Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 599/567/17 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 14-376цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 599/567/17
		Провадження № 14-376цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , 
		відповідачі: Мшанецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області (далі - Мшанецька сільрада), ОСОБА_3 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа - підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 
		 
		на постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Мшанецької сільради, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ФОП ОСОБА_4 , ГУ Держгеокадастру, про визнання права на отримання кадастрових номерів та приватизацію земельних ділянок, зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та передати земельні ділянки у приватну власність та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мшанецької сільради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у реалізації права на приватизацію земельних ділянок.
		 
		Змінивши під час розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просив визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (землі житлової забудови) на АДРЕСА_1 без погодження межі із суміжним користувачем - ОСОБА_3 ; визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,5046 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області без погодження меж із суміжним користувачем - ОСОБА_3; зобов`язати Мшанецьку сільраду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки йому у приватну власність.
		 
		На обґрунтуваннясвоїх вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Мшанецької сільради від 04 грудня 2014 року № 314 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 0,7546 га, в тому числі 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 та 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства в с. Мшанець. 
		 
		З метою приватизації вказаних земельних ділянок він подав до Мшанецької сільради проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для подальшого його затвердження. 
		 
		Однак листом Мшанецької сільради від 02 грудня 2016 року № 574 йому відмовлено у погодженні проекту землеустрою з посиланням на те, що проект не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, які проводила земельна комісія. Також залишилась без відповіді його заява від 27 червня 2017 року, адресована Мшанецькій сільраді, про затвердження технічної документації, виготовленої ФОП ОСОБА_4 . 
		 
		На думку позивача, підстави для відмови у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою, наведені Мшанецькою сільрадою, не передбачені законом.
		 
		Крім того, ОСОБА_3 відмовилася погодити межі земельної ділянки, яка передається позивачу у власність згідно з виготовленим проектом землеустрою.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року позов    ОСОБА_1 задоволено частково: зобов`язано Мшанецьку сільраду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) ОСОБА_1 площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:  АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки у приватну власність ОСОБА_1 ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору.
		 
		Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки рішенням Мшанецької сільради від 04 грудня 2014 року № 314 позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою та зазначено конкретні площі земельних ділянок для передачі у власність, то відмова у затвердженні проекту землеустрою не відповідає вимогам закону, а саме: частині першій статті 121, частині першій статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), згідно з якими громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності та набувають право власності на землю на підставі приватизації земельних ділянок, які раніше їм були надані в користування.
		 
		Крім того, суд вважав безпідставними позовні вимоги до ОСОБА_3 , зазначивши, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є лише складовою кадастрової зйомки. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації. Чинне законодавство України не передбачає обов`язку землекористувача надавати згоду на погодження меж суміжних земельних ділянок. Позивач не надав доказів щодо відмови йому у державній реєстрації земельної ділянки.
		 
		Постановою Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , Мшанецької сільради задоволено частково. Скасовано рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року у частині зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) ОСОБА_1 меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:  АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки у власність, а також щодо розподілу судових витрат. Провадження у справі у частині позовних вимог про зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) - закрито. Роз`яснено ОСОБА_2 право на звернення з цими вимогами в порядку адміністративного судочинства. У частині позовних вимог про зобов`язання Мшанецької сільради передати у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:   АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства - ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судового збору. В іншій частині рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд зробив висновок, що спір у частині позовних вимог  ОСОБА_1 до Мшанецької сільради про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову.
		 
		Зокрема, апеляційний суд вважав, що  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельних ділянок у власність, який не було реалізовано внаслідок відмови сільради у задоволенні його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не є приватноправовими, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. Тому спір про оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо затвердження чи незатвердження проекту землеустрою є публічно-правовим.
		 
		Також апеляційний суд зробив висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Мшанецької сільради передати у власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки, вказавши, що компетентний орган не вирішував питання щодо затвердження технічної документації із землеустрою для надання земельних ділянок у власність.
		 
		Разом з цим апеляційний суд вважав, що в іншій частині, тобто в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки воно не порушує прав осіб, які подали апеляційні скарги.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просив скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі у частині позовних вимог, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки стосуються захисту порушеного цивільного права.
		 
		Правовідносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються приписами ЗК України.
		 
