Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/5798/13-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2019. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2019.
Дата набрання законної сили: 05.12.2019
Результат оскарження 05.12.2019 Миколаївський апеляційний суд: скасовано ухвалу повністю та постановлено нову ухвалу
Номер судового провадження: 4-с/489/27/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		"17" вересня 2019 р.                                                   Справа №489/5798/13-ц
		Провадження №4-с/489/27/19
		 
		УХВАЛА
		17 вересня 2019 року м. Миколаїв
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого судді Рум`янцевої Н.О., 
		за участю секретаря судового засідання  Середою А.В.,
		без участі сторін
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківський області Ісаєнка Артема Володимировича по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківський області Ісаєнка Артема Володимировича.
		Вказував на те, що він звертаючись до виконавчої служби з заявою про проведення перерахунку заборгованості по аліментам просив провести перерахунок заборгованості посилаючись на зміни які відбулися у Сімейному кодексі України 08.07.2017 р., підстава - 2037- VIII, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» та на статтю 58 Конституції України у зв`язку з тим, що платник аліментів ОСОБА_1 знаходився на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, як приватний підприємець з 12.02.2013 р. по 23.10.2017 р., діяльність здійснював на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності 3 група, а тому розрахунок заборгованості повинно було проводити виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, оскільки заборгованість по аліментам хоча і існувала в минулому, однак перерахунки старшим державним виконавцем проводилися вже після набрання чинності змін у Сімейному кодексі України.
		Стягувачем надано відзив на скаргу, де зазначає, що скаржник звернувся до суду, вказуючи на протиправність дій державного виконавця зі складання розрахунку заборгованості в межах ВП №46082234 та ВП №42119872 про стягнення аліментної заборгованості, однак мотивування боржника про протиправність дій державного виконавця не відповідає дійсним обставинам справи та положенням ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджуємо наступним обґрунтуванням. Вважає, складані розрахунки аліментної заборгованості відповідають положенню ч. 4 cт. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Законодавцем імперативно закріплено обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а тому, звернення боржника з вимогою про відновлення прав (шляхом подання скарги на дії державного виконавця), формулюючи незаконність дій державного виконавця з проведення розрахунку як такого, не відповідає положенням чинного законодавства, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» передбачається безальтернативна поведінка державного виконавця з проведення розрахунку заборгованості.
		Також складані розрахунки аліментної заборгованості відповідають положенню cт. 195 СК України та положенню ч. 6 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження». Наведеними положеннями визначаються засади визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), закріплюючи загальне правило про те, що відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу). Боржником у власній скарзі, мотивуючи протиправність дій державного виконавця, зазначається про те, що останнім, розраховуючи заборгованість, було враховано отримані відомості від ТОВ «Крайтек Україна» та ТОВ «Самсунг Електронікс Україна» щодо отриманого прибутку боржником, який перебував із зазначеними товариствами у цивільно-правових відносинах. Скаржником зазначається, що врахування грошових коштів, отриманих ним як виконавцем послуг, було помилково враховано, як прибуток. Наведені твердження боржника не співвідносяться з положеннями законодавства. Так, в розпорядження державного виконавця були надані відповідні документи: копії зворотньо-сальдової відомості за рахунком; договорів; додатків до договорів; платіжних доручень, актів приймання-передачі послуг, тобто, були надані всі підтверджуючи документи отримання боржником грошових коштів за виконання послуг, як фінансового результату виконання договірних зобов`язань. Наведені відомості у документах є нічим іншим, як фактичним заробітком, а отже, є відомостями про дохід боржника, сума яких повинна враховуватися при розрахунку аліментної заборгованості.
		Разом з тим вважає що, правова підстава застосування положення ч. 2 ст. 195 СК України, розраховуючи аліментну заборгованість боржника перед стягувачем - відсутня, а дійсні розрахунки державного виконавця відповідають положенням чинного законодавства, тим самим підтверджуючи правомірність дій вказаної особи.
		Від представника стягувача надійшла заява про відкладення розгляду скарги. Заявник та його представник, державний виконавець у судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили, про дату час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. 
		Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
		Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги, враховуючі подання стягувачем відзиву на скаргу, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними матеріалами поданими учасниками провадження.
		Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
		22 серпня 2013 року Ленінським районним судом м. Миколаєва винесено рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 липня 2013 року і до повноліття дитини. 
		21 жовтня 2013 року рішенням Апеляційного суду Миколаївської області рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 22 серпня 2013 року в частині розміру аліментів змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 700 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 18 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. 
		13 березня 2014 року Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 22 серпня 2013 року залишено без змін. 
		25 березня 2014 року Ленінським районним судом м. Миколаєва по даній справі видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, який в подальшому пред`явлено стягувачем на виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківський області.
