Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/474/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2019. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 13.04.2022
Результат оскарження 13.04.2022 Одеський апеляційний суд: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/501/28/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016160000000562

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 05.09.2019
		Справа № 517/474/16-к
		1-кп/501/28/19 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		прокурорів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6 ,
		потерпілого  ОСОБА_7 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чорноморську Одеської області кримінальне провадження №42016160000000562 від 19 липня 2016 року, відносно:
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Шостка Сумської області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, раніше не судимого, працюючого прокурором Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_9 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та перебуваючи на посаді прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури, в червні 2016 року (точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) в денний час, у службовому кабінеті № 4 територіального осередку Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області за адресою: смт. Фрунзівка (нині смт. Захарівка), вул. Шкільна, 3-а під час зустрічі з ОСОБА_7 , умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди з використанням наданого йому службового становища, висунув останньому незаконну вимогу щодо надання неправомірної вигоди в сумі 5000 грн. за складання угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016160450000024 за ч. 1 ст. 263 КК України, узгодження останньому міри покарання із застосуванням положень статті 75 КК України. Разом з цим, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7 , що застосування положень статті 75 КК України в угоді про визнання винуватості можливе лише за умови передачі йому озвученої суми грошових коштів.
		Після отримання вимушеної згоди ОСОБА_7 щодо передачі неправомірної вигоди, 24 червня 2016 ОСОБА_9 склав та підписав угоду про визнання винуватості між ним та підозрюваним ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження № 12016160450000024 за ч. 1 ст. 263 КК України, якою погодив міру покарання із застосуванням положень статті 75 КК України. Зазначену угоду в подальшому скеровано до Фрунзівського районного суду для розгляду за суттю. 
		Вироком Фрунзівського районного суду від 15 липня 2016 року затверджено угоду, укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12016160450000024 за ч. 1 ст. 263 КК України та призначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень статті 75 КК України. 
		19 липня 2016 року, близько 10 години у приміщенні місцевої прокуратури ОСОБА_9 під час особистої зустрічі з ОСОБА_7 , реалізуючи раніше виниклий умисел на отримання неправомірної вигоди, зауважив, про виконання ним досягнутих домовленостей у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України та наполіг на передачі останнім раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 5000,00 грн. 
		ОСОБА_7 сприйняв розмову з ОСОБА_9 як намагання останнього понудити передати раніше оголошену ОСОБА_9 суму неправомірної вигоди в розмірі 5000,00 грн та передав останньому частину грошових коштів у сумі 2000 грн. При цьому ОСОБА_7 зафіксував вказану розмову за допомогою диктофону та того ж дня звернувся до уповноважених правоохоронних органів із повідомленням про вчинення злочину прокурором ОСОБА_9 
		25 липня 2016 року, близько 15 години у приміщенні місцевої прокуратури у смт. Захарівка Одеської області ОСОБА_7 в ході розмови з ОСОБА_9 , отримавши від останнього запевнення щодо позитивного завершення процедури кримінального провадження стосовно нього за ч. 1 ст. 263 КК України, повідомив, що за раніше висунутою вимогою він готовий додатково передати лише частину неправомірної вигоди у сумі 2000,00 грн.
		Далі, з метою завуалювати отримання неправомірної вигоди, обізнаний про методи та форми роботи правоохоронних органів ОСОБА_9 вийшов із службового кабінету, куди подалі зайшов необізнаний про злочинність дій останнього ОСОБА_10 та за його вказівкою отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 2000 грн. для подальшої передачі зазначеному прокурору.
		Після отримання через ОСОБА_10 неправомірної вигоди, прокурора ОСОБА_9 затримано працівниками спецпідрозділу УСБУ в Одеській області та слідчими прокуратури Одеської області.
		В судовому засіданні ОСОБА_9 вину не визнав, показав суду, що працює в Роздільнянській прокуратурі. У 2016 році він здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. З ОСОБА_11 він уклав угоду про визнання винуватості, будь який тиск на нього він не вчиняв, умови не виставляв. ОСОБА_11 добровільно підписав цю угоду. Після ухвалення рішення судом, ОСОБА_11 двічі, за власною ініціативою приїжджав до нього в прокуратуру. Він роз`ясняв йому, зокрема, наслідки невиконання рішення суду. 19 липня 2016 року на кінець розмови він вийшов з кабінету, залишаючи одного ОСОБА_11 , вважаючи, що той сам піде. Намагання отримати від ОСОБА_11 кошти, домовленість на це категорично заперечує. Садовському не доручав отримувати будь-які кошти від ОСОБА_11 . 
