Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/4067/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Номер судового провадження: 61-21179ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 212/4067/16-ц
		провадження № 61-21179св18
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,        Кузнєцова В. О.,
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області         від 14 грудня 2016 рокув складі судді Борис О.Н. і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів:                  Бондар Я. М., Зубакової В. П., Барильської А. П.  
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст вимог
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги в листопаді 2016 року, просив стягнути з ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 24 529,77 грн і 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 370,88 грн, а всього у розмірі                 25 900,65 грн, стягнути з ОСОБА_2 (змінила прізвище на ОСОБА_2 відповідно до копії свідоцтва про шлюб, виданого Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області                 від 25 травня 2018 року) на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 20 755,96 грн і 3% річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в розмірі 1 159,97 грн, а всього в розмірі 21 915,93 грн. 
		Позов мотивований тим, що  ОСОБА_2 є донькою позивача, яка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 В 2010 році відповідачі вирішили купити квартиру АДРЕСА_1 в кредит. Для першого внеску та оплати нотаріальних послуг їм потрібні були кошти. 17 серпня 2010 року позивач і його дружина ОСОБА_6 надали відповідачам у борг 30 000,00 грн, які останні зобов`язалися повернути до                 2013 року, про що написали розписку, в якій обидва позичальники розписалися. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача померла, він є її єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом                       від 06 березня 2013 року. Стосунки у відповідачів не склалися і вони віддавали свій борг окремо. Так, 19 серпня 2012 року відповідач ОСОБА_3 повернув                 2 000,00 грн, а дочка ОСОБА_2 у цей же день повернула 4 000,00 грн. Залишок боргу складає 24 000,00 грн. ОСОБА_2 з урахуванням сплаченої нею суми боргу повинна повернути 11 000,00 грн, а відповідач ОСОБА_3                     13 000,00 грн. З урахуванням індексу інфляції борг відповідача ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року складає 20 755,96 грн і 3 % річних складають 1 159,97 грн, а разом 21 915,93 грн. Борг відповідача   ОСОБА_3 за вказаний період з урахуванням індексу інфляції становить     24 529,77 грн і 3 % річних складають 1 370,88 грн, а разом 25 900,65 грн. Трирічний строк давності звернення до суду із позовом позивачем пропущено з поважних причин, тому він просив поновити строк позовної давності.
		Короткий зміст судових рішень 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за прострочення грошового зобов`язання задоволено, визнано причину пропуску строку ОСОБА_1 позовної давності для звернення з позовом до суду поважною, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 24 529,77 грн і 3 % річних за прострочку виконання грошового зобов`язання в сумі 1 370,88 грн, загалом - 25 900,65 грн, стягнуто з                ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням інфляції у розмірі 20 755,96 грн і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 1 159,97 грн, загалом 21 915,93 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 17 серпня 2010 року відповідачі отримали від позивача та його дружини у борг 30 000,00 грн, які зобов`язалися повернути до 2013 року, проте повернули не всю суму боргу, внаслідок чого утворилася заборгованість, що підлягає стягненню у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних. Поважність причини пропуску позовної давності підтверджується письмовими доказами. 
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2016 року в частині розміру боргу, стягнутого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 змінено, зменшено розмір стягнутої суми боргу з урахуванням інфляції з 24 529,77 грн до                             22 642,86 грн і 3% річних за прострочку виконання грошового зобов`язання                     з 1 370,88 грн до 1 265,43 грн, а розмір загальної суми - з 25 900,65 грн                       до 23 908,29 грн.