		Окрім того з наданих матеріалів скарги вбачається, що Ленінським районним судом м. Миколаєва 04 лютого 2014 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання у розмірі ј частки усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.09.2013 року і до досягнення дитиною  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років. 
		Згідно розрахунку заборгованості від 28 листопада 2018 року №14.1-34/67333 проведеного старшим державним виконавцем Ісаєнко А.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/489/63 від 04.02.2014 р. виданого Ленінським районним судом, м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.09.2013 р. і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів станом на 05.06.2016 р. у сумі - 168795,24 грн., розрахунок заборгованості по аліментам проведено починаючи з 13.09.2013 р. по 05.06.2016 р.
		Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 29 грудня 2018 року №14.1-34/72402 проведеного державним виконавцем ОСОБА_5 В. при примусовому виконанні виконавчого листа №2/489/2282/13 від 25.03.2014 р. виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.07.2013 р. і до досягнення дитиною повноліття, вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість по аліментам станом на 01.11.2018р. у сумі - 553618,40 гри., розрахунок заборгованості по аліментам було проведено за період з 01.02.2014 р. по 01.07.2018 р. 
		Скаржник вважає, що з огляду на зміни у ст. 195 Сімейного кодексу України, старшим державним виконавцем Ісаєнко А.В. розрахунок заборгованості повинен був проводитися виходячи з того, що у період з 12.02.2013 року по 23.10.2017 рік ОСОБА_1 знаходився на обліку в Східній ОДНІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, як приватний підприємець здійснював діяльність по спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (3 група), а тому розрахунок заборгованості повинен був проводитися виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, з урахуванням принципу дії закону у часі, про що наполягав представник у заяві про перерахунок заборгованості (а.с.121).
		На зазначену заяву старшим державним виконавцем надано відповідь скаржнику, якою відмовлено у здійсненні перерахунку, оскільки дохід боржника був встановлений, та керуючись положенням ч. 2 ст. 195 Сімейного кодексу України в редакції, яка була чинна на момент виникнення заборгованості, яка мала наступний зміст: якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує, тому проведений розрахунок в межах ВП №42119872 та ВП №46082234 відповідає положенням сімейного законодавства та Закону України Про виконавче провадження", а отже, з огляду на відповідність розрахунку вимогам законодавства, правових підстав для перерахунку - не вбачається. Посилаючись на правовий висновок закріплений у Рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 р. Справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) старший державний виконавець Ісаєнко А.В., у своєму листі №14.1 - 34/13579 від 29.03.2019 р., зазначаючи про те, що положенням ст. 195 Сімейного кодексу України регулюється порядок визначення заборгованості за аліментами, однак, зазначеним положенням законодавства не визначається обсяг та порядок відповідальності, а отже, внесені зміни не є виключенням з загального принципу закон зворотної сили не має.
		Однак, з такою позицією старшого державного виконавця Ісаєнко А.В. скаржник погодитися не може, оскільки вона суперечить нормам діючого законодавства та порушує права закріплені у Конституції України.
		Враховуючи те, що розрахунок заборгованості по аліментам було проведено старшим державним виконавцем Ісаєнко А.В. з порушенням норм діючого законодавства та не було взято до уваги, що ОСОБА_1 до 23.10.2017 р. був фізичною особою-підприємцем, скаржник вважає, що наявні усі підстави провести перерахунок заборгованості за період починаючи 18.07.2013 р. по 23.10.2017р. по виконавчому листу №2/489/2282/13 від 25.03.2014р. та за період з 13.09.2013р. по 05.06.2016р. по виконавчому листу № 2/489/63 від 04.02.2014р.
		Згідно ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п. 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за № 512/5, примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці). Пунктом 3 даної Інструкції встановлено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень.
		Разом з тим, примусове виконання рішення суду полягає у вчиненні саме державним виконавцем дій в їх сукупності на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до закону.
		Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		За положеннями ч. 3 та ч.4 ст. 71 цього ж Закону, визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
		Частиною 3 ст. 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
		Згідно з приписами ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		Як вбачається із довідки Східної ОДПІ м. Харкова від 10 вересня 2018 року платник аліментів ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Східній ОДПІ м.Харкова ГУ ДВС у Харківській області, як приватний підприємець з 12.02.2013 року по 23.10.2017 року. ФОП ОСОБА_1 діяльність здійснював на спрощеній системі оподаткуваня, обліку та звітності (3 група). Окрім того даний факт встановлено ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13 березня 2014 року, яка скаржником не оскаржена.
		Однак стягувач стверджує, що боржник умисно приховує від суду об`єктивні факти, які мають значення, зловживаючи власними процесуальними правами, зокрема, приховуючи відомості щодо системи оподаткування, обліку та звітності, на якій зазначена особа обліковувалася, будучи фізичною особою-підприємцем.
