Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/256/2018 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2019.
Дата набрання законної сили: 12.09.2019
Номер судового провадження: 61-10836ав19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України      
		 
		12 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 824/256/2018
		 
		провадження № 61-10836ав19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., 
		 
		секретар судового засідання - Голубенко Т. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник (стягувач) - Китайська національна корпорація генеральних підрядів,
		боржник (особа, яка подала апеляційну скаргу) - Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»,
		 
		за участю представників:
		представник заявника - Кизенко Дмитро Олександрович,
		представник боржника - Махиніч Надія Володимирівна,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду           (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на ухвалу Київського апеляційного суду, у складі судді Шкоріної О. І., від 16 квітня 2019 року у справі за заявою Китайської національної корпорації генеральних підрядів про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення № 4474А 
		від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованості,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Короткий зміст вимог заяви
		 
		У грудні 2018 року Китайська національна корпорація генеральних підрядів звернулася до апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України апеляційного рішення № 4474А 
		від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України») на користь компанії Китайська національна корпорація генеральних підрядів 3 922 626,23 доларів США (USD), що складається з суми збитків у розмірі 3 200 000,00 доларів США та 4 % річних станом на 11 грудня 2018 року у розмірі 722 626,23 доларів США, 
		а також 88 492,62 фунтів стерлінгів (GBP) відшкодування витрат стягувача, що складається з суми 67 627,02 фунтів стерлінгів - відшкодування витрат стягувача, а також 90 % відшкодування витрат та зборів 20 865,60 фунтів стерлінгів.
		 
		Заява мотивована тим, що 14 грудня 2017 року Апеляційною радою Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) було ухвалене остаточне апеляційне рішення № 4474А за позовом Китайської національної корпорації генеральних підрядів до ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про відшкодування збитків, стягнення відсотків від суми збитків за договорами, укладеними в період з 25 травня 2012 року по 30 листопада 2013 року, а також про стягнення арбітражних витрат та всіх витрат, понесених у зв`язку 
		з арбітражним провадженням.
		Боржник - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» визнав зазначені суми заборгованості за контрактом та не оспорював їх. Крім того,  сторони під час арбітражного провадження погодилися, що склад арбітражу винесе арбітражне рішення за згодою сторін щодо всіх таких неоспорюваних сум. Боржник добровільно рішення суду не виконує.
		Посилаючись на зазначені обставини, Китайська національна корпорація генеральних підрядівпросила суд визнати та надати дозвіл на виконання 
		на території України апеляційного рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) про стягнення з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь компанії Китайська національна корпорація генеральних підрядів 
		3 922 626,23 доларів США (USD), що складається з суми збитків у розмірі 
		3 200 000,00 доларів США та 4 % річних станом на 11 грудня 2018 року у розмірі 722 626,23 доларів США, а також 88 492,62 фунтів стерлінгів (GBP) відшкодування витрат стягувача, яка складається з суми 67 627,02 фунтів стерлінгів - відшкодування витрат стягувача, а також 90 % відшкодування витрат та зборів 20 865,60 фунтів стерлінгів; видати виконавчий лист 
		на примусове виконання на території України апеляційного рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA). 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його  прийняття
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, який діяв як суд першої інстанції, заяву стягувача Китайської національної корпорації генеральних підрядів про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення № 4474А 
