Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-8152кс05 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2007. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2007.

Номер судового провадження: не визначено

<head>
<meta http-equiv=Content-Type content="text/html; charset=utf-8">
<meta name=ProgId content=Word.Document>
<meta name=Generator content="Microsoft Word 11">
<meta name=Originator content="Microsoft Word 11">
<link rel=File-List href="10001006163.files/filelist.xml">
<title>Р І Ш Е Н Н Я</title>

<style>

</style>

</head>

Р І Ш Е Н Н Я<o:p></o:p>

<h2 align=center style='text-align:center;page-break-after:avoid'>ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ<o:p></o:p></h2>

<o:p> </o:p>

<table class=MsoNormalTable border=0 cellspacing=0 cellpadding=0
 style='border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <tr style='mso-yfti-irow:0;mso-yfti-firstrow:yes;mso-yfti-lastrow:yes'>
 <td width=319 valign=top style='width:239.3pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 4 липня 2007 року   <o:p></o:p>
 </td>
 <td width=94 valign=top style='width:70.2pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=206 valign=top style='width:154.75pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 м. Київ<o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
</table>

<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<h1 align=center style='margin-left:35.45pt;text-align:center;page-break-after:
avoid'>Колегія суддів Судової палати у цивільних справах<o:p></o:p></h1>

Верховного Суду України в складі:<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<table class=MsoNormalTable border=0 cellspacing=0 cellpadding=0
 style='margin-left:5.4pt;border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <tr style='mso-yfti-irow:0;mso-yfti-firstrow:yes'>
 <td width=180 valign=top style='width:135.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 головуючого  <o:p></o:p>
 </td>
 <td width=456 colspan=2 valign=top style='width:342.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Гнатенка А.В., <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:1;mso-yfti-lastrow:yes'>
 <td width=180 valign=top style='width:135.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 суддів:<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=204 valign=top style='width:153.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=252 valign=top style='width:189.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Данчука В.Г., Косенка В.Й.,-<o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
</table>

розглянувши в судовому засіданні справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, видавництва
“Просвіта” про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування
моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2. на
рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 квітня 2004 року, додаткове
рішення цього ж суду від 16 квітня 2004 року та рішення колегії суддів судової
палати у цивільних справах апеляційного суду                    м. Києва від 26 липня 2004
року,<o:p></o:p>

в с т а н о в и л а :<o:p></o:p>

У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до
видавництва “Просвіта” та автора книги “ІНФОРМАЦІЯ_1” ОСОБА_2, а також автора
передмови ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та
відшкодування моральної (немайнової) шкоди.<o:p></o:p>

Посилаючись на ст.ст. 7, 440-1 ЦК УРСР, просив
зобов'язати відповідачів публічно через засоби масової інформації спростувати
перераховані в заяві відомості як такі, що не відповідають дійсності (95
пунктів ОСОБА_2. і 4 пункти              
ОСОБА_3.) і стягнути на його користь із видавництва 400 000 гривень,
із        ОСОБА_2. - 500 000 гривень,
ОСОБА_3. - 100 000 гривень та 1 000 гривень витрат на оплату допомоги адвоката.<o:p></o:p>

Зокрема, позивач просив спростувати такі відомості
(усього 99 пунктів):<o:p></o:p>

Передмова<o:p></o:p>

(Автор - ОСОБА_3)<o:p></o:p>

Вступ<o:p></o:p>

6. “…Важко
сказати, чи в поліцію, та в інші окупаційні установи йшли служити з ідейних
міркувань - швидше чисто з безпринципної меркантильності, адже рядовим
працівникам німецької адміністрації у Корнині видавали по 300 окупаційних марок
у місяць і по одному кілограму м`яса на тиждень. Очевидно, що саме таку платню
отримував співробітник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 - рідний батько теперішнього
ІНФОРМАЦІЯ_2. Він працював у цій установі з квітня 1942-го і до листопада 1943
року…”.<o:p></o:p>

… з матеріалів кримінальної справи №15-100, порушеної у
1973 році проти групи осіб, у тому числі і ОСОБА_1, випливає, що рекомендація,
очевидно, була міліцейська…”.<o:p></o:p>

29. “…Молодший
брат ОСОБА_6 очолює ІНФОРМАЦІЯ_3 - цю посаду обійняв після того, як брат
ОСОБА_1 став ІНФОРМАЦІЯ_2…”.<o:p></o:p>