		Потерпілий ОСОБА_7 не підтвердив покази обвинуваченого ОСОБА_9 , показав суду, що під час розслідування справи відносно нього ОСОБА_9 запропонував підписати угоду про визнання винуватості при умові сплати 5000,00грн, вказуючи, що у іншому випадку він напише апеляційну скаргу на вирок. Після ухвалення вироку 15 липня 2016 року, ОСОБА_12 , який не був присутній у судовому засіданні, в той же день двічі зателефонував йому, кожного разу тиснучи, що б він приїхав до нього в прокуратуру. Не маючі коштів для передачі ОСОБА_12 , він взяв в борг у ОСОБА_13 2000,00 грн, якому повідомив про зазначені обставини. На пропозицію ОСОБА_13 він також взяв диктофон. 19 липня 2016 року він ( ОСОБА_11 ) приїхав в прокуратуру до ОСОБА_12 на його запрошення. Під час розмови він, посилаючись на важке матеріальне становище, наявність чотирьох дітей, запропонував ОСОБА_12 2000,00 грн та просив почекати днів п`ять на передачу решти. Після чого ОСОБА_12 покинув кабінет, зайшла незнайома особа, яка запитала, що він має дати ОСОБА_14 та він передав йому 2000,00грн. Той вийшов та ОСОБА_12 повернувшись через півхвилини запропонував ОСОБА_11 прибути числа 24-25 та він пообіцяв передати ОСОБА_12 ще 2000,00 грн. Розмову з ОСОБА_12 він записав на диктофон. В той же день, він звернувся до СБУ щодо зазначених подій. Подалі в прокуратурі Одеської області від нього відібрали заяву про вчинене правопорушення та він передав переписану на CD-диск аудіо запис розмови з ОСОБА_12 . Подалі він 25 липня 2019 року отримав від оперативних працівників помічені гроші у сумі 2000,00 грн, на нього було змонтовано обладнання для аудіо-, відеофіксації та він приблизно о 15.00 годин прибув до Роздільнянської прокуратури до ОСОБА_12 . Під час розмови він почав запитувати у ОСОБА_12 , «що далі» та той залишив кабінет. Через півхвилини зайшов ОСОБА_15 , який жестом руки показав, що б передав йому кошти. Він передав кошти зі словами «Тут дві тисячі, як положено, як домовлялись. Шо ОСОБА_16 казав?». Отримавши кошти той одразу вийшов у коридор та повернувся ОСОБА_12 . Потім його було затримано на подвір`ї прокуратури.
		Вина ОСОБА_9  підтверджується також дослідженими судом доказами:
		Свідок ОСОБА_10 , який працював на той час водієм в прокуратурі, показав суду, що 25 липня 2016 року приблизно о 15 годині зайшов до службового кабінету ОСОБА_12 , але побачив там тільки ОСОБА_11 , який раптово передав йому кошти, пояснивши, що це в рахунок боргу для передачі ОСОБА_12 . При повторному допиті в суді ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_11 , передаючи йому кошти, пояснив, що це за якісь борг. Раніше він мав своє кафе та тривалий час відвідувачі продовжували повертати йому борги, хоча список боржників не вівся. 
		Свідок ОСОБА_17 співробітник СБУ в Одеській області, показав суду, що приймав участь у огляді місця події. Декілька дзвінків 18 липня 2016 року на мобільний телефон ОСОБА_11 пояснив тим, що можливо помилився набираючи номер. Походження коштів для помітка грошей не пам`ятає - отримав в бухгалтерії або від керівництва. 
		Свідок ОСОБА_18 показав суду, що в якості слідчого, разом зі слідчим ОСОБА_19 , проводив огляд місця події  службових приміщень прокуратури. Крім того, на 15-20 хвилин відлучався на проведення огляду у відділенні поліції та при освідуванні. Частковий збіг часу проведення оглядів, який вказаний у відповідних протоколах пояснив погрішністю у годинниках. Під час проведення огляду слідчий ОСОБА_19 зупиняв відеофіксацію для складання протоколу.
		Свідок ОСОБА_20 показав суду, що приймав участь в якості понятого у проведенні огляду місця події в приміщенні прокуратури та при освідуванні. При ньому права всім роз`яснювались. ОСОБА_15 поясняв, що кошти отримав від ОСОБА_11 для передачі прокурору. Під час проведення огляду меблі не оглядали, вилучили документи та ноутбук.
		Свідок ОСОБА_21 показала суду, що раніше працювала в прокуратурі разом з ОСОБА_12 . Вваажає, що ОСОБА_11 був матеріально залежний від ОСОБА_13 , у якого працював. ОСОБА_13 раніше був засуджений за то, що вилив зеленку в обличчя працівника прокуратури. ОСОБА_13 бажав за засудження «розрахуватися» з працівниками прокуратури, ОСОБА_12 .
