Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/174/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 12-82гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 924/174/18
		Провадження № 12-82гс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаКібенкоО.Р.,
		суддів: АнтонюкН.О., АнцуповоїТ.О., БакуліноїС.В., БританчукаВ.В., ВласоваЮ.Л., ГриціваМ.І., ГудимиД.А., ЄленіноїЖ.М., ЗолотніковаО.С., КнязєваВ.С., ЛобойкаЛ.М., ЛященкоН.П., ПрокопенкаО.Б., ПророкаВ.В., РогачЛ.І., СитнікО.М., ТкачукаО.С., УркевичаВ.Ю., ЯновськоїО.Г.
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (далі  Міськрада)
		на рішенняГосподарського суду Хмельницької області від22листопада2018року, ухвалене колегією суддів у складі ДимбовськогоВ.В., ГладюкаЮ.В., СмаровозаМ.В.,
		та постановуПівнічно-західного апеляційного господарського суду від 19березня2019року, ухвалену колегією суддів у складі СавченкоГ.І., ТимошенкаО.М., СавріяВ.А.,
		у справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького (далі КЕВ)
		до Міськради
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача  Міністерства оборони України (далі  МО України), Кабінету Міністрів України (далі  КМУ), 
		за участю заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України (далі  прокурор),
		про визнання незаконними та скасування рішення.
		Історія справи
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1. 13 березня 2018 року КЕВ звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Міськради про визнання незаконним та скасування рішення23 сесії Міськради від 24 листопада 2017 року № 30 в частині пунктів5,6,7 (із змінами і доповненнями, внесеними пунктами 9/29/VII, 10/29/VII, 11/29/VII рішення цієї ж Міськради від 11липня2018 року № 34), яким територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Міськради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель із земель житлової забудови, які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, стосовно земельних ділянок, розташованих у м.Старокостянтинів: 
		- по вул.ГероївНебесноїСотні, 17, орієнтовною площею 100 000 кв. м (10 га),
		- по вул.ГероївНебесноїСотні, 21, орієнтовною площею 200 000 кв. м (20 га), 
		- по вул. Заїкіна, 95, орієнтовною площею 600 000 кв. м (60 га). 
		2. Позивач стверджував про незаконність рішення Міськради в оспорюваних частинах, оскільки спірні земельні ділянки є державною власністю та необхідні для використання та постійної діяльності Збройних Сил України. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		3. Згідно з рішеннями Старокостянтинівського районного виконавчого комітету (далі  РВК) № 109 від 10 червня 1980 року та № 10 від 17 січня 1979 року позивачу для потреб оборони надано у постійне користування вказані земельні ділянки, які входять до складу військових містечок № 9, 22, що підтверджується державними актами на право постійного користування землями серії Б №041671, 041646 від 1980 та 1979 років.
		4. В подальшому проведено звірку наявності площ земель МО України, розташованих в межах Міськради.
		5. Наказом МО України № 225 від 20 травня 2015 року утворено комісію з питань перевірки обліку та використання земельних ділянок, які належать до земель оборони. 
		6. Актами обстеження земельних ділянок військових містечок № 9, 22 Старокостянтинівського гарнізону КЕВ, розташованої на вулицях Красовського, Попова і Стельмаха у м. Старокостянтинів та за адресами: Старокостянтинівський район, с. Григорівка (за межами населеного пункту), м.Старокостянтинів, вул. Заїкіна, 10, Красилівський район, с. Кузьмин (за межами населеного пункту), встановлено, що земельні ділянки: площею 0,7550 га використовується для потреб оборони, площею 9,0000 га вивільнена, перебуває під городами мешканців міста Старокостянтинів, а земельна ділянка площею 17,9150 га вивільнена, перебуває під пасовищами та пустирями, землі оборони загальною площею 234,0342 га, які перебувають в межах м. Старокостянтинів по вул. Заїкіна, 10, використовуються (частково не використовуються) за призначенням для повсякденної (постійної) діяльності, у тому числі земельна ділянка площею 131,0000 га використовується для вирощування сільськогосподарської продукції.
		7. За результатами обстеження земельних ділянок військових містечок м.Старокостянтинів Старокостянтинівського гарнізону за даними КЕВ від17вересня 2015 року, зокрема, військового містечка № НОМЕР_1 (вул. Красовського, Попова, Стельмаха), встановлено, що земельна ділянка, площа якої складає 103,075 га, відноситься до військової частини НОМЕР_2 і безпосередньо використовується для потреб МО України (територія військової частини - 67,405 га, 40,63 га - не використовується для потреб МО України). 
		8. За наслідками обстеження земельних ділянок (акт від 18 жовтня 2017 року) рекомендовано провести їх інвентаризацію, оскільки встановлено, що земельні ділянки: 
		- по вул. Героїв Небесної Сотні, 21 та вул. Героїв Небесної Сотні, 17 забур`янені, частково використовуються громадянами міста для ведення городництва без правовстановлюючих документів; 
		- по вул. Заїкіна, 95 не використову.ться для потреб оборони, а використову.ться під городи громадян, житловим фондом громадян, частина використовується для сільськогосподарського виробництва особами, що не мають відношення до МОУкраїни.
		9. Проведено інвентаризацію земельних ділянок за цими адресами відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій», згідно з якою інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		10. Рішенням 23 сесії Міськради від 24 листопада 2017 року № 30 «Пронадання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, із земель житлової забудови, які не надані у власність (користування), розташованих за адресами: по вул. Героїв Небесної Сотні, 21, орієнтованою площею 200 000 кв.м, по вул. Героїв Небесної Сотні, 17  орієнтованою площею 100 000 кв.м та по вул.Заїкіна, 95  орієнтованою площею 600 000 кв.м, з подальшим наданням їх у власність (користування). 
