Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/1540/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-8099ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		11 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 265/1540/16-ц
		провадження № 61-8099св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
		суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Комунальне комерційне підприємство «Керуюча компанія «Східна»,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю., Пономарьової О. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «МВУ ВКГ»), Комунального комерційного підприємства «Керуюча компанія «Східна» (далі - ККП «Керуюча компанія «Східна»), третя особа - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів щодо здійснення повірки квартирних засобів обліку води, про визнання припису, дій та бездіяльності незаконними, зобов`язання вчинити певні дії.
		Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить її матері ОСОБА_2 . Разом з нею у квартирі зареєстровані та проживають її чоловік ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_4 Власник квартири у квартирі не зареєстрована, не проживає та послугами з водопостачання та водовідведення не користується. 
		У квартирі встановлені два засоби обліку холодної води. Їх встановлення відбувалося відповідно до вимог діючого законодавства, вони були опломбовані постачальником послуг.
		17 лютого 2014 року співробітник КП «МВУ ВКГ» здійснив перевірку лічильників та склав припис на зняття лічильника, у якому зазначив необхідність здійснення повірки лічильників до 17 березня 2014 року за власні кошти споживача. Позивач з такими діями відповідача КП «МВУ ВКГ» не погодилась, оскільки відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична перевірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств та організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо-, та водопостачання. Посилаючись також на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, позивач вважала, що до 24 жовтня 2014 року обов`язок здійснювати періодичну повірку лічильників було покладено на ККП «Керуюча компанія «Східна» як на підприємство, що надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а витрати на таку повірку включаються до тарифів зі сплати комунальних послуг.   
		З 17 лютого 2014 року і до теперішнього часу повірка лічильників здійснена не була, натомість відповідач КП «МВУ ВКГ» продовжив здійснення нарахування плати за послуги з водопостачання та водовідведення не за показниками лічильників, а: з 17 лютого 2014 року до 16 березня 2014 року - за середнім споживанням за попередній період; з 17 березня 2014 року і до часу звернення з позовом - за встановленою нормою споживання без лічильника. 
		Позивач зазначала, що вона весь цей час сплачує послуги за показниками лічильника, так як лічильники опломбовані, пломби не порушені і не встановлена неправильність у роботі лічильників. З цих причин вважала, що нарахування плати за послуги по нормі для споживачів без лічильника є неправомірним.     
		З урахуванням наведеного, позивач просила визнати бездіяльність ККП «Керуюча компанія «Східна» щодо періодичної повірки засобів обліку холодної води у квартирі АДРЕСА_1 незаконною; визнати незаконним припис КП «МВУ ВКГ» від 17 лютого 2014 року, яким їй наказано в місячний термін провести перевірку лічильників; визнати безпідставно нарахованим борг за водопостачання та водовідведення, що утворився як різниця між нарахованими відповідачем на загальних підставах сумами та сплаченими нею за показниками лічильників упродовж періоду з 17 лютого 2014 року до дати ухвалення рішення; зобов`язати відповідача зробити перерахунок та списати борг за користування нею послугами водопостачання та водовідведення, що утворився як різниця між нарахованими відповідачем на загальних підставах сумам та сплаченими нею за показниками лічильників упродовж періоду з 17 березня 2014 року до дати ухвалення рішення.   
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2016 року у складі судді Ковтуненко О. В. позов задоволено частково. 
		Зобов`язано КП «МВУ ВКГ» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з водопостачання холодної води та каналізації за показаннями лічильника СК-15Х-01 № 328687 та лічильника СК-15Х-01 № 318103, які встановлено в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , за період з 17 лютого 2014 року до дня ухвалення рішення. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що саме КП «МВУ ВКГ» є виконавцем послуг з питань періодичної повірки засобів обліку холодної води. Та обставина, що витрати, пов`язані з проведенням повірки лічильників не були включені у тарифи послуг, як зазначав відповідач КП «МВУ ВКГ», а, відповідно, їх оплата не проводилась, не ґрунтується на нормах закону та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити такі дії.
		При цьому, чинним законодавством на споживача не покладено обов`язок з проведення чергової повірки засобу обліку, а доказів про те, що позивач перешкоджала проведенню такої повірки засобу обліку чи чинила перешкоди у його проведенні відповідачем не надано. Отже винні дії ОСОБА_1 або інших членів її родини відсутні, а нарахування їй плати за надані послуги з загальних норм споживання порушують її права.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2016 року апеляційну скаргу КП «МВУ ВКГ» задоволено.
		 
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2016 року в частині зобов`язання КП «МВУ ВКГ» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з водопостачання холодної води та каналізації за показаннями лічильника СК-15Х-01 № 328687 та лічильника СК-15Х-01 № 318103, які встановлено в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , за період з 17 лютого 2014 року по день ухвалення рішення, скасовано, у задоволенні вказаних вимог відмовлено.
		 
		В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спір про здійснення перерахунку нарахованої оплати послуг з водопостачання холодної води та каналізації за показаннями лічильників не повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки суди розглядають заяви про визнання незаконними тільки рішень, дій чи бездіяльності державних та інших органів влади або органів місцевого самоврядування за умовах, якщо останні порушують права громадянина. Саме ці рішення, дії чи бездіяльність вищезазначених органів можуть бути предметом спору при розгляді позовних заяв фізичних осіб - споживачів, пред`явлених до водопостачальної організації. Розрахунок заборгованості не є актом нормативного характеру, оскільки він складений органом юридичної особи, а не державним органом. Оскарження розрахунку, який не встановлює для позивачів будь-яких обов`язків, крім рекомендації сплатити нараховані збитки, що є різновидом претензії, не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Отже, відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, вищезазначений розрахунок збитків може бути визнаний в якості доказу при вирішенні іншого спору, де б оспорювались дії, рішення, які є обов`язковими до виконання, зокрема при визнанні дій водопостачальної організації щодо відключення від водопостачання неправомірними та відшкодування шкоди, при вирішенні яких суд зобов`язаний буде надати оцінку вищевказаному розрахунку.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась засобом поштового зв`язку до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, пунктів 9, 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630; абзац другий частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314. 
