Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3010/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2019. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/3010/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Мамалуй О.О., 
		за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
		 
		представники учасників справи:
		позивача - Тарасенко О.В.,
		відповідача-1 - не з`явився,
		відповідача-2 - Білоцерковець Н.В.,
		відповідача-3 - не з`явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019
		(головуючий суддя Россолов В.В., судді Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
		у справі №922/3010/18 Господарського суду Харківської області
		за позовом фізичної особи ОСОБА_1 
		до 1. ТОВ Фірма "Ідалія", 2. фізичної особи ОСОБА_2 , 3. фізичної особи ОСОБА_3 
		про визнання недійсними положень статуту,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Стислий виклад позовних вимог
		 
		1.1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ідалія" (далі - ТОВ Фірма "Ідалія"), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсними з 17.06.2018 окремі положення статуту ТОВ Фірма "Ідалія" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14801050020002230), а саме:
		 
		- пункт 4.7 в редакції, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представника учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів;
		 
		- пункт 5.9 в редакції, що учасник товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
		 
		- підпункт 4.3.1 пункт 4.3 в редакції, що з питань, вказаних в п.п. 1), 2), 7) пункту 4.3 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються звичайною більшістю голосів.
		 
		1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на набуття 17.06.2018 чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в результаті чого статут ТОВ Фірма "Ідалія" містить положення, що не відповідають цьому Закону та порушують права позивача як учасника товариства брати участь в управлінні товариством, за захистом яких він й звернувся до суду.
		 
		2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1.  ОСОБА_1 , є одним з учасників ТОВ Фірма "Ідалія", код ЄДРПОУ 33122269, місцезнаходження: місто Харків, проспект Московський, 257 та володіє часткою, що дорівнює 33% статутного капіталу товариства .
		 
		2.2. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також статуту товариства в редакції, зареєстрованій 30.05.2011, номер запису 14801050020002230, що є чинною на час виникнення спірних правовідносин, іншими учасниками товариства є: ОСОБА_2 , частка якого дорівнює 33% статутного капіталу товариства; ОСОБА_3 , частка якої дорівнює 34% статутного капіталу товариства. 
		 
		2.3. Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 статуту встановлено, що "з питань, вказаних в п.п. 1), 2), 7) пункту 4.3 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються звичайною більшістю голосів...".
		 
		Згідно з пунктом 4.7 статуту "... загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів...".
		 
		Пунктом 5.9 статуту передбачено, що "... учасник товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому чинним законодавством України...". 
		 
		2.4. Звертаючись з позовною заявою позивач наголошує, що з 17.06.2018 набув чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", яким було визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, та визнано незаконними пункти статуту, які ґрунтувались на відповідних нормах законодавства. За твердженням позивача, станом на момент звернення до господарського суду учасниками товариства не були внесені зміни до положень статуту, які суперечать приписам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і реалізація учасниками дій проводиться на підставі незаконних положень статуту.
		 
		Позивачем також зауважено про отримання ним інформації про скликання відповідачем-2 загальних зборів учасників з порядком денним (24 питання), в тому числі: про зміну складу учасників товариства; про розподіл часток в статутному капіталі товариства; про внесення змін до статуту товариства; про звернення до суду щодо початку процедури банкрутства та уповноваження особи на подання таких документів; про перерозподіл часток між учасниками товариства; про прийняття рішення про перехід до процедури ліквідації товариства та обрання ліквідаційної комісії (ліквідатора); про зміну місцезнаходження товариства, тощо. До повідомлення про скликання зборів надано нову редакцію статуту, яка не містить інформації про новий склад учасників товариства та розмір їх часток в статутному капіталі товариства.
		 
		Враховуючи факт незаконного виключення позивача в 2016 році зі складу учасників ТОВ Фірма "Ідалія", що підтверджено рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі №922/4266/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2017, позивач наполягає, що на підставі наведених положень статуту, які не відповідають закону, загальні збори учасників правомочні прийняти рішення з усіх питань порядку денного, в т.ч. з якими позивач не згоден, як з такими, що порушують його корпоративні права.
		 