		11. Восьмий відділ шостого управління Головного управління військової контррозвідки Служби безпеки України листом № 17/6/8-1 «Щодо передумов самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони», який надійшов до КЕВ 02 січня 2018 року, повідомив про прийняття органами місцевого самоврядування незаконних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які відносяться до земель оборони (військові містечка №№ 9, 22 Старокостянтинівського гарнізону) та перебувають на балансі КЕВ.
		12. Рішенням Міськради від 11 липня 2018 року № 34 (пункти 9/29/VII, 10/29/VII, 11/29/VII,) внесено зміни та доповнення до вищевказаного рішення Міськради шляхом уточнення земель, дозволи на розробку технічної документації яких надано територіальній громаді м. Старокостянтинів в особі Міськради, а саме - які не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням. 
		13. Наявність земель оборони в межах земельних ділянок, визначених у оспорюваних рішеннях, підтверджується також актами обстежень земельних ділянок військових містечок №9, 22 у м. Старокостянтинів складених у 2015 році за участю представників сторін, а також матеріалами для надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель оборони, наданих КЕЧ району (КЕВ місто Хмельницький) МО України для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України.
		14. Оскільки відповідач не наділений правом проводити інвентаризацію земель в межах території міста без наявності факту передачі цих земель до комунальної власності, його дії щодо надання територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Міськради дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель позивач вважає передчасними та такими, що не могли здійснюватися без з`ясування обставин наявнсоті у позивача права постійного користування цими земельними ділянками. Тобто позивач вважає незаконним оскаржувані ним рішення, оскільки Міськрада здійснила розпорядження землями, що є державною власністю і належать МОУкраїни, тоді як у органу місцевого самоврядування відсутні повноваження розпорядження такими землями та відповідно прийняття стосовно них рішень. Спірні рішення порушують право власності держави на землі оборони, право користування МО України в особі КЕВ, створюють негативні наслідки для власника та користувача  держави в особі КМУ та матимуть наслідки відчуження з державної власності земель оборони, що завдасть значну шкоду державі.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		15. Господарський суд Хмельницької області рішенням від22листопада2018року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019року, позов задовольнив. Суди послались на те, що дії відповідача щодо надання територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Міськради дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель були передчасними та не могли здійснюватися без з`ясування позиції позивача, з огляду на наявні у останнього акти на право постійного користування земельними ділянками. При цьому судами досліджено надані позивачем докази про належність цих земельних ділянок до земель оборони.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		16. 15 квітня 2019 року Міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в позові. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		17. Скаржник стверджує про помилковість висновків судів попередніх інстанції щодо господарської юрисдикції цієї справи, оскільки, як він вважає, цей спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		Доводи інших учасників справи
		18. Прокурор та КЕВ у відзивах на касаційну скаргу просять відмовити у її задоволенні, а судові рішення  залишити без змін. Вважають, що цей спір є приватноправовим і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства, оскільки виник між двома юридичними особами з приводу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель і визначення у майбутньому права власності (користування) або іншого речового права. 
		Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		19. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 25 квітня 2019 року відкрила касаційне провадження та ухвалою від29 травня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі  ГПК України) передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки судові рішення оскаржуються з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо визначення юрисдикції
		20. Визначаючи юрисдикцію спору, суди мають з`ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
		21. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		22. Статтею 12 Земельного кодексу України (далі  ЗК України) передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території селищ належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад міст; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		23. Частиною першою статті 122 та частиною першою статті 123 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
		24. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. У двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частини друга, третя, шоста статті 123 ЗК України).
		25. Рішення цих органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		26. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
		27. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою, а в інших випадках  на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
		28. Розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого, зокрема, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу (абзаци 3-5 частини першої статті 123 ЗК України).