		Крім того, на думку  ОСОБА_2 , помилковим і таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, є висновок апеляційного суду, що компетентний орган не вирішував питання про затвердження технічної документації із землеустрою для надання земельних ділянок у власність. Саме через те, що сільрада відмовила позивачу в затвердженні технічної документації із землеустрою, то він і подав цей позов до суду. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 26 червня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , був власником житлового будинку на АДРЕСА_1 . 
		 
		Рішенням Мшанецької сільради від 04 грудня 2014 року № 314 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 0,7546 га, у тому числі 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 та 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець.
		 
		28 жовтня 2016 року постійна комісія з питань земельних відносин Мшанецької сільради встановила межі земельних ділянок позивача, про що склала протокол № 2, затверджений рішенням сесії Мшанецької сільради № 143.
		 
		У 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицькі землі» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо надання позивачу у власність земельних ділянок.
		 
		З метою приватизації земельних ділянок позивач подав до Мшанецької сільради проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для його затвердження. 
		 
		Листом Мшанецької сільради від 02 грудня 2016 року № 574 позивачу відмовлено в погодженні проекту землеустрою з посиланням на те, що проект не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, які проводила земельна комісія.
		 
		У 2017 році ФОП ОСОБА_4 також виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та площею 0,5046 га (0,1546 + 0,350) - для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області.
		 
		07 червня та 13 липня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Мшанецької сільради заяви про затвердження технічної документації, виготовленої ФОП  ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до протоколу № 5 засідання постійної комісії з питань земельних відносин Мшанецької сільради від 24 липня 2017 року заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянуто, вирішено, що затвердження технічної документації буде можливим після виконання рішень постійної комісії з питань земельних відносин Мшанецької сільради, відображених у протоколі від 22 грудня 2016 року № 3 і затверджених рішенням сесії Мшанецької сільради від 22 грудня 2016 року. 
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки апеляційного суду про закриття провадження у справі у частині позовних вимог про зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості).
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи у суді першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій або бездіяльності Конституцією чи законами України було встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України (у вказаній редакції) визначив справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		 
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАСУкраїни). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 17 КАС України (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
		 
		Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		 
		Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		 
		Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи в суді першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України (у вказаній редакції): суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		 
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		 
		У поданому до суду в порядку цивільного судочинства позові  ОСОБА_1 просив:
		- визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (землі житлової забудови) на АДРЕСА_1 без погодження межі із суміжним користувачем - ОСОБА_3 ; 
		- визнати за ним право на отримання кадастрового номера та приватизацію земельної ділянки площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) у с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області без погодження меж із суміжним користувачем - ОСОБА_3 ; 
		- зобов`язати Мшанецьку сільраду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і передати земельні ділянки йому у приватну власність.
		 
		Зі змісту позовної заяви вбачається, і суди встановили, що рішенням Мшанецької сільради від 04 грудня 2014 року № 314  ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) загальною площею 0,7546 га, у тому числі 0,2500 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 , та 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства у с. Мшанець.
		 
		У 2015 році позивач отримав технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та подав до Мшанецької сільради проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для його затвердження. 
		 
		Однак листом Мшанецької сільради від 02 грудня 2016 року № 574 позивачу відмовлено в погодженні проекту землеустрою з посиланням на те, що проект не відповідає карті-схемі села 1974 року та замірам, які проводила земельна комісія.
		 
		У позовній заяві ОСОБА_1  посилався на те, що він є власником житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , у якому він проживає з 1964 року і до цього часу, який він успадкував після смерті у 1990 році його дружини, та користується спірними земельними ділянками.
		 
		Убачається, що на спірній земельній ділянці, яка перебуває у користуванні особи, щонайменше з 1964 року зведено житловий будинок.
		 
		З урахуванням того, що  ОСОБА_1 зазначив, що право власності на житловий будинок він набув у 1990 році, то стосовно набуття права на земельну ділянку необхідно врахувати вимоги статей 63, 64, 70, 88, 90 ЗК України 1970 року (перехід права користування земельною ділянкою при переході права власності на будівлю), у редакції, чинній станом на 1990 рік, згідно з якими при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Якщо попередній власник будівлі одержав земельну ділянку на пільгових умовах за нормами, що перевищують діючі, за новим власником будинку може бути закріплена в користування земельна ділянка, виходячи з норм, встановлених ЗК України. 
		 
		Зі справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_1  помер (а. с. 119).
		 