		Свідок ОСОБА_22 показав суду, що працює директором в господарстві «Журавушка». З ОСОБА_12 конфліктів не мав. ОСОБА_11 періодично у нього працює. ОСОБА_11 розповідав, що ОСОБА_12 вимагає від нього 5000,00 грн. за те, щоб не подасть апеляцію на його вирок. З цією метою ОСОБА_11 взяв у нього в борг 2000,00грн. Крім того, він передав ОСОБА_11 диктофон, щоб той записав розмову з ОСОБА_12 . Запис розмови він не прослуховував, диктофон не повернуто.
		Свідок ОСОБА_23 показав суду, що працював прокурором в Роздільнянській прокуратурі. В день затримання ОСОБА_12 він із ОСОБА_15 знаходились на веранді прокуратури коли прибув ОСОБА_11 та інтересувався чи є на роботі ОСОБА_12 . Потім ОСОБА_15 певний час знаходився в його ( ОСОБА_24 ) кабінеті. Коли в кабінет зайшов ОСОБА_12 , ОСОБА_15 вийшов. Під час огляду місця події ОСОБА_15 пояснював, що кошти, які знайшли при ньому, є чийсь борг.
		Винуватість обвинуваченого підтверджується також дослідженими судом матеріалами кримінального провадження:
		витягом з ЄРДР від 19 липня 2016 року (т.1 а.с.113);
		рапортом працівника СБУ ОСОБА_17 про виявлений злочин від 19 липня 2016 року (т.1 а.с.115);
		протоколом усної заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 19 липня 2016 року (а.с.116-118);
		клопотанням прокурора до Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року, про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 у вигляді зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі (т.4,а.с.126);
		ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 у вигляді зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі (т.4,а.с.128);
		клопотання прокурора до Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року, про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу  мобільного телефону (т.4,а.с.130);
		ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 у вигляді установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу  мобільного телефону (т.4,а.с.132);
		клопотанням прокурора до Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 у вигляді аудіо-відео контролю особи шляхом здійснення прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо- та відеозаписів його розмов, або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або місцем перебування тощо (т.4,а.с.122);
		ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 липня 2016 року, згідно якої надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно ОСОБА_9 у вигляді аудіо-відео контролю особи шляхом здійснення прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо- та відеозаписів його розмов, або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або місцем перебування тощо (т.4,а.с.124);
		Зазначені клопотання та ухвали надані суду під час судового розгляду.
		Також, дорученням прокурора до ГВ БКОЗ в Одеській області про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо проведення контролю за вчиненням злочину та використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (т.4, а.с.112);
		постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 20 липня 2016 року, у вигляді спеціального слідчого експерименту у вигляді помітки та вручення грошових коштів, в якості неправомірної вигоди із використанням аудіо-, відео контролю, фотографування та застосування спеціальних технічних засобів для спостереження (т.4,а.с.114);
		постановою прокурора від 20 липня 2016 року, про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів, як неправомірної вигоди (т.4,а.с.115);
		протоколом огляду місця події від 25 липня 2016 року, згідно якого ОСОБА_10 повідомив, що приблизно о 15.00 годин отримав від ОСОБА_25 кошти для передачі ОСОБА_9 , сума йому не відома та добровільно видав ці кошти: 2000,00 грн - двадцять купюр по 100 грн, кожна (т.1 а.с.119-123);
		додатком до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.124);
		постановою прокурора від 25 липня 2016 року про проведення освідування ОСОБА_10 (т.1,а.с.125);
		протоколом освідування особи - ОСОБА_10 від 25 липня 2016 року, згідно якого було зроблено змиви з обох його рук (т.1 а.с.126-127);
		протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 25 липня 2016 року (т.1 а.с.128-132);
		ухвалою суду від 27 липня 2016 року про надання дозволу на проведення огляду (т.1 а.с.133);
		ухвалою суду від 28 липня 2016 року про накладення арешту на майно (т.1 а.с.134-135);
		ухвалою суду від 27 липня 2016 року про обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою (т.1 а.с.136-137);
		повідомленням про звільнення ОСОБА_9 у зв`язку із внесенням застави (т.1 а.с.138);
		ухвалою суду від 29 липня 2016 року про відсторонення від посади (т.1 а.с.139);
		висновком судово-технічної експертизи від 29 вересня 2019 року №4407_03, згідно якого підтверджено справжність банкнот на загальну суму 2000,00грн, які були вилучені під час огляду місця події 25 липня 2019 року (т.1 а.с.147-149);
		висновками криміналістичної експертизи хімічних речовин від 26 вересня 2019 року №№ 4405, 4406, згідно яких на банкнотах, шортах ОСОБА_10 та змивах з пальців ОСОБА_10 , вилучених під час огляду місця події 25 липня 2019 року, виявлений спецбарвник, який має загальнородову приналежність(т.1 а.с.152-156);
