Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/33426/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2019. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/761/2379/2019
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22019000000000203

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/33426/19
		Провадження № 1-кп/761/2379/2019
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   17 вересня 2019 року 
		Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019000000000203 від 04.07.2019 року, відносно
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Донецька, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця строкової служби В/Ч №0300 ЗС України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.258-3 КК України,
		за участю:
		секретаря  ОСОБА_5 , 
		прокурора  ОСОБА_6 , 
		захисника  ОСОБА_7 , 
		підозрюваного  ОСОБА_4 , 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України радника юстиції ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 на підставі ч.2 ст.258-3 КК України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України. 
		Під час досудового розслідування встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн - засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, всі Члени вказаної організації утримуються в їхніх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету; від 24 жовтня 1970 року № 2625 (XXV), що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1 - 5 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХІХІХ) серед іншого визначено, що свідченням акту агресії є:
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної та політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою першою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно наведеним вище актам. 
		Жодні міркування будь-якого характеру, з політичних, економічних, військових чи інших причин не можуть бути виправданням агресії.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно статті 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Згідно вимог ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Відповідно до статей 132 - 134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум», всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому цим Законом. Крім того, відповідно до ст. 2 вказаного Закону, порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, а також іншими законодавчими актами України.
		У кінці 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у окремих невстановлених осіб виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом створення і фінансування терористичної організації на території Донецької області України.
		Так, 07 квітня 2014 року у м. Донецьку Донецької області з метою здійснення терористичної діяльності утворено «Донецьку народну республіку» (далі «ДНР»), одним із основних завдань якої є зміна меж території та державного кордону України шляхом озброєного насильницького захоплення та утримання її значної частини, тобто на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Вказана організація є стійким об`єднанням невизначеного кола осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, та в якому її структурні підрозділи здійснюють терористичну діяльність з відома керівників (керівних органів) усієї організації, а тому у відповідності до абз. 19 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		При цьому, терористична діяльність відповідно до статті 1 Закону охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму. 
		Утримання частини території Донецької області, взятої представниками терористичної організації «ДНР» під контроль шляхом насильницьких злочинних дій, та досягнення завдання щодо зміни меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України, потребує значних людських ресурсів, проведення їх навчання та забезпечення озброєнням та військовою технікою для можливості здійснення опору Збройним Силам України, вчинення інших терористичних актів з метою залякування населення, провокації воєнного конфлікту, тощо.
		При цьому, намагання досягти однієї з цілей, а саме створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу «ДНР» як легітимного державного утворення, що має власні органи державної влади, місцевого самоврядування та військові, в тому числі збройні, формування, призвело до прийняття ватажками «ДНР» рішення щодо створення та функціонування окремих організованих груп, зокрема і терористичних, об`єднаних єдиним планом здійснення ними злочинної діяльності по закріпленим напрямкам, тобто окремих злочинів терористичної організації в цілому. В межах вказаних організованих груп розділені функції між її учасниками з ієрархічним закріпленням їх обов`язків.
		Умовно такі організовані групи поділені на так звані «політичний» та «силовий» блоки, та подекуди окремі організовані групи виконують функції обох блоків.
		Так, на учасників політичного блоку терористичної організації покладаються наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади «ДНР», організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР»;
		- організація та проведення незаконних референдумів та виборів на територіях, підконтрольних «ДНР»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення Донецької області щодо діяльності терористичної організації «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
		- налагодження взаємодії між лідерами «ДНР» і терористичної організації «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), представниками влади та ЗС РФ з метою координації дій щодо застосування актів збройної сили проти держави України, спрямованих на захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для здійснення актів застосування збройної сили проти держави України, зокрема протидії правоохоронним органам та силам антитерористичної операції;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» дискредитації діяльності органів державної влади України і осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» та для забезпечення їх протиправної діяльності;
		- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		На учасників силового блоку терористичних організацій покладаються наступні обов`язки:
		- систематична організація та здійснення актів застосування збройної сили проти держави Україна у особі представників сил антитерористичної операції, зокрема ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України та інших військових формувань, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку терористичної організації «ДНР» та організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької області;
		- вчинення терористичних актів та диверсій на інший території України;
		- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності проведенню антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку незаконних утворень «ДНР», захоплення, а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичних організацій.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів шляхом здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, «Донецька народна республіка» є стійким об`єднанням невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичною організацією.
