Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/1953/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2019. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2020
Результат оскарження 12.02.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		12 вересня 2019 р. Справа № 120/1953/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіСала П.І., 
		за участю
		секретаря судового засідання Михайловського М.В.,
		представника позивачаОлійника В.В.,
		представника відповідачаКальковця В.Л. (в режимі відеоконференції), 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю  науково-виробниче підприємство "Аргон" 
		до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 
		про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18.06.2019 товариство з обмеженою відповідальністю  науково-виробниче підприємство "Аргон" (далі  ТОВ-НВП "Аргон") звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002764106 від 24.04.2019 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 158621,13 грн, в тому числі штраф у розмірі 152520,32 грн та пеня в розмірі 6100,81 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24.04.2019 позивач отримав спірне рішення про застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 152520,32 грн та нарахування пені в сумі 6100,81 грн на загальну суму 158621,13 грн за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2016 по 28.01.2016. Позивач з таким рішенням не погоджується та зазначає, що згідно з повідомленням ДФС України № 19509/6/99099020-04-02-15-ВВП від 11.09.2015 ТОВ-НВП "Аргон" було включено до Реєстру великих платників податків на 2016 рік. Відтак починаючи з 01.01.2016 позивача взято на облік в СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС України. Поряд з цим, платежі з єдиного соціального внеску помилково продовжували перераховуватись товариством на рахунок Вінницької ОДПІ за попереднім місцем обліку. Як наслідок, протягом січня 2016 року позивач помилково здійснив сплату сум єдиного внеску на рахунок Вінницької ОДПІ на загальну суму 1174100,00 грн. Листом за № 27 від 26.01.2016 позивач звернувся до Вінницької ОДПІ щодо здійснення переведення вказаних платежів на рахунок СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС України, що відповідає положенням наказу Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), яким затвердженого Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів. Незабаром кошти були перераховані на рахунок СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС України і недоїмка з єдиного внеску, що утворилася через помилкове перерахування сум внеску на рахунок іншого податкового органу, була погашена. При цьому штрафні санкції за несвоєчасне перерахування (несвоєчасну сплату) єдиного внеску протягом 2016-2018 рр. до товариства не застосувались.
		Також позивач зазначає, що з 01.01.2019 у зв`язку із змінами в законодавстві ТОВ-НВП "Аргон" перейшло на податковий облік до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби. 26.02.2019 відповідач прийняв рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2016 по 10.02.2016 на загальну суму 167067,61 грн. Вказане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДФС України. За результатами розгляду скарги рішення відповідача № 0000934106 від 26.02.2019 було скасоване, а відповідача зобов`язано винести нове рішення, перерахувавши пеню. 24.04.2019 позивач отримав оспорюване рішення за № 0002764106 від 24.04.2019, яким до товариства застосовано штрафні санкції в розмірі 152520,32 грн та нараховано пеню в сумі 6100,81 грн за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2016 по 28.01.2016. Позивач вважає таке рішення протиправним та вказує на те, що своєчасно і в повному обсязі здійснював сплату єдиного внеску за спірний період, тоді як факт помилкової сплати відповідних коштів на неналежний рахунок контролюючого органу не свідчить про порушення платником вимог чинного законодавства та не може бути підставою для його відповідальності.
		Ухвалою суду від 21.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ-НВП "Аргон" та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
		05.08.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Як зазначає відповідач, рішенням № 0000934106 від 26.02.2019 до позивача було застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.01.2016 по 10.02.2016. Водночас рішенням ДФС України від 10.04.2019 № 16862/6199-99-11-05-02-25 скаргу позивача від 07.03.2019 № 82 задоволено частково, вищезазначене рішення скасовано та зобов`язано відповідача винести нове рішення, перерахувавши пеню. Відтак, на виконання рішення ДФС України, 24.04.2019 прийнято рішення за № 0002764106 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 21.01.2016 по 28.01.2016, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 152520,32 грн та нараховано пеню в розмірі 6100,81 грн. 