		від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) про стягнення з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованості задоволено.
		Визнано та надано дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення № 4474А 
		від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), відповідно до висновків цього рішення.
		Продавець - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повинна сплатити покупцеві - Китайській національній корпорації генеральних підрядів 3 200 000,00 доларів США на відшкодування збитків, 
		а також відсотки за цією сумою, за ставкою 4 % річних, нараховані з 05 січня 2016 року до строку сплати.
		Продавець - ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» сплачуватиме відсотки з присуджених сум за ставкою 4 % річних щоквартально, починаючи з зазначених дат до строку сплати:
		- 250,000 доларів США - з 07 серпня 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк з 01 по 31 липня 
		2013 року, та плюс 7 днів;
		- 500,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів;
		- 700,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк з 01 вересня по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів;
		- 250,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів.
		- 1500,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів.
		Витрати на арбітраж несе продавець ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у розмірі 90 % від зазначеної суми видатків у розмірі 
		91 025,31 фунтів стерлінгів.
		Видано виконавчий лист на примусове виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення 
		№ 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA). Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Ухвала Київського апеляційного як суду першої інстанції мотивована тим, що заявником дотримано строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання та вимоги процесуального закону щодо форми і змісту. Правових підстав для відмови в задоволенні заяви суд не встановив, але враховуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 479 ЦПК України, зауважив, що відсутні підстави для зазначення в судовому рішенні суми нарахованих відсотків.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У червні 2019 року ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, який діяв як суд першої інстанції, скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити 
		у задоволенні заяви Китайської національної корпорація генеральних підрядів.
		 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. 
		Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при прийнятті заяви Китайської національної корпорації генеральних підрядів до розгляду, а саме статей 185, 476, ЦПК України. Подана заява не містить обов`язкового переліку документів, передбаченого статтею 476 ЦПК України, статтею IV Нью-Йоркської Конвенції та частиною другої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме: оригіналу або належним чином завіреної копії арбітражного рішення, заяву подано особою, процесуальна дієздатність якої не підтверджена, також належним чином не підтверджено повноваження особи-нерезидента для уповноваження адвокатів на подання цієї заяви та на представництво інтересів Китайської національної корпорації генеральних підрядів у суді. 
		Вважає, що арбітражне рішення містить постанови з питань, що виходять 
		за межі арбітражної угоди, що є підставою для відмови у наданні дозволу на виконання такого рішення. 
		Відсутність арбітражного застереження у п`яти договорах з дев`яти виключає можливість розгляду справи комерційним арбітражем GAFTA за усіма договорами.
		Також Київським апеляційним судом не досліджено питання можливості порушення публічного порядку у разі надання згоди на примусове виконання рішення за заявою стягувача, оскільки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки відповідно до частини другої статті 22 ГК України.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У липні 2019 року Китайська національна корпорація генеральних підрядів, 
		в інтересах якої діє адвокат Кизенко Д. О., направила відзив на апеляційну скаргу, у якому посилалась на безпідставність її доводів.
		 
