Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/8078/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2019. Зареєстровано: 22.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 20.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/19786/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №826/8078/18
		адміністративне провадження №К/9901/19786/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого - Губської О.А.,  
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
		 
		розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8078/16
		 
		за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України, керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича про оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Поліводського Олександра Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року (головуючий суддя: Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Епель О.В., Карпушова О.В.), 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до Конституційного Суду України, керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Ярослава Івановича , в якому просив:
		1.2.          визнати протиправною відмову Конституційного Суду України у прийнятті його конституційної скарги, а саме: лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги позивача; 
		1.3.          визнати відсутність компетенції керівника Секретаріату Конституційного Суду України здійснювати розгляд конституційної скарги по суті та виносити рішення щодо прийнятності конституційної скарги, а також щодо належності до повноважень Конституційного Суду України розглядати конституційну скаргу позивача;
		1.4.          зобов`язати керівника Секретаріату Конституційного Суду України спрямувати подану ним 02 листопада 2017 року конституційну скаргу на розгляд суддям (судді) Конституційного Суду України з метою вирішення питання щодо відкриття провадження у справі за цією скаргою.
		1.5.           Позовні вимоги обґрунтовує тим, що листом від 23 листопада 2017 року                       №4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги Секретаріат Конституційного Суду України порушив його право як суб`єкта права на конституційну скаргу на доступ до суду, позбавивши його практичної можливості це здійснити. Позивач наголошує, що  Конституційний Суд не прийняв остаточне судове рішення у справі за його конституційною скаргою щодо відповідності положень частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України на відповідність вимогам статті 41 Конституції України, обмежившись повідомленням Секретаріату Конституційного Суду України по суті конституційної скарги у позапроцесуальний спосіб. На думку позивача, дії відповідачів не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його право на вільний доступ до правосуддя. .
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		2.          Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано лист керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188 про повернення конституційної скарги та зобов`язано останнього підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача. В іншій частині позову відмовлено.
		2.1.          Зазначене судове рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що в силу положень Закону України «Про Конституційний Суд України», Положення про Секретаріат Конституційного Суду України та Тимчасового порядку розподілу конституційних скарг між суддями суду, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, попередню перевірку, яка полягає в оцінці, насамперед, наявності в конституційній скарзі інформації щодо обставин, фактів, а також документів та матеріалів, які дають можливість визначити відповідне звернення до Конституційного Суду України як конституційну скаргу для його подальшого опрацювання здійснює Секретаріат. Однак, зважаючи, що виключно Конституційному Суду України належать дискреційні повноваження щодо відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження, позовні вимоги про зобов`язання керівника Секретаріату вчинити певні дії підлягають задоволенню шляхом його зобов`язання підготувати попередній висновок про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження щодо конституційної скарги позивача, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень згідно частини першої статті 2 КАС України та пункту 10 частини другої статті 245 КАС України, є належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів позивача.
		3.          Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що керівник Секретаріату Конституційного Суду України, повертаючи конституційну скаргу позивачеві,  діяв поза межами своїх повноважень є помилковим.
		ІІІ. Касаційне оскарження
		3.          Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, представник позивача Поліводський Олександр Анатолійович звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача повністю.
		3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ці судові рішення є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки суди неправильно застосували законодавство, яким встановлено вимоги до форми конституційної скарги, а також помилково застосовано законодавство України про невідповідність конституційної скарги та невірно трактовано законодавство щодо строку подання касаційної скарги на момент його звернення.
		3.2. Крім цього, вказує на те, що судами не було належним чином обґрунтовано відмову щодо заявлених ним позовних вимог та не розглянуто його доводи щодо кожної з позовних вимог. 
		3.3. Також, на його думку, судами не дотримано вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо його права на ефективний засіб юридичного захисту.