		протоколами за результатами проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю з фототаблицею, згідно яких 25 липня 2016 року у службовому кабінеті ОСОБА_12 в прокуратурі, під час спілкування ОСОБА_11 з`ясовує у ОСОБА_12 подальші дії. ОСОБА_12 залишає кабінет на 51 секунду. Заходить ОСОБА_15 , якому ОСОБА_11 передає кошти зі словами «Тут дві тисячі, як положено, як домовлялись», на що ОСОБА_15 відповів: «Хорошо». ОСОБА_11 також його запитав: «Шо ОСОБА_16 казав?». Відповідь була нерозбірлива. ОСОБА_15 покинув кабінет, зайшов ОСОБА_12 та на питання ОСОБА_11 підтвердив, що все, він може до нього вже не приїжджати (т.1,а.с.159-161,162-168);
		протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів у розмірі 2000,00 грн двадцятьма купюрами по 100 грн кожна (т.1 а.с.177-178);
		протоколом огляду та вручення зазначених грошових коштів від 27 липня 2016 року ОСОБА_7 (т.1, а.с.169-176);
		постановою від 13 жовтня 2016 року про приєднання документів до кримінального провадження (т.1 а.с.185-186);
		постановою від 12 жовтня 2016 року про визнання речовими доказами (т.1 а.с.187-191);
		роздруківкою з`єднань мобільного телефону НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 , з якої вбачається, що 15 липня 2016 року двічі (о 12:31  тривалість 59 секунд та о 13:24  тривалість 39 секунд) відбулось з`єднання з мобільним телефоном НОМЕР_2 , який знаходився в користуванні ОСОБА_9 (т.3,а.с.156). 
		супровідним листом з Роздільнянської місцевої прокуратури з додатками (витяг з наказу про розподіл обов`язків) (т.1 а.с.192-201);
		копіями матеріалів досудового розслідування №12016160450000024 за підозрою ОСОБА_7 за ч.1 ст.263 КК України (т.1 а.с.206-246);
		копіями особової справи ОСОБА_9 (т.1 а.с.247-т.2 а.с.117).
		Судом також досліджено копії матеріалів з кримінального провадження № 12016160450000024 від 08 лютого 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, згідно яких ОСОБА_9 : входив до складу групи прокурорів (т.1.а.с.208), затверджував повідомлення про підозру (т.1.а.с.225), укладав угоду про визнання винуватості (т.1.а.с.231-234), затверджував обвинувальний акт (т.1.а.с.235-237). 
		Згідно вироку Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 липня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та затверджено угоду про визнання винуватості, призначено узгоджене покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, з випробуванням строком на один рік (т.1.а.с.243-244). 
		З угоди, укладеної між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , із зазначеного вироку, вбачається, що ОСОБА_11 було роз`яснено наслідки ухвалення вироку, в тому числі порядок оскарження, наслідки невиконання вироку засудженим. Тобто у ОСОБА_26 були відсутні підстави для продовження будь-якого контактування із засудженим ОСОБА_7 пов`язаного з виконанням вироку.
		Підстави не довіряти показанням потерпілого ОСОБА_25 у суду відсутні, оскільки вони логічні послідовні та підтверджуються іншими доказами у справі.
		Таким чином, ОСОБА_9 , своїми умисними діями, які виразилися у одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив злочин, передбачений ст. 368 ч. 3 КК України.
		Судом не приймаються доводи обвинуваченого ОСОБА_9 , щодо його невинуватості, так як його вина повністю доведена матеріалами кримінальної справи та доказами, які були дослідженні у ході розгляду справи, а невизнання ним вини суд розцінює як спосіб захисту з метою ухилення від кримінальної відповідальності. 
		Судом досліджено підстави допустимості аудіо запису зробленого потерпілим ОСОБА_7 під час розмови з обвинуваченим ОСОБА_26 19 липня 2016 року.
		Згідно абзацудругому статті62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Конституційний Суд України в своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року N 12-рп/2011 надав наступне тлумачення зазначеній конституційної нормі, вказуючи, що під доказами, одержаними незаконним шляхом слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
		Згідно чч. 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом; Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ч. 1 ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Таким чином, зазначений аудіозапис підлягає визнанню недопустимим доказом згідно ч. 1 ст. 86, ч. 1 та п.3 ч. 2 ст. 87 КПК України.
		Твердження сторони захисту, що досудове розслідування та збирання доказів було розпочато ще 18 липня 2016 року, тобто до внесення 19 липня 2016 року відповідних відомостей до ЄРДР, не знайшло свого підтвердження.
		Сторона захисту просила визнати недопустимими доказами всі матеріали НСРД (клопотання, ухвали, носії інформації), рапорт про виявлене кримінальне правопорушення, протокол прийняття усної заяви ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення, протокол огляду місця події, з відеозаписами, протокол освідування ОСОБА_9 , протокол затримання, за наступними підставами.