		Із квітня 2014 року по теперішній час, з метою реалізації злочинного умислу та досягнення зазначених завдань, учасниками терористичної організації «ДНР» вчиняються терористичні акти, здійснюються захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури на території Донецької області, акти застосування збройної сили проти держави України, чиниться збройний опір правоохоронним органам України та іншим представникам сил антитерористичної операції у відновленні територіальної цілісності України та забезпеченні правопорядку, вчиняються інші злочини.
		07.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
		13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» терористичною організацією, а численні злочини вчинені її представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 №1596-VІІ, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22.07.2014 № 1597-VІІ, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 №106-VІІІ, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21.04.2015 №337- VIII.
		Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» до терористичної організації, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників вказаної терористичної організації.
		Відповідно до положень, Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до зазначеної конвенції від 15.05.2003 №ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, терористична організація виділена, як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
		Водночас, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.
		Враховуючи вищевикладене, «ДНР» містить всі необхідні ознаки терористичної організації, має стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Так, 06.04.2014 особи (відносно яких правоохоронними органами розслідуються окремі кримінальні провадження) організували масові заворушення поблизу будівлі Донецької обласної державної адміністрації за адресою: м. Донецьк, вул. Пушкіна, буд. 34, в ході яких було захоплене вказане приміщення і 07.04.2014, знаходячись у приміщенні сесійної зали зазначеної будівлі, публічно проголосили про створення нелегітимного державного утворення «ДНР» на основі прийнятих ними «Декларації про суверенітет ДНР» та «Акту про проголошення державної незалежності ДНР» і тим самим створили терористичну організацію «ДНР».
		Виданим зазначеною терористичною організацією «Актом про проголошення державної незалежності ДНР» публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014, на порушення порядку встановленого Конституцією України та Законом України «Про всеукраїнський референдум», так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області, з питання визнання державної самостійності так званої «Донецької народної республіки» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		З метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців Донецької області до визнання державної самостійності «ДНР» керівниками створеної за вищезазначених обставин терористичної організації «ДНР» організовано та проведено протягом березня-квітня 2014 року низку мітингів на території м. Донецька Донецької області, де місцевим мешканцям публічно доводили зміст «Акту про проголошення державної самостійності «ДНР» та закликали до виконання викладених у ньому вимог, а саме до проведення «загального обласного референдуму» та вирішення питання про визнання державної самостійності «ДНР» (далі - референдуму) та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України.
		Крім того, з метою створення в очах міжнародної спільноти та місцевих мешканців образу терористичної організації «ДНР» як легітимного державного утворення, з 07.04.2014 її ватажками прийнято рішення щодо поступового створення та функціонування структурних підрозділів політичного блоку терористичної організації «ДНР» - окремих так званих «органів та установ ДНР». При цьому, з метою надання вигляду законності їх діяльності, ватажками зазначеної терористичної організації прийнято ряд документів із ознаками нормативності, проте які є нікчемними відповідно до законодавства України.
		Однією з таких «установ» є так зване «міністерство праці і соціальної політики» (далі «міністерство»), організоване терористичною організацією «ДНР» з метою соціального забезпечення своєї терористичної діяльності, зокрема щодо вчинення дій по зміні меж території та державного кордону України, про утворення якого проголошено 10.01.2015 так званою «постановою «ради міністрів» № 1-27, що має ознаки нормативно-правового документу, але відповідно до законодавства України є нікчемним, однак вказане «міністерство» фактично розпочало свою діяльність із листопада 2014 року.
		При цьому «міністерство» має чітку структурну ієрархію з розподілом функцій, визначенням керівників як групи в цілому, так і окремих її підрозділів.
		Так, до складу керівництва входять безпосередньо «міністр», його «перший заступник», «заступник міністра» та «помічник міністра». Також організаційну структуру складають підрозділи, а саме: «фінансовий департамент»; «департамент управління справами»; «юридичний департамент»; «департамент зайнятості населення»; «департамент демографічної політики і соціального захисту населення»; «департамент розвитку соціального страхування»; «департамент інформаційних технологій і громадських зв`язків»; «департамент охорони і умов праці» «департамент аналізу і прогнозування», тощо.
		Загалом кількісний склад організованої групи - «міністерства праці і соціальної політики ДНР» складає близько ста осіб, а основним місцем її дислокації є АДРЕСА_3 .