<h4 align=center style='margin-top:6.0pt;text-align:center;page-break-after:
avoid'>ІІ. Кримінальний доброволець<o:p></o:p></h4>

36.  “…Але цей випадок із кримінальним добровольцем був далеко
не єдиним. Розслідування виявило і багато інших диких у правовому відношенні
речей…”.<o:p></o:p>

Серед тих, хто мав особливу особисту зацікавленість у
визволенні злочинців, був доцент ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_13 - батько одного із
підсудних ОСОБА_7. Очевидно, що саме завдяки його батьківській турботі і
службовим зв'язкам в правоохоронних органах він зумів добитися перегляду
судової справи сина, а заодно і його подільників у злочині ОСОБА_1 і ОСОБА_8…”.<o:p></o:p>

Конфлікт вирішив сам ОСОБА_1. Він заявив, що кохає
ОСОБА_18 і без неї уже не уявляє свого життя, тому залишає ОСОБА_16. Майнових
претензій ОСОБА_1 не висловив, на частину квартири претендувати не став,
мовляв, житлова проблема його тепер не хвилює…”.<o:p></o:p>

47. “…Незабаром після того, як ОСОБА_1
освоївся на новій для себе роботі, він потрапив у спеціальну групу дуже
довірених адвокатів, яким органи МВС і КДБ доручали вести важливі для них
справи. Серед особливо резонансних, у яких ОСОБА_1 брав участь як адвокат, були
судові процеси над літераторами-дисидентами ОСОБА_19, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_10
ОСОБА_1 ОСОБА_21…”<o:p></o:p>

V. Політичний бізнесмен<o:p></o:p>

VII. Оксамитовий діяч<o:p></o:p>

Не будемо зачіпати питань чесності і законності під час
заняття ОСОБА_1 бізнесом, створення ним трастових компаній, приватизації
гордості всієї України - ІНФОРМАЦІЯ_18; глянемо на те, що він робив на високих
державних посадах ІНФОРМАЦІЯ_2…”.<o:p></o:p>

94. “…21 січня
2000 року ОСОБА_1 вдався до  безсоромного
і цинічного обману присутніх в Українському домі 240 ІНФОРМАЦІЯ_10 України,
видаючи за нібито прийняту постанову 
“Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000
року ІНФОРМАЦІЯ_14  ОСОБА_27 та
ІНФОРМАЦІЯ_2 України ОСОБА_28”, другим пунктом якої доручалось ведення
пленарних засідань йому - ОСОБА_1. Насправді це був цинічно сфабрикований, за
безпосередньою участю фракції ІНФОРМАЦІЯ_4, документ, який ніколи не мав і не
має статусу правового акта Верховної Ради України. А як узгоджуються з правдою
і законом дії ОСОБА_1, коли він тривалий час користувався дуже сумнівною
печаткою Верховної Ради України, яку немало ІНФОРМАЦІЯ_10 у тому числі і
легітимний голова парламенту Олександр Ткаченко, визнали підробленою? Чи по
правді, по закону і по Конституції чинив ОСОБА_1, коли підписував наскрізь
сфальсифіковану постанову “Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради
України” №1400 від 21.01.2000р.? А хіба критеріями правди керувався невідомий з
найвищого керівництва Верховної Ради України, хто 29 травня 2000 року дав
вказівку службі фельдзв'язку вилучити з центральних органів  державної влади України справжню постанову
Верховної Ради України  під № 1396 -
ХР  від 21.01.2000 року і замінити її
сфабрикованою під цим же номером для того, щоб виправдати протиправні
антиконституційні дії ОСОБА_1?<o:p></o:p>

А хіба правдою і благородством керувався ОСОБА_1, коли в
1999 році писав тексти всіх шістьох запитань на всеукраїнський референдум за
так званою “народною ініціативою” олігархів, якою готувались антидемократичні
зміни в Конституції вже для майбутнього президента, щоб наділити його
небаченими ніде в цивілізованих державах повноваженнями?…”.<o:p></o:p>

Розмір моральної шкоди мотивував тим, що публікація та
подальше розповсюдження цього твору призвели до суттєвих змін у його робочих та
життєвих зв'язках, значно знизили його престиж і ділову репутацію, завдали
великих моральних страждань.<o:p></o:p>

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12
листопада 2002 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2003 року, відмовлено
в задоволенні клопотання ОСОБА_2. і видавництва “Просвіта” м. Броди про
направлення справи за підсудністю в суд за місцем знаходження відповідачів, а
саме: м. Броди Львівської області (т. 5 а.с. 103-105).<o:p></o:p>