		Сторона захисту вважає, що прокурор ОСОБА_27 не мав повноваження на звернення 20 липня 2016 року до слідчого судді Апеляційного суду Одеської області з клопотаннями щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_9 . Стверджують, що на початок досудового розслідування 19 липня 2016 року не був визначений прокурор (група прокурорів), розслідування проводилось незаконно, з огляду на те, що станом на дату звернення не було призначено групу прокурорів, яким було доручено процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні.
		Як вбачається з інформації з ЄРДР, у вигляді скріншоту, яка міститься у вкладці «Рух провадження» у цьому кримінальному провадженні, 19 липня 2016 року о 18.19 годин призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_27 , ОСОБА_28 (т.5,а.с.209,210,214).
		Крім того, постановою першого заступника прокурора Одеської області ОСОБА_29 від 21 липня 2016 року призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_5 (старший групи), ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
		Згідно чч. 1, 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
		Згідно ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
		Законодавець не передбачив конкретну форму (спосіб) визначення керівником відповідного органу прокуратури групи прокурорів у кримінальному провадженні, і те, що спочатку група була визначена шляхом надання відповідної вказівки, а подалі додатково прийнято ще і постанову, не суперечить процесуальним нормам, а сама постанова не спростовує призначення групи прокурорів 19 липня 2016 року.
		Таким чином, прокурор ОСОБА_27 20 липня 2016 року мав процесуальні повноваження на подачу до слідчого судді Апеляційного суду Одеської області клопотань щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_9 .
		Сторона захисту вважає, що під час проведення огляду місця події та затримання ОСОБА_9 було допущено грубе порушення права на захист, зазначені дії відбувались у відсутності захисника.
		Аналіз правових норм, викладених у статтях237,241 КПК України, дає підстави суду зробити наступний висновок: проведення таких слідчих дій, як огляд місця події та освідування особи одразу після вчинення нею злочину можуть проводитися без участі захисника.
		Крім того, як вказував свідок ОСОБА_20 , під час проведення цих слідчих дій будь-яких зауважень щодо порушення права на захист не висловлювалось, про що власноручно розписався у протоколах. 
		Згідно підпунктів b та c пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі  Конвенція), кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
		- мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
		- захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		Згідно зіст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини під час перегляду справ обов`язково перевіряється твердження сторін щодо порушення права на захист.
		Як приклад, ЄСПЛ у своїх рішеннях «Титаренко проти України», «Ніколаєнко проти України», «Сергій Афанасьєв проти України», «Хайров проти України», «Гриненко проти України», «Єрохіна проти України», «Замфереско проти України», «Чопенко проти України» зазначив, що відсутність юридичної допомоги на початковій стадії розслідування, необґрунтоване обмеження заявника у праві на доступ до захисника, яке він мав згідно із законодавством та за відсутності будь-якої відмови заявника від цього права, є порушенням пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції.
		Згідно ізст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, відсутність захисника з моменту затримання ОСОБА_9 до появи захисника жодним чином не вплинула на загальну справедливість досудового розслідування, оскільки в цей період часу жодної слідчої дії з обвинуваченим проведено не було, будь-якого доказу на підтвердження його винуватості безпосередньо за його участю в цей період не здобуто.
		Суд звертає увагу на те, що в розумінні зазначених рішень ЄСПЛ право обвинуваченого ОСОБА_9 на початковій стадії досудового розслідування не було порушено. Вже під час оформлення протоколу затримання та до першого допиту він мав захисників, які до закінчення досудового розслідування приймали участь у всіх слідчих діях. Крім того, до появи захисника ОСОБА_9 не підтверджував свою причетність до вчинення злочину, будь-яких доказів щодо визнання своєї винуватості в цей період стороною обвинувачення суду не було надано. Тому суд встановлюючи винуватість ОСОБА_9 не ґрунтується на доказах, які б були здобуті стороною обвинувачення з порушенням його права на свободу від самовикриття, про що ЄСПЛ зазначив у рішенні «Шабельник проти України» (п.п. 57, 59).
		Як зазначив ЄСПЛ в рішенні від 23 червня 2016 рок у справі «Кривошей проти України» (заява № 7433/05) відсутні порушення вимог підпункту «с» пункту 3 та пункту 1 статті 6 Конвенції у випадку, коли ненадання заявнику правової допомоги не вплинуло непоправно на загальну справедливість провадження.
		Тому суд звертає увагу на те, що зазначені протоколи освідування та огляду приміщень та автомобілю не є автономними доказами винуватості ОСОБА_9 у отриманні неправомірної вигоди. Ці протоколи відіграють обмежену роль у комплексній сукупності всіх доказів, досліджених та оцінених судом.
