Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-15/2003 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-13346ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                     
		Іменем України
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 2-15/2003
		 
		провадження № 61-13346св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (стягувач)- ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - Яремчанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,
		заінтересована особа (боржник)- Татарівська сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29 березня 2019 року у складі судді Бучинського А. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів:         Максюти І. О., Василишиної Л. В., Матківського Р. Й.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		Короткий зміст скарги
		 
		У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (рішення) головного державного виконавця Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Гуменюка В. В. в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 52821518                         від 05 березня 2019 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-15 від 18 червня 2004 року на виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року щодо зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
		 
		Скарга мотивована тим, що підставою для закінчення виконавчого провадження державний виконавець вважає неможливість виконання рішення суду без участі боржника, що на переконання ОСОБА_1 не може бути підставою закінчення виконавчого провадження, без його реального виконання. Внаслідок таких дій на час звернення продовжувалися захоронення на території закритого кладовища, і сільська рада ніяк не реагувала на такі протиправні дії. На його переконання судом зобов`язувалося Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, тобто малося на увазі закриття кладовища та відповідного повного припинення поховань на його території. Вказані обставини державнимвиконавцем не враховано, прийнято вкотре необгрунтовану та незаконну постанову про закінчення виконавчого провадження чим порушено його конституційне право на повне і реальне виконання судового рішення. А тому просив скаргу задовольнити.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження                           від 05 березня 2019 року ВП № 52821518 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-15 від 18 червня 2004 року на виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року щодо зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області              від 29 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано неправомірною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження № 52821518 від 05 березня 2019 року щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-15 виданого 18 червня               2004 року Верховинським районним судом про зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
		 
		Судове рішення мотивоване тим, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно закінчив виконавче провадження. Цими діями порушено право стягувача, оскільки з огляду на положення частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» завершене відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 цього Закону, виконавче провадження не може бути розпочате знову.
		Районний суд зазначив, що ураховуючи наведене, закінчення виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 520/17779/14-ц.
		 
		Суд першої інстанції вказав, що державним виконавцем в порушення вимог статей 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження», не вжито усіх передбачених законом заходів направлених на забезпечення виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року, прийнятого на користь скаржника, і жодних доказів, які б спростовували доводи сторони скаржника, головним державним виконавцем суду не надано, тому скаргу слід задовольнити, визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу головного державного виконавця Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а ухвалу Верховинського районного суду від 29 березня 2019 року - без змін.
		 
		Судове рішення, з посиланнями на норми статей 1, 5, частини першої               статті 18, пункту 11 частини першої статті 39, статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», мотивоване тим, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень з правом накладення штрафу на боржника за невиконання без поважних причин рішення суду.
		Колегія суддів апеляційного суду посилалася на практику Європейського Суду з прав людини про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень та на неї покладається обов`язок вжиття у межах компетенції усіх необхідних кроків для того, що б виконати остаточне рішення суду, та правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі № 520/17779/14-ц, що закінчення виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.
		 
		Ураховуючи наведене, апеляційний суд вказав, що встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки б це нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов`язання сільської ради про закриття новооблаштованого кладовища, згідно рішення суду, є похідним від скасування генерального плану забудови населеного пункту. Державний виконавець не використав можливість на звернення до суду за роз`ясненням рішення або із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, а у межах розгляду цих питань могло бути перевірено чи затверджувався боржником інший генеральний план села і чи визначено інше місце облаштування кладовища.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі Яремчанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
		 
		Аргументи учасників справи 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що твердження апеляційного суду про те, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно закінчив виконавче провадження є невірним оскільки державним виконавцем вжито всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема: 14 вересня 2018 року та 08 лютого 2019 року було складено акти державного виконавця, про те що при виїзді в с. Татарів на новооблаштованому кладовищі на території гаражів виявлено свіжі могили (поховання). Як наслідок 18 вересня 2018 року та 11 лютого 2019 року відповідно винесено постанову про накладення штрафу.
		Крім того, до Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області було надіслано повідомлення про злочин, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		 
		Додатково зазначає, що інших дій чи заходів примусу, передбачених                  Законом України «Про виконавче провадження» чи іншими нормативно-правовими актами, вчинити не міг, тому просила задовільнити її касаційну скаргу.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У серпні 2008 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню.
		 
		Звертає увагу на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 809/1144/17 та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня             2018 року у справі № 2-15/2003, провадження № 22 ц/779/826/2018, якими були визнані протиправними та скасовані постанови головного державного виконавця Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Гуменюка В. В. про закінчення виконавчого провадження по виконанню вищезазначеного судового рішення.
		 
		Вказує, що державний виконавець не звертався до суду із заявою за роз`ясненням про порядок виконання судового рішення, відповідно на свій розсуд, застосовуючи вибіркові норми чинного законодавства, виконував його та незаконно закінчив виконавче провадження, не виконавши рішення суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		На виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня        2003 року, залишеного без змін в цій частині ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2004 року та ухвалою Верховного Суду України від 28 травня 2004 року, Верховинським районним судом               18 червня 2004 року видано виконавчий лист за №2-15 про зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів.
		 