		На саму організовану групу, керівництвом терористичної організації, покладено завдання та функції з:
		- формування та визначення шляхів реалізації державної політики «ДНР» щодо забезпечення державних соціальних стандартів і державних соціальних гарантій для населення, координація розробки проектів прогнозів і державних програм;
		- формування і визначення шляхів реалізації державної політики «ДНР» щодо регулювання ринку праці, процесів трудової міграції, визначення правових, економічних та організаційних основ зайнятості населення та його захисту від безробіття в «ДНР»;
		- формування державної політики «ДНР», щодо визначення державних соціальних гарантій прав громадян на працю, оплату праці, а також нормування і стимулювання праці, професійної кваліфікації робіт і професій, умов праці в «ДНР»;
		- формування державної політики «ДНР» в сфері пенсійного забезпечення громадян;
		- формування основних напрямів державної політики «ДНР» в сфері проведення соціального діалогу з питань регулювання соціально-трудових відносин;
		- формування та визначення шляхів реалізації державної політики «ДНР» з надання адресної допомоги соціально незахищеним верствам населення, в тому числі малозабезпеченим та багатодітним сім`ям;
		- формування та визначення шляхів реалізації державної політики «ДНР» в сфері соціального захисту та соціального обслуговування ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і військових дій на території «ДНР»;
		- забезпечення в межах повноважень «міністерства» дотримання законодавства про працю, зайнятість, охорону праці, загальнодержавного соціального страхування, пенсійного забезпечення та соціального захисту населення в «ДНР»;
		- сприяння органам місцевого самоврядування «ДНР» у вирішенні питань соціального розвитку відповідних територій «ДНР»;
		- визначення форм і принципів соціального партнерства, організація співробітництва органів виконавчої влади «ДНР» і органів місцевого самоврядування з профспілками, іншими об`єднаннями громадян та організаціями роботодавців «ДНР», тощо.
		Так, з метою участі в терористичній організації «ДНР», в листопаді 2014 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) громадянин України ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Донецьку Донецької області, за власною ініціативою та за власним бажанням діючи умисно, з особистих ідеологічних міркувань, вирішив вступити до складу терористичної організації «ДНР» та прийняти безпосередню участь у ній шляхом зайняття посади в одній з «установ» її політичного блоку. З цією метою, ОСОБА_4 надав необхідні документи на працевлаштування до «міністерства праці і соціальної політики ДНР», та в подальшому його було призначено на посаду «диспетчера, постійного представника міністерства праці і соціальної політики ДНР в центрі управлінням відновленням ДНР». Тим самим, ОСОБА_4 надав свою добровільну згоду на участь у складі політичного блоку терористичній організації «ДНР».
		До посадових обов`язків ОСОБА_4 на вищевказаній посаді входило:
		- формування реєстрів осіб, які потребують гуманітарну допомогу;
		- інформаційне забезпечення діяльності керівництва «міністерства», її структурних підрозділів, а саме підготовка презентацій та звітів щодо діяльності «міністерства».
		В подальшому, в лютому 2015 року ОСОБА_4 (більш точну дату встановити не виявилось можливим) призначено на посаду головного спеціаліста «сектору по зв`язкам із громадськістю «міністерства ДНР», до його кола посадових обов`язків входило:
		- інформаційне забезпечення діяльності керівництва «міністерства», її структурних підрозділів, а саме підготовка презентацій та звітів щодо діяльності «міністерства».
		В подальшому, в травні 2015 року ОСОБА_4 (більш точну дату встановити не виявилось можливим) призначено на посаду головного спеціаліста «відділу інформаційного забезпечення «міністерства ДНР», до його кола посадових обов`язків входило:
		- розміщення інформаційних матеріалів щодо діяльності «міністерства» на офіційному веб-сайті «міністерства»;
		- інформаційне забезпечення діяльності керівництва «міністерства», її структурних підрозділів, а саме підготовка презентацій та звітів щодо діяльності «міністерства».
		На початку червня 2015 року ОСОБА_4 (більш точну дату встановити не виявилось можливим) призначено на посаду провідного спеціаліста «відділу діловодства та контролю міністерства ДНР», до його кола посадових обов`язків входило:
		- доставка кореспонденції «міністерства» до інших «міністерств» та «відомств» «ДНР»;
		- здійснення розвантажувальних робіт та подальша доставка гуманітарної допомоги по території «ДНР» для мирного населення.
		В лютому 2018 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) ОСОБА_4 було звільнено із вищевказаної посади так званого «міністерства».