		Відповідач зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до платників, які допустили вказане порушення, застосовуються фінансові санкції (штраф та пеня) у розмірі, встановленому законом. Крім того, відповідно до пп. 5 п. 5 Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за № 193/28323, повернення коштів здійснюється у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок на підставі відповідної заяви платника. Відповідач вказує на те, що у разі подання заяви про перерахування помилково сплачених коштів, орган доходів і зборів не застосовує штраф та не нараховує пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску лише з наступного дня за днем подання такої заяви. На думку відповідача, позивач належним чином не виконав вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", сплативши єдиний внесок з порушенням встановленого строку. Відтак рішення за № 0002764106 від 24.04.2019 відповідач вважає правомірним.
		Справа неодноразово призначалась до судового розгляду, однак судове засідання щоразу відкладалось: або за клопотанням відповідача, або у зв`язку з наявністю процесуальних перешкод для розгляду справи по суті.
		Ухвалою суду від 04.09.2019 задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		В судовому засіданні представник позивача надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просить суд позов задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві. Просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		Заслухавши пояснення сторін та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив таке.
		Позивач ТОВ-НВП "Аргон" (код ЄДРПОУ 13323704) як юридична особа зареєстрований 29.09.1998, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблено запис за № 11741200000001919. Вид економічної діяльності позивача згідно з КВЕД: 47:11 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами" та 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".
		Згідно з повідомленням від 11.09.2015 № 19509/6/99-99-20-04-02-15-ВВП та на підставі наказу ДФС України від 08.09.2015 № 681 позивача включено до Реєстру великих платників податків на 2016 рік. В повідомленні зазначено, що для зміни основного місця обліку ТОВ-НВП "Аргон" необхідно до 15.11.2015 подати заяву про взяття на облік до контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків. 
		З 01.01.2016 позивач взятий на облік у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (код ДПІ  2806), що підтверджується довідкою від 02.02.2016 № 1004/1628061400124 форми № 4-ОПП.
		28.01.2016 на адресу Вінницької ОДПІ позивач звернувся із заявою № 27 від 26.01.2016 щодо переведення платежів по ЄСВ на рахунок № 37196201012806, одержувач: СДПІ з ОВС у м. Львові МГУ ДФС, банк одержувача: ГУ ДКУ у Львівській області МФО 825014, у загальній сумі 1174100,00 грн за такими платіжними дорученнями: № 5 від 06.01.2016 на суму 19000,00 грн; № 6 від 06.01.2016 на суму 5900,00 грн; № 13 від 06.01.2016 на суму 292000,00 грн; № 14 від 06.01.2016 на суму 5500,00 грн; № 15 від 06.01.2016 на суму 42900,00 грн; № 16 від 06.01.2019 на суму 185000,00 грн; № 17 від 06.01.2016 на суму 22500,00 грн; № 18 від 06.01.2016 на суму 100,00 грн; № 295 від 06.01.2016 на суму 268200,00 грн; № 296 від 06.01.2016 на суму 40000,00 грн; № 30 від 14.01.2016 на суму 7800,00 грн; № 31 від 14.01.2016 на суму 750,00 грн; № 32 від 14.01.2016 на суму 200,00 грн; № 33 від 14.01.2016 на суму 3250,00 грн; № 754 від 14.01.2016 на суму 200,00 грн; № 755 від 14.01.2016 на суму 1000,00 грн; № 33 від 22.01.2016 на суму 13500,00 грн; № 46 від 22.01.2016 на суму 3000,00 грн; № 47 від 14.01.2016 на суму 169000,00 грн; № 1332 від 22.01.2016 на суму 86300,00 грн.
		У вказаній заяві позивач зазначив, що з 01.01.2016 його взято на податковий облік у СДПІ з ОВС у м. Львові МГУ ДФС, а тому єдиний внесок за грудень 2015 року підприємство помилково сплатило на рахунки Вінницької ОДПІ, які діяли в 2015 році.
