Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/8107/І1-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-26790ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа №642/8107/14-ц
		 
		провадження №61-26790св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною приватною власністю подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року у складі судді Вікторова В. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: 
		Довгаль А. П., Костенко Т. М., Шаповал Н. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		представники позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.   У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень просила: встановити факт її проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період 
		з 01 січня 2008 року по 12 червня 2009 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя майно: автомобіль Lexus RX300, реєстраційний 
		номер НОМЕР_1 ; квартиру 
		АДРЕСА_1 ; приміщення АДРЕСА_2 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину наведеного майна; стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 
		в сумі 182 959,88 грн.
		2.   Позовна заява мотивована тим, що з січня 2008 року позивач почала проживати з відповідачем однією сім`єю, без реєстрації шлюбу в кімнаті АДРЕСА_3 . 
		З цього часу і до офіційного укладення шлюбу вони вели спільне господарство, мали відносити притаманні подружжю. 
		3.   Позивач указувала, що у лютому 2009 року ними за спільні кошти була придбана квартира АДРЕСА_1 , яку оформили на ім`я відповідача. У грудні 2009 року вони вселилися до вказаної квартири та з цього часу постійно там проживали. Всі борги, які виникли під час придбання квартири та проведення ремонтних робіт в ній вона з відповідачем повертали разом. Зауважила, що  того, в цей період її доходи були значно більшими за доходи відповідача. 
		4.   12 червня 2009 року сторони зареєстрували шлюбу. Від шлюбу у сторін  народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		5.   У період зареєстрованого шлюбу сторонами за спільні кошти був придбаний автомобіль Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та приміщення 1-го поверху у будинку АДРЕСА_2 . 
		6.   Сторони не досягли згоди щодо добровільного поділу майна, тому 
		ОСОБА_1 звернулась з даним позовом.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		7.   Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року позов задоволено частково.
		Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та 
		 ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01січня 2008 року по 12 червня 
		2009 року. Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру 
		АДРЕСА_2 , загальною 
		площею 19,6 кв. м. Визнано за  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 право власності по 1/2 частини кожному вказаної квартири. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. 
		Знято арешти, накладені місцевим судом на квартиру 
		АДРЕСА_1 , приміщення 1 поверху № 59, 69, 78, 86 у буд . 
		АДРЕСА_2 , автомобіль Lexus RX 300, 2004 року випуску, реєстраційний 
		номер НОМЕР_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_2 
		8.   Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позивачем факту існування між сторонами в період з 01 січня 2008 року по 12 червня 
		2009 року відносин, які притаманні подружжю, а набута ними квартира у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 19,6 кв. м є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яка підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
		9.   Водночас, суд дійшов висновку про те, що автомобіль Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та квартира  
		АДРЕСА_1 не підлягають поділу, оскільки відчуження подружжямспірного автомобіля мало місце у період перебування їх у шлюбі, а  позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач продав спірний автомобіль без її згоди та діяв не в інтересах сім`ї. Місцевий суд  також указав, що відповідачем доведений той факт, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за кошти його батька - ОСОБА_6 , а тому відсутні підстави для визнання її об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділу між ними. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		10.   Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року залишено без змін. 
		11.   Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені надані сторонами докази, їм дана належна правова оцінка, правильно визначено природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює та на підставі встановленого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам статей 10, 60, 212, 214, 215 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		12.   У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_1 просить змінити ухвалені у справі судові рішення шляхом ухвалення нового рішення про визнання квартири  
		АДРЕСА_1 та автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , визнати за позивачем право власності на Ѕ частину вказаної квартири та стягнути з відповідача компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу в сумі 182 959,88 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.  
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		13.   Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішення в частині вирішення позовних вимог про поділ квартири  АДРЕСА_1 та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля 
		Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 182 959,88 грн відчуженого відповідачем без згоди позивача.
		14.   Касаційна скарга містить посилання на те, що суди залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спірна квартира є особистою власністю відповідача. Суд в основу рішення в цій частині вимог, фактично поклав покази свідка батька відповідача, взяв до уваги посилання на те, що кошти на придбання спірної квартири батьком відповідача були зняті з депозитного рахунку 
		в жовтні 2018 року. Проте, квартира сторонами була придбана 
		у лютому 2009 року, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме кошти з депозитного рахунку були витрачені на придбання даної квартири, зважаючи на тривалий проміжок часу між цими подіями.
		15.   Заявник також указала, що заповіт, на який зіслався суд, не є належним забезпеченням виконання зобов`язань. Суть та форма заповіту не передбачає таких істотних умов як встановлення факту отримання грошей та їх повернення.
		16.   Аргументом касаційної скарги також указано те, що відмовляючи в стягненні компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за недоведеністю вимоги, суд не дав жодної правової оцінки поясненням відповідача про те, що спірний автомобіль ним було відчужено в період розгляду справи про поділ майна, без згоди позивача, кошти, отримані від відчуження транспортного засобу  не були поділені між подружжям.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		17.   Відповідач запереченння щодо  вимог і змісту касаційної скарги до суду не направив.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		 
		18.   Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року поновлено  ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
		19.   15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року         № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального 
		кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
		20.   Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		21.   Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		22.   У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		23.   12 червня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_5 .