		4.           Відповідачами подано відзиви на касаційну скаргу, у яких останні висловили заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та зазначили, що  вважають помилковими аргументи позивача про неприпустимість застосування до спірних правовідносин Тимчасового порядку розподілу конституційних скарг між суддями суду, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків, затвердженого Розпорядженням в.о. Голови Суду від 16 серпня 2017 року № 57/2017-ОД, оскільки цей Тимчасовий порядок, базується виключно на положеннях Закону України «Про Конституційний Суд України» та покликаний впорядкувати роботу Секретаріату з конституційними скаргами до прийняття нового Регламенту Суду та Положення про Секретаріат Суду, в той час, коли стаття 37 Закону, на яку посилається позивач, регламентує питання організації та роботи колегій Суду, не має відношення до Секретаріату, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
		4.1.          Також зазначили, що керівник Секретаріату Суду не приймав жодного з рішень, про які стверджує позивач, а тому доводи щодо цих обставин є лише його власним міркуваннями, що ґрунтуються на його суб`єктивному баченні та припущеннях та не підтверджуються відповідними доказами та аргументами.
		4.2.          Звертають увагу, що посилання позивача на порушення та обмеження відповідачами його права на доступ до конституційного судочинства є необґрунтованими, оскільки право на подання конституційної скарги обмежено законодавцем положеннями пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону № 2136-VІІІ для осіб, у справах яких остаточне судове рішення набрало законної сили раніше 30 вересня 2016 року.
		4.3.          За цих обставин вважають, що касаційна скарга позивача є необґрунтованою, її зміст фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями та проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінки доказів та вже встановлених судами обставин справи, у зв`язку з чим просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		5.           13 листопада 2017 року на адресу Конституційного Суду України надійшла конституційна скарга ОСОБА_1  від 02 листопада 2017 року, в якій останній просив Конституційний Суд України вирішити питання про відповідність Конституції України (конституційність) положення частини 3 статті 334 Цивільного кодексу України за конституційною скаргою, вважаючи, що застосована в остаточному судовому рішенні вказана норма суперечить Конституції України; визнати, що застосування норми частини третьої статті 334 Цивільного кодексу України до земельних правовідносин є неконституційним; винести відповідне рішення.
		6.          Листом №4-12-18/3188 від 23 листопада 2017 року за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І. подану позивачем  конституційну скаргу повернуто суб`єкту права на конституційну скаргу як неприйнятну з посиланням на те, що порушені у ній питання не можуть бути об`єктом конституційної скарги, оскільки, фактично в ній йдеться про перевірку на відповідність Конституції України актів суду, а не закону, на що Конституційний Суд не уповноважений. Крім того, зазначено, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII, конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.
		7.          Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		8.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		9.          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		10.          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		11.          За приписами статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		12.          Згідно статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-УІІІ), Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство  Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
		13.          Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень і висновків (стаття 2 Закону).
		14.          Відповідно до частини другої статті 44 Закону № 2136-УІІІ, Секретаріат Конституційного Суду України: 1) забезпечує підготовку та проведення засідань колегій, засідань і пленарних засідань сенатів та Великої палати, засідань і спеціальних пленарних засідань Суду; 2) забезпечує діяльність Голови Суду, заступника Голови Суду, секретарів колегій, суддів Конституційного Суду; 3) забезпечує офіційне оприлюднення актів Суду; 4) надсилає акти Суду згідно з  частиною шостою  статті 88 цього Закону; 5) надсилає відповідні акти Суду до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну правову політику, для внесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та опублікування в Офіційному віснику України; 6) здійснює реєстрацію та попередню перевірку всіх форм звернень, що надійшли до Суду, готує попередні висновки про наявність підстав для відкриття конституційного провадження у справі або відмови у відкритті конституційного провадження; 7) здійснює офіційне спілкування із суб`єктами звернень до Суду, учасниками конституційного провадження та особами, залученими до участі у конституційному провадженні; 8) може брати участь у підготовці проектів нормативних актів, що стосуються питань діяльності Суду; 9) забезпечує діяльність постійних комісій Суду, Науково-консультативної ради Суду; 10) здійснює контроль за своєчасним надходженням документів, матеріалів та іншої інформації у конкретній справі, яку готує до розгляду або розглядає Суд, а також документів, матеріалів та іншої інформації, витребуваних Суддею-доповідачем у справі згідно з цим Законом; 11) узагальнює практику виконання актів Суду; 12) виконує інші завдання, передбачені цим Законом та  Регламентом.