20 січня 2003 року заступником Голови Верховного Суду
України підсудність справи визначена Печерському районному суду м. Києва.<o:p></o:p>

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах
від 24 лютого 2003 року вказані ухвали залишено без змін.<o:p></o:p>

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 1 липня
2003 року задоволено заяву представника позивача про відмову від позовних вимог
до відповідача ОСОБА_3. і провадження в цій частині закрито (т. 3 а.с. 9).<o:p></o:p>

1 липня 2003 року ОСОБА_2. і ОСОБА_3. звернулися в
порядку ст. 440-1 ЦК УРСР із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на безпідставність пред'явленого
ним позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування
моральної шкоди, яким їм заподіяно значних матеріальних і моральних втрат.
Просили стягнути на користь ОСОБА_2. 3 682 000 000 гривень і ОСОБА_3. 100 000
гривень заподіяної моральної шкоди (т. 6 а.с. 49-54).<o:p></o:p>

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 1 липня
2003 року матеріали зустрічної позовної заяви направлено за підсудністю до
Шевченківського районного суду м. Києва 
(т. 3 а.с. 30; т. 6 а.с. 56).<o:p></o:p>

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2003 року вказану ухвалу місцевого
суду скасовано, матеріали зустрічної позовної заяви направлено до цього ж суду
для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви відповідно до
норм процесуального закону            (т.
6 а.с. 73-74).<o:p></o:p>

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 21 березня 2005 року ухвалу суду апеляційної
інстанції залишено без зміни.<o:p></o:p>

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 6 травня
2005 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2. і ОСОБА_3. визнано неподаною й повернено
позивачам. <o:p></o:p>

У процесі розгляду справи ОСОБА_1. відмовився від вимог
про спростування пунктів:<o:p></o:p>

-     1-4
(заява представника позивача ОСОБА_33 від 1 липня 2003 року про відмову від
позовних вимог до ОСОБА_3. - т. 3 а.с. 7-9); <o:p></o:p>

-     56-67 (заява
представника позивача ОСОБА_33 від 26 листопада 2003 року  - т. 5 а.с. 157);<o:p></o:p>

-     69, 75 (заява
представників позивача ОСОБА_33 і ОСОБА_34. від 8 грудня 2003 року - т. 5 а.с.
211). <o:p></o:p>

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 квітня
2004 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено визнати такими, що
не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність і ділову репутацію
ОСОБА_1, відомості (77 пунктів), розповсюджені в книзі ОСОБА_2“ІНФОРМАЦІЯ_1”, а
саме:<o:p></o:p>

“… з матеріалів кримінальної справи №15-100, порушеної у
1973 році проти групи осіб, у тому числі і ОСОБА_1, випливає, що рекомендація,
очевидно, була міліцейська…”;<o:p></o:p>

Серед
тих,  хто мав особливу особисту
зацікавленість у визволенні злочинців, був доцент ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_13 -
батько одного із підсудних ОСОБА_7. Очевидно, що саме завдяки його батьківській
турботі і службовим зв'язкам в правоохоронних органах він зумів добитися
перегляду судової справи сина, а заодно і його подільників у злочині ОСОБА_1 і
ОСОБА_8…”;<o:p></o:p>

Конфлікт
вирішив сам ОСОБА_1. Він заявив, що кохає ОСОБА_18 і без неї уже не уявляє
свого життя, тому залишає ОСОБА_16. Майнових претензій ОСОБА_1 не висловив, на
частину квартири претендувати не став, мовляв, житлова проблема його тепер не
хвилює…”;<o:p></o:p>

Не будемо зачіпати питань чесності і законності під час
заняття ОСОБА_1 бізнесом, створення ним трастових компаній, приватизації
гордості всієї України - ІНФОРМАЦІЯ_17; глянемо на те, що він робив на високих
державних посадах ІНФОРМАЦІЯ_2…”;<o:p></o:p>

