОБА_7 як замовник замовляє, а ДП «Центр правового консалтингу» як виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги щодо захисту інтересів ПАТ «Сумихімпром», керуючого санацією цього товариства у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».
		Згідно з розділом 2 Договору орієнтовна вартість наданих послуг (винагорода), які надаються протягом календарного місяця, визначається як еквівалент
		10 000 євро (без ПДВ) за місяць з урахуванням офіційного курсу валюти платежу гривні по відношенню до євро, що встановлюється Національним банком України на дату складання та підписання сторонами акта наданих послуг. Підставами для оплати наданих послуг є акт наданих послуг та рахунок-фактура. Перерахування вартості наданих послуг здійснюється замовником у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 робочих днів із моменту отримання замовником відповідного рахунку-фактури.
		Пунктом 3.1 Договору передбачено, що послуги надаються виконавцем особисто до моменту припинення дії договору.
		У розділі 4 Договору зазначено, що ДП «Центр правового консалтингу» зобов`язується надавати послуги (представляти інтереси замовника) відповідно до законодавства України та інтересів замовника, суворо зберігати комерційну та конфіденційну інформацію замовника, в тому числі інформацію про клієнтів замовника  страхувальників, надавати послуги кваліфіковано, на високому професійному рівні та не допускаючи порушення честі, гідності й ділової репутації замовника. Крім того, виконавець має право залучати до надання послуг (представництва інтересів замовника) за цим договором третіх осіб.
		Строк дії договору відповідно до розділу 7 починається з моменту його підписання сторонами та закінчується з моменту припинення провадження у справі
		№ 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».
		У подальшому керуючий санацією цього товариства ОСОБА_7 , діючи умисно, достовірно знаючи, що інтереси ПАТ «Сумихімпром» у справі № 5021/2509/2011 про його банкрутство представляють штатні працівники юридичного відділу товариства, які готують із цих питань усі правові документи та представляють інтереси підприємства у судах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, упродовж часу із 06 листопада 2014 року
		по 22 серпня 2016 року, перебуваючи на робочому місці у м. Сумах (вул. Харківська, п/в 12), підписав акти виконаних робіт із ДП «Центр правового консалтингу»,
		на підставі яких цьому підприємству товариство перерахувало 6 058 619, 62 грн
		як оплату за надані юридичні послуги за договором від 17 квітня 2014 року
		№ 17-04-2014.
		Таким чином, сума сплачених коштів ДП «Центр правового консалтингу» була значно вищою, ніж загальний посадовий оклад усіх працівників юридичного відділу ПАТ «Сумихімпром», у той час як останні мали повноваження та постійно брали участь у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство підприємства, представляючи інтереси та складаючи всі необхідні документи, пов`язані з цією справою.
		Лише за ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня
		2017 року цей договір між ПАТ «Сумихімпром» та ДП «Центр правового консалтингу» була розірвано на користь державного підприємства, що дозволило уникнути несення ним необґрунтованих витрат у майбутньому.
		Таким чином, орган досудового розслідування обвинувачував керуючого санацією ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_7 у тому, що він, будучи службовою особою державного підприємства, умисно з метою одержання неправомірної вигоди для ДП «Центр правового консалтингу» з використанням свого службового становища, діючи всупереч інтересам підприємства, незважаючи на наявність на підприємстві юридичного відділу та фахівців із правових питань, 17 квітня 2014 року уклав від імені ПАТ «Сумихімпром» із ДП «Центр правового консалтингу» договір про надання юридичних послуг № 17-04-2014 та в період із 06 листопада 2014 року по 22 серпня 2016 року підписав акти виконаних робіт, що стало наслідком необґрунтованої оплати ПАТ «Сумихімпром» на користь ДП «Центр правового консалтингу» грошових коштів на загальну суму 6 058 619, 62 грн, тим самим завдавши матеріальної шкоди ПАТ «Сумихімпром» у вказаному розмірі, що
		у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками для підприємства, тобто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року).
		Орган досудового розслідування кваліфікував такі дії  ОСОБА_7 за ч. 2
		ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року), тобто як умисне з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам підприємства, що спричинило настання тяжких наслідків для підприємства.
		Місцевий суд дійшов висновку, що обвинувачення  ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) та ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня
		2016 року), не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та доказах (належних, допустимих, прямих чи непрямих), зібраних під час досудового й судового слідства, а тому виправдав  ОСОБА_7 на підставі, встановленій п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діяннях, у скоєнні яких обвинувачується останній, є склад злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України
		(в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) та ч. 2 ст. 364 цього Кодексу
		(в редакції станом на 01 травня 2016 року).