		VI. Позиція Верховного Суду
		15.          Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
		16.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із поверненням позивачу поданої ним конституційної скарги листом №4-12-18/3188 від 23 листопада 2017 року за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України Василькевича Я.І .
		17.          Отже, перевірці підлягають обставини щодо наявності у керівника Секретаріату Конституційного Суду України повноважень щодо попередньої перевірки конституційних скарг та їх повернення з підстав  невідповідності за формою вимогам Закону.
		18.          Повноваження Секретаріату Конституційного Суду щодо попередньої перевірки звернень, які, відповідно до статті 50 Закону України «Про Конституційний Суд України», можуть бути подані у формі конституційного подання, конституційного звернення, конституційної скарги, визначені статтею 57 цього Закону,  відповідно до якої, звернення до Суду надсилаються поштою або подаються безпосередньо до Секретаріату, який здійснює їх попередню перевірку і у разі, якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам цього Закону, керівник Секретаріату повертає їх суб`єкту права на конституційну скаргу.
		19.          Тобто, цим Законом визначено повноваження Секретаріату Суду щодо попередньої перевірки конституційної скарги та, у випадку неналежно оформленої конституційної скарги чи її невідповідності вимогам цього Закону, право повертати таку конституційну скаргу її автору.
		20.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що у письмовому повідомленні за підписом керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року, яке стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, повідомлено позивачу про те, що його конституційна скарга підлягає поверненню як неприйнятна з посиланням на те, що порушені у ній питання не можуть бути об`єктом конституційної скарги, оскільки, фактично в ній йдеться про перевірку на відповідність Конституції України актів суду, а не закону, на що Конституційний Суд не уповноважений. Крім цього, зазначено, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Конституційний Суд України» №2136-VIII, конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року .
		21.          Також судами було встановлено, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2136-VІІІ порядок розподілу справ між суддями Конституційного Суду, встановлений Регламентом Суду від 5 березня 1997 року (зі змінами), став йому суперечити, тому, з метою реалізації положень Конституції України, Закону № 2136-VІІІ та до приведення Регламенту Суду у відповідність до Конституції України та Закону №2136-VІІІ, Розпорядженням в.о. голови Суду від 16 серпня 2017 року № 57/1/2017-ОД було затверджено Тимчасовий порядок розподілу конституційних подань, конституційних звернень, конституційних скарг між суддями Конституційного Суду України, їх попередньої перевірки та підготовки попередніх висновків (далі - Тимчасовий порядок).
		22.          Отже, на момент здійснення Секретаріатом Конституційного Суду попередньої перевірки конституційної скарги позивача керівник Секретаріату керувався чинними на той час положеннями Конституції України, Закону № 2136-VІІІ та Тимчасового порядку.
		23.          Відповідно до пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону № 2136-VІІІ та пункту 3 Тимчасового порядку встановлено, що конституційну скаргу може бути подано, якщо остаточне судове рішення у справі особи набрало законної сили не раніше 30 вересня 2016 року.
		24.          При цьому, абзацом другим тимчасового порядку визначено, що якщо конституційна скарга за формою не відповідає вимогам Закону, керівник Секретаріату повертає її суб`єкту права на конституційну скаргу разом з повідомленням, виготовленим Робочою групою, в якому зазначаються всі виявлені недоліки.
		25.          Зі змісту положень статті 55 Закону, якими встановлено вимоги до форми конституційної скарги, вбачається, що під час здійснення попередньої перевірки конституційної скарги на відповідність її за формою вимогам Закону № 2136-VІІІ, Секретаріат Суду зобов`язаний оцінити судові рішення додані до скарги щодо того, яке судове рішення є остаточним у справі суб`єкта права на конституційну скаргу, аби з`ясувати та визначити, чи застосовано в остаточному судовому рішенні оспорювані положення закону, чи наявний у скарзі короткий виклад такого рішення та чи завірена копія остаточного судового рішення належним чином судом, що його ухвалив.
