Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/409/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 61-26927ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		04 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/409/17-ц
		провадження № 61-26927св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), 
		Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року в складі судді Журавського В. В. та рішення Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Сушко Л. П., Ігнатченко Н. В., Мельника Я. С.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2017 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду з позовом до 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 23 березня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 400 000,00 доларів США, строком повернення до 22 березня 2027 року, цільове призначення якого для придбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 18 квітня 2008 року між тими ж сторонами укладено кредитний договір № 20-08-ИП, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, строком повернення до 17 квітня 2023 року.
		 
		У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2010 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у розмірі 5 475 173,90 грн, яке перебувало на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області (далі - ВДВС Головного ТУЮ Київської області). У ході проведення виконавчих дій щодо примусового виконання указаного рішення суду держаним виконавцем було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , а 24 жовтня 2011 року описано та накладено арешт на майно боржника, зокрема житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв. м, жилою - 83,1 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0898 га, розташованої у Київській області Бориспільського району в 
		с. Гора, кадастровий номером 3220883201:01:005:0004, на якій розташований житловий будинок.
		 
		У травні 2013 року ОСОБА_4 ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, який рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2013 року задоволено та визнано за нею право власності на зазначені житловий будинок та земельну ділянку. У подальшому указане рішення було скасовано Апеляційним судом Київської області 
		від 26 серпня 2014 року, з підстав того, що на майно, яке є предметом поділу майна між подружжям, накладено арешт у межах процедури виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості, тому при поділі указаного майна не можуть враховуватись домовленості подружжя у розмірі часток дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим було встановлено, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 приховав від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» інформацію щодо перебування ним у шлюбі. Після відмови суду у поділі майна, 12 листопада 2014 року 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території Азербайджану уклали договір про поділ майна подружжя, посвідчений старшим державним нотаріусом першої Нахчиванської міської нотаріальної контори Ейвазовим Дж. А., зареєстрований у реєстрі № 7/Е-15-8812, відповідно до умов якого 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили поділ спільного сумісного майна подружжя, набутого ними на території України, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, зокрема: житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв. м, жилою - 83,1 кв. м та земельної ділянки, площею 0,0898 га, розташованої у АДРЕСА_1 області Бориспільського району у 
		с. Гора, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, на якій розташований житловий будинок. Відповідно до умов якого указані об`єкти нерухомого майна перейшли в особисту приватну власність ОСОБА_2 . 
		 
		З урахуванням викладеного, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило суд визнати недійсним договір про поділ майна подружжя від 12 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір про поділ майна подружжя є неукладеним, оскільки сторонами під час укладення оскаржуваного договору не було дотримано вимог щодо форми правочину, які передбачені ЦК України, яке мало застосовуватися при укладенні правочину щодо нерухомого майна, яке розташоване на території України, а тому відповідно, за наслідками такого договору у сторін не може виникнути цивільних прав та обов`язків. Разом з тим виходив з того, що вимоги позивача щодо визнання недійсним оскаржуваного договору є необґрунтованими, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що такий договір порушує права та інтереси банку. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що саме за рахунок житлового будинку та земельної ділянки, які є предметом оскаржуваного договору банк може задовольнити свої вимоги як стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення суду від 04 листопада 
		2010 року, яким на їх користь з ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Визнано договір про поділ майна подружжя від 12 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсним.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, виходив з того, що договір про поділ майна подружжя 
		від 12 листопада 2014 року посвідчений з порушенням норм законодавства України, а тому є недійсним в силу частини першої статті 203 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У жовтні 2017 рокупредставник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зокрема виключити з мотивувальної частини факт (обставину) визнання (встановлення) неукладеним договору про поділ майна подружжя від 12 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого старшим державним нотаріусом першої Нахчиванської міської державної нотаріальної контори Ейвазовим Дж. А., зареєстрованого у реєстрі за № 7/Е-15-8812; визнати вищевказаний договір укладеним та чинним, та скасувати рішення апеляційної інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що договір про поділ майна подружжя від 12 листопада 
		2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є недійсним, оскільки вказаний договір було оформлено на території Азербайджану у відповідності до норм Закону України «Про міжнародне приватне право», який було нотаріально посвідчено старшим державним нотаріусом першої Нахчиванської міської державної нотаріальної контори Айвазовим Дж. А. та зареєстровано у реєстрі за № 7/Е-15-8812. На час укладення та нотаріального посвідчення вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо накладення обтяжень та заборони на житловий будинок та земельну ділянку. Заявник вважав, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неналежним чином дослідив надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим неправильно застосував норми матеріального права. Крім того, заявник посилався на те, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, зокрема під час розгляду справи апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги та переглянув рішення суду першої інстанції у повному обсязі, проте як ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі просив змінити лише мотивувальну частину рішення суду, не скасовуючи його. Вважав, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи. Також посилався на те, що судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення помилково зазначено, що оскаржуваний договір є не укладеним з підстав того, що відповідним органом не проведено державну реєстрацію вказаного договору, оскільки такий висновок зроблено на підставі норм матеріального права, які втратили свою силу та не застосовуються з 
		01 січня 2013 року, а тому не поширюються на спірні правовідносини, які виникли 12 листопада 2014 року.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не подано
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року цивільну справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом установлено, що 23 березня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 400 000,00 доларів США, строком до 
		22 березня 2027 року, дляпридбання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Того ж дня ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу набуто у спільну сумісну власність вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку.
		 