		Як видно з матеріалів справи, заява позивача була задоволена і на початку лютого 2016 року помилково сплачені товариством кошти в сумі 1174100,00 грн перераховані на рахунок СДПІ з ОВС у м. Львові МГУ ДФС.
		З 01.01.2019 позивач взятий на облік в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.
		26.02.2019 відповідач прийняв рішення № 0000934106 про застосування до позивача штрафу в сумі 152520,32 грн та нарахування пені в розмірі 14548,29 за період з 21.01.2016 по 10.02.2016 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав скаргу до ДФС України. Рішенням про результати розгляду скарги № 16/99-99-11-05-02-25 від 10.04.2019 скаргу позивача задоволено частково, рішення відповідача за № 0000934106 від 26.02.2019 скасовано з підстав невірного розрахунку пені та зобов`язано прийняти нове рішення. Серед іншого, в рішенні ДФС України зазначено, що ТОВ-НВП "Аргон" належним чином не виконало вимоги ст. 9 Закону № 2464-VI, а саме єдиний соціальний внесок за грудень 2015 сплатило з порушенням встановленого строку. У зв`язку з цим правомірно винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, однак під час розрахунку пені не враховано заяви товариства від 28.01.2016 про перерахування помилково сплачених коштів.
		24.04.2019 відповідач прийняв нове рішення за № 0002764106, яким застосував до позивача штрафні санкції в розмірі 152520,32 грн та нарахував пеню в сумі 6100,81 грн за період з 21.01.2016 по 28.01.2016 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
		02.05.2019 на вказане рішення позивач подав скаргу до ДФС України, в якій, зокрема, зазначив, що єдиний внесок за грудень 2015 року підприємство помилково сплатило на рахунки Вінницької ОДПІ, що підтверджується платіжними дорученнями. Водночас вказані кошти на підставі заяви від 28.01.2016 перераховано на рахунок СДПІ з ОВС у м. Львові МГУ ДФС. Відтак позивач просив скасувати рішення за № 0002764106 від 24.04.2019.
		Рішенням ДФС України № 25914/6/99-99-11-05-02-25 від 05.06.2019 скаргу позивача визнано такою, що подана повторно, а тому залишено без розгляду.
		Враховуючи наведене, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 (далі  Закон № 2464-VI).
		Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі  єдиний внесок)  консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		Єдиний внесок, відповідно до статті 7 Закону № 2464-VI, нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону,  на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. 
		Відповідно до частин восьмої, десятої, одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
		Днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів  день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. 
		У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. 
		Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. 
		Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. 
		Водночас процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі  Інструкція № 449, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). 
		Відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 449 сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
		Частиною четвертою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
		Поняття "Єдиний казначейський рахунок" закріплено в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 року № 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року № 594/6882, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
		Відповідно до частини п`ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
		Згідно з пунктом 2.1 Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 року № 54 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2013 року за № 1667\24199 (далі  Положення № 54), Державна фіскальна служба України (далі  ДФС) та її територіальні органи в областях, місті Києві, Міжрегіональне головне управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об`єднані та спеціалізовані державні податкові інспекції ДФС відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі  рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.
		Пунктом 3.1 Положення № 54 визначено, що страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства.
		Згідно з визначенням, яке наведено в пункті 1 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого Наказом Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 року за № 594/6882 (далі  Положення № 122), єдиний казначейський рахунок (далі  ЄКР)  це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
		Пунктом 2.1 цього Положення визначено, що ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
		Відповідно до пункту 2.2 Положення № 122 на ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України. 
		ЄКР відкритий на балансі Державного казначейства України, об`єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі  субрахунки ЄКР). 
		У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст. 
		Згідно з пунктом 2.3 Положення № 122 на субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. 