		26.          Судами встановлено, що Секретаріат Суду в ході попередньої перевірки конституційної скарги позивача, що надійшла до Суду 13 листопада 2017 року, опрацював судові рішення у справі останнього та дійшов висновку, що в розумінні вимог статті 151-1 Конституції України, частини першої статті 55, частини першої статті 56, пункту першого частини першої статті 77 Закону № 2136-VІІІ остаточним судовим рішенням у його справі є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, винесена в порядку касаційного перегляду справи. Встановивши це, керівник Секретаріату Суду, на виконання вимог пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону № 2136-VІІІ та пункту 3 Тимчасового порядку, повернув конституційну скаргу позивачу з підстав порушення ним вимог пункту 3 розділу III Прикінцевих положень Закону № 2136-VІІІ, про що повідомив позивача  у листі від 23 листопада 2017 року № 4-12-18/3188.
		27.          Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що остаточним рішенням у справі позивача слід уважати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 грудня 2015 року, з огляду на те, що ухвалою Верховного Суду України від 23 січня 2017 року, яку позивач визначив остаточним судовим рішенням у справі, справа по суті не розглядалась, не надавалась оцінка встановленим фактам та застосованим судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій нормам законодавства України, а також не були застосовані оспорювані у конституційній скарзі положення Цивільного кодексу України, а лише було відмовлено у допуску до провадження.
		28.          Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Третьої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 31 січня 2019 року.
		29.          Враховуючи вказане, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що керівник Секретаріату Конституційного Суду України, повертаючи конституційну скаргу позивачеві,  діяв поза межами своїх повноважень, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про Конституційний Суд України», зокрема статті 59, конституційна скарга передається на розгляд судді-доповідачу лише у випадку, якщо за результатами попередньої перевірки скарги Секретаріатом Суду встановлено, що вона відповідає за формою вимогам Закону, та подана щодо справи, остаточне судове рішення у якій набрало законної сили після 30 вересня 2016 року. Якщо ці вимоги не дотримано, то керівник Секретаріату повертає її скаржнику.
		30.          Отже, повідомивши про причини повернення скарги та проінформувавши позивача щодо приписів цього Закону керівник Секретаріату Суду діяв на виконання та у відповідності до вимог зазначених вище нормативно-правових актів, його дії в спірних правовідносинах відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 19 Конституції України.
		31.          За таких обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність спірного листа та дій відповідачів щодо його складання та направлення позивачу.
		32.          При цьому, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги позивача щодо відсутності компетенції у керівника Секретаріату Конституційного Суду здійснювати розгляд конституційної скарги, оскільки скарга позивача керівником Секретаріату по суті не розглядалась, натомість останнім здійснено її попередню перевірку на відповідність нормам Закону, аналіз чому надано судом вище.
		33.          З цих же підстав Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про необгрунтованість позовних вимог щодо протиправної бездіяльності Конституційного Суду України щодо розгляду скарги позивача, оскільки, як проаналізовано вище,  організаційне, аналітичне, юридичне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Суду, який, в свою чергу, є структурним підрозділом Конституційного Суду і дії якого визнаються судом правомірними.
		34.          Крім того, є необгрунтованими і доводи позивача щодо обмеження відповідачами його права на доступ до конституційного судочинства, оскільки в даному випадку право на подання конституційної скарги обмежено Законом, яким чітко встановлено вимоги до форми та змісту такої скарги, за умови дотримання яких скарга може бути передана судді-доповідачу. Оскільки позивач цих вимог не дотримався, його конституційне звернення не відповідає нормам Закону, тому в силу положень вказаних норм законодавства йому правомірно було відмовлено у допуску до провадження.
		35.          Щодо доводів скаржника про ненаведення судами мотивів прийняття або відхилення кожного з наведених ним аргументів, то Верховний Суд вважає такі висновки безпідставними та зазначає таке.
		36.          Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. 
		37.          При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		38.          Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). 
		39.          Отже, доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій, а лише зводяться до суб`єктивної переоцінки позивачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.
		40.          За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позову та рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильним розумінням ухваленого судами рішення.
		41.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		42.          За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		43.          Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VIІ. Судові витрати
		44.          З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Поліводського Олександра Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року залишити без задоволення.
		2.          Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року в цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                  О. А. Губська
		Судді                                                                                               М.В. Білак
		                                                                                                        О. В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...