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор указує на те, що всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку місцевого суду не містить мотивів, виходячи з яких, цей суд відкинув докази, зібрані в ході досудового розслідування. У свою чергу апеляційний суд, як вважає прокурор, формально зазначивши у своєму рішенні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони обвинувачення, на підставах неповноти судового слідства й невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження про наявність у діях  ОСОБА_7 складів інкримінованих злочинів усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України належним чином їх не перевірив і не навів достатніх мотивів на їх спростування.
		У доповненнях до касаційної скарги прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, звертає увагу на те, що апеляційний суд усупереч доводам в апеляційній скарзі сторони обвинувачення про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження безпідставно відмовив прокурору в задоволенні клопотання про проведення судового слідства та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни, що, на переконання прокурора, призвело до ухвалення незаконного реабілітуючого рішення.
		У запереченні з доповненнями на касаційну скаргу прокурора захисник
		ОСОБА_8 , посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить у задоволенні касаційної скарги прокурора відмовити. 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
		Прокурор, висловивши свої доводи, просила задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Представник потерпілого ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_6 , висловивши свої доводи, просив касаційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник ОСОБА_8 та виправданий ОСОБА_7 , посилаючись на безпідставність доводів, викладених прокурором у скарзі з доповненнями, кожен окремо просили залишити без зміни ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з ч. 2 вказаної норми процесуального Закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
		Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому, як зазначено у ч. 3 ст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		За ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього ж Кодексу. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. 
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення. 
		З огляду на засаду диспозитивності сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, які передбачено КПК України, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише питання, винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 26 КПК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених
		ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках  на потерпілого.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. 
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції, відповідно до положень КПК України, належним чином проаналізував докази, зібрані під час досудового розслідування та дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_9 
		у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України
		(в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) та ч. 2 ст. 364 цього Кодексу
		(в редакції станом на 01 травня 2016 року).
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування обвинувачував  ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину), тобто в умисному в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке завдало істотної шкоди державним інтересам.
		Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Законом України від 13 травня 2014 № 1261-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв`язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» (далі  Закон № 1261-VII), який набув чинності 04 червня 2014 року, внесено зміни до пунктів 3 і 4 примітки до ст. 364 КК України. 
		Цим Законом пункти 3 і 4 примітки до ст. 364 КК України було викладено в новій редакції, у яких містяться нормативні визначення для складів злочинів у сфері службової діяльності ознак «істотна шкода» та «тяжкі наслідки», тобто сталася часткова декриміналізація злочинного діяння за ознакою немайнової шкоди.
		Так «істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».
		У диспозиції ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) передбачено, що злочином визнається завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам. 
		За фактичних обставин справи, наслідки як матеріального так і нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці, із заподіянням шкоди охоронюваним законами правам та свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам мають бути чітко встановлено і доведено стороною обвинувачення, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Їх розмір також має бути належним чином підтверджено та не викликати сумніву.
		Цим же Законом № 1261-VII частину 2 статті 242 КПК України доповнено пунктом 6 такого змісту: «слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням». 
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового слідства докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності й достатності, а також з огляду на положення ч. 1 ст. 5 КК України, п. 3 примітки до ст. 364 КК України (в редакції Закону № 1261-VII) та відсутність обвинувачення ОСОБА_9 за ознакою «заподіяння істотної шкоди матеріального характеру», а також відсутність доказів на підтвердження інкримінованого ОСОБА_9 обвинувачення «завдання істотної шкоди державним інтересам» (за ознакою нематеріального характеру) відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України (в редакції Закону № 1261-VII), дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 за ч. 1
		ст. 364 КК України (в редакції, що діяла на момент вчинення злочину) за відсутності в діянні складу вказаного злочину, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду. 
		При цьому доводи касаційної скарги прокурора про незаконність виправдувального вироку місцевого суду щодо ОСОБА_9 з підстав порушення цим судом порядку закриття кримінального провадження, а саме не застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, як підстави закриття кримінального провадження, колегія судді вважає безпідставними, оскільки внесення Законом № 1261-VII змін до п. 3 примітки до ст. 364 КК України, не усунуло караність злочинного діяння, а частково його декриміналізувало.
		Колегія судді касаційного суду вважає, що, виправдовуючи ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 364 КК України, місцевий суд обґрунтовано вказав про те, що орган досудового слідства в ході досудового розслідування та судового провадження кримінального провадження не довів, що ОСОБА_9 вчиняв конкретні дії з використанням влади або службового становища в межах своїх повноважень, що суперечило інтересам ПАТ «Сумихімпром», та суперечило визначеній статутом меті діяльності товариства чи вжиттю заходів щодо оздоровлення фінансово-господарського становища товариства, які заподіяли істотну шкоду державним інтересам, яка знаходиться в причинному зв`язку із вчиненим діянням.
		Крім того, орган досудового розслідування обвинувачував  ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року), тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам підприємства, що спричинило настання тяжких наслідків для підприємства.
