Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/6644/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 07.08.2019
Номер судового провадження: 14-352цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		07 серпня2019 року
		м. Київ
		Справа № 646/6644/17
		Провадження № 14-352цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу № 646/6644/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання права та про включення до переліку вкладників
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року (у складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П. та Піддубного Р. М.),
		УСТАНОВИЛА:
		Рух справи
		1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду), у якому просив:
		- визнати його право на отримання відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) відшкодування за вкладами за рахунок Фонду коштів за рахунком №  НОМЕР_1 на суми 13 000 і 30 000 грн;
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на суми 13 000 і 30 000 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 та 26 квітня 2016 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі - ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр») договори, згідно з умовами яких останнє прийняло від позивача кошти у сумі 30 000 грн на строк не більше 182 днів і 13 000 грн на строк не більше 365 днів відповідно зі щомісячною виплатою процентів (далі - договори).
		На виконання умов зазначених договорів ПАТ «Банк Михайлівський» відкрив позивачеві поточні рахунки, які використовувалися для поповнення та зняття готівкових коштів через касу банку, для безготівкових зарахувань і для повернення коштів.
		19 травня 2016 року ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» переказало на ці поточні рахунки кошти в сумах 30 000 і 13 000 грн.
		Надалі листом від 24 січня 2017 року № 301/10367 Уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1 про те, що ці перекази ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є нікчемними.
		15 червня 2017 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з вимогами про включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і про відшкодування коштів у сумах 13 000 і 30 000 грн, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку.
		Листом від 04 липня 2017 року № 3Г/21321 Уповноважена особа Фонду повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для задоволення його вимог.
		3.Червонозаводський районний суд м. Харкова рішенням від 21 листопада 2017 року позов задовольнив.
		4.Апеляційний суд Харківської області постановою від 07 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), вказавши, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
		5. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року залишити без змін.
		6. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		7. 04 жовтня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від Уповноваженої особи Фонду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року - без змін.
		8. 01 листопада 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у цій справі.
		9. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 червня              2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 406 ЦПК України у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		10.Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій
		11. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відмова Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною.
		12. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що переказ коштів за своєю суттю не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), отже, не може бути визнаний недійсним або нікчемним відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки Уповноважена особа Фонду не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів. При цьому суд зауважив, що вимоги про застосування наслідків нікчемності правочинів застосовуються виключно за рішенням суду. Відомості про заявлення таких вимог банком чи Уповноваженою особою Фонду відсутні.
		13. При цьому, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спір у цій справі є приватноправовим та підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
		14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що розгляд цієї справи має бути здійснено в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, оскільки стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодування за вкладами.
		15. На обґрунтування такого висновку апеляційний суд зазначив, що, позовні вимоги стосуються неправомірних, на думку позивача, дій Уповноваженої особи Фонду.
		16. Водночас нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень.
		17. При цьому вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, належить до компетенції адміністративних судів.
		18. Апеляційний суд також вважав, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов`язків для банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.
		Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог
		19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що позов подав до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду про визнання права на отримання відповідно до Закону № 4452-VI відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16, щодо розгляду таких справ за правилами цивільного судочинства.
		20. При цьому скаржник зауважує про те, що згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України у справах № 3-45гс14, 3-47гс14, 3-48гс14, 3-49гс14, 3-80гс14, 3-81гс14, 3-147гс14, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок останнього переходять у власність отримувача, який має виключне право розпоряджатися ними, а банк виконує лише функції з обслуговування банківського рахунку клієнта та не є набувачем цих коштів.
		21. Транзакція з переказу коштів не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а отже, не може бути визнана недійсною або нікчемною відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки відповідач не є стороною правочину, на виконання якого було здійснено переказ коштів.
		Позиція інших учасників справи
		22. У відзиві на касаційну скаргу Уповноважена особа Фонду зазначає про безпідставність тверджень позивача, що правовідносини, які виникли між сторонами спору, є приватноправовими.
		23. З посиланням на правові висновки, що містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 та від 06 червня 2018 року у справі № 804/15159/15, Уповноважена особа Фонду зауважує, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.
		Оцінка Великої Палати Верховного Суду
		24. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		25. Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є оскарження дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення   ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		26. Водночас зміст позовної заяви та її обґрунтування свідчать про те, що звернення до суду з цим позовом обумовлене тим, що Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними правочини щодо перерахування грошових коштів ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточні рахунки ОСОБА_1 , відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський», та у подальшому відмовила йому у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		27. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що він підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки звернений на захист його порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. При цьому позов заявлено (визначено відповідачем у справі) до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду. 
