Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/10085/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2019. Зареєстровано: 22.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/18933/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		19 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №520/10085/18
		адміністративне провадження №К/9901/18933/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
		суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Чалий І.С.) 
		у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Головного управління ДФС у Харківській області 
		про визнання протиправним та скасування наказу,
		В С Т А Н О В И В:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		В листопаді 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі також - відповідач або Управління), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 22 жовтня 2018 року №7886 «Про проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )».
		Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказував, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки прийнятий за відсутності визначених Податковим кодексом України підстав. В наказі не вказано, яку саме податкову інформацію, що підтверджує порушення позивачем податкового законодавства, отримано відповідачем, яку саме норму чинного законодавства ним порушено як фізичною особою - підприємцем та що саме є підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Також позивач зазначив, що станом на 1 листопада 2018 року він здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та не є платником податку на додану вартість, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для проведення вказаної перевірки саме з питань сплати податку на додану вартість.
		1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 22 жовтня 2018 року №7886 «Про проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 )». 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем у змісті надісланого запиту не враховано та не відображено надання позивачем реєстраційної заяви в порядку статей 181, 183 Податкового кодексу України, а саме як особи, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, що призвело до невмотивованого висновку про необхідність призначення перевірки на підставі оскаржуваного наказу у зв`язку із перевищенням загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, одного мільйона гривень.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
		Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції не погодився та, відмовляючи у задоволення позову, дійшов висновку про те, що оскільки позивач не повідомлявся про результати розгляду поданої ним реєстраційної заяви, то мав усвідомлювати, що як платника податку на додану вартість його зареєстровано не було. При цьому невідображення в запиті щодо надання інформації підстав для його надіслання не впливає на обов`язок платника податків надати всю необхідну інформацію за таким запитом, а тому у зв`язку з ненаданням позивачем у строк, передбачений законодавством, письмових пояснень та їх документального підтвердження, у відповідача були наявні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
		1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
		2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність у сфері лісопильного та стругального виробництва.
		12 квітня 2018 року позивачем отримано запит Головного управління ДФС у Харківській області від 10 квітня 2018 року №3337/ФОП/20-40-13-15-14 про надання інформації (пояснення) та її документального підтвердження, в якому зазначено, що контролюючим органом отримано податкову інформацію, яка підтверджує порушення платником податків податкового законодавства, а саме згідно з даними інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби України, що знаходяться в розпорядженні Головного управління ДФС у Харківській області, сума доходу, задекларована ФОП ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1 ) за 2016 рік, складає 1025090,00 грн., за 2017 рік - 814992,00 грн. 
		У вказаному запиті відповідачем запропоновано позивачу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених фактів. 
		У зв`язку із ненаданням ФОП ОСОБА_1 відповіді та документальних підтверджень на письмовий запит від 10 квітня 2018 року №3337/ФОП/20-40-13-15-14 Головним управлінням ДФС у Харківській області прийнято наказ від 22 жовтня 2018 року №7886 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 за період діяльності з 1 травня 2015 року по 31 грудня 2017 року.
		3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 зазначає, що висновки, з яких виходив суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення, а саме порушення позивачем своєчасності реєстрації платником податку на додану вартість в результаті усвідомлення ним відсутності реєстрації його як платника податку на додану вартість відповідно до поданої заяви, є необґрунтованими, так як не відповідають положенням чинного законодавства. 
		При цьому позивач звертає увагу Суду на те, що запит про надання інформації, ненадання відповіді на який слугувало підставою для прийняття оскаржуваного наказу, було сформовано контролюючим органом через більш ніж через один рік після подання заяви від 10 лютого 2017 року про реєстрацію його як платника податку на додану вартість, а наказ прийнято згодом ще через пів року. Таким чином, відповідач, неналежно виконуючи свої службові обов`язки в частині здійснення податкового контролю, передбаченого статтею 62 Податкового кодексу України, не розглядаючи по суті та не даючи відповіді на його письмову заяву, сформував протиправний запит щодо недотримання ним пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України. 
		Крім того, скаржник зазначає, що при відкритті провадження судом апеляційної інстанції порушено вимоги пунктів 6 та 8 частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі судом першої інстанції та (або) неправильне застосування норм матеріального права, а також не вказано дату отримання копії судового рішення, що оскаржується. 
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
		Так, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
		Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
		Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення. Відповідно, право прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.
		Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.
		У справі, що переглядається, судом встановлено, що фактичною підставою для направлення Головним управлінням ДФС у Харківській області позивачу письмового запиту від 10 квітня 2018 року №337/ФОП/20-40-13-15-14 стало отримання податкової інформації щодо задекларованої суми доходу ФОП ОСОБА_1 , який здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, за 2016 рік у сумі 1025090,00 грн.
		Так, пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. 
		За правилами пунктів 183.1, 183.2 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
		Однак, отримавши дохід за 2016 рік у розмірі 1025090,00 грн., що підтверджується розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, 10 лютого 2017 року ФОП ОСОБА_1 на підставі пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України подав до контролюючого органу за місцем реєстрації, а саме до Слобожанської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управляння ДФС у Харківській області, реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за вхідним номером 243 від 13 лютого 2017 року.
		Водночас у запиті від 10 квітня 2018 року №337/ФОП/20-40-13-15-14 контролюючим органом відповідних обставин не відображено. Не містить він і відомостей щодо розгляду такої заяви.
		Доказів щодо розгляду вказаної заяви суб`єктом владних повноважень не надано також і до суду.
		Отже, враховуючи те, що позивачем дотримано вимоги статті 183 Податкового кодексу України та виконано дії, встановлені вказаною нормою, а контролюючим органом не доведено прийняття жодних рішень за наслідками розгляду такої заяви, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у надісланому позивачу запиті про надання інформації, ненадання відповіді на який стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу, інформації, що підтверджує підстави для надіслання такого запиту. 
		Таким чином, запит податкового органу всупереч вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не містив посилань на порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства з їх описом та конкретизацією, а тому ненадання відповіді на нього не може бути підставою для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
		Посилання в рішенні суду апеляційної інстанції на з`ясовані обставини щодо прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації з огляду на ненадання позивачем до заяви підтверджуючих документів щодо обсягу господарських операцій не свідчать про помилковість рішення суду першої інстанції, оскільки, по-перше, докази на підтвердження таких обставин в матеріалах справи відсутні, по-друге, вони не можуть спростовувати факту неповідомлення контролюючим органом позивача про рішення щодо поданої ним заяви.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке, на думку Верховного Суду, є обґрунтованим та законним.
		4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.
		Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими.
		За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно із статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та залишення в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі №520/10085/18 скасувати.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №520/10085/18 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                       Н.Є. Блажівська
		 
		Судді                                                                                           О.В. Білоус
		 
		                                                                                          І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...