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував факту отримання боргу відповідачами як подружжям з метою придбання власної квартири, а також того що борг повертали відповідачі 19 серпня               2012 року під час перебування у шлюбі між собою. Шлюб між ними розірвано     02 лютого 2016 року. Грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн, отримані 17 серпня 2010 року за договором позики в борг подружжям, є їх спільною сумісною власністю, а подружжя - солідарними боржниками за цим договором, тому повернуті позивачу кожним з них грошові кошти є загальною сумою, сплаченою на виконання ними солідарного обов`язку в період шлюбу між ними.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У квітні 2017 року  ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів першої і апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Просив зупинити виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного розгляду.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою ВССУ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області 04 квітня 2017 року.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		28 березня 2018 року справу № 212/4067/16-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 у борг грошей не брав і розписку не підписував. Вважає, що договір позики є неукладеним, оскільки він не підписувався всіма сторонами договору. Причини, на які посилався позивач як на поважні причини пропуску позовної давності, не є такими, оскільки хвороба дитини відповідачів не призводила до зміни життя позивача. Вважає недоведеним те, що позивач є правонаступником померлого позикодавця. Про заміну кредитора позивач відповідачів не повідомив, тому не має права на застосування наслідків, передбачених у статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зауважує на тому, що припинив сімейне життя із співвідповідачем - своєю колишньою дружиною у жовтні 2015 року, а не у вересні 2014 року, як зазначив апеляційний суд у рішенні. 
		Позиції інших учасників 
		У червні 2017 року ОСОБА_1  подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, а рішення судів залишити без змін.
		Заперечення мотивовані тим, що укладення договору позики може підтверджуватися як письмовим договором, так і розпискою. Відповідачі написали на підтвердження отримання суми позики розписку, в якій зазначено суму боргу та строк повернення позики, тому суди дійшли правильного висновку про укладення сторонами договору позики. Безпідставними вважає доводи касаційної скарги про відсутність поважної причини пропуску позовної давності. Суди встановили факт важкої хвороби його внука - сина відповідачів. У відповідачів не вистачало коштів на його лікування, тому кошти збиралися по всій Україні, у тому числі зверталися до благодійних організацій, волонтерів. Дитині провели кілька важких операцій. Тому звертатися з позовом про стягнення ще й позичених коштів позивач не міг, а навпаки, допомагав відповідачам матеріально. Ці обставини підтверджені письмовими доказами, яким суди надали належну оцінку. Те, що розписка була підписана          ОСОБА_3 , якому було відомо про позику, підтверджує його підпис на розписці, а також той факт, що він повернув частину боргу у серпні 2012 року, про що є напис на розписці та стоїть також його підпис. Кошти поверталися саме позивачу. Те, що позивач є правонаступником позикодавця - своєї дружини ОСОБА_6 , підтверджує свідоцтво про право на спадщину, отримане позивачем після її смерті. Про ці обставини ОСОБА_3 було відомо, оскільки він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , яка є донькою позикодавця ОСОБА_6 Копія свідоцтва про право на спадщину надавалася позивачем у суді першої інстанції і наявна у матеріалах справи. Кошти були позичені позивачем і його дружиною, про що зазначено у розписці, тому відповідач знав, що кошти необхідно повернути позивачу. Час припинення шлюбних відносин між відповідачами, на який посилається ОСОБА_3 , не має значення для даної справи.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		ОСОБА_2 , яка є рідною донькою ОСОБА_8 і                ОСОБА_6 , з 10 жовтня 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . У шлюбі у них народилася дитина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		17 серпня 2010 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали 30 000,00 грн в борг для придбання квартири від позивача ОСОБА_1 і його дружини ОСОБА_6 Кошти зобов`язались повернути до 2013 року. Також у розписці містяться записи про часткове повернення боргу ОСОБА_3       19 серпня 2013 року у розмірі 2 000,00 грн і ОСОБА_2 у той же день у розмірі 4 000,00 грн.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на її майно, єдиним спадкоємцем якої став позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 06 березня 2013 року.
		На підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем надано докази, відповідно до яких ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина ОСОБА_6 ,          ІНФОРМАЦІЯ_4 народився онук ОСОБА_9 . 