		При цьому заявник у касаційній скарзі зауважила, що висновки апеляційного суду не ґрунтуються на жодних нормах матеріального права.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		У квітні 2017 року КП «МВУ ВКГ» засобом поштового зв`язку надіслало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просить судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		06 лютого 2018 року справу № 365/1540/16-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.
		За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами попередніх інстанцій установлено, ОСОБА_1 є споживачем послуг з холодного водопостачання, які надає КП «МВУ ВКГ» до квартири АДРЕСА_1 , у якій встановлено засоби обліку холодної води - лічильник СК-15Х-01 № 328687 та лічильник СК-15Х-01 № 318103. 
		17 лютого 2014 року квартиру відвідали працівники КП «МВУ КВГ» та залишили припис на зняття водомірів, у якому зазначили, що наявні у квартирі лічильники знаходяться у робочому стані та пломби не порушені. Також у приписі зазначили, що споживач зобов`язаний за власні кошти здійснити до 17 березня 2014 року повірку лічильників, при цьому у цей період нарахування за спожиті послуги буде здійснюватися по середньому споживанню за попередні два місяці. У разі нездійснення повірки у місячний термін нарахування за послуги буде здійснюватися відповідно до безоблікових норм споживання.
		Позивач неодноразово зверталася із заявами до КП «МВУ КВГ» щодо їх неправомірних дій, проте отримала лише одну відповідь від 17 березня 2015 року, у якій зазначено, що у тариф на водопостачання та водовідведення не закладені витрати, пов`язані з періодичною повіркою, а тому такі роботи здійснюються виключно за рахунок споживача.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР (в редакції, чинній на час повідомлення позивача про сплив строку повірки його приладу обліку і нарахування йому за послуги з водопостачання за нормами споживання (вересень 2016 року)засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
		Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року  № 630 (далі - Правила).
		Пунктом 9 Правил, передбачено, що квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку (пункт 10 зазначених Правил).
		У пункті 16 Правил зазначено про право споживача проводити позачергову повірку за власні кошти квартирних засобів обліку у разі виникнення в нього сумнівів щодо правильності їх показань, про що він інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.
		Положенням частини четвертої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2005 року, передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.
		Згідно з частиною третьою статті 28 вищевказаного Закону, якщо виконавцем послуг є водопостачальна організація, то її витрати, пов`язані з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом квартирних лічильників холодної води повинні відшкодовуватись власником або балансоутримувачем цього будинку через оплату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Витрати на періодичну повірку включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
		Згідно з абзацом першим пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
		Пунктами 9, 30, 32 Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.
		З урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (провадження № 61-27909сво18), ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «МВУ ВКГ», тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «МВУ ВКГ» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, в порушення вимог статей  303, 315 ЦПК України 2004 року, не визначився в повному обсязі з характером спірних правовідносин, належним чином не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання КП «МВУ ВКГ» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з водопостачання холодної води та каналізації за показанням лічильника СК-15Х-01 №328687 та лічильника №СК-15Х-01 №318103, які встановлені в квартирі АДРЕСА_1 , за період з 17 лютого 2014 року по день ухвалення рішення, апеляційний суд помилково виходив з того, що позивачем фактично обраний неправильний спосіб захисту порушеного права, Дійшовши такого висновку, апеляційний суд залишив поза увагою, що позивач оскаржувала дії виконавця послуг шляхом зобов`язання здійснити перерахунок оплати за надані послуги.
		Разом з цим, апеляційний суд, враховуючи доводи апеляційної скарги КП «МВУ ВКГ» та задовольняючи його апеляційну скаргу, залишив поза увагою, що заявник у апеляційній скарзі посилається на положення Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VII, який набрав чинності 01 січня 2016 року, тобто який не існував на час виникнення спірних правовідносин,  при цьому не здійснив жодного посилання на норми матеріального права у судовому рішенні.
		Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин та наданих учасниками справи доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання КП «МВУ ВКГ» здійснити перерахунок нарахованої оплати послуг з водопостачання холодної води та каналізації за показаннями лічильника СК-15Х-01 № 328687 та лічильника СК-15Х-01 № 318103, які встановлено в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , за період з 17 лютого 2014 року до дня ухвалення рішення, з підстав, викладених у рішенні суду. 
		З такими висновками погоджується й Верховний суд. 
		В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а отже не є предметом їхньої перевірки судом касаційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Таким чином, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані учасниками справи докази та ухвалив законне, обґрунтоване і справедливе рішення. 
		Апеляційний суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог й наявність правових підстав для відмови у захисті порушеного права споживача.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.
		Щодо розподілу судових витрат
		Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		За змістом частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
		Оскільки касаційну скаргу позивача задоволено та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, то з відповідача КП «МВУ ВКГ» в дохід держави необхідно стягнути судовий збір, який позивач мав би сплатити за подання касаційної скарги у розмірі 1 280,00 грн.
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 05 жовтня 2016 року скасувати, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2016 року залишити в силі.
		Стягнути з Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (код ЄДРПОУ 03361508) в дохід держави судовий збір, сплачений у зв`язку переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. О. Кузнєцов    Судді:В. С. Жданова      В. М. Ігнатенко      В. А. Стрільчук     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...