		Так, згідно листа-відповіді Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, боржник у період з 01.01.2014 по 31.03.2015 взагалі перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.
		А наведені боржником зміни до сімейного законодавства передбачають обов`язковість перебування боржника на спрощеній системі оподаткування.
		Таким чином, правова підстава застосування положення ч. 2 ст. 195 СК України, розраховуючи аліментну заборгованість боржника перед стягувачем - відсутня, а дійсні розрахунки державного виконавця відповідають положенням чинного законодавства, тим самим підтверджуючи правомірність дій вказаної особи.
		Разом з цим, слід звернути увагу на те, що нова редакція ст. 195 СК України почала діяти на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17 травня 2017 року, який набув чинності з 8 липня 2017 року.
		На момент виникнення заборгованості, редакція положення ч.2 ст.195 Сімейного кодексу України мала наступний зміст: «якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу), який він одержує».
		Як вбачається з матеріалів справи та доводів скаржника, скаржник не погоджується з діями державного виконавця в частині здійснення перерахунку боргу по сплаті аліментів.
		Відмова у проведенні перерахунку аліментної заборгованості є цілком правомірною, оскільки заборгованість виникла за період, коли правовідносини регулювалися положеннями СК України у редакції до прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017.
		Положеннями cт. 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Тобто, дія сімейного законодавства у часі підпорядковується загальному правилу: нові нормативно-правові акти поширюються на ті відносини, які виникають після введення в дію нових актів.
		Положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006, Рішенням Конституційного Суду України №1-рп/99 по справі №1-7/99 також визначено, що норми СК України застосовуються в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності, що в повній мірі співвідноситься з положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України.
		Таким чином, оскільки правовідносини з виникнення аліментної заборгованості виникли раніше, аніж внесені зміни до положення ч. 2 ст. 195 СК України, отже, таке положення не застосовується в межах правовідносин по справі №489/5798/13-ц, зважаючи на те, що правові акти не мають зворотної дії в часі.
		Окрім того, суд звертає увагу, що за приписами ст. 447, ч. ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України, при розгляді скарги на рішення, дії, бездіяльність виконавця суд може лише встановити факт порушення права особи та зобов`язати виконавця усунути виявлене порушення. Тобто, у суду відсутні повноваження щодо зобов`язання виконавця на вчинення конкретних дій.
		Вимога скаржника про зобов`язання державного виконавця провести перерахунок заборгованості аліментів не підлягає задоволенню, оскільки відповідний обов`язок вже покладено на виконавця в силу приписів ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, такий обов`язок не може виникати на підставі окремого рішення суду.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах повноважень, наданих йому ЗУ «Про виконавче провадження», а у зв`язку із невірним трактуванням норм чинного законодавства, заявлені вимоги у скарзі є безпідставними та такими які задоволенню не підлягають.
		Окрім того стягував вказує, що у зв`язку з ініціюванням боржником судового спору, вирішення якого прямо впливає на права та інтереси стягувача, у останньої, виникла потреба в здійсненні представництва її інтересів у суді, складанні процесуальних документів, отримання інших правових послуг, для здійснення чого між стягувачем та адвокатом Лискою П.О. було укладено відповідний Договір про надання правової допомоги №36/19 від 03.07.2019.
		Відповідно до ч. 1 cт. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Правила визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу визначені статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, окрім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 cт. 133 ЦПК України).
		Надання професійної правничої допомоги має оплатний характер (сплата гонорару). Згідно домовленостей між стягувачем та адвокатом, розмір гонорару адвоката ОСОБА_6 установлено у погодинній оплаті в розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок.
		З метою деталізації часу, який вже витрачено адвокатом та який планується витратити, останнє наведено у наданій таблиці з одночасною деталізацію обсягу затраченого часу, відповідно до якої затрачено 5 годин що становить 4000 грн. 
		На підтвердження понесених витрат стягувачем надано Договір про надання правової допомоги №36/19 від 03.07.2019; звіт від 05.07.19 по договору про надання правової допомоги №36/19 від 03.07.2019; акт здачі-приймання від 05.07.19 до договору про надання правової допомоги №36/19 від 03.07.2019; квитанцію до касового ордера №1-0507 від 05.07.2019 р. про прийняття від ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №36/19 від 03.07.2019 коштів у розмірі 4000 грн.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №996.
		У зв`язку із вказаним, вимога щодо стягнення витрат із скаржника на користь стягувача на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 4000грн. відповідно до фактичної сплати з підстав недоведеності понесених витрат на правничу допомогу на суму 4800 грн.
		Керуючись ст. ст. 352 - 355, 447 - 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківський області Ісаєнка Артема Володимировича по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - відмовити.
		Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені стягувачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		 
		 
		 
		Суддя Ленінського районного суду
		м. Миколаєва Н.О. Рум`янцева
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст судового рішення складено «17» вересня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...