72) “…21 січня
2000 року ОСОБА_1 вдався до  безсоромного
і цинічного обману присутніх в Українському домі 240 ІНФОРМАЦІЯ_10 України,
видаючи за нібито прийняту постанову 
“Про відсторонення від ведення пленарних засідань 20 та 21 січня 2000
року ІНФОРМАЦІЯ_14  ОСОБА_27 та
ІНФОРМАЦІЯ_2 України ОСОБА_28”, другим пунктом якої доручалось ведення
пленарних засідань йому - ОСОБА_1. Насправді це був цинічно сфабрикований, за
безпосередньою участю фракції ІНФОРМАЦІЯ_4, документ, який ніколи не мав і не
має статусу правового акта Верховної Ради України. А як узгоджуються з правдою
і законом дії ОСОБА_1, коли він тривалий час користувався дуже сумнівною печаткою
Верховної Ради України, яку немало ІНФОРМАЦІЯ_10 у тому числі і легітимний
голова парламенту Олександр Ткаченко, визнали підробленою? Чи по правді, по
закону і по Конституції чинив ОСОБА_1, коли підписував наскрізь сфальсифіковану
постанову “Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України” №1400 від
21.01.2000р.? А хіба критеріями правди керувався невідомий з найвищого
керівництва Верховної Ради України, хто 29 травня 2000 року дав вказівку службі
фельдзв'язку вилучити з центральних органів 
державної влади України справжню постанову Верховної Ради України  під № 1396 - ХР  від 21.01.2000 року і замінити її
сфабрикованою під цим же номером для того, щоб виправдати протиправні
антиконституційні дії ОСОБА_1?.<o:p></o:p>

А хіба правдою і благородством керувався ОСОБА_1, коли в
1999 році писав тексти всіх шістьох запитань на всеукраїнський референдум за
так званою “народною ініціативою” олігархів, якою готувались антидемократичні
зміни в Конституції вже для майбутнього президента, щоб наділити його небаченими
ніде в цивілізованих державах повноваженнями?…”;<o:p></o:p>

Зобов'язано відповідачів 
спростувати зазначені відомості як такі, що принизили честь, гідність та
ділову репутацію позивача, шляхом видання брошури “Спростування” з текстом,
викладеним у резолютивній частині рішення. <o:p></o:p>

Заборонено розповсюдження вказаних відомостей у
подальшому як таких, що не відповідають дійсності, у будь-якій формі та в
будь-який спосіб (у засобах масової інформації, книговиданні, друкованій,
усній, електронній, аудіо-, відео-, інтернет-виданнях).  <o:p></o:p>

Стягнуто на користь ОСОБА_1. у рахунок відшкодування
моральної шкоди з ОСОБА_2. 100 000 гривень, з видавництва “Просвіта” 50 000
гривень,  також стягнуто з обох
відповідачів у солідарному порядку 25 гривень 50 копійок витрат на оплату
державного мита та 1 000 гривень витрат на оплату послуг адвоката.<o:p></o:p>

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва
від 16 квітня 2004 року стягнуто з ОСОБА_2. 4 987 гривень 25 копійок, а з
видавництва “Просвіта” 2 487 гривень 25 копійок державного мита в дохід
держави. <o:p></o:p>

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2004 року вказані рішення
місцевого суду частково скасовано та змінено. Постановлено: <o:p></o:p>

- скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва
від 7 квітня 2004 року в частині стягнення з відповідачів у солідарному порядку
на користь позивача        1 000 гривень
витрат на оплату послуг адвоката, у задоволенні цих вимог відмовити;<o:p></o:p>

-  змінити рішення
Печерського районного суду м. Києва від 7 квітня 2004 року в частині стягнення
з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, зменшивши її розмір
відповідно з ОСОБА_2. - до 10 000 гривень, з видавництва “Просвіта” - до 20 000
гривень;<o:p></o:p>

- змінити додаткове рішення Печерського районного суду м.
Києва від              16 квітня 2004
року в частині стягнення з відповідачів мита на користь держави, зменшивши
розмір стягнення відповідно з ОСОБА_2. - до 987 гривень 25 копійок, з
видавництва “Просвіта” - до 1 987 гривень 25 копійок;<o:p></o:p>

- виключити з резолютивної частини рішення Печерського
районного суду        м. Києва від 7 квітня 2004 року посилання
суду на ст. 440-1 ЦК України.     <o:p></o:p>

У решті - рішення Печерського районного суду м. Києва від
7 квітня 2004 року та додаткове рішення від 16 квітня 2004 року залишено без
змін. <o:p></o:p>