		29. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		30. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		31. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		32. Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24квітня2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа №826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
		33. Проект технічної документації земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.
		34. Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації щодо земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		35. Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
		36. На обґрунтування своїх висновків про існування цивільно-правового спору суди попередніх інстанцій послалися на видані Виконавчим комітетом Міськради Державні акти на право постійного користування серії Б № 041671, 041646 від 1980 та 1979 років, згідно з якими позивачу належать земельні ділянки, які охоплюють військові містечка № 9, 22 в межах міста Старокостянтинів. 
		37. З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення Міськради про надання дозволу на розробку проекту технічної документації щодо земельних ділянок, які є державною власністю і знаходяться у користуванні позивача. 
		38. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що судами встановлено обставини існування у позивача дійсного речового права на вищевказані земельні ділянки. Тому оскаржуване рішення міської ради є спором про право, оскільки стосується надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою подальшого надання спірних земельних ділянок у власність (користування). 
		39. Таким чином, дії відповідача щодо надання територіальній громаді міста Старокостянтинів в особі Міськради дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель не могли здійснюватися без згоди позивача, якому належать ці ділянки на праві постійного користування.
		40. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункти6, 10 частини першої статті 20 ГПК України).
		41. Оскільки у цій справі встановлено наявність існуючого речового права на спірні земельні ділянки у позивача, а рішення відповідача, яке оскаржується, - про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з метою передання їх у власність (користування) іншим особам спричиняє порушення речового права позивача, висновок судів попередніх інстанцій про існування цивільно-правового спору є правильним та відповідно помилковими є доводи скаржника про публічно-правовий характер цих правовідносини.
		42. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16, від 16 січня 2019 року у справі № 361/2562/16-а та від 20 березня 2019 року у справі № 320/3496/17.
		43. Отже, викладений в оскаржуваних судових рішеннях висновок про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Щодо вирішення спору по суті
		44. За наведеними у позовній заяві доводами Міськрада незаконно розпорядилася землями державної власності, які належать до земель оборони, за відсутності доказів відмови попереднього користувача від земельних ділянок, а також за відсутності підстав для переходу права землекористування та з порушенням порядку встановлення і зміни цільового призначення земель.
		45. Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		46. Згідно із частинами першою, другою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.
		47. Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (станом на час прийняття спірного рішення Ради) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
		48. Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони», за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗКУкраїни (стаття 2 цього Закону).
		49. Порядок використання земель оборони та особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом (частини четверта та п`ята статті 77 ЗК України).
		50. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		51. За статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень КМУ.
		52. Відповідно до пунктів 15, 16, 19, 44, 45, 46, 48, 50 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою МО України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Своєчасне виявлення земель, що не використовуються, та надання відомостей про них покладається на заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, начальників управлінь центрального апарату МО України, а також командирів військових частин - землекористувачів. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату МО України, командувачами військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування, на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки, в порядку, встановленомуЗК України.
		53. Повноваження органів виконавчої влади у галузі земельних відносин визначено нормами глави 3 ЗК України. Статус та повноваження КМУ як вищого органу в системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) визначаються розділом VІ Конституції України, а також Законом України «ПроКабінет Міністрів України». Відповідно до частини другої статті 44 цього Закону КМУ, зокрема, здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів загального складу КМУ.
		54. До повноважень КМУ в галузі земельних відносин стаття 13 ЗК України відносить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. КМУ може розпоряджатися землями лише у випадках та в порядку, прямо передбачених законом: 1) у разі вилучення та надання у власність чи користування земельних ділянок державної власності (частина сьома статті122 та статті 149,150 ЗК України); 2) у разі продажу земельних ділянок державної власності іноземним державам та юридичним особам (стаття 129 ЗК України).
		55. Законами України «Про оборону України» (стаття 9) та «Про Збройні Сили України» (стаття 9) передбачено, що КМУ встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень КМУ у галузі земельних відносин, закріплений статтею 13 ЗК України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність КМУ як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).