		Зазначає, що заява про визнання та надання дозволу на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражу подана представником Китайської національної корпорації генеральних підрядів у передбачені статтею 475 ЦПК України строки та до неї приєднано необхідний перелік документів, що визначені статтею 4 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статті 476 ЦПК України та частини другої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Пунктом 13 Генерального договору про співробітництво в сфері сільського господарства від 24 жовтня 2012 року, укладеного на виконання Рамкової угоди від 25 травня 2012 року, міститься арбітражне застереження, 
		в якому зазначено, що будь-які спори, що виникають із цього договору або 
		у зв`язку з ним, вирішуються в арбітражному порядку відповідно 
		до Арбітражного регламенту № 125 Міжнародної асоціації торгівлі зерном та кормами у редакції, чинній на дату цього договору такий регламент становить частину цього договору, і обидві сторони цього договору підтверджують свою обізнаність стосовно такого регламенту. Місцем проведення арбітражу 
		є м. Лондон/Англія.
		Вважає, що судове рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.
		Провадження у суді апеляційної інстанції
		 
		У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі. 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		Представник ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» апеляційну скаргу у судовому засіданні підтримав та просив її задовольнити.
		 
		Представник Китайської національної корпорації генеральних підрядів 
		у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		 
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї (стаття 367 ЦПК України) .
		Заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників стягувача 
		та боржника, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 травня 2012 року 
		по 30 листопада 2013 року між Китайською національною корпорацією генеральних підрядів (покупець) і Державною продовольчо-зерновою корпорацією України (продавець) було укладено дев`ять договорів, які 
		є істотними для розгляду спірних питань між сторонами: 1) Рамкова угода 
		від 25 травня 2012 року, якою визначено, що стягувач та боржник укладають торговельну угоду щодо своїх проектів; 2) Генеральний договір про співробітництво в сфері сільського господарства від 24 жовтня 2012 року; 
		3) Додаткова угода № 1 від 24 жовтня 2012 року до Генерального договору; 
		4) Додаткова угода від 21 листопада 2012 року до Генерального договору; 
		5) Договір № 98 від 21 травня 2013 року на поставку товару; 
		6) Договір № 99 від 21 травня 2013 року на поставку товару; 7) Додаткова угода від 21 травня 2013 року; 8) протокол домовленості від 22 вересня 
		2013 року; 9) Додаткова угода від 30 листопада 2013 року.
		Апеляційним рішенням № 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA), вирішено задовольнити вимогу покупця частково, згідно з пунктами 20.81.2, 20.81.9, 20.81.11, 20.81.17 та 20.81.20 на суму 3 200 000 доларів США.
		Рада вирішила задовольнити вимогу покупця щодо відшкодування збитків на суму 3 200 000,00 доларів США.
		Рада наказує продавцеві негайно сплатити покупцеві зазначену суму у розмірі 3 200 000,00 доларів США, а також відсотки за цією сумою за ставкою 4 % річних, нараховані з 05 січня 2016 року до строку сплати.
		Продавець сплачуватиме відсотки з присуджених сум за ставкою 4 % річних щоквартально починаючи з нижчезазначених дат до строку сплати:
		20.81.2 - 250,000 доларів США - з 07 серпня 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк з 01 
		по 31 липня 2013 року, та плюс 7 днів;
		20.81.9 - 500,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013, та плюс 7 днів;
		20.81.11 - 700,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 вересня по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів;
		20.81.17 - 250,000 доларів США -з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів.
		20.81.20 - 1,500,000 доларів США - з 07 листопада 2013 року, тобто з кінцевої дати поставки відповідно до договору з умовами доставки FOB у строк 
		з 01 по 31 жовтня 2013 року, та плюс 7 днів.
		Згідно з пунктами 22.2, 22.3 Арбітражного рішення: Апеляційна рада вирішила про сплату арбітражних видатків продавцем на дев`яносто відсотків (90 %), 
		а покупцем - на десять відсотків (10 %). В тому випадку, якщо покупець сплатив будь-яку/і суму/и GAFTA в межах судового розгляду цієї справи 
		у вигляді авансів, сплати яких вимагає GAFTA, Рада далі вирішила про негайну сплату таких платежів продавцем покупцеві.
		Щодо питання витрат та видатків Суду першої інстанції, то Апеляційна рада на підставах, зазначених у встановлених фактах, скасувала рішення Суду першої інстанції щодо відхилення задоволення вимоги відшкодування збитків покупця - позивача. У цьому випадку Рада вносить зміни у рішення та вирішує, що видатки та збори Суду першої інстанції повинен сплатити продавець у розмірі 90 % (дев`яносто процентів) та покупець у розмірі 10 % (десять відсотків).
		Членські внески 5,163.61 фунтів стерлінгів, гонорари Членів Апеляційної ради 94,977.52 фунтів стерлінгів, а всього 100.141,13 фунтів стерлінгів.
		10,113.92 фунтів стерлінгів (10 % від загальної суми видатків) сплачує покупець.
		91,025.31 фунтів стерлінгів (90 % від загальної суми видатків) сплачує продавець.
		Апеляційне рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) є остаточним та обов`язковим для виконання.
		Боржник Апеляційне рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) добровільно не виконав.
		Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі -Конвенція), та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови 
		у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
		Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях 
		у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
		 
		Частиною першою статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
		Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
		 
		Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу -це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
		 
		Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
		 
		Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
		Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду зазначені у статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
		Так, суд відмовляє у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна 
		із сторін в арбітражній угоді були якоюсь мірою недієздатною; або ця угода 
		є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення це не стало обов`язковим для сторін або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 
		2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
		Національним законодавством України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення (стаття 5 Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, стаття 36 Закону України від 24 лютого 1994 року «Про міжнародний комерційний арбітраж», стаття 478 ЦПК України). 
		Ключовими для визначення режиму визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, який встановлено Нью-Йоркської конвенцією 1958 року, є положення її статті III: кожна Договірна держава бере на себе зобов`язання визнавати арбітражне рішення та приводити його до виконання у відповідності до процесуальних норм тієї держави, в якій запитується визнання та виконання такого рішення. В основу положень Нью-Йоркської конвенції 1958 року покладено принцип презумпції обов`язковості арбітражного рішення. Це означає, що сторона, на користь якої ухвалено арбітражне рішення, не повинна доводити відповідність арбітражної угоди, процедури та самого арбітражного рішення будь-яким вимогам, крім наявності самої арбітражної угоди та арбітражного рішення, яке підлягає виконанню.
		Посилання ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на те, що арбітражне рішення містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, є безпідставними з огляду на таке.
		Рамковою угодою від 25 травня 2012 року, укладеною між Китайською національною корпорацією генеральних підрядів та Державною продовольчо-зерновою корпорацією України, визначено, що стягувач та боржник укладають торгівельну угоду щодо своїх проектів.
		Генеральний договір про співробітництво в сфері сільського господарства 
		від 24 жовтня 2012 року укладений на виконання Рамкової угоди від 25 травня 2012 року та передбачає торгівлю українськими зерновими, торгівлю китайськими товарами, визначає загальний обсяг зернових, термін поставки, ціну та інше. Передбачено, що будь-які спори, що виникають із цього договору або у зв`язку з ним, вирішуються в арбітражному порядку відповідно до Правил Арбітражу № 125 GAFTA у редакції, чинній станом на дату цього договору; такий регламент становить частину цього договору і обидві сторони цього договору підтверджують свою обізнаність стосовно такого регламенту. Місцем проведення арбітражу є місто Лондон/Англія.
		Додаткова угода № 1 від 24 жовтня 2012 року до Генерального договору укладена для подальшого розвитку двосторонніх економічних відносин. 
		Додатковою угодою № 2 від 21 листопада 2012 року внесені зміни та доповнення до Генерального договору, угода передбачає, що остаточні положення проектів мають бути визначені в подальших контрактах та угодах (пункт 5.4).
		Договір № 98 від 21 травня 2013 року на поставку товару містить в пункті 14 арбітражне застереження, згідно з яким будь-яка суперечка, яка виникає 
		з цього Контракту або за ним, повинна бути вирішена шляхом арбітражу, згідно з Правилами Арбітражу № 125 GAFTA (у редакції, чинній на дату укладання цього контракту), ці правила є невід`ємною частиною даного контракту, знання та розуміння яких сторони підтверджують, місце проведення - Лондон. Крім того, договір містить посилання на відшкодування збитків.
		Договір № 99 від 21 травня 2013 року на поставку товару містить в пункті 14 арбітражне застереження, аналогічне за змістом арбітражному застереженню, що міститься в пункті 14 Договору № 98, а також посилання на відшкодування збитків.
		Додатковою угодою від 21 травня 2013 року передбачено проведення арбітражного розгляду у місті Лондон.
		У Протоколі домовленостей, який підписаний сторонами 22 вересня 2013 року, передбачено, що будь-який спір, що виникне з цього протоколу повинен бути врегульований шляхом арбітражу відповідно до Правил Арбітражу № 125 GAFTA (у редакції, чинній на дату цього Протоколу). Арбітраж повинен відбуватись у Лондоні.
		У Додатковій угоді від 30 листопада 2013 року сторони в цьому документі погодили, що врегулювання непорозумінь відбудеться відповідно до статті 125 Арбітражного Регламенту GAFTA. Остаточний Присуд Арбітражу GAFTA 
		є обов`язковим до виконання обома сторонами. Крім цього, в угоді міститься   посилання на Договори № 98 та 99.
		При укладенні договорів сторони обрали англійське право, як таке, що має застосовуватись під час вирішення будь-яких і всіх суперечок, що виникають з договору, а також домовилися, що арбітражний розгляд має проводитися в Лондоні.
		Відповідно до застережень, що містяться у Договорах № 98 та 99, а також у Додатковій угоді від 21 травня 2013 року, Арбітражні правила GAFTA № 125 застосовуються в редакції 01 квітня 2012 року, суперечки регулюються англійським правом, а арбітражний розгляд проводиться у Лондоні.