ОСОБА_2. звернувся до Верховного Суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення й
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм
матеріального права, зокрема: ст. ст. 5, 6, 14, 15, 15-1, 32, 62, 136, 139,
202, 232, 313 ЦПК України (1963 року), ст. 7 ЦК УРСР, ст. 47-1 Закону України
“Про інформацію”, ст. 17 Закону України “Про державну підтримку засобів масової
інформації та соціальний захист журналістів”, ст. ст. 62, 124, 128 Конституції
України і ст. 10 Римської Конвенції (1950 року). Скаржник указує, що суди не
дали належної оцінки поданим із його сторони доказам, жодний доказ не знайшов
свого відображення в судових рішеннях; судом неправильно встановлені дійсні
обставини справи та наявність прямого умислу автора на розповсюдження
неправдивих відомостей, який є підставою для звернення до суду з позовом про
захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди;
судовий розгляд проходив із порушенням принципів неупередженості та рівності
сторін у процесі.<o:p></o:p>

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, з
яким погодилася й апеляційна інстанція, виходив із того, що оскільки відповідач
ОСОБА_2. не спростував доводів позивача, то вказані конструкції слів за змістом
підпадають під ознаки відомостей, що не відповідають дійсності як факти, а
оціночні судження є перекрученими, образливими, містять неточну кваліфікацію
дій позивача та виходять за допустимі межі, визначені національним і
міжнародним законодавством.        <o:p></o:p>

Проте з такими висновками погодитися не можна, тому що
судами неправильно застосовані закони, які підлягають застосуванню, та не
враховані міжнародно-правові зобов'язання України в сфері свободи слова,
свободи вираження поглядів. <o:p></o:p>

Конституція України визнає честь і гідність людини
найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності
(ст. ст. 3, 28).<o:p></o:p>

Разом із цим Конституцією України гарантується право на
свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.<o:p></o:p>

Кожен має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на
свій вибір.<o:p></o:p>

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в
інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання                                                                                                                        
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту
репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації,
одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості
правосуддя             (ст. 34
Конституції України).<o:p></o:p>

Відповідно до ст. 7 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення
спірних правовідносин, громадянин або організація
вправі вимагати по суду спростування 
відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які
порочать їх честь і гідність  чи  ділову репутацію або завдають шкоди їх
інтересам, якщо той, хто  поширив такі
відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.<o:p></o:p>

Якщо відомості, зазначені в частині першій
цієї статті, були поширені через  засоби
масової інформації (друкованої або аудіовізуальної), вони повинні бути   спростовані, у тому ж друкованому виданні,
аналогічній радіо- чи телепередачі або іншим адекватним способом. Якщо
відомості, які не відповідають дійсності та завдають шкоди інтересам, честі,
гідності або діловій репутації громадянина чи організації, містить документ, що
виходить від організації, такий документ 
підлягає заміні або відкликається. Порядок спростування в інших випадках
встановлюється судом.<o:p></o:p>

Громадянин або організація, відносно яких поширені
відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі,
гідності або діловій  репутації, вправі
разом із спростуванням таких 
відомостей  вимагати  відшкодування 
майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням. Щодо
вимог про спростування цих відомостей та компенсацію моральної шкоди
встановлюється строк позовної давності в один рік.<o:p></o:p>

Згідно зі ст. 47-1 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути 
притягнутий до відповідальності 
за висловлення оціночних суджень.<o:p></o:p>

Оціночними судженнями, за  винятком образи чи наклепу, є
висловлювання,  які не містять фактичних
даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути
витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на  характер використання  мовних засобів, зокрема вживання гіпербол,
алегорій, сатири.  Оціночні судження не
підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.<o:p></o:p>

Особа звільняється від відповідальності за
розголошення інформації з  обмеженим
доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.<o:p></o:p>

Додаткові підстави звільнення від відповідальності
засобів масової  інформації та
журналістів визначаються законами України: “Про друковані засоби масової   інформації (пресу) в Україні”, “Про
телебачення і радіомовлення”, “Про інформаційні агентства” та  “Про 
державну  підтримку засобів
масової   інформації  та 
соціальний  захист  журналістів”.<o:p></o:p>

Так, ст. 42 Закону України від 16 листопада 1992 року
“Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” передбачено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію
відомостей, які не відповідають дійсності, 
принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і
законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності
друкованих  засобів  масової 
інформації  і    правами журналіста, якщо:<o:p></o:p>

1) ці відомості одержано від інформаційних
агентств або від засновника (співзасновників);<o:p></o:p>

