Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/12479/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2019. Зареєстровано: 20.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/36985/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №826/12479/14
		адміністративне провадження №К/9901/36985/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б. від 20 грудня 2016 року, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (далі - ТОВ «Інвест-Регіон», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області (далі - ДІБІ України, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 7/21-04-04-15-62 від 07 серпня 2014 року.
		В обґрунтування позову позивач вказує, що на момент встановлення на АЗС у місті Скадовську, була чинною постанова Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року, відповідно до положень якої для виконання робіт з облаштування автомобільних газозаправних пунктів технічним обладнанням без улаштування фундаментів відносилось до переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагалось отримання дозволу на виконання підготовчих і будівельних робіт, отже доводи відповідача про порушення пункт 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 10, 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, є безпідставним, що вказує на протиправність оскаржуваної постанови.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 923 (далі - Порядок № 923), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон».
		Задовольняючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що у контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об`єкта містобудування з початку його використання. Відтак, апеляційний суд дійшов до висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ДАБІ України звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року.
		 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано 16 січня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/12479/14, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року в адміністративній справі № 826/12479/14 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
		Разом із запереченням на касаційну скаргу представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю представника, у якому було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі листа Управління Служби безпеки України у Херсонській області № 71/22/3-5851 від 05 червня 2014 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» щодо об`єкта будівництва: «Автозаправна станція» по вул. Пасічника, буд. 1-д у м. Скадовську, Скадовському районі, Херсонської області, 75700».
		За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 липня 2014 року, яким встановлено наступне: «Станом на 30 липня 2014 року по вул. Пасічника, 1-д в м. Скадовську Скадовського району Херсонської області, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснено реконструкцію автозаправної станції, шляхом добудови на території існуючої автозаправної станції (АЗС) автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), відповідно до наданої проектної-документації, улаштована фундаментна залізобетонна плита на яку змонтований модуль, а також навіс над ПРК модуля.
		Відповідно до пункту 21 «Перелік видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 року № 808, зазначений вище об`єкт віднесений до об`єкту підвищеної екологічної небезпеки. Враховуючи пункт 3 частини п`ятої Порядку віднесення об`єктів будівництва до ІV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557, порушено пункт 3 частини першої статті 34 та статтю 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», підпункти 1.1 та 1.6 розділу 1 Загальних положень ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва».
		На час проведення перевірки, об`єкт «Автозаправна станція», яка реконструйована самочинно (без отримання дозволу на виконання будівельних робіт) та не введена в експлуатацію в установленому законом порядку, експлуатується, чим порушено пункт 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункти 10, 11, 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
		30 липня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		За результатом розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 07 серпня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області прийнято постанову № 7/21-04-04-15-62 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом шостим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 1 096 200,00 грн.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що законодавством України, як станом на 2010 рік, так і станом на дату проведення перевірки, закріплювався обов`язок вводити в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема, частинами першою, сьомою та восьмою статті 30-1 Закону України «Про планування та забудову територій» (у редакції, чинній станом на 2010 рік) передбачалось, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю; датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата видачі зареєстрованого сертифіката відповідності; експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів будівництва забороняється.
		Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що станом на дату початку експлуатації АГЗП (2010 рік) не було встановлено відповідальності за експлуатацію неприйнятого у встановленому порядку в експлуатацію об`єкта, оскільки абзацом 10 частини першої статті 1 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об`єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» (у редакції, чинній у період з 08 грудня 2009 року до 19 січня 2012 року) було встановлено відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.
		Від представника ТОВ «Інвест-Регіон» надійшло заперечення на касаційну скаргу ДАБІ України, у якому зазначається, що суд апеляційної інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, дійшовши до правильного висновку про те, що на момент встановлення АГЗП, а саме: у 2010  році, Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» не було передбачено відповідальності за експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Згідно з положеннями частин першої та другої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина четверта статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
		Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
		Відповідно до пункту 7 Порядку № 553 підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є, зокрема, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, підставою проведення позапланової перевірки є направлення на проведення перевірки № 827 від 30 липня 2014 року, видане у зв`язку з надходженням листа Управління служби безпеки України у Херсонській області № 71/22/3-5851 від 05 червня 2014 року.
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що перевірку проведено за наявності підстав визначених пунктом 7 Порядку № 553.
		Пунктами 16-22 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
		У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
		Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції.
		Акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
		Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в інспекції, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
		Припис підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку.
		Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.
		Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.
		У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.
		У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
		Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем за результатом перевірки прийнято припис від 07 серпня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30 липня 2014 року; постанову № 7/21-04-04-15-62 від 07 серпня 2014 року про накладення штрафу. 