		Згідно з виписок з медичних карт амбулаторного хворого ОСОБА_9 , дитина неодноразово перебувала на тривалому стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» і йому проведено декілька операцій, зокрема, у періоди: з 08 листопада 2013 року                    до 03 грудня 2013, з 28 березня 2014 року до 03 квітня 2014 року, з 28 травня 2014 року до 18 вересня 2014 року, з 19 січня 2015 року до 03 лютого 2015 року, з 12 травня 2015 року до 23 травня 2015 року, з 14 вересня 2015 року до                      26 вересня 2015 року, з 10 лютого 2016 року до 19 лютого 2016 року .
		ІНФОРМАЦІЯ_5 померла рідна сестра позивача ОСОБА_11   
		Свідок ОСОБА_12 повідомила, що з подружжям відповідачів знайома тривалий час. У 2010 році вони спільно звертались до неї і до її чоловіка з проханням позичити кошти на придбання власного житла - квартири.                             У 2012 році подружжя ОСОБА_2 посварились, з метою їхнього примирення вони запросили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у гості на святкування дня народження, під час якого останні повідомили , що на придбання квартири позичили гроші у батька ОСОБА_2 , проте ОСОБА_3 не віддає позичені гроші, з приводу цього у них сімейні сварки. Після цього інциденту частина грошей подружжям ОСОБА_2 повернута батькові ОСОБА_2 . 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Судами попередніх інстанцій правильно встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідачі, перебуваючи у шлюбі, позичили у ОСОБА_8 і ОСОБА_6 30 000,00 грн і зобов`язалися їх повернути до 2013 року. 
		На підтвердження факту укладення договору та отримання коштів у позику відповідачі видали розписку, оригінал якої перебуває у позивача та був оглянутий судом першої інстанції. Розписка підписана обома відповідачами.
		Доказів того, що підпис від імені ОСОБА_3 у даній розписці виконаний не ним, а іншою особою, ОСОБА_3 не надав.
		Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено факт правонаступництва у договорі позики після смерті другого позичальника -  ОСОБА_6 
		Судами попередніх інстанцій у рішеннях правильно зазначено, що факт переходу до позивача прав другого позичальника підтверджений свідоцтвом про право на спадщину від 06 березня 2013 року, відповідно до якого позивач                 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем і прийняв спадщину після смерті дружини ОСОБА_6  
		Доводи касаційної скарги про те, що у свідоцтві не зазначені успадковані права за договором позики не відповідають нормам матеріального права. 
		Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Відповідно до підпунктів 4.9-4.10 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.
		Оскільки позивач прийняв спадщину, до складу якої входили і права спадкодавця за договором позики, то позивач є правонаступником                  ОСОБА_6 і має право на стягнення всієї суми заборгованості за договором позики, укладеним з відповідачами.
		Судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів було встановлено наявність поважної причини пропуску позивачем позовної давності.
		Доводи касаційної скарги про відсутність у   ОСОБА_3 інформації про нового кредитора після смерті  ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .  ОСОБА_3 19 серпня 2012 року передав позивачу частину боргу у сумі 2 000,00 грн, про що зазначено у розписці та засвідчено підписом позивача і ОСОБА_3 .
		Оскільки зобов`язання за договором позики виникли під час перебування відповідачів у шлюбі у 2010 році, частина позичених коштів повернута відповідачами під час перебування шлюбу у 2012 року, то доводи касаційної скарги про припинення сімейних відносин між відповідачами у 2015 році, а не у 2014 році, як вказав суд апеляційної інстанції, не впливає на правильність вирішення справи. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції у незміненій частині, та рішення апеляційної інстанції постановлені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.
		У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині, та рішення апеляційної інстанції залишити без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області       від 04 квітня 2017 року зупинене ухвалою Верховного Суду від 15 травня                 2017 року, то у зв`язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 рокуу незміненій частині і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області                 від 04 квітня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. М. Ігнатенко   В. С. Жданова    В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...