2) вони містяться у відповіді  на 
інформаційний  запит  щодо доступу до офіційних документів і запит щодо
надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону
України  “Про інформацію”;<o:p></o:p>

3) вони є дослівним відтворенням офіційних
виступів посадових осіб державних органів, організацій і  об'єднань громадян;<o:p></o:p>

4) вони є дослівним  відтворенням 
матеріалів,  опублікованих іншим
друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;<o:p></o:p>

5) в них розголошується таємниця, яка
спеціально охороняється законом, 
проте  ці  відомості не було отримано журналістом
незаконним шляхом.<o:p></o:p>

Статтею 17 Закону України “Про державну підтримку засобів
масової інформації та соціальний захист журналістів”, яка регулює
відповідальність журналіста за завдану ним моральну (немайнову) шкоду,
передбачено, що у разі відшкодування відповідно до
Цивільного кодексу України журналістом і засобом масової інформації заподіяної
ними моральної (немайнової) шкоди на них 
покладається солідарна відповідальність з урахуванням міри вини кожного.<o:p></o:p>

У
разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між
журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною
партією,  виборчим блоком, посадовою
особою (посадовими  особами) як позивачем
суд вправі призначити компенсацію моральної (немайнової) шкоди лише за
наявності  умислу журналіста чи службових
осіб засобу масової інформації. Суд враховує наслідки використання позивачем
можливостей позасудового, зокрема досудового,   
спростування неправдивих відомостей, відстоювання його честі і гідності,
ділової   репутації та врегулювання спору
в цілому. З урахуванням зазначених обставин суд вправі відмовити у
відшкодуванні моральної шкоди.  <o:p></o:p>

Умислом журналіста та/або службової особи
засобу масової інформації є  таке їх/її
ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа   засобу масової інформації усвідомлювали
недостовірність інформації та 
передбачали  її суспільно  небезпечні 
наслідки.  <o:p></o:p>

Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються
від відповідальності   за поширення
інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв
добросовісно та здійснював її перевірку.<o:p></o:p>

Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні
міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, є частиною законодавства України.<o:p></o:p>

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних
свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на
свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх
поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів
державної влади і незалежно від кордонів.<o:p></o:p>

Зі змісту цієї норми випливає, що свобода слова, преси,
як захисника інтересів громадськості, критики представників держави,
висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський
інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.<o:p></o:p>

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна
влада може лише у випадках, передбачених ч. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо
це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є
необхідним в демократичному суспільстві.<o:p></o:p>

Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10
Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження
думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої
ці думки висловлені.<o:p></o:p>

Право на недоторканність ділової репутації та честь і
гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли
політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена “з
явним злим умислом”, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи
неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і
позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою
думку.<o:p></o:p>

Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової
репутації від певних висловлювань допустимий лише при дотриманні свободи думки
і слова, вільного вираження своїх поглядів та переконань, закріплених в ст. 34
Конституції України, а необхідність обмежувати вираження думок є менш гострою
стосовно публічних осіб. <o:p></o:p>

Політичний діяч має право на захист свого приватного
життя, але межа захисту його репутації повинна бути такою, щоб забезпечити й
вільне обговорення політичних питань. Політичні діячі неминуче стають
відкритими для прискіпливого висвітлення своїх слів та вчинків і мають усвідомлювати
це. При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту
репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних
питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише
преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право
її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Лінгенс
проти Австралії” та “Українська Прес-Група проти України”).<o:p></o:p>

У порушення вимог зазначеного національного і
міжнародного законодавства та практики Європейського суду з прав людини
місцевий та апеляційний суди чітко не розмежували відомості фактичного
характеру, які не відповідають дійсності та порочать позивача, від ідей, думок,
поглядів, поширених автором у книзі в порядку реалізації конституційного права
на свободу думки і слова, не обґрунтували необхідності втручання суду в процес
реалізації автором цього права та не спростували доводів відповідача про те,
що, поширюючи інформацію, він діяв добросовісно та здійснював її перевірку.<o:p></o:p>

Аналіз змісту книги в цілому, на думку колегії суддів,
засвідчує, що у публікації наявні законні наміри висловити свої погляди
стосовно позивача як політичного та державного діяча, гостро і критично
сформулювати свою думку щодо політичного портрета цього публічного діяча з
питань, які представляють політичний і громадський інтерес.     <o:p></o:p>