		24.   Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2012року за ОСОБА_2 було визнано право власності на самовільно реконструйовані (переобладнані нежитлові приміщення у житлові) квартири та приміщення квартирного багатоповерхового житлового будинку літ. «А-5» по АДРЕСА_2 , а саме на квартири № № 59 , 69, 78 , 86 , 88
		25.   Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 листопада 
		2014 року, яке набрало законної сили 17 листопада 2014 року, шлюб між сторонами розірвано.  
		26.   Наведеним судовим рішенням встановлено, що відносини притаманні подружжю сторони не підтримують з осені 2013 року.
		27.   Квартира АДРЕСА_1 була придбана на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19 лютого 2009 року та зареєстрована за ОСОБА_2 
		28.   Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за 
		ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		29.   Відповідно до довідки-рахунок від 30 вересня 2014 року вищевказаний автомобіль було продано ОСОБА_8 за 130 000 грн.
		 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		30.   Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		31.   Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		32.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		33.   Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		34.   Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
		35.   Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя. 
		36.   Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля 
		Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд виходив із недоведеності позовних вимог.
		37.   За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		38.   Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		39.   Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		40.   Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		41.   Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		42.   Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. 
		43.   Суд дійшов беззаперечного висновку, що спірна квартира була придбана за кошти батька відповідача - ОСОБА_6 , а саме, кошти зняті 22 жовтня 2008 року з його депозитного рахунку, розмір якого складав 25 000 євро. 
		44.   Як на доказ, суд також зіслався на нотаріально посвідчений  заповіт, складений 27 березня 2009 року відповідачем ОСОБА_2 , відповідно якого останній на випадок своєї смерті зробив розпорядження щодо належних йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 та квартири 
		АДРЕСА_1 , які заповів 
		ОСОБА_6 
		45.   Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		46.   За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов`язання сплатити його покупну ціну, а для другої сторони право на отримання ціни та обов`язок передати предмет договору наступному власнику.
		47.   Крім того, покупець може домовитись з іншою особою про придбання власності за її рахунок з наступним відшкодуванням цій особі витрат.
		48.   Отже, за звичаями ділового обороту презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.
		49.   Статтею 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційни судами, на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		50.   Зміст договору купівлі-продажу спірної квартири не містить відомостей про те, що покупцем є ОСОБА_6 Судами також не встановлено, що  ОСОБА_6 ставив питання про переведення на нього прав покупця за даним договором, як до особи, яка внесла кошти за цим договором.
		51.   За положеннями статті 57 СК України в редакції, чинній на момент придбання спірної квартири, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте одним із подружжя до шлюбу;  майно,  набуте  нею,  ним  за  час шлюбу,  але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно,  набуте нею,  ним за час шлюбу,  але за кошти,  які належали їй, йому особисто. 
		52.   Ураховуючи те, що спірна квартира, яка зареєстрована на ім`я відповідача, набута за договором купівлі-продажу до укладення шлюбу між сторонами, проте у період їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що спірна квартира набута за кошти, які належали йому особисто або отримана ним в порядку спадкування, суд помилково відніс дану квартиру до особистої приватної власності відповідача  ОСОБА_2 
		53.   У ході судового розгляду судами було встановлено, що до реєстрації шлюбу ОСОБА_2 у власності мав автомобіль Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за рахунок коштів отриманих від продажу якого ним було придбано спірний транспортний засіб. 
		54.   Разом із тим, суд не зазначив, якими саме доказами це підтверджено. 
		55.   Відмовляючи у стягненні компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд виходив із того, що  спірний автомобіль було відчужено подружжям у період знаходження їх у шлюбі. Належних та допустимих доказів з приводу того, що спірний автомобіль було продано відповідачем без згоди позивача та, що відповідач діяв не в інтересах сім`ї суду надано не було, тому поділу даний автомобіль не підлягає.
		56.   Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
		57.   Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
		58.   За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. 
		59.   Відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
		60.   Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
		61.   У справі, яка переглядається, встановлено, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду, що набрало законної сили 17 листопада 2014 року, яким установлено, що відносини притаманні подружжю сторони не підтримують з осені 2013 року. Відчуження  ОСОБА_2 спірного автомобіля відбулось 30 вересня 2014 року.
		62.   Матеріали справи не містять доказів того, що  ОСОБА_1 давала згоду на відчуження спірного транспортного засобу.
		63.   За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
		64.   Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		65.   За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.
		66.   До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.
		67.   Зважаючи на те, що спірний автомобіль відчужено та перебуває у власності третіх осіб, тому до складу спільної сумісної власності входять кошти, одержані від його відчуження, а не сам транспортний засіб.
		68.   Відповідачем не спростовано, визначену у позовній заяві компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний 
		номер НОМЕР_1 , у розмірі 182 959,88 грн.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		69.   Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		70.   Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
		71.   Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, ухвалені у справі судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню з  ухвалення у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		1. Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 травня 2017 рокув частині вирішення позовних вимог щодо поділу квартири  
		АДРЕСА_1 та стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний 
		номер НОМЕР_1 , скасувати.
		3. Визнати квартиру  АДРЕСА_1 та автомобіль Lexus RX300, реєстраційний 
		номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
		4. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині кожному на квартиру  АДРЕСА_1 .
		5. Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 182 959,88 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини автомобіля Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                      В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                І. В. Литвиненко
		                                                                                                                  А. І. Грушицький
		                                                                                                                   В. В. Сердюк
		                                                                                                                   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...