		На виконання вимог державного виконавця щодо виконання рішення суду Татарівською сільською радою № 118-27/2018 від 13 лютого 2018 року та  31 травня 2018 року відповідно до рішень закрито новооблаштоване кладовище на території гаражів, контроль за виконанням даного рішення залишено за сільським головою, постійною депутатською комісією з розгляду земельних питань містобудування і екології та комісією з благоустрою населеного пункту села Татарів (а.с. 9, 17).
		 
		Виконавчий лист №2-15 від 18 червня 2004 року тривалий час перебував на примусовому виконанні у Яремчанському міському відділі державної виконавчої служби. Після скасування постановою Апеляційного суду Івано- Франківської області від 11 липня 2018 року, залишеною в силі постановою Верховного суду від 06 грудня 2018 року, постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 лютого 2018 року ВП № 52821518 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-15 виданого 18 червня 2004 року Верховинським районним судом, державним виконавцем Гуменюком В. В. 15 серпня 2018 року винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання зазначеного виконавчого листа       (а. с. 6-7).
		 
		14 вересня 2018 року державним виконавцем складено акт про те, що при виїзді в с.Татарів на новооблаштованому кладовищі на території гаражів виявлено нові поховання (а. с. 177).
		 
		Постановою головного державного виконавця Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Гуменюком В. В. від 18 вересня      2018 року ВП № 2821518 по примусовому виконанню виконавчого листа             № 2-15 виданого 18 червня 2004 року Верховинським районним судом, за невиконання виконавчого листа накладено на боржника Татарівську сільську раду штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн. (а. с. 8).
		 
		08 лютого 2019 року державним виконавцем повторно складено акт аналогічного змісту про те, що при виїзді в с. Татарів на новооблаштованому кладовищі на території гаражів виявлено нові поховання (а. с. 180).
		 
		11 лютого 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200 грн (а. с. 182).
		 
		Цього ж дня державним виконавцем надіслано повідомлення до Яремчанського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Татарівської сільської ради, на що отримано відповідь, що проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні за фактом невиконання законних вимог державного виконавця та рішення верховинського районного суду                (а. с. 186).
		 
		18 лютого 2019 року боржник, Татарівська сільська рада, звернулася до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року, в задоволенні якої ухвалою Верховинського районного суду від 27 лютого 2019 року було відмовлено у зв`язку з її безпідставністю (а. с. 98-99).
		 
		Постановою державного виконавця Гуменюка В. В. від 05 березня            2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-15 виданого 18 червня 2004 року Верховинським районним судом про зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів закінчено у зв`язку із неможливістю виконання рішення суду без участі боржника на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 122).
		 
		Боржник оскаржував дану постанову до Верховинського районного суду, однак ухвалою від 11 лютого 2019 року в задоволенні скарги було відмовлено за її безпідставністю (а. с.49-50).
		 
		Відповідно до листів від 14 жовтня 2018 року, 18 січня 2019 року, 05 березня 2019 року на території новооблаштованого кладовища на території гаражів Татарівської сільської ради продовжуються відбуватися захоронення, що свідчить про невиконання рішення суду (а. с. 123-125).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. 
		 
		Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. 
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
		 
		Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		 
		Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
		 
		Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року щодо зобов`язання Татарівської сільської ради закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів було видано виконавчий лист № 2-15 від 18 червня        2004 року, а 05 березня 2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 52821518.
		 
		Постанова про закінчення виконавчого провадження від 05 березня                2019 року № 52821518 винесена на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, підставою для закінчення виконавчого провадження стала частина третя статті 63 вказаного Закону України, яка регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
		 
		Оскільки боржником, Татарівською сільською радою Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, не виконувалися ні рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року, ні вимоги державного виконавця щодо зобов`язання закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що державним виконавцем не виконано положення Закону України «Про виконавче провадження» у повному обсязі, а винесена ним постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню.
		 
		Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
		 
		З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону та прийняв неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-15 від 18 червня 2004 року, яке повинно бути виконане.
		 
		Належним доказом вжиття усіх, передбачених Законом, заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.
		Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
		 
		Доводи Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про здійснення ним усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду, не беруться до уваги з огляду на те, що рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року залишилося невиконаним, а на спірному кладовищі тривають захоронення.
		 
		Інші доводи касаційної скарги щодо встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів були предметом розгляду як місцевим судом, так і судом апеляційної інстанції, їм надана оцінка, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати нові обставини та переоцінювати надані докази.
		 
		З огляду на наведене колегія суддів вважає касаційну скаргу необґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Яремчанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Верховинського районного суду Івано-Франківської області               від 29 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. А. Воробйова   Г. В. Кривцова   Р. А. Лідовець   Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...