		28. Колегією суддів установлено, що Велика Палата Верховного Суду вже розглядала справи з подібними правовідносинами (за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду) та висловлювала відповідні висновки щодо юрисдикційної належності таких спорів.
		29. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 640/18103/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 554/9168/17 та від 27 лютого 2019 року у справах № 553/3115/17 та 552/2232/18 висловила правову позицію про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого частиною першою статті 26 Закону № 4452-VI граничного розміру відшкодування за вкладами.
		30. Проте у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17,  554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що спір у справах про наявність чи відсутність цивільного права визнаватися вкладником банку й отримати відшкодування за вкладом, відповідачами в яких є ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, має приватноправовий характер і підлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції.
		31. Такі висновки Великої Палати Верховного Суду було обґрунтовано тим, що Уповноважена особа Фонду у частині реалізації повноважень Фонду щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, та повноваження Фонду при реалізації повноважень Фонду, пов`язаних з ліквідацією неплатоспроможного банку, одним із яких є формування реєстру акцептованих вимог кредиторів.
		32. При цьому правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону № 4452-VI вирішує виключно Фонд.
		33. У зв`язку з зазначеним Велика Палата Верховного Суду, у згаданих у пункті 30 цієї постанови судових рішеннях, дійшла висновку про те, що Уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності. Пред`явлення позову не до Фонду, а до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, яка при цьому виконує повноваження органу управління банку, «що виключає адміністративну юрисдикцію у справі за таким складом учасників справи».
		34. Водночас у зазначених у пункті 30 цієї постанови судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за предметом позову (спори про відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн), є публічно-правовими і мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		35. Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок (у зазначених у пункті 30 цієї постанови справах), що з огляду на предмет спору вони мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а з огляду на суб'єктний склад сторін - за правилами цивільного судочинства.
		36. Вирішуючи питання розмежування юрисдикційної належності спорів із подібними правовідносинами, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від правових висновків, висловлених у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, стосовно того, що справи за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. 
		37. Цей висновок ґрунтується на таких міркуваннях.
		38. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		39. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		40. Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		41. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		42. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
		43. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		44. ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		45. Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		46. Разом з тим згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час відкриття провадження, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		47. Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		48. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		49. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		50. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		51. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		52. Водночас, аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		53. У справі, що розглядається, позивач вказує на протиправне невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.
		54. Отже, у контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між ОСОБА_1 , Фондом та Уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
		55. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
		56. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		57. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		58. Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
		Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.
		59. Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
		60. Отже, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		61. При цьому правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.
		62. За змістом частин першої та другої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI).
		63. Нормами статті 27 Закону № 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме:
		- уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
		- уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
		- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
		- уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
		64. Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI).
		65. При цьому, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. 
		66. Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		67. Аналогічна правова позиція викладена у в постановах Великої Палати Верховного Суд від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16.
		68. Водночас та обставина, що позов у цій справі пред`явлений до банку в особі Уповноваженої особи Фонду, не змінює характеру спірних правовідносин. 
		69. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		70. З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов`язки ПАТ «Банк Михайлівський», розгляд такої справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів. 
		71. Участь у розгляді цієї справи Уповноваженої особи Фонду, незалежно від того, який її статус зазначив позивач у позовній заяві (як самостійного відповідача чи ні), а також зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що розгляд такої справи мають здійснювати адміністративні суди.
		72. При цьому вирішення питання стосовно наявності чи відсутності в Уповноваженої особи Фонду самостійної процесуальної дієздатності для того, щоб бути відповідачем у цій справі, належить до компетенції адміністративних судів. В адміністративному процесі, на відміну від розгляду справи у порядку ЦПК України, суд першої інстанції наділений більшими повноваженнями щодо формування кола учасників справи і за необхідності може самостійно залучити до участі у справі належного відповідача відповідно до статті 52 КАС України. 
		73. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині віднесення до юрисдикції загальних судів, а не адміністративних, справ за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
		74. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		75. Відповідно до статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		76. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року - без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм процесуального права.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		77. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		78. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Велика Палата Верховного Суду не здійснює.
		79. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Анцуповою Т. О.
		 
		Суддя-доповідач                                                                           Д. А. Гудима
		Судді:                        Н. О. Антонюк                                             В. С. Князєв
		Т. О. Анцупова                                            Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна                                              О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук                                           В. В. Пророк
		Ю. Л. Власов                                                Л. І. Рогач
		М. І. Гриців                                                   О. М. Ситнік
		В. І. Данішевська                                       О. С. Ткачук
		Ж. М. Єленіна                                              В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко                                                О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...