Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/787/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2019. Зареєстровано: 22.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: А/855/11250/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/787/19                                                              Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 вересня 2019 року                                                                          м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді            Ключковича В.Ю.,
		суддів          Парінова А.Б,                 
		                                                                                                            Беспалова О.О.,          
		за участю 
		секретаря судового засідання                    Кузьміної Ю.О.,
		позивача                                                                                              ОСОБА_1 ,
		представника позивача                                                                      ОСОБА_2 ,
		представника відповідача                                                                Черевка А.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 21.05.2019, суддя Бородавкіна С.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу від 28.02.2019 №25-09-023/0088/63.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 28.02.2019 №25-09-023/0088/63; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 251 (одна тисяча двісті п`ятдесят одна) грн. 90 коп.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління Держпраці у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		В апеляційній скарзі відповідач вказує, що 04.02.2019 під час виходу за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності позивача встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала реалізацію продовольчих товарів, проводила розрахунки з покупцями з використанням касового апарату, виконувала обов`язки продавця продовольчих товарів та від надання письмових пояснень відмовилась, натомість в усній формі повідомила, що здійснює реалізацію товару в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» так як допомагає ОСОБА_1 у провадженні ним підприємницької діяльності. В ході інспекційного відвідування встановлено, що трудовий договір з ОСОБА_3 не укладався, наказ про прийняття її на роботу позивачем не видавався.
		Апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 є найманим працівником ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеної цивільно-правової угоди від 01.02.2018 № 1, оскільки вона була відсутня на момент проведення інспекційного відвідування, складання акту та надана позивачем до суду під час розгляду справи по-суті, не спростовує виявлені порушення та свідчить про її фактичне укладення під час розгляду справи. Крім того в зауважені на акт інспекційного відвідування, скарзі на припис про усунення виявлених порушень та позовній заяві ФОП ОСОБА_1 . відсутні посилання на існування цивільно-правового договору від 01.02.2018 № 1, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець).
		Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3 здійснювала реалізацію продовольчих товарів (продуктів харчування), згідно основного виду економічної діяльності позивача.
		05.09.2019 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 - без змін.
		У відзиві позивач вказує, що ні у акті інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088, ні у жодних інших наданих Управлінням доказах не відображена інформація про те, що ОСОБА_3 перебувала на місці продавця саме у частині магазину, що орендує позивач та здійснювала розрахунок належним ФОП ОСОБА_1 касовим апаратом. Крім того, касовий апарат має лише ФОП ОСОБА_5 , який здійснює торгівлю тютюновою і алкогольною продукцією, а у позивача та ФОП ОСОБА_4 касового апарату немає.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача, думку представника позивача та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.03.2015 внесено відповідний запис. Основним видом діяльності позивача є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 23, т.1).
		Відповідно до укладеного із ОСОБА_6 (орендодавець) договору оренди від 01.01.2019 №2, ФОП ОСОБА_1 на умовах тимчасового платного користування орендує частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 80-81, т.1). Зокрема, відповідно до пункту 1.3 Договору загальна площа приміщення складає 120 кв.м. З них орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування частину приміщення, площею 25 кв.м., про що складено акт прийому-передачі від 01.01.2019 (а.с. 82, т.1).
		Саме у вищевказаному орендованому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») ФОП ОСОБА_1 здійснює фактичну господарську діяльність.
		01.02.2019 Управлінням, на підставі службової записки від 31.01.2019 та відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, винесено наказ №36, згідно якого організовано здійснення інспекційного відвідування, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин (а.с. 46, 47, т.1).
		На підставі направлення на проведення контрольного заходу від 01.02.2019 №116 посадовими особами Управління у період з 04.02.2019 по 05.02.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за місцем здійснення господарської діяльності, за результатом якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, від 05.02.2019 №25-09-023/0088 (а.с. 12-14, т.1).
		Як вбачається зі змісту Акту, під час інспекційного відвідування приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено використання праці однієї працівниці без документального підтвердження оформлення трудових відносин. Зокрема, за прилавком магазину перебувала гр. ОСОБА_3 , яка виконувала трудову функцію продавця (знаходилась безпосередньо на робочому місці продавця), продавала продовольчий товар, проводила розрахунки з покупцями. На запитання інспекторів праці щодо оформлення трудового договору ОСОБА_3 повідомила, що знаходиться за прилавком магазину, бо допомагає синам у здійсненні торгівлі. Від надання письмових пояснень ОСОБА_3 відмовилась.