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що в акті перевірки від 30 липня 2014 року вказано на те, що станом на 30 липня 2014 року по вул. Пасічника, 1-д в м. Скадовську Скадовського району Херсонської області, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт здійснено реконструкцію автозаправної станції, шляхом добудови на території існуючої автозаправної станції (АЗС) автомобільного газозаправного пункту (АГЗП), відповідно до наданої проектної-документації.
		При цьому, факт здійснення позивачем облаштування автомобільних газозаправних пунктів технологічним обладнанням не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта від 16 липня 2010 року, висновком № 02-1/12-724 від 31 грудня 2009 року, реєстрацією об`єктів газового надзору від 19 квітня 2010 року, актом приймання закінченого будівництвом об`єкта системи газопостачання від 16 липня 2010 року, актом приймання газового обладнання для проведення комплексних випробувань від 16 липня 2011 року.
		З огляду на встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов до висновку, що у відповідача були наявні визначені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» підстави для застосування штрафної санкції до ТОВ «Інвест-Регіон», оскільки станом на дату проведення перевірки та винесення постанови про накладення штрафу (07 серпня 2014 року) абзацом шостим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено відповідальність, зокрема, за експлуатація або  використання  об`єктів  будівництва V категорії складності, не прийнятих в експлуатацію, - у розмірі дев`ятисот мінімальних заробітних плат.
		Разом з тим, апеляційний суд, зважаючи на те, що статтю 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» доповнено вказаними вище положеннями лише 19 лютого 2012 року згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI, дійшов до висновку, що до правовідносин з облаштування АГЗП у 2009-2010 році не можуть бути застосовані санкції за правопорушення, яке не вважалось таким до 19 лютого 2012 року.
		Оцінюючи правильність застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.
		Стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12 березня 2011 року, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об`єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема, про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.
		При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зведення АГЗС по вул. Пасічника, 1-д в м. Скадовську Скадовського району Херсонської області здійснено у період 2009-2010 років. 
		У вказаний період чинним був Закон України «Про планування і забудову територій», відповідно до частин першої-третьої статті 30-1 передбачалось, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. 
		Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. 
		Для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка надала дозвіл на виконання будівельних робіт.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції, чинній до 19 лютого 2012 року), було передбачено відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.
		Згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року № 4220-VI з 19 лютого 2012 року Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, пункт 6 частини другої статті 2 якої передбачає, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації.
		Таким чином, у період виконання будівельних робіт із встановлення АГЗС та початку її експлуатації (2009-2010 роки) Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачалась відповідальність саме за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями.
		Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, актом робочої комісії від 16 липня 2010 року вирішено об`єкт «Реконструкція АЗС з встановленням АГЗП по вул. Пасічника в м. Скадовськ» вважати прийнятим від генерального підрядника і готовим до експлуатації. До складу робочої комісії входили у тому числі представники Відділу містобудування та архітектури. Також актом прийому закінченого будівництвом об`єкта системи газопостачання від 16 липня 2010 року приймальною комісією вирішено вважати вказаний об`єкт прийнятим до експлуатації.
		Крім того, у період до 13 квітня 2011 року чинним був Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 30 вересня 2009 року.
		Згідно з положеннями пункту 36 цього Переліку до робіт, на здійснення яких не вимагається отримання дозволу, відносилися будівельні роботи з облаштування автомобільних газозаправних пунктів технологічним обладнанням без улаштування фундаментів.
		При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до технічного паспорта АГЗП марки СЗГ-Б-10 є стаціонарним надземним заправником газу, модуль якого монтується на залізобетонну плиту. 
		З приводу встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи у контексті застосування норм права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		У своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 23 квітня 2014 року у справі № 6-26цс14 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 травня 2018 року у справі № 904/7981/17, від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/17, від 11 липня 2019 року у справі № 320/1175/17-а.
		Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що положення пункту 6 частини другої статті 2 Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не можуть бути застосовані до ТОВ «Інвест-Регіон» за дії, які були вчинені у 2010 році, оскільки вказана норма регулює питання відповідальності тих суб`єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об`єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідної редакції цього Закону, тобто з 19 лютого 2012 року.
		Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
		Крім того, обґрунтованим є висновок апеляційного суду стосовно того, що на момент виконання будівельних робіт з облаштування АГЗП по вул. Пасічника в м. Скадовськ, відповідно до чинного у той період законодавства, дозвіл на виконання таких робіт не вимагався, відтак, постанова № 7/21-04-04-15-62 від 07 серпня 2014 року була прийнята відповідачем без урахування конституційного принципу незворотності дії законів у часі, тому є протиправною та підлягає скасуванню. 
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 826/5/16.
		Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
		Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішенні апеляційного суду повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                  І.В. Желєзний                                                                              
		                                                                                                          Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...