		Такій же підхід суд застосовує надаючи оцінку відсутності у протоколі огляду місця події посилання на застосований технічний прилад  відеокамеру «SONY».
		Застосування цього приладу підтверджується показаннями свідків, а також посиланням на його використання у протоколах освідування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проводились одночасно з оглядом місця події.
		Зазначений відеозапис є цілком переконливим доказом і тому відсутній ризик щодо його ненадійності, потреба підтвердження цього доказу, шляхом внесення додаткових відомостей у протокол, у даному випадку, є відверто слабкішою.
		Суд також враховує, що сторона захисту оспорює не автентичність відеозапису, а формальне протокольне підтвердження його існування. Але з урахуванням вищевикладеного, порушення допущене у зазначеному протоколі не позначилося на справедливості судового розгляду. І визнання допустимим цього доказу не могло спричинити значну несправедливість, та взагалі не суперечить вимогам справедливості, гарантованої пунктом1статті6Конвенції.
		Суд також звертає увагу на те, що під час судового розгляду не отримано переконливих доказів джерела походження коштів, які були використані під час проведення НСРД, а на теперішній час знаходяться на зберіганні в УСБУ в Одеській області. На думку суду, визнання допустимими і цих доказів: банкноти грошей, автентичність яких встановлена, протоколи ідентифікації (помітки) грошових коштів, огляду та вручення грошових коштів, також не позначається на справедливості судового розгляду. 
		Аналогічний підхід застосований ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого королівства» (N 35394/97, п. 34, ECHR 2000-V), згідно якого якщо процес у справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані з порушеннями докази можуть бути прийнятними.
		Суд вважає безпідставними і доводи сторони захиступро незаконність визнання допустимими доказами у кримінальному провадженні у відповідності до ч. 2ст. 89 КПКпроцесуальних документів, прийнятих на підставі ухвал апеляційного суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, оскільки ухвали було відкрито стороні захисту лише під час розгляду провадження у суді, а не під час досудового розслідування. При цьому суд звертає увагу, що аналогічно під час судового розгляду знято гриф таємності та передано до суду постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 15 липня 2016 року та про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів при проведенні контролю за вчиненням злочину ОСОБА_9 . Суд вважає ці доводи сторони захисту необґрунтованими з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2ст.290КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості чи меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Частина 11ст. 290 КПКУкраїнипередбачає, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
		Згідно з ч. 12ст. 290 КПКУкраїниу разі, якщо сторона кримінального провадження не здійснила відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові 16 січня 2019 року (провадження 13-37кс18) в порядку, передбаченому ч. 4ст.442КПК України, за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Втім, у рішенні «Якуба проти України» від 12 лютого 2019 року ЄСПЛ зазначив, що право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть виникати конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захищати свідків, що піддаються ризику репресій, або зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів, які повинні бути урівноважені з правами обвинувачених. У деяких випадках може бути необхідним отримання певних доказів від сторони захисту, щоб зберегти основні права іншої особи або захистити важливий суспільний інтерес. Проте лише такі заходи, які обмежують право на захист і є суворо необхідними, є також припустимими згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Крім того, для того, щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, які викликають обмеження прав захисту, повинні бути належним чином компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи.
		Так, під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД із перевіркою процесуальних підстав для проведення НСРД, в т.ч. у випадках, коли такі матеріали не були надані стороні захисту у порядку, передбаченомуст.290КПК Україничерез їх фактичну відсутність у сторони обвинувачення на час завершення досудового розслідування. Водночас сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД з метою найшвидшого надання їх стороні захисту, в т.ч. і для відкриття матеріалів іншій стороні у відповідності зіст.290КПК України. Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11ст.290КПК України.
		Друга судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в ухвалі від 11 червня 2019 року у справі № 750/3402/16-к здійснила системний аналіз щодо питань висловлених у зазначеній правовій позиції та зробила наступні висновки:
		«Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно дост. 84 КПКдоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченомуКПКпорядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Системне тлумаченняст. 290 КПКУкраїни дозволяє зробити висновок, що відповідно доч. 12ст.290КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується.
		Ухвала слідчого судді про проведення НСРД повинна досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.
		ВП ВС у постанові наголошує, що сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді.
		У своєму рішенні ВП ВС звертає увагу на те, що ЄСПЛ зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту.
		Однак, варто враховувати ту обставину, що принцип змагальності є наскрізним і він не закінчується після реалізації положеньст.290КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду саме суд у ході судового розгляду під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує дотримання принципу змагальності.
		На етапі досудового розслідування сторони у відповідності дост. 290 КПКповинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні.
		Однак, оцінка належності, допустимості кожного із доказів буде здійснюватися судом, і суд, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні підстави (ухвали, клопотання тощо), які стали підставою для отримання будь - якого з доказів.
