Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/41023/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 14-294цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 761/41023/17
		Провадження № 14-294цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів: Антонюк Н.О., Анцупової Т.О, Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г. 
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом   ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання провести відшкодування коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, прийняту у складі суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І., Кулішенка Ю.М. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ                                                                     
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		1.    У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) щодо визнання правочину з перерахування ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів 29 травня 2016 року на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайловський» № НОМЕР_1 у сумі 125 000 грн, визнати незаконними дії Фонду щодо невнесення позивача до реєстру вкладників неплатоспроможного ПАТ «Банк Михайловський» та зобов`язати Фонд внести зміни до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Банк Михайловський», включивши до нього ОСОБА_1 , стягнути з Фонду кошти за вкладом позивача у ПАТ «Банк Михайловський» за договором № 980-024-000144335 від 30 жовтня 2015 року у розмірі вкладу у сумі 110 000 грн, 2 378 грн відсотків, нарахованих станом на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Банк Михайловський» з ринку, суму коштів 15 000 грн, перерахованих ОСОБА_1 на свій рахунок №  НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайловський».  
		2.    16 липня 2018 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з Фонду загальну суму коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайловський» у розмірі 125 000 грн та нараховані відсотки у розмірі  2 378 грн.
		3.    Позовна заява мотивована тим, що на виконання умов договору банківського вкладу, укладеного 30 жовтня 2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , останній розмістив на рахунках банку власні кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а банк зобов`язувався повернути йому кошти та виплатити відсотки в порядку та умовах, встановлених цим договором. Додатковою угодою від 02 листопада 2015 року сторони обумовили загальну суму вкладу у розмірі 110 000 грн. Дана сума була повністю внесена позивачем на відкритий на його ім`я у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунок. Строк дії договору закінчувався 29 квітня                       2016 року. Після закінчення дії договору, а саме 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 додатково перерахував на свій рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» грошову суму у розмірі 15 000 грн. На момент закінчення договору банківського вкладу на рахунку позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» перебували кошти у загальному розмірі  125 000 грн та нараховані відсотки.
		4. 29 квітня 2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено договір «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою відсотків щомісячно), відповідно до якого він повинен був зарахувати 125 000 грн на поточний рахунок товариства, а останнє після спливу дії договору повернути кошти та виплатити нараховані відсотки. Позивач стверджував, що жодних дій з перерахування коштів на виконання даного договору він не вчиняв, ПАТ «Банк Михайлівський» самовільно перерахував належні йому грошові кошти ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», тим самим став повіреним за договором.
		5. Позивач зазначав, що надані ним кошти для ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» через повіреного - ПАТ «Банк Михайлівський» були вкладом, який був повернутий 29 травня 2016 року на його поточний рахунок у банку із відсотками згідно укладеного договору.
		6. Рішенням Національного банку України від 23 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» визнано неплатоспроможним, а рішенням Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк Михайлівський» і розпочато процедуру ліквідації банку.
		7. 16 серпня 2016 року позивач звернувся із заявою до ПАТ «Банк Михайлівський» про включення його до реєстру вкладників банку і виплату гарантованого відшкодування.               
		8. У вересні 2016 року він отримав відповіді уповноваженої особи Фонду, в яких йому було повідомлено про невключення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Причиною такого рішення уповноважена особа Фонду вказала некчемність перерахування коштів 29 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» №  НОМЕР_1 у сумі 125 000 грн. 
		9. Посилаючись на те, що належні йому грошові кошти так повернуто і не було, позивач просив їх стягнути у судовому порядку разом із нарахованими відсотками.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		10. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 на відшкодування коштів за договором від 30 жовтня 2015 року у розмірі вкладу 110 000 грн, 2 378 грн відсотків (станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку), суму коштів в розмірі 15 000 грн, перерахованих ОСОБА_1 на свій рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський». Вирішено питання розподілу судових витрат.