Автор доклав значних зусиль для встановлення зазначених у
книзі фактів, якими обґрунтовує свою оцінку, що не підлягає перевірці в
судовому порядку на предмет достовірності (додатки до книги).<o:p></o:p>

Так, відомості, зазначені в пунктах під №№ 1-41 рішення
місцевого суду, представляють собою не що інше, як точку зору чи особисту
суб'єктивну оцінку подій та ситуацій, пов'язаних із самим позивачем як
майбутнім відомим політиком, його батьком, братом, колишньою дружиною, зокрема:
стосовно місця народження, судових процесів щодо батька та позивача, виключення
й поновлення в складі студентів юридичного факультету КДУ, захисту
дисертації.       <o:p></o:p>

Так, зазначаючи про засудження батька та самого позивача,
автор книги подає матеріал у контексті самої процедури судового процесу,
проходження кримінальної справи по судових інстанціях і не зазначає, що
позивача було визнано винним, оскільки обвинувальний вирок не набрав чинності.
На підставі цього автор зробив декілька оціночних висновків, взявши за основу
реальні події.<o:p></o:p>

Визнаючи недійсними відомості, зазначені в пунктах під №№
6-18, суди не звернули уваги на те, що в них автор дає аналіз історичних подій,
що відбувалися в реальності й опосередковано пов'язані з особою батька
позивача, та висловлює деякі свої припущення на основі аналізу історичних
даних, наприклад про ймовірну зарплатню батька позивача як співробітника
трудового відділу районної управи в Корнині в часи німецької окупації, а також висвітлює
думки громадськості щодо факту його реабілітації. <o:p></o:p>

Розповідь, навіть якщо вона ведеться дещо в епістолярному
та літературному жанрі, про студентські роки відомого політика не може бути
підставою для втручання держави в особі її судових органів в обмеження свободи
слова і вільного вираження поглядів. <o:p></o:p>

Відомості, поширені в пунктах №№ 42-50 стосуються періоду
адвокатської діяльності майбутнього відомого політика. Визнаючи їх такими, що
не відповідають дійсності, суди не звернули уваги на те, що в них автор книги
дає своє оціночне судження щодо професійних якостей позивача, його недостатньої
ретельності при здійсненні захисту ОСОБА_22 та ОСОБА_19, висловивши свій
висновок, що він не впорався з обов'язками адвоката. Таким чином, указане також
є історичним штрихом до особи відомого політика.<o:p></o:p>

Відомості, що спростовані судами та зазначені в пунктах
під №№ 51-65, стосуються критики дій позивача як керівника партії, депутата,
керівника законодавчого органу, громадського діяча, яку не можна розцінювати як
приниження ділової репутації, честі та гідності, бо це є не що інше, як
реалізація права на свободу слова.  <o:p></o:p>

При цьому автор книги на основі реальних фактів і з
посиланням на чинні законодавчі акти дає свою оцінку подій, що відбувалися в
стінах Верховної Ради України та пов'язані з відстороненням від виконання своїх
обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_27. і його ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_28. у січні 2000
року. До таких висновків автор книги дійшов, будучи учасником тих подій -
ІНФОРМАЦІЯ_20- та з урахуванням думок деяких інших ІНФОРМАЦІЯ_10, зокрема:
ОСОБА_35. ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_27, ОСОБА_38 та інших.<o:p></o:p>

Доводи ОСОБА_1. про те, що вказаними поширеними
відомостями автор книги доводить вчинення позивачем злочину, порушуючи при
цьому презумпцію невинуватості, не дають підстав для спростування таких
відомостей.<o:p></o:p>

Так, незалежно від того, в якому контексті поширена
публікація про особу, вона вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її
вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком
суду (ст. 62 Конституції України). Крім того, указані відомості про відомого
політика, що висловлені в рамках свободи слова та вільного вираження поглядів,
могли бути з урахуванням положення ст. ст. 94, 97 КПК України підставою для
порушення кримінальної справи.<o:p></o:p>

Тому в контексті Рішення Конституційного Суду України від
10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей) зазначене не
може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову
репутацію. <o:p></o:p>

У розділах: “Заслужений орденоносець”, “Заключення” та
“До читача” -   відомості за пунктами під
№№ 66-77 - судом визнані такими, що не відповідають дійсності, що фактично
містять в собі оціночні судження автора про те, чи заслуговував позивач на деякі
державні нагороди, оціночні висновки автора про честь і гідність позивача, як
політика та державного діяча з урахуванням біографічних даних та про майбутнє
відомого політика з великими амбіціями. <o:p></o:p>

Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є
предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й
поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх
дійсності. Правильність думок і оцінок автора публікації можуть бути предметом
думок та оцінок інших осіб, а не предметом повноважень судової влади, тому
що  визначати їх правильність у судовому
порядку означає втручання в правовий статус громадянина. <o:p></o:p>

Колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно стиль
викладення вищезазначеного матеріалу є доволі нетерпимим до позивача, жорстким
і таким, що може викликати обурення, почуття образи, але позивач не довів того,
що інформація поширена відповідачем “з явним злим умислом”, а не з метою
сформувати думку про позивача. Посилання суду на те, що поширені у книзі
відомості не мають причинного зв'язку з посадами позивача та його політичними
переконаннями, є необґрунтованими, оскільки основний зміст книги (і про це
вказано в усіх розділах, особливо у вступі та заключенні) направлений на
доведення до широкої громадськості деяких невідомих історій з життя відомого
політика, державного високо посадовця, який займав посади ІНФОРМАЦІЯ_2
УкраїниІНФОРМАЦІЯ_21, та має намір (як зазначено в книзі) балотуватися на
найвищу державну посаду в Україні.<o:p></o:p>

Крім того, суди не застосували положення ст. 47-1 Закону
України “Про інформацію”, яка зазначає, що ніхто не
може бути  притягнутий до
відповідальності за висловлення оціночних суджень.<o:p></o:p>

За таких обставин у суду не було підстав для
задоволення позовних вимог, а тому в цій частині судові рішення підлягають
скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.<o:p></o:p>

Задовольнивши позовні вимоги та притягнувши
до відповідальності видавництво “Просвіта”, суди не звернули уваги на те, що гарантії прав видавництв і видавничих організацій та права
й обов'язки видавця передбачені ст.ст. 19 і 20 Закону України “Про видавничу
справу”, а саме права видавництв і видавничих організацій гарантуються
Конституцією та законами України.<o:p></o:p>

Втручання державних органів, їх посадових осіб,
громадських організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність
видавців, а також цензура як контроль за ідеологічним змістом видань
забороняються. Відповідними органами контролюється лише зміст інформації, що
охороняється законом.<o:p></o:p>

З урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець
має право, зокрема, приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на
підготовку і випуск у світ видань, надавати їм редакційно-видавничі та інші
послуги відповідно до профілю своєї діяльності.<o:p></o:p>

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову про захист
честі, гідності та ділової репутації та визнанні поширених про позивача
відомостей такими, що не відповідають дійсності, підстав для задоволення позову
про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає. <o:p></o:p>

Керуючись ст.ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України  <o:p></o:p>

в и р і ш и л а :<o:p></o:p>

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 квітня
2004 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду м Києва від 26 липня 2004 року в частині задоволення позовних вимог,
стягнення витрат на оплату послуг адвокатів і державного мита скасувати та
ухвалити в цій частині нове рішення.<o:p></o:p>

Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від
16 квітня 2004 року скасувати.<o:p></o:p>

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, видавництва
“Просвіта” про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування
моральної шкоди відмовити.<o:p></o:p>

<o:p> </o:p>

<table class=MsoNormalTable border=0 cellspacing=0 cellpadding=0
 style='margin-left:10.8pt;border-collapse:collapse;mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <tr style='mso-yfti-irow:0;mso-yfti-firstrow:yes'>
 <td width=475 valign=top style='width:356.4pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Головуючий  <o:p></o:p>
 </td>
 <td width=156 valign=top style='width:117.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 А.В. Гнатенко  <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:1'>
 <td width=475 valign=top style='width:356.4pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Судді:<o:p></o:p>
 </td>
 <td width=156 valign=top style='width:117.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 Л.І. Григор'єва <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:2'>
 <td width=475 valign=top style='width:356.4pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=156 valign=top style='width:117.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 В.І. Гуменюк <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:3'>
 <td width=475 valign=top style='width:356.4pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=156 valign=top style='width:117.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 В.Г. Данчук  <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
 <tr style='mso-yfti-irow:4;mso-yfti-lastrow:yes'>
 <td width=475 valign=top style='width:356.4pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 <o:p> </o:p>
 </td>
 <td width=156 valign=top style='width:117.0pt;padding:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt'>
 В.Й. Косенко <o:p></o:p>
 </td>
 </tr>
</table>

</div>

</body>

</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...