		Таким чином, позивач є платником ЄСВ та зобов`язаний сплачувати його не пізніше 20 числа наступного місяця. Разом з тим, днем сплати вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів. Усі кошти, які надходять для сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, консолідуються на Єдиному казначейському рахунку. Зокрема, там консолідуються і кошти від сплати ЄСВ. 
		Судом встановлено, що згідно з платіжними дорученнями № 5 від 06.01.2016 на суму 19000,00 грн, № 6 від 06.01.2016 на суму 5900,00 грн, № 13 від 06.01.2016 на суму 292000,00 грн, № 14 від 06.01.2016 на суму 5500,00 грн, № 15 від 06.01.2016 на суму 42900,00 грн, № 16 від 06.01.2019 на суму 185000,00 грн, № 17 від 06.01.2016 на суму 22500,00 грн, № 18 від 06.01.2016 на суму 100,00 грн, № 295 від 06.01.2016 на суму 268200,00 грн, № 296 від 06.01.2016 на суму 40000,00 грн, № 30 від 14.01.2016 на суму 7800,00 грн, № 31 від 14.01.2016 на суму 750,00 грн, № 32 від 14.01.2016 на суму 200,00 грн, № 33 від 14.01.2016 на суму 3250,00 грн, № 754 від 14.01.2016 на суму 200,00 грн, № 755 від 14.01.2016 на суму 1000,00 грн, № 33 від 22.01.2016 на суму 13500,00 грн, № 46 від 22.01.2016 на суму 3000,00 грн, № 47 від 14.01.2016 на суму 169000,00 грн та № 1332 від 22.01.2016 на суму 86300,00 грн позивач сплатив єдиний соціальний внесок за грудень 2015 року-січень 2016 року, однак на рахунок іншого податкового органу  за місцем свого попереднього обліку. 
		Водночас суд зауважує, що вказані кошти списані органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зараховані на рахунок контролюючого органу та консолідовані на єдиному казначейському рахунку.
		Відтак суд вважає, що в цьому випадку помилку позивача у зазначенні розрахункового рахунку бюджетної класифікації при заповненні платіжного документа на перерахування коштів не можна вважати несплатою (неперерахуванням) або несвоєчасною сплатою (несвоєчасним перерахуванням) єдиного внеску, оскільки кошти фактично надійшли на рахунок Державної фіскальної служби.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 під час розгляду справи № 803/1039/17. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що помилкове зазначення цифрового коду платежу в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску. 
		Таким чином, оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на неналежний код бюджетного класифікатора не вплинуло на виконання його обов`язку як платника єдиного внеску до бюджету, та позивачем самостійно нараховано зобов`язання за відповідним платежем, застосування до позивача штрафу і пені не може визнаватися правомірним. 
		Підсумовуючи, суд зазначає, що штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.
		Аналогічна правова позиція викладена у багатьох постановах Верховного Суду, наприклад від 20.02.2018 у справі № 816/591/16 (К/9901/23143/18), від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16 (К/9901/22080/18), від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16, К/9901/23305/18).
		Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06).
		Крім того, суд зауважує, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
		Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу  втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004).
		Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорюване рішення прийняте відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України та порушує майнові права та інтереси позивача. Відтак позов належить задовольнити повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2379,32 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.
		Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 0002764106 від 24 квітня 2019 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю  науково-виробниче підприємство "Аргон" штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 158621,13 грн, в тому числі штраф у розмірі 152520,32 грн та нарахована пеня в розмірі 6100,81 грн.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю  науково-виробниче підприємство "Аргон" (код ЄДРПОУ 13323704, місцезнаходження: вул. Ширшова, 31, м. Вінниця, 21009) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2379,32 грн (дві тисячі триста сімдесят дев`ять гривень 32 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 11 г, м. Київ, 04119).
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено та підписано суддею 17.09.2019.
		 
		 
		Суддя Сало Павло Ігорович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...