		3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		3.1. 26 березня 2019 року рішенням Господарського суду Харківської області позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними з 17.06.2018 окремі положення статуту ТОВ Фірма "Ідалія" (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14801050020002230), а саме:
		 
		- пункту 4.7 в редакції, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представника учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів;
		 
		- пункту 5.9, що учасник товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому чинним законодавством України;
		 
		- підпункту 4.3.1 пункту 4.3 в редакції, що з питань, вказаних в п.п. 1), 2), 7) пункту 4.3 рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймаються звичайною більшістю голосів.
		 
		Здійснено розподіл судового збору.
		 
		3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що з 17.06.2018 оспорювані приписи статуту ТОВ Фірма "Ідалія" є незаконними, оскільки вони відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", який був визнаний нечинним у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю з моменту набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
		 
		3.2. 18 червня 2019 року постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
		 
		3.2.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачає, що приписи статуту, які не узгоджуються з нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", однак станом на день набрання чинності даним Законом (17.06.2018) відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) та такими, що підлягають застосуванню з боку учасників товариства.
		 
		Отже, в силу дії пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" приписи статуту ТОВ Фірма "Ідалія", які станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) та такими, що підлягають застосуванню з боку учасників товариства з 18.06.2018 по 18.06.2019.
		 
		3.2.2. Також апеляційний суд виходив з того, що існування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" є реалізацією прагнення законодавця надати суб`єктам господарювання річний термін після набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для приведення статутів у відповідність із його нормами. Так, пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону не суперечить пункту 2, та носить роз`яснювальний характер з приводу чинності приписів статуту, заснованих на приписах Закону України "Про господарські товариства". 
		 
		Оскільки на момент звернення з відповідним позовом та прийняття рішення судом першої інстанції встановлений законодавцем присічний річний строк ще не сплив, оспорювані приписи статуту слід розцінювати як чинні (законні), що свідчить про недоведеність позивачем порушення його корпоративних прав, зокрема права на управління товариством, безпідставність позовних вимог, та є підставою для відмови в їх задоволенні.
		 
		4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		 
		4.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.03.2019 залишити в силі.
		          
		4.1.1. Позивач зазначає, що норми Закону України "Про господарські товариства" в частині, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, втратили чинність з 17 червня 2018 року.
		 
		Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом.
		 
		Підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов`язково в них міститися.
		 
		4.1.2. Позивач зазначає, що пунктом 2 перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що з дати набуття чинності цим Законом визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.
		 
		Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, що "… в силу дії пункту 3 перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" приписи статуту ТОВ Фірма "Ідалія", які станом на 17.06.2018 відповідали положенням Закону України "Про господарські товариства", вважаються чинними (законними) та такими, що підлягають застосуванню з боку учасників товариства з 18.06.2018 по 18.06.2019..." зроблені без системного аналізу вищенаведених норм та без урахування правової позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (від 3 жовтня 1997 року справа №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України).
		 
		4.1.3. Суд апеляційної інстанції також безпідставно не взяв до уваги аргументи позивача, що починаючи з 17.06.2018 загальні збори учасників ТОВ Фірма "Ідалія" як вищий орган управління товариством, спочатку зобов`язані були привести статут ТОВ Фірма "Ідалія" у відповідність до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а потім приймати будь-які інші рішення, що стосуються управління товариством.
		 
		До приведення положень статуту товариства у відповідність до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ініціювання відповідачем-2 загальних зборів на 30.11.2018 з переліком питань порядку денного, який передбачав вирішення питань управління товариством без можливості впливу позивачем на прийняття цих рішень є прямим порушенням корпоративних прав позивача на управління товариством, які неможливо захистити інакше як шляхом визнання недійсними окремих положень статуту товариства.
		 