		За свого життя 23 жовтня 2010 року  ОСОБА_1 склав заповіт, яким усе своє майно заповів своєму сину ОСОБА_2 
		 
		07 березня 2018 року Зборівська районна державна нотаріальна контора зареєструвала спадкову справу за номером 62110383.
		 
		З 01 січня 2010 року набули зміни до частини першої статті 120 України, згідно з якою у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. 
		 
		При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід керуватися тим, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості в установленому законом порядку право на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		 
		Крім того, за змістом статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		 
		ЦК України у статті 381 передбачає принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.
		 
		Тобто обставини щодо набуття права користування на земельну ділянку при переході права власності на житловий будинок сумнівів не викликають.
		 
		Статтею 118 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 
		 
		З огляду на вказане землевпорядна документація могла виготовлятися у разі її відсутності з метою належного формування та обліку земельної ділянки, а не для вирішення питання про можливість передання земельної ділянки власнику житлового будинку.
		 
		Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. 
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. 
		 
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
		 
		Отже, підстав для визначення спору як адміністративного не вбачається, оскільки у даному разі існують особливості набуття земельної ділянки у власність (її приватизацію) громадянами, так як указана земельна ділянка перебуває у правомірному користуванні заявника. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду зазначає, що змістом позовних вимог є не оскарження рішення органу місцевого самоврядування, а захист майнового права на конкретну земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок позивача.
		 
		Тобто оскаржується не процедура проходження заяви та прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, який є одночасно і власником земель комунальної власності. Захищається реалізація права на безоплатне набуття у власність земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомого майна, що вже перебуває у користуванні позивача.
		 
		З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
		 
		Аналогічний висновок уже неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року (справа № 308/6914/16-ц), 22 серпня 2018 року (справа № 539/3192/16-ц), 28 серпня 2018 року (справа № 522/18500/13-а), 06 лютого 2019 року (справа № 488/3005/17) та інших.
		 
		Зі змісту позовної заяви та встановлених судами обставин справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо речового права на земельну ділянку, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Статтею 16 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в суді першої інстанції) установлено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Тобто цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикції різних судів.
		 
		Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
		 
		Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
		 
		Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог.
		 
		Відповідно до частини другої статті 118 ЦПК України позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою.
		 
		Вирішення за правилами адміністративного судочинства такого спору в частині позовних вимог про зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), а за правилами цивільного судочинства - у частині позовних вимог про зобов`язання Мшанецької сільради передати у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:   АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини четвертої статті 10 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
		 
		За таких обставин апеляційний суд помилково закрив провадження у справі у частині позовних вимог про зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), вважаючи їх такими, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а належать до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Разом з цим Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Мшанецької сільради передати у власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою:   АДРЕСА_1 , та площею 0,5046 га - для ведення особистого селянського господарства і зазначає таке.
		 
		За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		 
		Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
		а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
		б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
		в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
		 
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).
		 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).
		 
		Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		 
		Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		 
		Згідно з підпунктом 8 пункту «б» частини першої статті 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		 
		Стаття 26 Закону № 280/97-ВР визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Вказані питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
		 
		З аналізу наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що право розпорядження землями комунальної власності, у тому числі право передавати їх у власність або користування фізичним та юридичним особам, належить до виключної компетенції органу місцевого самоврядування.
		 
		Однак у справі, що розглядається, апеляційний суд не досліджував обставин, пов`язаних з виготовленням землевпорядної документації, дотриманням порядку її розгляду органом місцевого самоврядування та відповідності межам земельної ділянки, яка відновлена в натурі за рішенням землевпорядної комісії  сільради.
		 
		За таких обставин висновок апеляційного суду про неправомірне задоволення позовних вимог судом першої інстанції є передчасним, таким, що не ґрунтується та всебічності, повноті й об`єктивності встановлення обставин справи.
		 
		Отже, не можна вважати законним та обґрунтованим висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати земельні ділянки у приватну власність.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду позбавлена можливості встановити нові обставини, дослідити нові докази та надати їм відповідну правову оцінку, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Постанову Тернопільського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Н. П. Лященко  
		Т. О. Анцупова                                      О. Б. Прокопенко
		С. В. Бакуліна                                       В. В. Пророк
		В. В. Британчук                                    Л. І. Рогач
		Ю. Л. Власов                                          О. С. Ткачук       
		                                              М. І. Гриців                                             В. Ю. Уркевич
		                                              Д. А. Гудима                                           О. Г. Яновська
		                                              О. Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...