		Згідно з пунктом 1.1 Арбітражних правил GAFTA № 125 в редакції від 01 квітня 2012 року (як зазначено в арбітражних застереженнях) при розгляді справ Арбітражним судом GAFTA застосовується закон Великобританії «Про арбітраж» 1996 року (далі - Закон «Про Арбітраж»).
		Відповідно до пункту 1.2 Арбітражних правил GAFTA № 125 в редакції 
		від 01 квітня 2012 року (як зазначено в арбітражних застереженнях) юридичним місцем арбітражу згідно з розділом 4 Закону «Про арбітраж» 
		є Англія.
		Крім того, у пункті 1.6 Арбітражного рішення № 4474А зазначено, що відповідно до арбітражного законодавства і договірного права, один із документів від 30 листопада 2013 року, який згадується як договір від листопада, та Додаткова угода, передбачає у пункті 11 арбітражне положення про передачу будь-якого спору на вирішення шляхом арбітражного розгляду відповідно до Арбітражних правил GAFTA № 125 від 01 квітня 2012 року. 
		У такій редакції у пункті 1.1 включений Закон «Про арбітраж», а у пункті 1.3 зазначається, що «місцем проведення арбітражного розгляду визначається Англія відповідно до статті 4 Закону «Про арбітраж». Таким чином, процесуальним правом, що регулює проведення арбітражного розгляду, 
		є англійське право. Щодо договірного права, два Основних документа, Договори № 98 і 99, передбачають форму GAFTA 48 (умови GIF - вартість, страхування і фрахт) або 49 (умови FOB - вільно на борту), у редакції 
		від 01 квітня 2012 року. Положення, що містяться у пункті 24 за Формою 48 
		і у пункті 23 за Формою 49, передбачають, що цей договір тлумачиться та регулюється відповідно до законодавства Англії. Регулюючим правом за договорами, укладеними між Продавцем і Покупцем, є англійське право. 
		Контракт підписаний обома сторонами та в судовому порядку недійсним не визнавався.
		У пункті 1.4 апеляційного рішення № 4474А зазначено, що Апеляційна рада розглядає питання підвідомчості. Це питання є спірним між сторонами, Рада з`ясувала наявність своєї компетентності щодо вирішення спору між сторонами. У період з 25 травня 2012 року та 30 листопада 2013 року сторони уклали дев`ять договорів, які є істотними для розгляду спірних питань між сторонами, і які більш детально викладені у пункті 2.1, а саме: Рамкова угода від 25 травня 2012 року, Генеральний договір про співробітництво в сфері сільського господарства від 24 жовтня 2012 року, Додаткова угода № 1 
		від 24 жовтня 2012 року, Додаткова угода від 21 листопада 2012 року, 
		Договір № 98 від 21 травня 2013 року, Договір № 99 від 21 травня 2013 року, Додаткова угода 21 травня 2013 року, Протокол домовленості від 22 вересня 2013 року, Додаткова угода від 30 листопада 2013 року. 
		У п`яти договорах відсутнє посилання на Арбітражний розгляд Асоціацією торгівлі зерном та кормами (САFТА), а саме у Рамковій угоді від 25 травня 2012 року, Генеральному договорі про співробітництво в сфері сільського господарства від 24 жовтня 2012 року та трьох Додаткових угодах 
		від 24 жовтня 2012 року, 21 листопада 2012 року і 30 листопада 2013 року відповідно. Три з чотирьох інших документів прямо передбачають Арбітражний розгляд відповідно до Арбітражних правил GAFTA № 125, а саме: Договори № 98 та № 99 і Додаткова угода від 22 вересня 2013 року; і один документ, Додаткова угода від 21 травня 2013 року, передбачає проведення арбітражного розгляду у Лондоні.
		У пункті 1.5 вказаного рішення зазначено, що в ході заслуховування були згадані п`ять документів, які не передбачають Арбітражний розгляд відповідно до Арбітражних правил GAFTA № 125. Сторони не брали до уваги питання підвідомчості у п`яти документах, та апеляційний розгляд був продовжений без урахування будь-яких застережень щодо підвідомчості. Більш того, жодна сторона не заперечила проти включення дев`яти документів у пакет документів для заслуховування або проти посилання будь-якою стороною на будь-який з дев`яти документів. Відповідно, рада офіційно встановила, що вона уповноважена брати до уваги всі дев`ять документів у вирішенні спірних питань між сторонами.
		Чотири із дев`яти, укладених між сторонами угод, а саме: Договір № 98, Договір № 99, Додаткова угода від 22 вересня 2013 року та Додаткова угода 
		від 21 травня 2013 року, містять арбітражні застереження, якими передбачено Арбітражний розгляд спорів між сторонами відповідно до Арбітражних правил GAFTA № 125.
		Відповідно до Додаткової угоди від 21 травня 2013 року, що укладена між Продавцем і Покупцем, сторони домовились про те, що будь-які та всі спірні питання, які виникають з договору, повинні регулюватись англійським правом, а арбітражний розгляд має проводитися в Лондоні. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дійсний до виконання договірних зобов`язань обома сторонами відповідно до договорів, зазначених у цьому документі.
		Отже, така Угода є доповненням і невід`ємною частиною Договорів № 98 та 
		99, а тому застереження, зазначені в них, мають бути враховані.