		Відповідь на питання про можливість надання ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД під час судового розгляду у суді першої інстанції повинна ґрунтуватися на безумовному дотриманні принципу змагальності.
		Відповідно до ч. 1ст.22КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченимиКПК України.
		Таким чином, докази у вигляді результатів НСРД повинні бути безумовно відкриті стороні захисту у порядку, визначеномуст.290КПК України.
		Однак процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД можуть бути надані і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції.
		Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами.
		Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідних ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД, суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НСРД як доказів.
		Якщо відповідні ухвали будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НСРД, з урахування позицій сторін, в т.ч. з урахуванням позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість.
		Зважаючи на наведене, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД не є доказом у розумінні ст. ст.84,99КПК України, в ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас, така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності не пізніше, ніж під час розгляду справи у суді першої інстанції.
		Процесуальні підстави для проведення НСРД повинні бути враховані судом першої інстанції під час всебічної оцінки доказів, отриманих в результаті проведення НСРД.
		Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання), які не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст.290КПК України, оскільки їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні і під час розгляду справи у суді першої інстанції. Суд, на основі комплексної оцінки доказів, отриманих в результаті НСРД, за умови дотримання принципу змагальності, повинен перевірити процесуальну підставу для їх отримання та вирішити питання про їх допустимість».
		Отже, наведений висновок Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду вказує на хибність позиції сторони захисту щодо підстав визнання недопустими докази отримані під час здійснення негласних слідчо-оперативних дій, з огляду не наведення цьому переконливих доводів.
		Суд прийшов до висновку, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД та які не було відкрито стороні захисту після завершення досудового розслідування, оскільки їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, правильно подалі були відкриті іншій стороні під час розгляду справи.
		При цьому, суд не допускає відомості, що містяться в ухвалах слідчого судді, постановах прокурора щодо проведення НСРД,як докази, а здійснивши лише перевірку їх, як процесуальні підстави законності проведення НСРД, вважає допустимими докази, отримані в результаті такої діяльності.
		Сторона захисту також вказувала на наявність в діях правоохоронних органів ознак провокації неправомірної вигоди щодо ОСОБА_9 , з огляду на це судом з цього приводу застосовується практика ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року щодо допустимості доказів, отриманих внаслідок провокації правоохоронних органів.
		У зазначеному рішенні наведене визначення провокація з боку правоохоронних органів, яке «Має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений».
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низку критеріїв (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Баннікова проти Росії»), а саме:
		a) змістовний критерій
		b) процесуальний критерій.
		При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (рішення у справі Баннікова проти Росії).
		По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (рішення у справі Баннікова проти Росії).
		Наявність телефонних з`єднань між потерпілим ОСОБА_7 та працівником СБУ ОСОБА_17 напередодні звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, тлумачиться стороною захисту як ознаки дій спрямованих на організацію провокації.
		Хоча свідок ОСОБА_17 та потерпілий ОСОБА_7 категорично не підтверджують наявність обізнаних контактів до 19 липня 2016 року, але наявність їх чотирьох телефонних з`єднань 18 липня 2016 року протягом від 15 до 102 секунд у різний час дня (т.3,а.с.158-159), складання ОСОБА_17 19 липня 2016 року рапорту про отримання оперативної інформації про вчинення злочину з боку ОСОБА_9 , може свідчити про наявність певних дій з боку оперативних служб (т.1,а.с.115).
		Разом з тим, сам факт отримання оперативним працівником інформації зміст якої свідчить про наявність ознаку злочину та складений на її підставі рапорт не може свідчити про початок досудового розслідування та збирання доказів, але міг бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
		Крім того, судом не отримано переконливих доказів, що в основу рапорту ОСОБА_17 від 19 липня 2016 року покладено інформацію отриману саме від потерпілого.
		Оцінюючи зазначену інформацію за вищевикладеним змістовним критерієм, судом не отримано відомостей, щодо будь-яких дій, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину. Більш того, прояв ініціативи в контактах, завуальованість розмов, спотворення умов для неособистого отримання грошей (схема), було застосовано саме ОСОБА_9 , а не з боку потерпілого, або правоохоронними органами, до внесення відомостей в ЄРДР або під час проведення НСРД. Тобто, підтверджується вчинення обвинуваченим конкретних кроків на скоєння діяння, у вчиненні якого він обвинувачується.
		Суд вважає, що досудове розслідування проводилось в цілому у пасивній манері та відсутні підстави вважати, що з боку правоохоронних органів готувалось або допущено провокацію.