		18 квітня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1  укладено кредитний договір № 20-08-ИП, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, строком до 17 квітня 2023 року. 
		 
		У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 5 475 173,90 грн, яка рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 
		2010 року стягнута з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».
		 
		25 травня 2011 року на виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 2-2105/2010.
		 
		У ході проведення виконавчих дій, щодо примусового виконання рішення суду, держаним виконавцем підрозділу виконання рішень ВДВС Головного ТУЮ у Київській області було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 
		 
		24 жовтня 2011 року описано та накладено арешт на майно боржника, зокрема: житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв. м, жилою - 83,1 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0898 га, що розташована у Київській області Бориспільського району в с. Гора,  кадастровий номером 3220883201:01:005:0004, на якій розташований житловий будинок.
		 
		Також встановлено, що у травні 2013 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя.
		 
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами (домоволодіння) 
		АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв. м, жилою - 83,1 кв. м та земельну ділянку, площею 0,0898 га, що розташована у Київській області Бориспільського району в с. Гора, кадастровий номером 3220883201:01:005:0004, на якій розташований житловий будинок.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 26 серпня 2014 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а рішення суду першої інстанції скасовано, і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх висновків, суд апеляційної інстанції зазначив, що на майно, що є предметом поділу майна між подружжям, накладено арешт у межах процедури виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості, а отже, при поділі вказаного майна не можуть враховуватись домовленості подружжя у розмірі часток дружини та чоловіка. Крім того, судом було встановлено, що при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 приховав від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» інформацію про перебування у шлюбі.
		 
		12 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про поділ майна подружжя, який посвідчено старшим державним нотаріусом першої Нахчиванської міської нотаріальної контори Ейвазовим Дж. А., зареєстрований у реєстрі № 7/Е-15-8812. Вказаний правочин було вчинено сторонами на території Азербайджанської Республіки.
		 
		Відповідно до умов указаного договору ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 здійснили поділ спільного сумісного майна подружжя, набутого ними на території України, під час перебування в зареєстрованому шлюбі, зокрема: житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами (домоволодіння) АДРЕСА_1 , загальною площею 330,1 кв. м, житловою - 83,1 кв. м та земельної ділянки, площею 0,0898 га, розташованої у Київській області Бориспільського району в с. Гора, кадастровий номер 3220883201:01:005:0004, на якій розташований житловий будинок, відповідно до якого у особисту приватну власність ОСОБА_2 перейшли вказані об`єкти нерухомого майна.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частинами першою, третьою статті 38 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (далі - Конвеції), ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10 листопада 1994 року, передбачено, що право власності на нерухоме майно визначається за законодавством договірної сторони, на території якої знаходиться нерухоме майно. Питання про те, яке майно є нерухомим, вирішується відповідно до законодавства країни, на території якої знаходиться це майно. Виникнення і припинення права власності або іншого речового права на майно визначається за законодавством договірної сторони, на території якої майно знаходилося в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що послужила підставою виникнення або припинення такого права.
		 
		Зважаючи на вказані положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах виникнення та припинення права власності вирішується відповідно до законодавства країни на території якої знаходиться нерухоме майно.
		 
		Аналогічна норма також закріплена частиною другою статті 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України.
		 
		Частинами першою, другою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
		 
		Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 209 та статті 210 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		 
		Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку про те, що цивільно-правовий договір можна вважати укладеним за наявності таких умов: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.
		 
		Згідно із статтями 210, 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		 
		Вирішуючи спори про визнання недійсними договорів, судам слід здійснювати розмежування понять неукладеного, дійсного, недійсного (оспорюваного чи нікчемного) договору, враховувати те, що недійсним може бути визнаний лише укладений договір, а недодержання сторонами вимог щодо форми правочину чи порядку його укладення не може бути підставою для оспорювання такого правочину в судовому порядку, оскільки в силу закону такий правочин вважатиметься або неукладеним, або нікчемним.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України 
		2004 року), встановивши, що відповідачами під час укладення на території Айзербайджанської Республіки договору щодо поділу їхнього майна, яке розташоване на території України, не було дотримано вимог щодо форми правочину, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки оскаржуваний договір є неукладеним, а тому за його наслідками у сторін не можуть виникнути жодні цивільні права та обов`язки.
		Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		 
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року скасувати, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2017 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев
		                                                                                      Є. В. Коротенко
		В. М. Коротун
		В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...