		У пункті 20.69 Апеляційного рішення № 4474А зазначено про те, що спірне питання між сторонами полягає в тому, що договори стосовно достатньої кількості зерна та пшениці не укладалися, проте це не означає повторне внесення пункту 3.1 (6) Генерального договору, який Рада встановила таким, що не обмежує або не позбавляє права покупця вимагати компенсації за не поставлені/не відвантажені обсяги, зазначені у Договорах № 98 та 99.
		У пункті 20.72 Апеляційного рішення № 4474А зазначено про те, що 
		Апеляційна рада встановила, що оцінка збитків розраховується шляхом посилання на принципи положень загального права, які регулюють відшкодування шкоди, а не шляхом посилання на Положення про невиконання обов`язків GAFTA, ані на пункт 3.1 (6) Генерального договору.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виходячи зі змісту Апеляційного рішення № 4474А стягнення відбулося лише на підставі Договорів № 98 та 99, які містять арбітражне застереження, та додаткової угоди від 21 травня 2013 року, яка є доповненням та невід`ємною частиною Договорів № 98 та 99, тому відсутні підстави вважати, що Апеляційне рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року постановлено щодо питань, які виходять за межі арбітражної угоди.
		Доводи заявника про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при прийнятті заяви Китайської національної корпорації генеральних підрядів до розгляду, а саме статей 185, 476, ЦПК України 
		є безпідставними. 
		Статтею 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції, яка була чинною на момент укладення контракту) визначено, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначається відповідно до права України.
		Звертаючись до суду з клопотанням про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню, стягувачем надано суду, нотаріально засвідчену копію арбітражного рішення, яка зроблена з оригіналу судового рішення з перекладом судового рішення на українську мову, із засвідченням підпису перекладача, нотаріально засвідченої на території України копії арбітражної угоди, копії довіреностей представника від 05 грудня 2018 року та 12 лютого 2019 року. У довіреності, оформленій нотаріально, на території України та в тексті перекладу на українську мову виправлено технічну помилку та правильно зазначено найменування стягувача (сторони судової справи) - Китайська національна корпорація генеральних підрядів, інші документи. Довіреністю голови представництва Китайської національної корпорації генеральних підрядів, яка є в матеріалах справи, представнику були надані повноваження на представництво в судах.
		Отже, вказані доводи апеляційної скарги не свідчать про те, що є передбачені наведеним вище законодавством підстави для відмови у задоволенні заяви Китайської національної корпорації генеральних підрядів про визнання 
		та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) про стягнення з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заборгованості.
		Доводи скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено питання можливості порушення публічного порядку у разі надання згоди на примусове виконання рішення за заявою стягувача, оскільки ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки відповідно до частини другої статті 22 Господарського кодексу України також є необґрунтованими.
		 
		Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови 
		у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави. 
		Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. 
		Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
		У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
		Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання 
		у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.
		 
		Під час розгляду справи у Верховному СудіПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не довело, що визнання та виконання арбітражного рішення вплине на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або в результаті його виконання будуть вчинені дії, які прямо заборонені законодавством України або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про порушення норм цивільного процесуального права Київським апеляційним судом.
		Ураховуючи, що під час розгляду справи не було встановлено підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), статтею 478 ЦПК України, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», апеляційний суд як суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заявиКитайської національної корпорації генеральних підрядів про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу - апеляційного рішення № 4474А від 14 грудня 2017 року Апеляційної ради Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA).
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскарженої ухвали - без змін.
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 478 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення.
		 
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишити 
		без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                         І. А. Воробйова
		 
		Р. А. Лідовець
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...