		11. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з початком процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», який не виконав своїх зобов`язань перед позивачем, останній має право за рахунок коштів Фонду одержати гарантовану суму відшкодування коштів за договором банківського вкладу.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		12. Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами спір виник з приводу права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн, який є публічно-правовим і пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування, тому розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,  оскільки вимоги позивача про стягнення з Фонду коштів відносяться до цивільної юрисдикції. 
		15. Заявник зазначав, що Фонд за своїм призначенням є гарантом, який виступає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Договір між ним та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» сторонами був кваліфікований як позика, при цьому він не вчинив жодних дій стосовно перерахування коштів, а відтак договір є неукладеним.Перерахування ПАТ «Банк Михайлівський» 29 квітня 2016 року коштів вкладника на рахунок третьої особи суперечить закону. Фонд створений державою і наділений певними владними повноваженнями. При цьому  Фонд, як і інші юридичні особи приватного права, може бути учасником цивільних відносин. Він також вправі укладати договори поруки, гарантії, позаяк інше не встановлено у законодавстві про його створення та діяльність. У всіх цих відносинах з контрагентами, які на загальноприватних засадах відбуваються у горизонтальній площині, не мають відносин владного підпорядкування, юридична особа виступає у якості кредитора або боржника і спори між контрагентами мають цивільно-правову форму і цивільно-процесуальне опосередкування.
		Позиція інших учасників справи 
		16. У відзиві на касаційну скаргу Фонд погодився з висновком апеляційного суду  щодо визначення юрисдикційності цього спору суду адміністративної юрисдикції з огляду на характер спірних правовідносин. 
		17. Фонд також зазначав, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання. Фонд не є гарантом в розумінні статті 560 ЦК України, вкладник неплатоспроможного банку не є бенефіціаром, а неплатоспроможний банк не виступає принципалом у спірних правовідносинах. Зважаючи на особливий статус Фонду, як державної установи та на відсутність гарантій з боку Фонду позивачу на забезпечення виконання договору вкладу, посилання в касаційній скарзі на положення вказаної статті Фонд вважає некоректним.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		18. 25 березня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.  
		19. 13 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду. 
		20. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		21. 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		22. Мотивував тим, що ОСОБА_1 оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції. 
		23. 06 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Позиція Верховного Суду
		24. Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		25. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		26. У ч. 3 ст. 3 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року                            № 2147-VIIIвизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		27. Статтею 1 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		28. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України у зазначеній редакції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		29. Аналогічна норма закріплена й у ч. 1 ст. 19 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій.
		30. Разом з тим згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		31. Статті 3 та 17 КАС України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, регламентували, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб`єкта, відповідно, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
		32. Отже, основною ознакою публічно-правових спорів є участь у них у якості сторони суб`єкта владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		33. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. 
		34. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. 
		35. Спірні правовідносини у цій справі врегульовано Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		36. Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		37. Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. 
		38. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		39. Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
		40. Зокрема, згідно з п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
		41. Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
		42. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
		43. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн.
		44. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
		45. Згідно з положеннями ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		46. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		47. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.
		48. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків. 
		49. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаний спір, наявність якого обґрунтовано у вказаному позові ОСОБА_1 , за своєю правовою природою стосується саме формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження такого реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, а отже є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням установленого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» граничного розміру відшкодування за вкладами. 
		50. Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15, від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, від 23 січня 2019 року у справі № 761/2512/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 761/2499/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 та інших і підстав від відступлення від таких висновків не вбачається.
		51. Отже, оскільки спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, то він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як обґрунтовано встановив суд апеляційної інстанції.
		52. Відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		53. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року винесена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду. 
		Щодо судових витрат
		52. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		 
		Керуючись статтями 402-404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                            О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                              В.С. Князєв
		Т.О. Анцупова                                             Л.М. Лобойко
		С.В. Бакуліна                                               Н.П. Лященко
		В.В. Британчук                                  О.Б. Прокопенко
		Ю.Л. Власов                                                В.В. Пророк
		М.І. Гриців                                         Л.І. Рогач
		Д.А. Гудима                                       О.М. Ситнік
		Ж.М. Єленіна                                               В.Ю. Уркевич
		О.С. Золотніков                                 О.Г. Яновська
		О.Р. Кібенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...