		Таким чином, за викладених вище обставин ОСОБА_4 , за власною ініціативою та за власним бажанням діючи умисно, з особистих ідеологічних міркувань, в період з листопада 2014 по лютий 2018 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) приймав участь у терористичній організації «ДНР», забезпечуючи реалізацію завдань її політичного блоку шляхом виконання покладених на нього повноважень як співробітника «міністерства».
		Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		02.08.2019 року ОСОБА_4 оголошено про підозру в участі у терористичній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України. 
		В судовомузасіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав клопотаннята просивзвільнити відкримінальної відповідальності ОСОБА_4 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.258-3КК України,у зв`язкуз тим,що останнійдобровільно надавпоказання просвою злочиннудіяльність ускладі терористичноїорганізації «ДНР»,добровільно повідомивпро протиправнудіяльність ускладі терористичноїорганізації «ДНР»23осіб,які разомз нимприймали участьу складітерористичної організації,а такожяких бачивпід часвиконання покладенихна ньогоу «ДНР»функцій.Крім того,показання ОСОБА_4  використанні в ході проведення досудового слідства у кримінальному провадженні № 22014000000000261 від 24.07.2014 за підозрою громадянина України ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, досудове розслідування якого проводиться 4 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України. Вказані обставини свідчать про сприяння ОСОБА_4 розкриттю злочинів, вчинених у зв`язку з діяльністю терористичної організації «ДНР». При цьому, ОСОБА_4 не є керівником чи організатором терористичної організації та в діях підозрюваного не встановлено складу іншого злочину.
		ОСОБА_4 суду пояснив, що йому роз`яснено та зрозуміло суть підозри, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, його право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч.2ст.258-3 КК України. Крім того, повідомив, що жалкує про вчинене та після повернення на територію, яка підконтрольна владі України, добровільно звернувся до СБУ та повідомив їм про всі відомі йому обставини вчинення кримінальних правопорушень представниками так-званої «ДНР». Більше того, поступив на строкову служу до ЗСУ для того, щоб віддати борг державі. 
		Захисник ОСОБА_7 просив задовольнити клопотання прокурора та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч.2ст.258-3 КК України. 
		Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання та перевіривши матеріали кримінального провадження №22019000000000203 у двох томах, надані прокурором у судовому засіданні, прийшла до висновку про можливість задовольнити клопотання виходячи з наступного.
		Відповідно до ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Так, суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу. 
		Згідно п. 1 ч. 2ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до положень ч. 2ст.258-3 КК України, особа, крім організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв`язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину, звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті.
		Як убачається з наявних у розпорядженні суду матеріалів, ОСОБА_4 02 серпня 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.258-3 КК України.
		Також в судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2019 року під час допиту у якості підозрюваного ОСОБА_4 добровільно надав показання про свою злочинну діяльність у складі терористичної організації «ДНР», а також добровільно повідомив про протиправну діяльність у складі терористичної організації «ДНР» інших осіб, які разом з ним приймали участь у її складі, а також яких бачив під час виконання покладених на нього функцій у складі «ДНР» та інші суттєві для досудового розслідування обставини, вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю.
		Крім того, досудовим розслідуванням у діях ОСОБА_4 не було встановлено ознак участі у вчиненні вказаного кримінального правопорушення як організатора чи керівника такої терористичної організації, а також не встановлено складу інших кримінальних правопорушень. 
		ОСОБА_4 не є підозрюваним у інших кримінальних провадженнях, раніше не судимий.
		Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 добровільно повідомив правоохоронний орган про свою участь у складі терористичної організації «ДНР», а також про участь інших осіб, які разом з ним приймали участь у її складі, відомості щодо наявності в його діях складу іншого злочину відсутні у матеріалах кримінального провадження, а також не встановлено їх наявність і в судовому засіданні, а тому, на підставі ч. 2ст.258-3 КК України, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст.258-3 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_9 не обирався. 
		Шкода кримінальним правопорушенням не завдана. Потерпілих у кримінальному провадженні не встановлено. 
		Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає. 
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.
		Керуючись ст.ст.285-288, 314, 369-372, 376 КПК України, ст.44, ч.2 ст.258-3 КК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		Звільнити підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ч.2 ст.258-3 КК України. 
		Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст.258-3 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019000000000203 від 04.07.2019 року - закрити.
		Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
		Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		СУДДІ:
		 
		________________ ____________________ ________________
		ОСОБА_1 ОСОБА_2             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...