		Із викладеними в акті висновками ОСОБА_1 не погодився, про що зазначив як у самому акті, так і у надісланих відповідачу запереченнях (а.с. 15-16, т.1). Однак, за розглядом заперечень, листом головний державний інспектор повідомила, що під час інспекційного відвідування діяла у межах наданих їй повноважень (а.с. 22, т.1).
		13.02.2019 Управлінням винесено припис про усунення виявлених порушень №25-09-023/0088-0069, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення частини першої та третьої статті 24 КЗпПУ (а.с. 17-18, т.1).
		28.02.2019 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088, уповноваженою особою прийнято постанову №25-09-023/0088/63 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у сумі 125 190,00 грн. (а.с. 49-53, т.1). Вказані штрафні санкції застосовано на підставі ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення», ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України, у зв`язку з тим, що працівника ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).
		Вважаючи винесену відповідачем постанову про накладення штрафу уповноваженими особами протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
		Статтею 16 вказаної Конвенції передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
		Згідно із пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі виконавчі органи рад).
		Інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (підпункти 2,3 пункту 5 Порядку № 295).
		Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками перевірки відповідачем складено: акт інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088, припис про усунення виявлених порушень від 13.02.2019 №25-09-023/00880069 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.02.2019 №25-09-023/0088/63, у яких зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 частини третьої статті 24 КЗпПУ, а саме: працівника ОСОБА_3 фактично допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
		Однак, колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Як зазначено у статті 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Положеннями частин 1-3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Статтею 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначено, що працівником є фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації незалежно від форми власності та виду діяльності або у фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» робочим місцем є місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту).
		Відповідно до 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Також заробітною платою відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Таким чином, з наведених норм чинного законодавства України вбачається, що трудові відносини між працівником і роботодавцем виникають на підставі укладеного між ними трудового договору, за яким працівник зобов`язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов`язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. З боку роботодавця трудовий договір з працівником укладає власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізична особа - підприємець.
		У свою чергу, про фактичний допуск працівника до роботи на підприємстві може свідчити виконання працівником за наказом власника або уповноваженого ним органу певної роботи на цьому підприємстві; дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку даного підприємства; наявність у працівника робочого місця на цьому підприємстві; отримання працівником від власника або уповноваженого ним органу заробітної плати в обумовленому між ними розмірі.
		При цьому, висновок про допущення позивачем до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору ґрунтується на тому, що вказана громадянка під час інспекційного відвідування знаходилася на робочому місці продавця, продавала продовольчий товар, проводила розрахунки з покупцями у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 120 кв.м., відповідно до договорів оренди від 01.01.2019 №2, №3 та №5 орендується одночасно трьома суб`єктами господарської діяльності: ФОП ОСОБА_1 (25 кв .м. ), ФОП ОСОБА_4 (25 кв .м. ) та ФОП ОСОБА_5 (70 кв .м) , про що складено відповідні акти прийому-передачі приміщення (а.с. 80-89, т. 1).
		У свою чергу, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що гр. ОСОБА_3 , яка здійснювала продаж товару у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», є дружиною та найманим робітником ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеної цивільно-правової угоди від 01.02.2019 №1 (а.с. 78-79, т.1). 
		Вищевказані обставини підтверджуються податковою звітністю, а саме: звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий 2019 року, у якому відображено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 на підставі договору ЦПХ від 01.02.2019 №1 (а.с. 91-97, т.1). За вказаного робітника ФОП ОСОБА_4 було сплачено обов`язкові податки та збори (а.с. 90, 98-101, т.1).
		У письмових поясненнях від 23.04.2019 ФОП ОСОБА_4 підтвердив факт наймання на роботу ОСОБА_3 та зазначив, що у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» разом з ним працюють його сини: ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 Усі підприємці орендують окремо свою частину магазину, здійснюють господарську діяльність окремо один від одного та мають різні каси. ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 працюють самостійно, найманих працівників не мають (а.с. 75 ,т.1).