		ОСОБА_9 раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не знаходиться.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
		При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного і достатнього для його виправлення і попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості і обставини вчиненого обвинуваченим злочину, дані про його особу, відсутність обставин, які обтяжують або пом`якшують його покарання, і вважає, що йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, оскільки менш суворий вид покарання буде не достатнім для його виправлення та не вчинення ним нових злочинів.
		Звільнення від відбування покарання з випробуванням судом не застосовується, як не передбачене у випадках засудження за корупційний злочин (ч.1 ст.75 КК України).
		Згідно ст.72 ч.5 КК України підлягає зарахуванню ОСОБА_9 строк попереднього ув`язнення з 25 по 28 липня 2016 року у строк відбуття покаранняіз розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (т.1.а.с.138).
		Потерпілий ОСОБА_7 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого, стверджуючи, що вчиненим злочином йому завдана моральна шкода в розмірі  50000,00грн. Крім того, просив стягнути з обвинуваченого на свою користь в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу  10000,00 грн, відшкодування витрати на прибуття в судові засідання потерпілого та його представника - матеріальної шкоди 11896,67 грн.
		Обвинувачений не визнав цивільний позов та інші вимоги, з огляду не визнання пред`явленого йому обвинувачення.
		Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		Розмір цивільного позову підтверджується наданими документами.
		Суд вважає, що неправомірними діями обвинуваченого, потерпілому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в його моральних стражданнях.
		Суд вважає, що з урахуванням глибини та тривалості моральних страждань потерпілого на його користь з обвинуваченого слід стягнути 2000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Під час даного судового провадження потерпілим ОСОБА_7 , який є цивільним позивачем, були понесені процесуальні (судові) витрати, які складаються з витрат пов`язаних із прибуттям потерпілого та його представника до місця розгляду справи 11896,67грн, витрати на правову допомогу 10000,00грн.
		Згідно ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Процесуальні витрати, відповідно до ст.118 КПК України, складаються із 1)витрат направову допомогу; 2)витрат,пов`язаних ізприбуттям домісця досудовогорозслідування абосудового провадження; 3)витрат,пов`язаних іззалученням потерпілих,свідків,спеціалістів,перекладачів таекспертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими КПК України, а якщо процесуальні відносини, що виникли в зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, до витрат,пов`язаних зрозглядом справи,відповідно доч.3ст.133ЦПК України,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу;     2)пов`язані іззалученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; 3)пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		За таких обставин судові витрати, понесені потерпілим, підлягають стягненню з обвинуваченого.
		ОСОБА_7 сплачено судовий збір при подачі цивільного позову в розмірі 1600,00грн. Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від його сплати позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, сплачений ОСОБА_7 судовий збір підлягає поверненню.
		Керуючись ст.ст. 370, 374, 395 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_9  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти роківпозбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, на строк три роки. 
		Позбавити  ОСОБА_9  класного чину - юрист 1 класу.
		Запобіжний захід у вигляді застави в сумі 55120,00 гривень залишити незмінним до набрання вироком законної сили.
		Початок відбування покараннявизначити ОСОБА_9 з дня затримання та поміщення до слідчого ізолятору.
		Зарахувати ОСОБА_9 строк попереднього ув`язнення з 25 по 28 липня 2016 року у строк відбуття покарання за правилами ч. 5ст. 72 КК Україниіз розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (т.1.а.с.138).
		Стягнути з  ОСОБА_9  на користь держави витрати на проведення судових експертиз на суму 8587,80 грн. (т.1,а.с.150,157).
		Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 задовольнити частко. 
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди  2000,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судові витрати: 10000,00 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу, на відшкодування витрат на прибуття в судові засідання потерпілого ОСОБА_7 на адвоката ОСОБА_6  11896,67грн.
		Повернути ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 1600,00грн.
		Речові докази, а саме: диски залишити у матеріалах кримінального провадження, грошові кошти у сумі 2000,00 грн, банкнотами серії ЕВ 1657300; серії ЗА 8811128; серії МЗ 9553671; серії КР 8749879; серії МЗ 3576473; серії МБ 7917519; серії МК 5337605; серії ЗВ 5411298; серії КМ 6337957; серії ГГ 9539855; серії СА 8889000; серії МЛ 8571591; серії КА 9646915; серії ЕГ 9711468; серії ВЖ 7051501; серії МЄ 7916794; серії КВ 1222063; серії ЕЄ 2523808; серії КГ 3380991; серії СА 2868864,повернути власнику, шорти  повернути ОСОБА_10 , контрольний зразок спеціальної хімічної речовини, ватні тампони зі змивами  знищити.
		Грошову заставу в сумі 55120,00 гривень, яка 28 липня 2016 року була внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області за ОСОБА_9 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю (крім ОСОБА_9 ) при пред`явленні ним в ТУ ДСА України в Одеської області відповідних документів про внесення застави.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іллічівський міський суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...