		56. МО України забезпечує використання земельних ділянок державної власності, виділених для потреб Збройних Сил України. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (стаття 2) передбачає, що МО України, будучи центральним органом управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном. Цим законом також встановлено, що відчуження військового майна здійснюється МО України через уповноважені КМУ підприємства і організації.
		57. Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», МО України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
		58. Частиною першою статті 2 та статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.
		59. Статтею 35 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
		60. Статтею 4 Закону України «Про використання земель оборони» визначено вичерпний перелік видів використання земель оборони в господарських цілях. При цьому, відчуження земельних ділянок віднесених до земель оборони може відбуватися виключно у порядку передбаченому вказаним Законом. Тобто, відповідач наділений правом проводити інвентаризацію земель оборони лише у випадку передачі вказаних земель відповідачу відповідно до порядку встановленому чинним законодавством.
		61. Згідно з пунктом 5.14 Положення про організацію Квартирно-експлуатаційного забезпечення збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 липня 2013 року №448, фонди військових містечок та земельні ділянки, обліковуються у КЕВ.
		62. Як зазначено вище, Виконавчим комітетом Міськради позивачу видані Державні акти на право постійного користування серії Б № 041671, 041646 від 1980 та 1979 років, згідно з якими позивачу належать земельні ділянки, які охоплюють військові містечка № 9, 22 в межах міста Старокостянтинів. 
		63. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина друга статті 20 ЗК України).
		64. Як установлено судами попередніх інстанцій, з акта обстеження земельної ділянки від 18жовтня2017року, складеного відповідачем і який передував оспорюваному рішенню, вбачається невикористання позивачем земель оборони, тому рекомендувала провести їх інвентаризацію відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій».
		65. Істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особами є отримання згоди на це МО України, яка у даному випадку відсутня.
		66. Натомість відповідач, за відсутності дотримання встановленого законодавством порядку визначив характер земельних ділянок як землі житлової забудови. При цьому внесені відповідачем в оспорювані рішення подальші зміни не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги з огляду на ту обставину, що при вирішенні спору про визнання незаконними та скасування рішень відповідача господарський суд повинен виходити з оцінки дій органу місцевого самоврядування, вчинених останнім на момент прийняття оскаржуваних рішень. Тому проведення інвентаризації землі при наявній у відповідача інформації про належність її до земель оборони свідчить про протиправність оскаржуваних рішень. Позивач не може бути позбавлений законного права користування земельною ділянкою на тій підставі, що земельна ділянка не використовується або використовується нераціонально з огляду на її правовий статус.
		67. Враховуючи правовий режим спірних земельних ділянок оборонного значення, оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права позивача на користування ними та спрямоване на подальше вилучення і передачу у власність іншим особам.
		68. З урахуванням цього правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, який заперечується скаржником лише з підстав порушення правил юрисдикції, оскільки вважає, що цей спір підлягав вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
		69. Оскільки суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідили фактичні обставини справи та правильно застосували законодавство під час її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити без задоволення касаційну скаргу Міськради, а оскаржувані судові рішення  без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		70. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
		71. Слід зазначити, що касаційна скарга Міськради не містить доводів стосовно оскарження судових рішень попередніх інстанцій по суті спору, які оскаржуються виключно з підстав порушення правил юрисдикції.
		72. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		73. Проте за відсутності виявлених порушень норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права під час перегляду оскаржуваних судових рішень, а також з огляду на відсутність доводів з цього приводу у касаційній скарзі Міськради, рішення Господарського суду Хмельницької області від 22листопада2018року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 березня 2019 року у цій справі слід залишити без зміняк такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Щодо суті касаційної скарги
		74. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу  без задоволення.
		75. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 цього ж Кодексу).
		76.Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
		Щодо судових витрат
		77. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.Касаційну скаргу Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення.
		2.Рішення Господарського суду Хмельницької області від22листопада2018року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від19березня2019 року у справі № 924/174/18 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.Р.Кібенко
		 
		Судді:  Н.О.Антонюк В.С.Князєв 
		 
		Т.О.Анцупова Л.М.Лобойко 
		 
		С.В.Бакуліна  Н.П.Лященко 
		 
		В.В.Британчук О.Б.Прокопенко 
		 
		Ю.Л.Власов  В.В.Пророк
		 
		М.І.Гриців Л.І.Рогач
		 
		Д.А.Гудима  О.М.Ситнік
		 
		Ж.М.Єленіна  О.С.Ткачук
		 
		 О.С.Золотніков В.Ю.Уркевич 
		 
		  О.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...