		Вищезазначені обставини підтвердив і ФОП ОСОБА_5 у письмових поясненнях від 23.04.2019 (а.с. 76-77, т.1).
		Як вбачається з акту інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088 ОСОБА_3 04.02.2019 перебувала на робочому місці продавця та здійснила продаж товару під час контрольної закупки. Під час інспекції ОСОБА_3 зазначила, що допомагає синам у здійсненні торгівлі.
		Однак, до вказаних доводів як і суд першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, оскільки акт інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088 містить наступні суперечності. 
		Так, на сторінці 3 акту зазначено, що на запитання інспекторів праці щодо оформлення трудового договору ОСОБА_3 особисто повідомила, що знаходиться за прилавком магазину, бо допомагає синам у здійсненні торгівлі, так як у них сімейний бізнес. У свою чергу, на 4-й сторінці акту зазначено, що на вищевказане запитання ОСОБА_3 відповіла, що знаходиться за прилавком магазину, бо допомагає рідним.
		У письмових поясненнях від 23.04.2019 (а.с. 73-74, т.1) ОСОБА_3 зазначила, що 04.02.2019 працювала як найманий робітник за цивільно-правою угодою у свого чоловіка (ФОП ОСОБА_4 ), який орендує частину приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1».
		Позивач у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що найману працю не використовує, під час здійснення інспекційного відвідування був безпосередньо присутнім на своєму робочому місці та здійснював підприємницьку діяльність самостійно. Також зазначив, що під час перевірки намагався надати інспекторам документи на підтвердження своєї позиції (договори оренди та договір ЦПХ), однак останні відмовились їх приймати, оскільки документи не стосувались суб`єктів перевірки.
		Враховуючи вищенаведені обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що ОСОБА_3 , яка перебувала на місці продавця, здійснювала продаж товару саме як працівник ФОП ОСОБА_1 , враховуючи, що у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: пл. АДРЕСА_1 , м . Ічня здійснюють господарську діяльність відразу три підприємця.
		Більш того, ні у акті інспекційного відвідування від 05.02.2019 №25-09-023/0088, ні у жодних інших наданих відповідачем доказах не відображена інформація про те, що ОСОБА_3 перебувала на місці продавця саме у частині магазину, що орендує позивач та здійснювала розрахунок належним ФОП ОСОБА_1 касовим апаратом.
		У судовому засіданні суду першої інстанції представники відповідача зазначили, що під час інспекційного відвідування було здійснено контрольну закупку печива, яке продала ОСОБА_3 Однак, відповідно до накладних від 29.01.2019 № Чн-0005573, від 10.01.2019 №000005354 та від 24.01.2019 №000015822, наданих для прикладу, у тому числі печиво, було придбане ФОП ОСОБА_4 (а.с. 102-104, т.1).
		Натомість, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що  торгівлю печивом не здійснює взагалі, це товар, реалізацію якого здійснює його батько ФОП ОСОБА_4 .
		Між тим, наказом Управління від 01.02.2019 №36 передбачено проведення інспекційного відвідування двох фізичних осіб-підприємців, зокрема, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 (а.с. 46, т.1).
		Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 , так само як і позивача, є 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 24, т.1).
		Тобто, під час інспекційного відвідування здійснювалась перевірка дотримання вимог трудового законодавства ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 , які проводять господарську діяльність у приміщенні одного й того ж самого магазину та мають однакові види економічної діяльності. 
		Однак, за невстановлених обставин, перевіряючі дійшли суб`єктивного висновку, що ОСОБА_3 працювала саме у позивача, а не іншого суб`єкта інспекційного відвідування.
		Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги те, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані будь-які належні, допустимі та достатні докази того, що гр. ОСОБА_3 04.02.2019 була допущена до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, а також відсутні докази того, що вона виконувала у цей період за наказом позивача певну роботу, дотримувалася внутрішнього трудового розпорядку, мала робоче місце за прилавком позивача, отримувала від ФОП ОСОБА_1 заробітну плату в обумовленому між ними розмірі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Відповідно до положень ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, фактично повторюють доводи відзиву на адміністративний позов, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області залишити без задоволення.
		Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної  скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 19 вересня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                              В.Ю. Ключкович
		 
		 
		 
		Судді                                                                                         А.Б. Парінов
		 
		 
		 
		                                                                                                         О.О. Беспалов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...