		У цій частині, виправдовуючи ОСОБА_7 , суд виходив з того, що на момент укладення зазначеного договору в ПАТ «Сумихімпром» не було працівників, які могли б ефективно надавати правову допомогу у справі про банкрутство, про що свідчать відсутність беззаперечних доказів у матеріалах кримінального провадження, а також показання представника потерпілого ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . 
		Місцевий суд з огляду на положення статей 84, 99 КПК України правильно визнав недопустимим доказом лист УСБУ України в Сумській області від 12 серпня
		2016 року № 14470 щодо укладення ПАТ «Сумихімпром» договору з ДП «Центр правового консалтингу» № 17-04-2014, а також дійшов обґрунтованого висновку про те, що довідка Державної фінансової інспекції в Сумській області від
		12 вересня 2016 року № 05  08/04, комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «Сумихімпром» за період із 01 січня 2014 року по 31 березня
		2016 року в частині несення ПАТ «Сумихімпром» додаткових витрат в сумі 5,4 млн грн в зв`язку з укладенням договору з ДП «Центр правового консалтингу», а також лист ДФІ в Сумській області від 03 жовтня 2016 року, не спростовують обставин в частині того, що ОСОБА_7 при укладенні договору не порушував вимог діючого законодавства, а наявність у товариства юридичного відділу не перешкоджало керівнику санації ОСОБА_7 для здійснення ефективності санації залучити фахівців з банкрутства з метою відновлення платоспроможності
		ПАТ «Сумихімпром».
		При цьому, оплата ПАТ «Сумихімпром» за послуги, надані ДП «Центр правового консалтингу» на виконання умов зазначеного договору, які відображені у актах виконаних робіт, підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, а висновок ДФІ в Сумській області про відсутність потреби у залученні сторонніх фахівців з питань банкрутства, за наявності на підприємстві власного юридичного відділу, ґрунтується на припущенні.
		Колегія суддів касаційного суду вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у матеріалах кримінального провадження даних на підтвердження того, що укладення зазначеного договору про надання юридичних послуг суперечило вимогам чинного законодавства щодо права
		ПАТ «Сумихімпром» в особі керуючого санацією ОСОБА_7 укладення такого договору в ході процедури банкрутства зазначеного підприємства з метою уникнення його ліквідації.
		Крім того, всупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України сторона обвинувачення не довела, що укладення договору № 17-04-2014 між ПАТ «Сумихімпром» в особі керуючого санацією ОСОБА_7 та ДП «Центр правового консалтингу» про надання юридичних послуг спричинило матеріальні збитки, про що також свідчить відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, як підтвердження факту та розміру матеріальної шкоди.
		Разом із тим, слід зазначити й про те, що орган досудового розслідування всупереч вимогам ч. 1 ст. 92, ст. 291, 338 КПК України, викладаючи правову кваліфікацію інкримінованих ОСОБА_7 суспільно небезпечних діянь, безпідставно не конкретизував редакцію ч. 1 ст. 364 КК України та необґрунтовано послався на ч. 2 ст. 364 цього Кодексу в редакції станом на 01 травня 2016 року, оскільки такої редакції взагалі не існує, про що правильно зазначив суд відповідно до положень
		ч. 3 ст. 22 КПК України. 
		Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового слідства докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності й достатності, дійшов правильного висновку про необхідність виправдання  ОСОБА_7 за ч. 2
		ст. 364 КК України (в редакції станом на 01 травня 2016 року) за відсутності в діянні складу вказаного злочину, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду. 
		Доводи прокурора про те, що апеляційний суд всупереч вимогам КПКУкраїни відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, а саме про допит свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та виправданого
		ОСОБА_7 , а також про дослідження ряду письмових доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПКУкраїни за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПКУкраїни не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засад безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.
		Тобто, сама наявність клопотання про повторне дослідження того чи іншого доказу не зобов`язує суд апеляційної інстанції досліджувати всю сукупність доказів, оцінених у суді першої інстанції.
		Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, апеляційний суд виходив із того, що зазначені прокурором докази були предметом дослідження суду першої інстанції, натомість у судовому засіданні прокурор належним чином не обґрунтував своє клопотання та не довів наявність підстав для повторного допиту дослідження доказів, як того вимагають положення ст. 404 КПК України. 
		З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги прокурора про неправильну оцінку доказів, про надання переваги одним доказам над іншими (фактично просить дати їм іншу оцінку), колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду.
		Статтею 419 цього Кодексу передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414, 419 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них достатньо переконливі відповіді, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		Наведені в касаційній скарзі прокурора мотиви не спростовують правильності висновків, викладених у судовому рішенні, і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що рішення було постановлено з істотними порушеннями норм права, які можуть поставити під сумнів його законність, а незгода прокурора з оцінкою наданих місцевому суду доказів не може свідчити про те, що їх було досліджено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, її зміст відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення. 
		За таких обставин, враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 26 жовтня 2018 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...