		4.1.4. Також позивач зазначив, що ОСОБА_2 (відповідач-2) та ОСОБА_3 (відповідач-3) 25.10.2018 передали за актами приймання-передачі належні їм частки в статутному капіталі ТОВ Фірма "Ідалія" на користь ТОВ "Нова-Ідалія", тому з 25 жовтня 2018 року ОСОБА_3 взагалі не має будь-яких корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ Фірма "Ідалія", а ОСОБА_2 володіє часткою, що дорівнює 1% статутного капіталу ТОВ Фірма "Ідалія".
		 
		4.2. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли. 
		 
		4.3. Склад суду змінено у зв`язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В., що підтверджується наявним у справі Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.09.2019.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.2. Щодо суті касаційної скарги
		 
		5.2.1. Предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання недійсними окремих положень статуту.
		 
		Звертаючись з позовом у цій справі, позивач просив визнати недійсними з 17.06.2018 окремі положення статуту товариства в редакції, зареєстрованій 30.05.2011, у зв`язку з набранням чинності 17.06.2018 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII.
		 
		5.2.3. Верховний Суд виходить з такого.
		 
		Статут товариства - це основний документ, на підставі якого діє товариство.
		 
		За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо. 
		 
		Статут містить норми, які є обов`язковими для учасників (засновників, членів) товариства (господарства, установи), його посадових осіб.
		 
		Підставами для визнання акта, у тому числі статуту, недійсним є, зокрема, його невідповідність вимогам чинного законодавства. 
		 
		Отже, редакція статуту від 30.05.2011 мала відповідати вимогам законодавства, чинного на момент його прийняття - Закону України "Про господарські товариства" та положенням ЦК України і ГК України, які регулювали питання діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.
		 
		Набуття чинності з 17.06.2018 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не свідчить про автоматичну недійсність статуту чи окремих положень статуту, які приймалися відповідно до положень Закону України "Про господарські товариства" та чинного на той час законодавства.
		 
		5.2.4. У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. 
		 
		Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. 
		 
		5.2.5. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №49, ст. 682 із наступними змінами) у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. 
		 
		Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		 
		Верховний Суд зазначає, що наведену норму потрібно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 
		 
		Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
		 
		5.2.6. Щодо твердження скаржника про те, що господарський суд апеляційної інстанції прийняв постанову без урахування правової позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду у справі за конституційним зверненням ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (від 3 жовтня 1997 року справа №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України).
		 
		Верховний Суд зазначає, що зазначеним рішенням Конституційного Суду вирішувалося питання стосовно тлумачення частини першої статті 58, частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України щодо моменту набуття чинності Конституцією України.
		 
		Водночас у цій справі вирішується питання правильності застосування судами передбаченого законодавцем "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) щодо дії положень статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, які були прийняті до набрання чинності цим Законом та внесення змін до статутів товариств.
		 
		5.2.7. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що ОСОБА_2 (відповідач-2) та ОСОБА_3 (відповідач-3) 25.10.2018 передали за актами приймання-передачі належні їм частки в статутному капіталі ТОВ Фірма "Ідалія" на користь ТОВ "Нова-Ідалія", тому з 25 жовтня 2018 року ОСОБА_3 взагалі не має будь-яких корпоративних прав в статутному капіталі ТОВ Фірма "Ідалія", а ОСОБА_2 володіє часткою, що дорівнює 1% статутного капіталу ТОВ Фірма "Ідалія", оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів державної реєстрації відповідних змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
		 
		5.2.8. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
		 
		6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. 
		 
		6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. 
		 
		7. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права
		 
		7.1. Пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" необхідно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". 
		 
		Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються, натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
		 
		8. Судові витрати
		 
		8.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. 
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 у справі №922/3010/18 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                       І. Ткач
		 
		Судді                                                                                                    І. Кондратова
		 
		                                                                                                    О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...